Соціальна (не)захищеність у Словаччині
Вступ
Словацьке суспільство за короткий проміжок часу трансформувалося з квазірівноправного тоталітарного суспільства на плюралістичне, непатерналістське суспільство. Відбуваються значні демографічні зміни, пов'язані з втратою впевненості та послабленням ролі держави й сім'ї. У 2012 році, коли часто згадують про міжпоколінну солідарність та активне старіння, словацьке суспільство та політика не надто переймаються тим, що ми належимо до країн з найгіршою ситуацією щодо співіснування поколінь та здоров'я літніх людей. Частина відповідальності за цю несприятливу ситуацію лежить і на соціальній роботі. Соціальна робота повинна долучитися до виправлення поточного стану справ.
Сучасна соціальна робота
Цього року відбулася наймасштабніша акція для людей, відданих соціальній роботі. Це була спільна всесвітня конференція під назвою «Соціальна робота та соціальний розвиток: діяльність і результат». Два роки тому ця акція проходила в Гонконзі. Саме тоді там розпочалася активність за глобальний соціальний порядок денний. (Hetteš, 2012(a))
Конференцію організували Міжнародна федерація соціальних працівників (IFSW), Міжнародна асоціація шкіл соціальної роботи (IASSW) та Міжнародна рада з соціального розвитку (ICSW). З цього випливає, що захід відвідали насамперед соціальні працівники — практики, представники шкіл соціальної роботи — викладачі, педагоги та неурядові організації — звичайні люди, які займаються соціальною роботою та соціальним розвитком на громадських засадах. Захід створив живу глобальну соціальну мережу людей, які займаються соціальною роботою та соціальним розвитком, а також людей, яким небайдужа соціальна справедливість.
З різних заходів, що відбулися цього року, найважливішим у сфері соціальних прав я вважаю наступний. На засіданні Міжнародної організації праці 15 червня 2012 року в Женеві відбулася революційна зміна. Можливість визнання соціального мінімуму перетворюється на право. Це погодили країни-члени цієї міжнародної організації, що займається соціальним прогресом, хоча і як «лише» рекомендацію, але це вираження світової волі до змін.
Окрім зазначеної нової парадигми про зміну можливості на право на соціальне забезпечення, можна навести деякі інші висновки. Насамперед це заклик знову згадати про розуміння соціальної роботи як професії, що базується на правах людини. Це неодноразово було схвалено та досліджено. Нагадую лише для пам'яті посібник для шкіл соціальної роботи та професії соціальної роботи «Human Rights and Social Work: a Manual for Schools Social Work and Social Work Profession» (ООН, 1994 року) та стандарти професії соціальної роботи у ставленні до прав людини «Standards in Social Work Practice Meeting Human Rights» (IFSW, 2012 року), стандарти професії соціальної роботи у ставленні до економічних, соціальних та культурних прав «Standards in Social Work Practice Meeting Economic, Social and Cultural Rights» (IFSW-Europe, 2009 року) або визначення соціальної роботи, прийняте в Копенгагені 27 червня 2001 року організаціями соціальних працівників (IFSW) та шкіл соціальної роботи (IASSW). Під час передконференційного семінару з викладання соціальної роботи було констатовано необхідність навчання майбутніх соціальних працівників правам людини. У сфері застосування прав людини залишається питання універсального застосування та культурного релятивізму. Залишається питання «західного» індивідуалізму та «східного» відносно вищого значення колективу та громади. Для нас може бути повчальним стандарт (3.6.6.9) соціальної роботи у ставленні до прав людини, який передбачає рівну оплату праці соціальних працівників, порівнянну з іншими професіями.
Визнане визначення Міжнародної федерації соціальних працівників (IFSW) та Міжнародної асоціації шкіл соціальної роботи (IASSW) від 2001 року зазначає, що соціальна робота сприяє соціальним змінам, допомагає вирішувати проблеми у міжособистісних стосунках, зміцнює та звільняє людей для досягнення гідного життя. У солідарності з маргіналізованими групами соціальна робота як професія повинна підтримувати соціальну інклюзію.
Трансформації у словацькому суспільстві
Словацьке суспільство пройшло через швидку трансформацію. Нове покоління, часто вже народжене після падіння комунізму, але й старше покоління вже не усвідомлюють, які фундаментальні зміни відбулися. До 1989 року соціальне забезпечення повністю фінансувалося з єдиного джерела — державного бюджету. Державний соціальний патерналізм надавав гарантії відносно рівноправної впевненості. Люди навчилися так жити і сприймати це як стандарт.
Суть держави була терміново змінена з планової економіки на ринкову не зовсім справедливим способом (приватизація, реституції, аукціони тощо). Окрім незаконних процедур, відбувалося також спалення книг, як у нацистській Німеччині. Наприклад, бібліотека Науково-дослідного інституту регіонального планування була втрачена саме так. Під час передвступних переговорів до Європейського Союзу ми потім знову починали з нуля. Адже Європа планує. Навіть зараз ми перебуваємо у плановому періоді до 2013 року, наприклад, у Європейському соціальному фонді, і намагаємося також виконувати цілі стратегії Європи до 2020 року.
У нас завершувалася національна емансипація. Відбувся мирний поділ колишньої Чехо-Словаччини у 1993 році. Щось подібне вдалося у 1905 році шведам і норвежцям. Парадоксально, але ми незабаром знову «об'єдналися» у межах цілого, де зараз 27 членів (порівняно з двома у Чехо-Словаччині), яке має намір перетворитися на федерацію. Самостійна Словаччина принесла із собою самостійну соціальну політику, яка не завжди була і є сумісною зі стандартними процедурами Європейського Союзу. Вплив Світового банку та інші закордонні впливи спричинили неможливість координації деяких частин нашої системи соціального забезпечення з ЄС. В економіці нам загалом щастило. Словаччина мала найдинамічніше зростання валового внутрішнього продукту («татранський тигр»).
Заслужений вступ до клубу найбагатших країн світу — Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) у 2000 році зарахував Словаччину до держав, що надають допомогу, а не отримують іноземну допомогу. Словацьке агентство з міжнародної допомоги розвитку виникло в той час, коли ми самі мали внутрішні проблеми. Повторне об'єднання з Чехією у 2004 році та виникнення потреби знайти згоду з іншими державами-членами суттєво змінили роль національної держави. Обсяг національного законодавства став меншим порівняно з кількістю європейських законів («acquis communautaire»). Вільний рух осіб, ідей, товарів, капіталу, хвороб вплинув на все у спочатку відносно ізольованому словацькому суспільстві. У тому ж році (2004) ми вступили до NATO. Застосування Шенгенської системи з 2008 року фактично усунуло кордони, і Словаччина справді стала прикордонною державою багатьох інших держав, які географічно віддалені (Білорусь, Туреччина, Марокко тощо). Ми відмовилися від національної валюти у 2009 році, коли вже тривала велика глобальна фінансова криза. Вже мало хто пам'ятає, що все це сталося зовсім недавно. Було скасовано візовий режим з багатьма країнами (найважливіше — з США та Канадою). Становище національної держави знизилося не лише щодо наднаціональних утворень через передачу частини державної суверенності, а й через перенесення повноважень у соціальній політиці на безліч суб'єктів, що виникли (муніципалітети, недержавні суб'єкти тощо). Що буде далі? Єдина європейська держава (спочатку як федерація) чи інший розвиток?
Соціальні гарантії
Наш основний закон — це конституція. Його значення суттєво змінилося з прийняттям безлічі міжнародних та європейських зобов'язань, які, як правило, мають вищу юридичну силу, ніж національне законодавство. Конституція у ст. 39 гарантує право громадян на належне матеріальне забезпечення в старості та у разі непрацездатності, а також у разі втрати годувальника. Кожному, хто перебуває у скрутному матеріальному становищі, вона надає право на допомогу, яка є необхідною для забезпечення базових життєвих умов. У ст. 40 конституція надає право на охорону здоров'я. На основі медичного страхування громадяни повинні мати право на безкоштовну медичну допомогу та на медичні вироби. Ці права формують принципи соціальної роботи як професії у сфері прав людини.
Демографічна революція
Ці права сьогодні часто ставляться під сумнів і перебувають під загрозою. Як причину такого підходу часто називають так зване старіння населення. Те, що люди живуть довше — це дар. Проблема старіння полягає у зміненій мірі народжуваності (фертильності). Весь світ, по суті, через демографічну революцію потрапив або потрапляє у стан вимирання людського суспільства. Як тільки рівень фертильності падає нижче рівня відтворення 2,1 дитини на жінку, настає катастрофа. У 1955 році його першою досягла Японія. У 1980 році — Чехія, а у 1989 році — Словаччина. Ця трансформація охоплює весь світ. Закінчується це Нігерією у 2050 році. У той період має відбутися і стабілізація кількості людей у світі (близько 9 мільярдів). Згідно з прогнозами, у Словаччині кількість населення має зменшитися до 2050 року на 200 тисяч. Навіть з урахуванням можливої імміграції. Оскільки зменшення кількості населення та низька фертильність є глобальним явищем, не буде звідки взяти, запросити нових громадян Словаччини, і виникне нестача робочої сили. Насамперед це буде у сфері послуг для літніх людей. Закони демографії чітко говорять: якщо змінити фертильність, наприклад, якби раптово почала різко зростати кількість народжених дітей, знову зміниться частка економічно активного населення. І знову виникає «проблема» стійкості системи соціального забезпечення, а в ній і пенсій (тепер через омолодження). (Hetteš, 2011(a))
Є певні позитивні сигнали в межах Європи, де відбулася зміна в народжуваності. Франція може бути прикладом. У 2009 році Франція досягла рівня 2,0, тоді як Словаччина — 1,4. (Eurostat, 50/2011)
У демографії існує правило, що під час криз, воєн зменшується кількість народжених дітей, а після війни буває різке зростання кількості дітей («бебі-бум»). Проте сучасна фертильність у Словаччині нижча, ніж під час словацької воєнної держави. Ситуація справді серйозна і вказує на кризу в суспільстві, на невідповідну соціальну політику та серйозні проблеми в суспільстві. Європа — це континент мігрантів. Проте необхідно зважити, кому ми зможемо передати все те, що називаємо словацьким, і хто ще буде словаком.
Здоров'я та соціальна робота
Під час засідання світової конференції, присвяченої соціальній роботі та соціальному розвитку в Стокгольмі в липні 2012 року, лорд Michael Marmot, голова комісії з соціальних детермінант здоров'я Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO) та професор епідеміології, констатував, що відмінності у стані здоров'я випливають із соціальних відмінностей. Тому здоров'я є проблемою і для соціальної роботи. Поки держава не приділяє цьому питанню належної уваги, здоров'я та задоволеність громадян знижуються. Він також навів приклад Словаччини як країни з особливо недостатньою увагою до соціальної сфери, що спричиняє високу смертність. (Stuckler, Basu., McKee, 2010)
Словаччина належить до слабших країн у європейському масштабі також щодо шансів дітей не бути дискримінованими у матеріальній сфері, в освіті та в медичному догляді. У Словаччині, виходячи з цього знання, ми маємо низьку внутрішньосуспільну солідарність.
Соціальна невпевненість, незацікавленість суспільства та держави у здоров'ї спричиняють також низькі шанси на виживання в старості у гарній формі. За даними Європейського статистичного управління (Eurostat, 60/2012), у Словаччині громадяни мають надію на здорове старіння (без залежності від постійної допомоги) в середньому лише 3 роки після досягнення 65 років. Причому жінки у Словаччині перебувають у гіршому становищі порівняно з переважаючим коротшим здоровим похилим віком у чоловіків у Європі. Це майже на 6 років менше, ніж зазвичай у межах Європейського Союзу або в Болгарії. При цьому Болгарія відносно економічно відстає від Словаччини.
На здоров'я громадянина суттєво впливає задоволеність життям. Зростання щастя знижує задоволеність. Ймовірність виникнення низки хвороб. Згідно з дослідженням Організації економічного співробітництва та розвитку в Парижі (Better Life Index, 2011), словацьке суспільство належить до найменш задоволених популяцій. Гірше становище лише в Естонії, Російській Федерації та Росії. Індекс задоволеності університету в Leicester у 2006 році розмістив Словаччину на 129 місце серед 178 країн (перша країна є найзадоволенішою). Якщо ми визнаємо роль соціальної роботи у проблематиці здоров'я населення, то повинні визнати і її частку у стані здоров'я. Погана соціальна ситуація, незадоволеність, нестача соціальних та медичних працівників є причиною цього.
Безробіття та соціальна робота
На Раді міністрів праці, соціальних справ, охорони здоров'я та захисту споживачів (EPSCO) у Брюсселі в лютому цього року було представлено документ про наслідки кризи. Там також є рекомендація щодо збільшення кількості «білих професій» (охорона здоров'я та соціальні послуги) у Словаччині як засобу зниження високого рівня безробіття. Очевидно, що це мало б позитивний вплив і на здоров'я громадян. Словаччина має низьку зайнятість у цій сфері порівняно з іншими країнами-членами Європейського Союзу.
Майкл Мармот (Michael Marmot) також приділяв увагу безробіттю та його соціальним наслідкам. Згідно з його висновками, зростання безробіття на 1% спричиняє зростання кількості самогубств на 0,8%, а також кількості вбивств на 0,8%. Тому твердження про безробіття як про необхідне зло задля підтримки гнучкості та динаміки економіки у цьому світлі звучать справді асоціально.
Словаччина тривалий час має високий рівень безробіття і загалом найвищий рівень довготривалого безробіття. Суть словацької економіки, побудованої на «дешевій» робочій силі та слабкій соціальній сфері, тому має свою ціну у вигляді захворюваності, найкоротшої тривалості здорової старості, незадоволеності життям у Словаччині та меншої тривалості життя. Нас випередили багато держав, які ще нещодавно були країнами, що розвиваються. Як зазначив Майкл Мармот (Michael Marmot), проблеми та відмінності у стані здоров’я не є неминучими та нерозв’язними. Для цього потрібне справедливе суспільство для нас і для наших дітей.
Солідарність у суспільстві та в державі
Словаччина досягла значних успіхів згідно з вимірюваннями валового внутрішнього продукту. За оцінкою Європейського статистичного управління (Eurostat, 97/2012), ми досягли рівня 73% від середнього показника ЄС за ВВП на особу, а з урахуванням купівельної спроможності ми зрівнялися з Чехією. Згідно з серпневим дослідженням Європейського статистичного управління (Eurostat 35/2012), середній дохід на особу в Словаччині вже випередив Чехію. Проблема в Словаччині, однак, полягає в тому, що зростання економіки не корелює зі зростанням добробуту всіх. Це констатував Джозеф Стігліц (Joseph Stiglitz) щодо Словаччини у звіті про кризу. На засіданні EPSCO у лютому 2012 року також було представлено документ про поглиблення прірви у словацькому суспільстві. Багаті у Словаччині під час кризи стали ще багатшими, а бідні — біднішими. Джозеф Стігліц (Joseph Stiglitz) та EPSCO зазначали, що це виняток, який суперечить загальноєвропейському тренду.
Середня погодинна заробітна плата в Словаччині становить 8 €, а в ЄС — 23 €. Це близько 30%, але за економічною силою Словаччина досягає 73% рівня ВВП на особу від середнього показника Європейського Союзу. Хтось, зрозуміло, повинен отримувати непропорційний і соціально несправедливий прибуток. (Eurostat 63/2012)
Словаччина характеризується високим рівнем самотності та низькою солідарністю між життям старших і решти поколінь (Social Participation and Social Isolation, 2010). Причиною є також високе безробіття серед молоді та подальше зростання дискримінації старших (ейджизм) на роботі, а також витіснення з ринку праці людей, яким ще немає 50 років. Суб’єктивна думка словаків щодо віку, коли починається старість, є набагато нижчою, ніж це прийнято в Європі. (Hetteš, 2012(c))
Солідарність, згуртованість, інклюзивне зростання мають застосовуватися також у регіональному розвитку. Словаччина є прикладом відсутності згуртованості в регіонах. Братиславський самоврядний край досяг рівня 178% від середнього показника ЄС за ВВП на душу населення (Eurostat, 38/2012). Це п’яте місце в ЄС. Це більше, ніж у Парижі, Празі та Відні. Але натомість ми маємо самоврядні краї з рівнем нижче 50%.
Належне пенсійне забезпечення
Перекручування фактів, приховування закономірностей демографії та зловживання результатами економічного зростання впливають на постійні зміни в системі пенсійного забезпечення. Європейський Союз недостатньо приділяв увагу підготовці нових країн-членів, недостатня спільна політика спричинила вступ країн до ЄС з несумісними системами пенсійного забезпечення, побудованими всупереч основним принципам — насамперед солідарності. У період, коли ОЕСР (OECD) зазначала, що достатньо зробити певні параметричні зміни і система пенсій буде стабілізована на тривалий час, було розпочато приватизацію старості. Достатньо порівняти, що не відбулося в Чехії і що відбулося в Словаччині. Постійні зміни дестабілізують життєві орієнтири людей. Сучасний стан створення слабкої базової системи, так званого першого рівня, створює передумови для нижчих доходів у старості порівняно з нинішнім поколінням пенсіонерів. Експеримент із заощадженнями, який навіть при 4% відрахувань є солідарно необґрунтованим, не надає гарантій через свою ризиковану природу. Нестраховий принцип цього так званого другого рівня не відповідає процедурам Міжнародної організації праці. Наприклад, в Аргентині, зокрема під впливом скоєних самогубств перед парламентом, цю систему скасували. Подібне відбулося в державах, які були для нас, нових країн-членів, взірцем. Ми — країна з найслабшою корекцією приватної системи. Обов’язковість вступу до цього ризикованого підприємства призводить до того, що молоді люди через свою недалекоглядність та відносну складність виходу не виходять з нього. Коли вступ був добровільним, вони діяли з точністю до навпаки. (Hetteš, 2011(b))
Пенсійна система діє неінклюзивно. Вона створює групу осіб (старших) як окрему групу з патерналістськи визначеними потребами. Крім того, пенсіонери не матимуть частки в результатах своєї попередньої праці через зміну правил індексації пенсій. Передбачуване зростання заробітних плат однозначно шкодитиме їм.
Словаччина незабаром матиме фундаментальну проблему з людьми старшого віку без адекватного гідного доходу в старості. Система не спонукає фінансово готуватися до старості, а скоріше відмовляє від цього. (Hetteš, 2012(b))
Висновок
На соціальну роботу чекає багато роботи у зв’язку з дестабілізацією соціального забезпечення. Буде нестача соціальних працівників. Словаччина не матиме ресурсів для їх поповнення з-за кордону. Зберігається недостатня увага з боку керівної ланки суспільства, насамперед при розподілі фінансових коштів у державному бюджеті. Волонтерство, самодопомога та інші форми у сфері соціальних послуг не можуть повністю задовольнити потреби навіть після їх можливого розвитку. Необхідно належним чином адаптувати до цього і систему освіти за фахом «соціальна робота».
Автор: Miloslav Hetteš, doc. RNDr. CSc. Список бібліографічних посилань
Монографія [1] HETTEŠ, Miloslav. 2011(a). Starnutie spoločnosti. Bratislava : VŠZSP sv. Alžbety, 2011. 192 s. ISBN 978-80-8132-031-6 Частина монографії [2] HETTEŠ, M., 2011 (b): The Slovak Republic. National Report, s. 267 – 304, In: Pension Reform in Central and Eastern Europe, ILO, Budapest, 2011, 366 s., ISBN 978-92-2-125639-7 Стаття в журналі [3] HETTEŠ, M., 2012 (a): Sociálna práca a sociálny rozvoj. In: Prohuman (odborný internetový časopis - sociálna práca, psychológia, pedagogika, sociálna politika, zdravotníctvo, ošetrovateľstvo), 25. júl 2012, Bratislava, ISSN 1338-1415, http://www.prohuman.sk/socialna-praca/svetova-konferencia-o-socialnej-praci-a-socialnom-rozvoji [4] STUCKLER, D., BASU, S., McKEE, M., 2010: Budget crises, health, and social welfare programs. British Medical Journal, 10 July 2010; s. 77 – 79, Volume 340:3311)
Веб-сторінки [5] Better Life Index, OECD, Paris,2011, http://www.oecdbetterlifeindex.org/ [6] GDP per capita in the Member States ranged from 45% to 274% of the EU27 average in 2011, Eurostat News Release, 97/2012 - 20 June 2012 [7] Health in the EU27 in 2010 At the age of 65, both women and men are expected to live a further 9 years in a healthy condition. Health in the EU27 in 2010, Eurostat News Release, 60/2012 - 19 April 2012, 2 s.4 [8] HETTEŠ, M., 2012 (b): Pension Crisis in Slovakia; http://www.rewi.uni-jena.de/rewimedia/Downloads/LS_Eichenhofer/EISSWorkshop/2012_Hettes_Erkner.pdf
[9] HETTEŠ, M., 2012 (c): Наш член ICSW у Словаччині; с. 6-7, В: ICSW Europe Newsletter July & August 2012, http://www.icsw.org/whatsnew/regpub.htm [10] Витрати на робочу силу в ЄС27 у 2011 році. Погодинні витрати на робочу силу коливалися від 3,5 до 39,3 євро в країнах-членах ЄС27, Eurostat News Release, 63/2012 - 24 квітня 2012 р., 3 с. [11] Останні дані про демографічні виклики в ЄС, Demography Report 2010, Eurostat News Release, 50/2011 - 1 квітня 2011 р., 5 с. [12] Дохід на душу населення варіювався від 1 до 4 у країнах ЄС, Eurostat News Release, серпень 2012 р., 35/2012 [13] Регіональний ВВП на душу населення у 2009 році: сім столичних регіонів у першій десятці, Eurostat News Release 38/2012, 13 березня 2012 р., 7 с. [14] Соціальна участь та соціальна ізоляція, Eurostat, 2010, 50 с., ISSN 1977-0375