Згідно з останніми даними, в Ірландії налічується близько 5000 бездомних, з яких близько 2300 живуть у Дубліні та прилеглих районах. Ірландський уряд щорічно витрачає на вирішення питання бездомності в Дубліні приблизно 62 мільйони євро, що надходять з Міністерства навколишнього середовища та Міністерства охорони здоров'я. Окрім державного забезпечення, у Дубліні функціонує понад 20 неурядових організацій, які також збирають кошти на цю мету та шукають волонтерів, готових витратити години на волонтерську службу по всьому місту. Протягом 70-х та 80-х років XX століття в Ірландії проблема бездомності належала до маргінальних політичних питань. Постраждалі тоді були змушені покладатися на допомогу окремих груп волонтерів, які їх підтримували та захищали. У 1988 році Закон про житло приніс нові повноваження для місцевих органів влади, які могли вирішувати житлові потреби бездомних. Обов'язком держави було створити та вести спеціальний відділ, до якого могли звернутися люди без притулку. Як тільки вони переконувалися, що йдеться про бездомного, відділ був зобов'язаний забезпечити йому тимчасове житло. Завданням відділу було також надати цим людям, що живуть в околицях Дубліна, базові життєві потреби. Насправді поступово відбулася професіоналізація послуг, і бездомних почали сприймати як людей, які заслуговують на якісний догляд.

Попри ці закони, проте, практика була зовсім іншою. У 90-х роках у Дубліні було побудовано кілька гуртожитків для цієї мети, де, однак, вимагали, щоб їхні мешканці не вживали алкоголь та наркотики. Тож якщо хтось приходив і тхнув алкоголем або не міг надати чистий зразок сечі, він не міг поселитися в такому закладі, що на практиці означало, що ті, хто найбільше потребував житла, найімовірніше, отримували відмову.

Усі ці аргументи нагадують, як і чому насправді виникли низькопорогові соціальні послуги для людей без притулку на території Ірландії. Так, підхід був значно професійнішим, і держава була відповідальною за цих людей, проте багато разів траплялося, що держава перекладала цю відповідальність на неурядові організації, які здатні вирішувати ці проблеми гнучкіше та інноваційніше, не кажучи вже про кращу фінансову ефективність. Однак все ще існувало багато маргіналізованих груп, потреби яких місто не могло покрити.

Розвиток низькопорогових послуг в Ірландії був зумовлений смертю молодих бездомних

У 2001 році взимку 3 молоді людини, які вживали героїн, померли на вулицях Дубліна. Вони померли на вулиці головним чином тому, що про них було відомо, що вони вживають наркотики, і тому їх не хотіли приймати до жодного з гуртожитків. Відомим фактом є те, що в Ірландії 60-70 % людей без притулку залежні від наркотиків або алкоголю, і десь між 20-30 % потребують термінової допомоги зі зміною способу життя, який вони самі обрали.

Ірландський уряд тому звернувся по допомогу до некомерційних організацій для вирішення цієї проблеми. З цієї причини на цю послугу було оголошено тендер, на який, однак, ніхто не подав заявку. Уряд тому звернувся до міжнародної організації Depaul International, яка погодилася розпочати надання низькопорогових соціальних послуг для цієї групи клієнтів. Тоді виникла Нічліжка Clancy – низькопороговий заклад для наркозалежних, який відчинив свої двері. Нічліжка функціонує донині, і щодня її потужність повністю заповнена. Необхідно, щоб цим людям були надані принаймні послуги для задоволення базових життєвих потреб.

Міжнародна організація Depaul International займається бездомними у 5 країнах, включаючи Словаччину. Головний принцип роботи цієї організації, за прикладом св. Вікентія де Поля, який жив 400 років тому, полягає в тому, що необхідно нести ризики – не некеровані ризики, а такі, які можна виміряти та розрахувати. Надання таких низькопорогових послуг є ризикованим, але результатом усього цього є зміна, а головне – плоди цих зусиль, які сьогодні ми можемо спостерігати на вулицях Дубліна.

Depaul Ірландія сьогодні керує 12 проєктами в Ірландії, і понад 70 % їхньої роботи функціонує за принципом, який зазвичай називають зниженням ризиків. Що можна уявити під поняттям низькопороговий підхід чи зниження ризиків? Низькопороговий підхід, по суті, означає високу міру толерантності, особливо при роботі з тими найбіднішими, які з різних причин потребують великого догляду. У низькопорогових закладах правила та приписи обмежені до мінімуму, щоб вони могли служити та бути доступними для кожного, хто їх потребує, і щоб відбулася відмова якомога меншої кількості людей.

У межах низькопорогового підходу, чи йдеться про житлові або виїзні послуги, ми намагаємося працювати в межах філософії зниження ризиків. Низькопороговий підхід – це не про спостереження за ризиками, а про активне залучення людей до різних видів діяльності, щоб ми їх так підтримували та водночас знижували шкоду, яку вони могли б завдати собі або іншим.

Зниження ризиків – це фаховий підхід, коли ми не засуджуємо людей і визнаємо, що кожен має право обрати свій спосіб життя, навіть якщо він не завжди є корисним для людини. Клієнтів ми не змушуємо змінювати свій спосіб життя, оскільки віримо, що кожен має свої права. На нашу думку, цей підхід підтримує людей у тому, щоб вони знизили шкоду, яку самі собі завдають, чи йдеться про шкоду фізичну або психічну. Кінцевий ефект прийняття такого підходу, що застосовується до окремих осіб, має великий вплив на ширше суспільство.

Відповідно до цінностей організації Depaul Slovensko, ця модель визнає, що можливо, щоб людина змінилася. Але реальна зміна приходить здебільшого дуже повільно. Ця модель загалом діє для роботи з наркозалежними, але ми переконані, що її можна використати також при роботі з людьми стосовно інших аспектів їхнього життя. Ми віримо, що ці види послуг є необхідними для надання життєвих потреб для тих найнужденніших, що знаходяться на узбіччі суспільства. Надаючи послуги, які є ключовими та важливими для подальшого догляду та континууму, ми не лише намагаємося відповісти на потреби людей без дому, але й відкрито закликаємо інших оцінити свої робочі процедури та побачити, що іноді все ж таки варто ризикувати.

Словацький шлях використання низькопорогового підходу в закладах у Братиславі

Поштовхом до початку надання низькопорогових послуг для людей без притулку в Словаччині стали події зими 2005/2006 років, коли від наслідків обмороження у сильні морози померло в Братиславі, за даними генеральної прокуратури, 19 бездомних. Ці смерті призвели до тимчасового рішення, коли Міністерство внутрішніх справ СР створило наметове містечко, щоб запобігти подальшим смертям від наслідків переохолодження. Наметове містечко відвідувало в середньому 140 людей за ніч, проте це було дуже дорогим і несистемним рішенням.

Після наполегливого тиску некомерційних організацій на магістрат Братислави вдалося створити для бездомних першу в Словаччині низькопорогову нічліжню, яка функціонує вже четвертий рік. Нічліжня надає соціальні послуги людям у найкритичнішому стані, навіть якщо вони повністю без засобів до існування, що неможливо у випадку інших гуртожитків та нічліжок. Клієнти є зі Словаччини та з-за кордону, щоночі їх близько 130, взимку кількість зростає до 180.

Багато хто з клієнтів перебуває у важкому психологічному чи фізичному стані, часто це люди, залежні від алкоголю чи наркотиків. Створення низькопорогової нічліжні означало початок роботи з групою людей без даху над головою, з якою інші організації не мають бажання працювати. Нічліжню експлуатує організація Depaul Slovensko, n. o., яка створила ще один заклад для людей без даху над головою з несприятливим станом здоров’я, де пропонується цілодобове перебування, переважно для людей, виписаних зі стаціонару. Соціальна мережа в Братиславі таким чином отримала заклади, які частково покривають екзистенційні потреби людей без дому і які таким чином надають певний проміжний етап для клієнтів на шляху до їхньої соціальної інклюзії.

Автор: Kerry Anthony – Depaul Ireland Juraj Barát – Depaul Slovensko, n. o. http:>www.deapaulslovensko.org E-mail: info@depaulslovensko.org

Ця стаття була опублікована в журналі Sociální služby - prosinec 2010