Вживання наркотиків — це загальносуспільна, світова та невирішувана проблема. Її соціальні та економічні наслідки для суспільства є катастрофічними. Насамперед вживання наркотичних речовин руйнує людину у двох площинах:
- Як соціалізовану людину, члена суспільства, члена сім'ї, члена робочого колективу, де на очах у сім'ї, друзів вона перетворюється на людину безвідповідальну, ненадійну, яка не дотримується своїх обіцянок і зобов'язань, яка віддає перевагу наркотичним друзям, а не роботі та сім'ї.
- Як людину, яка має сформовану систему цінностей, що під впливом наркотичної речовини розпадається, змінюється і спрямовується від відмови від традиційних цінностей до прийняття нових цінностей, які є конформними до спільноти споживачів наркотиків.
Суспільно неприйнятним фактом є також те, що вживання наркотичних речовин — це економічно дуже витратна справа. Не кожен споживач наркотичних речовин є настільки економічно забезпеченим, щоб покривати їх споживання зі своїх легальних доходів. Навпаки, багато споживачів наркотиків походять із соціально слабких верств, таких як студенти, безробітні або люди з низьким заробітком.
Ми повинні констатувати, що багато споживачів наркотичних речовин змушені забезпечувати своє вживання наркотиків незаконною діяльністю. Саме вона є останньою можливістю забезпечити собі достатній дохід, якого вистачило б і на купівлю наркотиків. Незаконна діяльність має кілька форм. Найменш поширеною є економічна злочинність (розтрата, порушення обов'язків при управлінні чужим майном тощо). Цю злочинну діяльність можуть здійснювати лише особи, що працюють в адміністрації та на окремих функціональних посадах. Проте багато молодих наркоманів або втратили ці місця внаслідок деградації своєї особистості (неточність, недотримання зобов'язань, пропуски роботи, невиконання завдань тощо).
Багато молодих людей — наркоманів — залишили робочий процес або ніколи до нього не долучалися, тому здобуття наркотиків стає для них дуже складним завданням, яке вони можуть вирішити лише шляхом злочинної діяльності. Молоді хлопці-наркомани вчиняють майнові злочини, насамперед крадіжки шляхом проникнення в автомобілі, підвали та склади. Ці люди беруть усе, що має хоч якусь цінність. Об'єктами їхнього інтересу є автомагнітоли, ноутбуки, фотоапарати та інша техніка, яку можна продати через перекупників. Злодії не гребують навіть запасними колесами, а також готівкою чи документами, що посвідчують особу власника. Дівчата вчиняють злочини як співучасниці крадіжок, якщо вони перебувають у «компанії» з хлопцями. Частим видом злочинної діяльності є організована проституція.
Відстеження розвитку споживання алкоголю та наркотичних речовин є дуже складним. Більшість наркоманів на початковій стадії вживання не визнають свою залежність від наркотиків. Спеціалізовані працівники, чи то соціальні працівники, чи медичні працівники, вступають у контакт зі споживачами наркотиків лише на стадії їхнього неконтрольованого вживання.
На рис. 1 ми можемо побачити графічне відображення абсолютної величини — рівня злочинності в Братиславському краї за 1997–2009 роки. У 2006 році відбулася зміна в методі відстеження рівня злочинності через набрання чинності новим Кримінальним кодексом, а також через нову методологію. Проте великою шкодою і методичною помилкою є те, що не існує перехідного містка між старою та новою методологією відстеження рівня злочинності. Попри все, часовий ряд, створений методом ковзного середнього, часова оцінка значень параметрів за допомогою лінійної та нелінійної регресії (де оцінка параметрів та її моделювання поліномом третього ступеня демонструє вищий рівень надійності моделі), вказує на тенденцію зростання рівня злочинності в Братиславському краї.
Розглянемо тепер таблицю № 1, яка показує рівень злочинності в абсолютних значеннях за 1997–2009 роки. З таблиці можна отримати кілька даних. Насамперед у частині до 2006 року можна побачити, що переважну частину злочинності становлять крадіжки та крадіжки зі зломом. Після 2006 року злочинність відстежується точно відповідно до параграфів Кримінального кодексу. Тут ми знайдемо крадіжку як таку за § 212. Якщо ми виходимо із середніх значень і припущення, що крадіжки зі зломом та інші крадіжки відстежуються за § 212 Кримінального кодексу, то ця майнова злочинність становить до 65% загальної злочинності. Повернемося до людей, які вчиняють таку злочинну діяльність. Наркомани найчастіше вчиняють майнові злочини, а саме крадіжки, з таких причин:
- простота виконання — вкрасти автомагнітолу, сумочку або іншу цінну річ з автомобіля відносно просто, це не потребує ніякого професійного досвіду чи спеціальних інструментів;
- низька міра покарання. Більшість вкрадених речей не досягають вартості подвійної мінімальної заробітної плати, тобто у разі «спіймання» їм загрожує лише санкція за вчинення адміністративного правопорушення. У разі доведення повторної діяльності або більшої шкоди все одно залишається можливість лише умовного засудження;
- навіть у разі крадіжки дорожчої речі загрожує максимум дворічне ув'язнення, тобто реально однорічне.
Проблемою є відстеження цієї злочинності у зв'язку зі споживанням наркотичних речовин. Якщо ми порівняємо середні значення рівня злочинності — крадіжки та середнє значення рівня злочинності під впливом наркотиків, ми виявимо, що лише 0,19% делінквентів, які крадуть, вживають наркотичні речовини. Це, однак, суперечить практиці, де загальновідомо, що більшість споживачів наркотичних речовин, які перебувають у проблемній стадії вживання, «підробляють» саме майновою злочинністю. Де ж тоді помилка? Насамперед у методології збору даних, у відсутності інтересу до справжньої долі делінквентів, відсутності соціальної роботи в цій сфері.
Органи, які розслідують і виявляють злочинну діяльність, не переймаються мотивами, що спонукають до вчинення злочинів. Головні зусилля спрямовуються на виявлення злочину, пошук винного, покарання винного. Деякі особи є хронічно відомими для поліцейських органів, вони знають їх, знають про їхню «професійну спрямованість» у злочинній діяльності (спеціалізація на автомагнітолах, запасних колесах, подушках безпеки або на речах власників — ноутбуках, фотоапаратах, GPS тощо).
Ця неуважність має багато негативних аспектів. Насамперед байдужість до з'ясування причин вчинення злочинів має такі наслідки:
- Зростання рецидивів — наркоман навіть після покарання продовжуватиме злочинну діяльність. Навіть дорогою з суду, де його покарали умовним терміном, він здатний щось вкрасти.
- Вирішення наслідку, а не причини вчинення злочинів, оскільки тут першочергово потрібно вирішувати залежність від наркотичної речовини, а не карати!
-
Відстеження причин вчинення злочинів має величезну інформаційну функцію, оскільки наркомани досить тривалий період можуть виживати без роботи, вчиняючи ці дрібні злочини, причому це розвивається і в дуже серйозну злочинну діяльність.
-
Злочинна діяльність є серйозним соціально-патологічним явищем, хоча її применшення веде до вчинення тяжких злочинів.
- Через нездійснення соціальної роботи ми втрачаємо збір даних про соціально виключених громадян, які потребують специфічної соціальної інтервенції (і знаходяться також у Братиславі). Як визначає Loran, «соціальні працівники вже кілька років беруть під свою опіку соціально та матеріально залежних ромських клієнтів» (Loran, 2010, стор. 49).
Висновок
Відстеження рівня злочинності у детальному розрізі є чудовим методичним засобом для аналізу виду та впливу злочинності на суспільство. Проте до досконалості не вистачає того самого промовистого кроку, а саме тісної співпраці з органами опіки над молоддю та дорослими, які можуть фаховим способом забезпечити соціальну діагностику делінквентів, а також запропонувати та здійснити належну, ефективну та фахову соціальну інтервенцію для усунення цих соціально-патологічних явищ. Не чекаймо, поки ці «дрібні злочинці» перетворяться на «великих злочинців», коли вже може бути запізно.
Автор: Ing. Anton Doktorov, PhD. Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety
Список бібліографічних посилань
[1] DOKTOROV, A. - HOLOTŇÁKOVÁ, D. 1998. Drogy v školách. In: Pedagogická revue 1998, Január 98, [2] DOKTOROV, A. – HAŠKOVÁ, A. 2005. Sledovanie možností optimalizácie vzdelávacích štruktúr. In: Zborník z konferencie Kultúra – priestor interdisciplinárneho myslenia. PF UKF, 2005, s. 210-251. ISBN 80-8050-833-X [3] LORAN, T. 2010. Andragogicko-sociálne dilemy prípravy exkludovaných pre potreby vedomostnej spoločnosti. In: Pedagogická revue 1-2/2010, ročník 62, strany 42-54, Štátny pedagogický ústav, Bratislava, ISSN 1335-1982 [4] Interné materiály policajného zboru SR za Bratislavský kraj.
Лекція була виголошена на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách, яка відбулася 20–21 жовтня 2010 року в П'єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.