Краще один раз побачити, ніж сто разів почути... Для середовища сегрегованих громад східної Словаччини це справді так. Метою серії знімків є наблизити читачам журналу ProHuman життя людей у ромських поселеннях. Коротка розвідка в їхню щоденну реальність опосередковано продовжує фоторепортаж Mgr. Lenky Jalilah Hruškovej „Rómska osada Letanovce“. Фотографії, включені до фоторепортажу «Поселення очима dilina gadža», були зроблені під час польових досліджень у літні місяці 2012 та 2013 років. Багато з них ви можете знайти також у монографії автора „(Ne)vinní a dilino gadžo“, яка опублікована і на сторінках нашого журналу. Фотографії відповідають умовам власної творчої інтелектуальної діяльності автора, завдяки чому йому належать авторські права на твір. Тому будь-яке копіювання фотографій та їх подальше використання без згоди автора вважатиметься порушенням авторського Закону № 618/2003. PhDr. Michal Kozubík, PhD. Фото: © Michal Kozubík Коментарі до фотографій: Фото 1 „So kames, gadžo?“ «Що ти хочеш, ґаджо?» Часте запитання – важкий пошук відповідей. Фото 2 **„Вітаємо!“ Веранда в сегрегованій частині поселення в Грановниці. Скромно, тимчасово, але винахідливо – явище, яке часто можна помітити в бідних місцевостях. Фото 3 „Оса(у)дова оптика“ Погляд із поки що недобудованої халупи. Вид із маленького віконця викликав у мене багато запитань. «Які почуття будуть переживати майбутні мешканці помешкання після завершення будівництва, дивлячись із нього? Яка доля на них чекає?» – це були мої запитання оптики dilina gadža. Фото 4 **„Інтер’єр“ Уявлення широкої громадськості про житло бідних у «колоніях» бувають значно викривленими. Хто вже відвідував поселення, знає, що попри дуже скромне облаштування домогосподарств, у них відносно чисто, і їхні мешканці намагаються зробити свої помешкання затишнішими. Фото 5 „The streets of Rio“ Сходи між нетряними будиночками мене зацікавили. Саме так я уявляю нетряні спільноти в бідних частинах мегаполісів Південної Америки. Фото 6 **„Сумна хатинка“ Прояви словацької бідності у XXI столітті. Фото 7 „Дерев’яний будинок“ Заведено стереотипно говорити, що роми далекі від роботи. Без будь-якої освіти вони здатні побудувати собі дерев’яний будинок із фундаментом. Вони вправні, житло вміють збудувати власноруч. Скільки з нас змогли б це зробити і не здатися? Фото 8 **„Baro drom“ Довга дорога. Куди прямує майбутнє бідності? Відправмо її в історію! Фото 9 „Строкатість“ Типовою для житла бідних є строкатість. Що кольорове, те гарне. Чим більше кольору у важкому житті, тим краще. Фото 10 **„Традиційна культура – міф чи реальність?“ У наш час традиційність ромської культури в поселеннях зникає. Радісно бачити хоча б якісь живі скам’янілості в ній (Грановниця, 2012). Фото 11 „Де ми закінчуємося, інші починаються“ Трагічний вигляд, який ми можемо все частіше спостерігати в містах чи селах східної Словаччини. Дерев’яний паркан, що відділяє «цивілізованих» мешканців від тих інших. Попри те, що новозбудовані будинки за своїм стандартом перевершують багато будинків більшості. Фото 12 **„Чекаючи на Бога“ Мешканці ромської частини Грановниці чекають на паломників, що прямують до Левочі. Фото 13 „Святий за селом“ Діти всюди однакові – милі й прекрасні чисті аркуші. Фото 14 **„Маленька людина у великому світі“ Більшість у поселеннях складають діти та молоді люди. Побачити «phuri daj» – рідкість. Яке їхнє майбутнє в нашій спільній країні? Фото 15 „Футбол чи збір чорниць?“** Хлопчик у футболці Гамшика сидить поруч із головною дорогою. Дорослі чоловіки та жінки продають лісові ягоди, щоб підзаробити. То чи роми ліниві? Хто хоче вдарити, той палицю знайде. Тому я стикаюся з тим, що будь-яка дискусія закінчується паплюженням ромів. «Адже ведмедям нічого їсти, тому вони ходять до контейнерів у Татрах. Адже їм усе «цигани» позбирають».