Літній німецький діабетик бере з собою в подорож до Італії медичні рецепти, проте виникає питання, чи визнає їх фармацевт. Полька хотіла б зробити операцію на кульшовому суглобі в країні, де живуть і працюють її онуки, але як вона може це організувати з Польщі? Португалець хотів би пройти операцію з видалення катаракти у фахівця в Іспанії, але чи буде йому відшкодовано витрати? Це лише кілька випадків, коли з точки зору пацієнта необхідно чіткіше пояснити права та правила, що стосуються транскордонного медичного обслуговування.

У законодавчому акті ЄС, який щойно був ухвалений, роз’яснюється, що пацієнти мають право на безпечне та якісне лікування в межах внутрішніх кордонів ЄС, а також на відповідне відшкодування витрат. До пацієнтів, які подорожують до іншої держави-члена ЄС для отримання медичної допомоги, ставитимуться так само, як і до громадян країни, у якій вони лікуються. Цей новий законодавчий акт буде корисним для пацієнтів ЄС у багатьох інших аспектах. Він сприятиме тіснішій співпраці національних органів охорони здоров’я та обміну інформацією про стандарти якості та безпеки у сфері охорони здоров’я. Він допоможе особам, які потребують спеціалізованого лікування, наприклад, пацієнтам, яким необхідно встановити діагноз рідкісного захворювання або лікувати його. Він підтримує розвиток так званих європейських референтних мереж, у межах яких на добровільній основі поєднуються спеціалізовані фахові центри, вже визнані в Європі. Фахівці у сфері охорони здоров’я з усієї Європи зможуть обмінюватися найкращими практиками щодо медичного обслуговування і таким чином пропонувати стандарти на найвищому рівні досконалості.

Який масштаб цього питання? Пацієнти віддають перевагу отриманню медичної допомоги у власній країні. Тому попит на транскордонне медичне обслуговування становить лише близько 1 % державних видатків на охорону здоров’я, що на сьогодні дорівнює приблизно 10 мільярдам євро. Ця оцінка включає транскордонне медичне обслуговування, яке пацієнти не планували заздалегідь (наприклад, невідкладна допомога). Це означає, що на планове транскордонне медичне обслуговування, наприклад, операції на кульшових і колінних суглобах або видалення катаракти, припадає менше 1 % видатків і переміщень пацієнтів.

Але що станеться із законодавчими актами, які вже існують у цій сфері (регламенти про соціальне забезпечення)? На громадян, які потребують допомоги (включаючи невідкладну допомогу), під час тимчасового перебування за кордоном і надалі поширюватиметься існуючий набір регламентів, і їм продовжуватимуть надавати необхідну допомогу. Щодо планової допомоги, пацієнт уже може заздалегідь подати запит на дозвіл. У ньому не можна відмовити, якщо лікування неможливо надати в межах терміну, який є медично обґрунтованим.

Навіщо тоді нам потрібен цей новий законодавчий акт? Ця директива не зачіпає прав громадян, які вже закріплені в існуючих регламентах про соціальне забезпечення. Хоча поточні правила, які зосереджені не на правах пацієнтів, а на угодах про соціальне забезпечення, діють ще з 1971 року, все одно необхідно роз’яснити, що громадяни ЄС мають право на медичне обслуговування в іншій державі-члені.

Однією з головних переваг цієї нової директиви у випадку стаціонарного лікування є право пацієнтів обирати свого надавача медичних послуг.

При амбулаторному лікуванні пацієнти зможуть шукати медичну допомогу за кордоном без попереднього дозволу чи формальностей, а після повернення додому зможуть подати заяву на відшкодування витрат. Ця директива поширюється не лише на державних, а й на приватних надавачів послуг.

Як при стаціонарному, так і при амбулаторному лікуванні пацієнти матимуть доступ до інформації про якість та безпеку допомоги, яка їм буде надана.

Ця директива також має дати відповіді на інші практичні питання, наприклад, де можна знайти інформацію про стандарти якості, яких дотримується лікарня, або в якому розмірі будуть відшкодовані витрати. Європейський суд підтвердив (1), що право на отримання транскордонного медичного обслуговування вже закріплено в договорі. Проте директивою, яка щойно була ухвалена, це право чітко встановлюється в законодавстві ЄС і забезпечує єдину та узгоджену базу для всіх громадян у Європі.

Чи потрібен мені дозвіл національного органу моєї країни перед виїздом за кордон на лікування? Національні органи можуть запровадити систему так званого попереднього дозволу у трьох випадках:

1) при медичному обслуговуванні, яке потребує перебування в лікарні протягом принаймні однієї ночі; 2) при високоспеціалізованому та дорогому медичному обслуговуванні; 3) у серйозних і специфічних ситуаціях, пов’язаних із якістю або безпекою допомоги, що надається за кордоном. У цих трьох випадках пацієнтам, можливо, доведеться заздалегідь звернутися за згодою до національних органів охорони здоров’я у своїй країні, які відповідають за відшкодування витрат.

Чи може такий дозвіл бути відхилений? Національні органи охорони здоров’я можуть відхилити запит на надання дозволу, якщо дане лікування або відповідний надавач послуг можуть становити ризик для пацієнта. Якщо відповідну медичну допомогу можна надати вдома в прийнятний термін, запит на надання дозволу можна відхилити, але держави-члени повинні будуть пояснити, чому таке рішення є необхідним.

Як діяти у разі відхилення мого запиту на дозвіл? Пацієнти мають право вимагати перегляду будь-якого адміністративного рішення щодо транскордонного медичного обслуговування, яке їх стосується.

У якому розмірі мені відшкодують витрати після лікування за кордоном? Пацієнтам буде відшкодовано таку саму суму, яку вони отримали б у своїй країні за такий самий вид медичного обслуговування. Держави-члени з безкоштовним обслуговуванням повинні будуть інформувати пацієнтів про ставки відшкодування витрат.

Чи можу я шукати медичну допомогу за кордоном, якщо лікування в моїй країні недоступне? Так, якщо лікування в державі-члені недоступне, національні органи охорони здоров’я не повинні відмовляти пацієнту, який хоче пройти його в іншій країні ЄС, у запиті на дозвіл. Проте пацієнтам таке лікування буде відшкодовано лише в тому випадку, якщо воно відповідає національному пакету послуг у сфері охорони здоров’я.

Державні пакети послуг здебільшого визначаються досить загально, проте якщо існують більш точні переліки (наприклад, детальні коди виставлення рахунків за лікувальні витрати), вони повинні використовуватися при транскордонному відшкодуванні.

Чи повинен я спочатку сам заплатити за транскордонне лікування? Так, пацієнт, як правило, спочатку платить сам, а потім національний орган у його країні якнайшвидше відшкодовує його витрати. У приписі також зазначається, що держави-члени можуть обирати, чи потрібно письмово заздалегідь підтверджувати розмір відшкодування на основі кошторису, який надасть пацієнт.

Де я можу знайти більше інформації про мої права на медичне обслуговування за кордоном?

Згідно з цим новим приписом, у кожній державі-члені має бути створено контактний пункт для надання інформації про права пацієнтів на медичне обслуговування в усій Європі. Ці центри обмінюватимуться інформацією та зможуть надавати пацієнтам практичні відомості про умови та розміри відшкодування, про можливі методи лікування, надавачів послуг, процедури відшкодування збитків тощо. Пацієнти тоді матимуть чіткіше уявлення про якість та безпеку медичного обслуговування, що надається за кордоном, що призведе до більш поінформованих рішень щодо транскордонного медичного обслуговування.

Чи можу я передати дані, що стосуються мого здоров'я, до держави-члена, у якій я проходитиму лікування? Країна походження забезпечить, щоб надавач медичних послуг у країні лікування міг мати доступ до письмових або електронних медичних записів пацієнта відповідно до директив про захист персональних даних. Завдяки посиленій співпраці держав-членів у сфері електронної охорони здоров'я буде забезпечено повну читабельність та зрозумілість цих даних. Іншими словами, системи, що використовують інформаційні технології в галузі охорони здоров'я, зможуть «спілкуватися між собою», що може бути дуже корисним не лише з погляду безпеки пацієнтів, а й сталості систем охорони здоров'я.

Що робити у випадку, коли під час лікування за кордоном виникають проблеми? У новому правовому акті встановлюється відповідальність як країни лікування, так і країни відшкодування щодо скарг та відшкодування збитків. Національні контактні пункти надаватимуть пацієнтам інформацію, яка їм потрібна у цьому контексті.

Як я можу бути впевнений, що після лікування, яке я пройшов за кордоном, після мого повернення додому буде забезпечено належний догляд? Для забезпечення безперервності догляду планується низка заходів. Країна лікування забезпечить, щоб пацієнти мали доступ до своїх письмових або електронних медичних записів про лікування, яке їм було надано. Країна проживання забезпечить, щоб подальше медичне обслуговування було такої ж якості, незалежно від того, де в ЄС відбулося лікування.

Чи буде мій медичний рецепт визнаний в іншій державі-члені ЄС? Медичний рецепт з іншої країни ЄС буде визнаний у країні постійного проживання пацієнта і навпаки. Це забезпечить, щоб медичне обслуговування, надане в іншій країні ЄС, було продовжене належним доглядом після повернення пацієнта додому. Пацієнт має право на призначені ліки, якщо вони доступні та дозволені до продажу в країні, у якій він хоче їх отримати.

Медичні рецепти вже принципово мають визнаватися на всій території ЄС. Проте на практиці це не завжди відбувається. Цією новою директивою фармацевтам надаються необхідні інструменти для кращого розуміння транскордонних медичних рецептів (наприклад, краща ідентифікація призначених ліків та відповідних лікарів і пацієнтів).

Яку користь приносить мережа з оцінки медичних технологій (Health Technology Assessment, HTA)? Мережа національних органів або установ, відповідальних за оцінку медичних технологій, призведе до створення постійної структури ЄС щодо співпраці в цій галузі. Додатковою цінністю оцінки медичних технологій є допомога суб'єктам, що приймають рішення, у прийнятті правильних рішень, пов'язаних з інвестиціями та витратами в галузі охорони здоров'я. Метою співпраці при оцінці медичних технологій є надання об'єктивної та надійної інформації про ефективність та дієвість медичних технологій. Це конкретний захід, яким далі посилюється прийняття поінформованих рішень органами в галузі охорони здоров'я.

Що потрібно ще зробити? На національному рівні держави-члени встановлять принаймні один контактний пункт, де пацієнтам надаватиметься вся релевантна інформація. Вони забезпечать, щоб їхні референсні центри були підключені до європейської референсної мережі. Вони повинні будуть забезпечити впровадження адміністративних процедур використання транскордонного медичного обслуговування та відшкодування витрат, крім іншого, також процедур щодо скарг та механізмів розрахунку витрат. Комісія створюватиме мережі для підтримки співпраці в межах ЄС у сфері оцінки медичних технологій та електронної охорони здоров'я. Вона також допоможе у сприянні визнанню транскордонних медичних рецептів.

Коли цей правовий акт набуде чинності? Уряди держав-членів мають 30 місяців на включення цих заходів до національних правових актів.

Більше інформації: http://ec.europa.eu/health/cross_border_care/policy/index_en.htm

(1) Kohll and Decker (1998); Ferlini (2000); Geraets-Smits and Peerbooms (2001); Vanbraekel (2001); Inizan (2003); Müller Fauré and Van Riet (2003); Leichtle (2004); Watts (2006); Stamatelaki (2007); Elchinov (2010).