Questions of poverty and culture in segregated settlements - field researched conclusions Метою статті є стисло представити висновки дослідження, проведеного у 2011–2013 роках у відокремлених та сегрегованих локаціях поселень східної Словаччини. Ми поставили перед собою такі цілі:

  1. З’ясувати, чи є характеристики, що випливають із культурної залежності ромської національної меншини, їхньою етнічною ознакою, чи вони є елементами соціального виключення.
  2. Отримати інформацію про історію ромів – реалізовано шляхом аналізу міських та сільських хронік Державного обласного архіву в Spišská Sobota та сіл долини Hornád.
  3. Шукати відповідні стратегії, що ведуть до покращення становища ромів.
  4. Наблизити очікування мешканців поселень.

Окремі результати проєкту можна підсумувати у трьох площинах: 1) термінологічній, 2) дослідницькій 3) та практичній.

1) Перед проведенням самого польового дослідження було дуже важливо визначити терміни так, щоб їхня операціоналізація дозволила відповісти на основне дослідницьке питання (Чи випливають негативні соціально-патологічні явища, фрустрація, апатія, зловживання соціальною системою тощо з етнічності/ромської культури, чи названі негативи є наслідком бідності/концепції Lewis?) і які б стояли на міцних засадах, що презентуються в межах етики наукового дослідження. Понятійний апарат був опрацьований у межах антропологічних теорій культури. Ця сфера цікавила нас насамперед у перший рік реалізації проєкту. Висновки були підсумовані в контексті культурних дискурсів, причому нас цікавили окремі погляди на феномен культури з різних напрямків і шкіл (еволюціонізм, дифузіонізм, конфігураціонізм, функціоналізм, структуралізм, неоеволюціонізм, культурологія та сучасна теорія культури). Ми зосередилися на рефлексії методів і підходів, які займаються роботою з людьми, що живуть у сегрегованих спільнотах (громадська робота, її цілі та етапи, громадський центр, польова соціальна робота). Виходом дослідження став навчальний посібник для вищої школи, який розглядає ці поняття (Kozubík, M. 2011. Sociálne vylúčené spoločenstvá v kontexte kultúrnych teórií. Nitra, UKF, 2011. 99 s. ISBN 978-80-8094-957-0). У дослідженні ми не дотримувалися суворо засад однієї школи чи напрямку. Ромська культура не є закритою сутністю – тому ми розглядали її крізь призму різних названих напрямків – наприклад, дифузіонізму (вплив домінантної культури), а також структурного функціоналізму (кожна частинка «культури поселення» має своє значення для збереження її специфічного характеру). Без міцного термінологічного підґрунтя не обійшлася і заключна монографія відповідального виконавця проєкту (Kozubík, M. 2013. (Ne)vinní a dilino gadžo. Bratislava: ŠEVT, 2013. 189 s. ISBN 978-80-558-0418-7). Вона полягала у відповідях на питання, як наприклад: Ром чи Циган? або Нером, ґаджо чи словак? тощо. Для спрямування польового дослідження було необхідно визначити, яким «зумом» ми будемо дивитися на саму ромську культуру. Підказкою нам стала суперечлива типологія Jakoubek (2005), яка, окрім традиційної та національної ромської культури, доповнена концепцією Lewis (1966) culture of poverty – культури бідності. Вибір на користь згаданого поділу випливав насамперед із чіткого визначення культури в антропологічному розумінні, а також «додатку» поглядів Oscar Lewis. Даний феномен згадувався вже у звіті «Бідність ромів та соціальне піклування про них у Словацькій Республіці» від 2002 року. У даному тексті згадується так звана double marginalization – подвійна, або ж здвоєна маргіналізація. Цей термін означає, що переважна частина ромів маргіналізована двічі: тим, що поселення здебільшого знаходяться на східній Словаччині, яка належить до частин Словаччини, найбільш уражених високим рівнем безробіття загалом, а також тому, що вони живуть сегреговано виключеними на периферії сіл і міст. Згідно з авторами цього звіту (Radičová, Vašečka, et al., 2002), усі негативні соціально-патологічні явища, що випливають із середовища поселень, є типовою ознакою відтворюваної бідності, а не ознаками етнічності. Ми вважаємо, що автори оминули третій спосіб маргіналізації, а саме те, що в самій виключеній «колонії» відбувається сегрегація найбідніших. Отже, можна сказати, що в поселеннях ми стикаємося з так званою потрійною маргіналізацією їхніх мешканців. Саме ці згадані суперечності були основою визначення мети та спрямування дослідження http://www.prohuman.sk/socialna-praca/nevinni-a-dilino-gadzo.

2) Самій польовій дослідницькій роботі передувала фаза збору даних з історичних джерел та вибору відповідної локації. Внеском цього періоду є аналіз міських та сільських хронік підтатранського регіону. У межах локацій ми шукали представленість як сегрегованих, так і сепарованих поселень. Щоб представленість відомої типології Radičová (2001) була повною, ми вирішили звернутися також до «ромів», які живуть інтегровано серед більшості населення. Вибір припав на три локації: Poprad (інтегровані поселення), Kravany (сепарована локація), Hranovnica (сегрегована спільнота), які були доповнені селами Vikartovce та Spišské Bystré (однак в обох сегрегованих селах проводилося лише додаткове дослідження). У межах польового збору даних нам вдалося провести понад 50 інтерв'ю, записати 32 аудіозаписи та зробити 137 фотографій. Найбільшим внеском цієї частини дослідження була інформація про локальну історію ромів, що походила з сільських та міських хронік, які стали якісним входом у саме поле. Цьому передувало опрацювання анамнезу, який передував інтерв'ю. Анамнез спочатку складався із семи блоків питань (основні демографічні дані, сфера житла, зайнятості, освіти, охорони здоров'я, культури та питань, що відображають повсякденне життя). Зрештою, ми вирішили відмовитися від цього наміру. Причиною було напруження, що випливало зі «закостенілості» інтерв'ю – довгий список питань, записуючий пристрій, фотоапарат могли бути факторами, які могли б вплинути на розмову в сегрегованому середовищі поселень. Отже, збір даних відбувався за допомогою наративних інтерв'ю. Ця форма розмови не конфронтує суб'єкта зі стандартизованими питаннями, а заохочує суб'єкта до спонтанної розповіді. Наративне інтерв'ю передбачає, що існують суб'єктивні смислові структури, які виявляються при вільній розповіді, а не при цілеспрямованому ставленні питань. За згодою інформаторів розмови записувалися на переносний пристрій, транскрибувалися та якісно аналізувалися. Цей аналіз складався з трьох головних рівнів кодування. Першоступеневим (відкритим) кодуванням ми поступово додавали позначення, що стосуються певних подій, випадків та інших проявів явищ. Так створені категорії потрібно було поставити у взаємозв'язки. Для цієї мети нам слугувало осьове кодування. Його суть полягає у так званій парадигмальній моделі. В осьовому кодуванні ми зосередилися на ближчому визначенні головної категорії (явища) за допомогою умов, які її спричиняють, контексту (конкретного набору властивостей), стратегій дії та взаємодій, за допомогою яких вона долається, і наслідків цих стратегій. Завершальна частина оцінки дослідницького процесу та аналізу даних є інтеграцією понять, категорій, відображених у згаданій парадигмальній моделі. Інтеграція не надто відрізняється від осьового кодування, проте реалізується на вищому – більш абстрактному рівні аналізу у формі розповіді. Її каркас утворював переріз історією ромів, їхнім становищем, життям від першої згадки про ромів у Словаччині до сучасного образу культури поселення. Носійна частина розповіді вкорінена в реальності, спирається на ситуації, події та конкретні випадки з використанням усіх категорій та підкатегорій.

3) Пошук відповіді на основне дослідницьке питання можна реалізувати у чотирьох основних вимірах, які виходять приблизно з 70 ознак, наведених Lewis (1966). Згадані чотири специфіки полягають у:

а) стосунках між субкультурою та більшістю суспільства, б) характері нетрів, в) типі сім'ї, г) ставленнях, цінностях та рисах характеру індивідів.

Усі ці категорії є подібними для людей, що живуть у бідності. Їх застосування до життя людей у сегрегованих поселеннях наведено в межах селективного кодування. Ширші контексти обговорюються в межах так званої матриці зумовлюючих впливів (conditional matrix). Йдеться про міжнародний, національний, регіональний рівні, а також про сфери групового та колективного. Визначені сфери описані в контексті життя ромів у сучасний та минулий періоди. Результати роботи спрямовані на сферу соціальної роботи з акцентом на ромську спільноту. Вони наведені за зразком Navrátil (2002), який одним із перших навів принципи роботи з ромською національною меншиною. Отримані результати є відображенням соціокультурної реальності поселень.

Їх використання є широкоспектральним: широка громадськість може дізнатися про повсякденне життя «колонії», студенти — про можливості та ліміти польового дослідження, фахова громадськість може викликати плідну дискусію. Але найбільше самі результати мають допомогти бідності поселень. Більшість рекомендацій тому стосується професійної спрямованості дослідників — йдеться насамперед про галузі 3.1.16 Соціальні послуги та консультування та 3.1.14 Соціальна робота. Дослідження у специфічному середовищі сегрегованих поселень запропонувало кілька альтернатив покращення виконання польової соціальної роботи в громадах. Називаємо найважливіші:

Вибір польових соціальних працівників, їхніх асистентів необхідно піддати суворому критерію прийняття. Вирішальним аспектом при виборі нехай буде не закінчена вища освіта відповідного спрямування (польовий соціальний працівник), а насамперед знання локального середовища, мови та специфіки «культури поселення». Водночас рекомендуємо переглянути стандарти прийняття — створити виняток для підтримки прийняття ромів без вищої освіти, або дозволити їм навчатися на заочній формі безкоштовно.

Бажано піддати вибір конкретної особи рішенню старости, головного координатора польової соціальної роботи в локації, але насамперед представників виключеної локації. У сфері вищої освіти в межах допомагаючих професій рекомендуємо: - Університетське навчання спрямувати не лише на елементи традиційної ромської культури та історії, а й звертати увагу на значну соціальну дистанцію та соціальні проблеми самих ромів. - Включити предмети, які б присвячувалися використанню «влади» (із спрямуванням на інститут особливого отримувача) соціального працівника в поселеннях (на практиці ми стикаємося з директивами та зверхньою поведінкою з боку польових соціальних працівників — напр., Hruštič et al. (2009)).

Рекомендації для практиків у полі: - Дозволити брати участь у фахових семінарах та тренінгах, що звертають увагу на феномен зловживання владою, - запровадити обов'язкові супервізії та превентивні активності проти burn-out (синдрому вигорання).

Якщо вас, шановні читачі, наш стислий виклад зацікавив, більше ви можете прочитати в книзі: «(Ne)vinní a dilino gadžo», яку ми публікуємо в повній версії: ISBN 978-80-8094-957-0

Автор: PhDr. Michal Kozubík, PhD. Використана література

JAKOUBEK, Marek, HIRT, Tomáš: Rómske osady na východnom Slovensku z hľadiska terénneho antropologického výskumu 1999 – 2005. Bratislava: Open Society Foundation, 2008. ISBN 978-80-969271-5-9. LEWIS, O. 1966. The Culture of Poverty, Scientific American, sv. 215, č. 4, 1966, str. 19 – 25; (preklad Lenka Budilová, Marek Jakoubek, [online]. 2013, [cit. 2013-07-12]. Dostupné na internete:< www.ksa.zcu.cz/studium/podklady/tk/kf.rtf)>.

RADIČOVÁ, Iveta. 2001. Бідність ромів у контексті ринку праці в СР. [online]. 2001, [цит. 2006-01-17]. Доступно в інтернеті: . RADIČOVÁ, I. – VAŠEČKA, M. 2002. Бідність ромів та соціальне забезпечення для них у Словацькій Республіці. Bratislava: Svetová banka. Nadácia SPACE. Ineko, 2002. 42 – 43 с. ISBN 80-88991-15-3.