Вступ
Слово «супервізія» складається з двох латинських слів: super — тобто надмірність, і videre — тобто бачення, пізнання. Це позначення діяльності, пов’язаної із зоровим сенсорним сприйняттям. У дослівному перекладі це означає «надмірне бачення в майбутнє». Завданням супервізії є надання соціальним працівникам достатніх стимулів для пошуку нових способів виконання професії. Супервізія в багатьох сферах досі залишається невідомою. Її поступове поширення буде дедалі кориснішим для всього суспільства. Метою супервізії є надання соціальним працівникам стимулів для пошуку нових способів вирішення економічних та психосоціальних проблем клієнта. Вона пропонує можливості покращення якості роботи під час виконання професії у сфері соціальної роботи. Супервізія — це консультативний метод, який використовується для підвищення якості професійної діяльності.
Супервізор — професіонал
Професійний супервізор під час виконання своєї професії стоїть перед багатьма викликами. Щоб здійснювати цю діяльність, необхідно мати до неї природні здібності. Емпатія, конструктивність у вирішенні конфліктів, емоційна врівноваженість є обов’язковими.
Іншими необхідними вимогами є вища освіта, причому до рекомендованих спеціальностей належить соціальна робота. Після закінчення вищої освіти майбутній супервізор повинен пройти акредитовану підготовку супервізора згідно з положеннями закону про соціальні послуги № 448/2008 З. з. Мотивація тут є сильним стимулюючим фактором. Після здобуття вищої освіти та проходження акредитованої підготовки супервізора, окрім мотивації та природних здібностей, необхідною є сама практика. Тільки через практику може відбуватися вдосконалення професійних навичок супервізора. Сам супервізор після проходження супервізійного навчання та здійснення практики не повинен відставати у власному подальшому навчанні, що є корисним для його професії. Цим він має підвищувати свою кваліфікацію. Він має зіставляти її з теорією та власною практикою. Так він може професійно зростати.
Крім іншого, супервізор має бути особисто залученим до вирішення складності проблем. Вимагається його особливий підхід. Емоційна врівноваженість, зайняття нейтральної позиції при погляді на проблеми з боку супервізора є бажаними.
Принцип особистої залученості та водночас вимога нейтральності висувають значні вимоги до емоційної рівноваги та продуктивності соціальних працівників. 1 Доброю передумовою для цього є те, коли супервізор походить із зовнішнього середовища і не втягнутий у проблеми організації, на відміну від внутрішніх працівників. «Від супервізора вимагається професіоналізм і природна людяність, що проявляється в повазі, емпатії, толерантності, що є передумовою професійної поведінки в закладах соціальних послуг». 2 Супервізор надає свої професійні здібності працівникам соціальних служб. «Надавач соціальної послуги повинен поважати та підтримувати розвиток здібностей, навичок і знань своїх працівників, у тому числі через супервізію». 3 Краще пізнання працівників допомагає ефективніше досягати робочих цілей соціальних закладів.
Супервізія зустрічається в окремих організаціях. Це можуть бути окремі підприємства з більшою організацією праці та складнішою структурою її функціонування. Метою супервізора є пошук рішень, опрацювання конфліктів, що виникають на робочому місці, у комунікації та в робочих стосунках. Супервізор має перевіряти виконання поставлених завдань, що випливають із супервізії. Крім іншого, супервізор може коригувати неефективні процедури, які виникають в організації. Також він може перевіряти правильність процедур роботи з клієнтами, з групою та з сім’єю. Супервізія може бути профілактикою неправильних рішень, які могли б негативно вплинути на самого клієнта.
Супервізія належить до ефективних інструментів усунення вже виниклого синдрому вигорання. Синдром вигорання являє собою серйозний стан, коли соціальний працівник розчарований виконанням професії. Зрештою, якщо цей синдром не вирішити, може знизитися не лише якість його роботи, а й відбутися остаточний і повний вихід із професії у сфері соціальної роботи.
«Синдром вигорання є феноменом цього часу, коли людина на будь-якій робочій посаді забуває про свою сім’ю, друзів, вільний час». 4 Синдром вигорання являє собою серйозний стан, який може негативно позначитися на близькому оточенні та сім’ї соціального працівника, який від нього страждає. Супервізія тут є необхідним інструментом для усунення цієї проблеми.
Супервізія шукає можливості професійного розвитку та перевіряє правильність робочих процедур. Вона шукає альтернативи, шляхи, можливості. Вона веде до ефективнішого виконання професії. Вона є корисною для підвищення статусу професії.
Функції супервізії
Керівна функція супервізії орієнтована на спрямування діяльності супервізованого в організації. Йдеться про дотримання моральних та етичних цінностей, правових норм та внутрішніх норм організації, в якій працює супервізований. Керівна функція супервізії є менеджерською функцією. Її перевагою є те, що вона часто орієнтована на менеджмент у межах організаційної структури організації. Вона являє собою певний контроль над працівником. Це має мотивувати його до покращення робочої діяльності та вести до корисних змін. До цієї функції супервізії належить ефективніше використання людських ресурсів, завдяки яким може відбуватися функціональне виконання цілей організації. Навчальна функція супервізії допомагає супервізованому в професійному розвитку. Вона вчить його реагувати на потреби організації, суспільства та самих клієнтів. Метою навчальної функції супервізії є рефлексія та саморефлексія. Певною мірою йдеться про педагогічну діяльність супервізора стосовно супервізованого. При підтримуючій функції супервізії важливо знижувати суб’єктивні відчуття робочого навантаження та шукати нові способи й альтернативи, які допоможуть усунути негатив під час виконання професії та функціонування організації. Підтримуюча функція супервізії має приносити певне полегшення від проблем, їх вирішення та досягнення задоволеності соціальних працівників.
У межах визначення супервізії, окрім функцій, ми знаємо кілька форм супервізії. Супервізію можна поділити з погляду: 5
- Стосунків між супервізором і супервізованим,
- присутності супервізора,
- нагальності,
- кількості супервізованих.
З погляду стосунків між супервізором і супервізованим ми розрізняємо вертикальну супервізію та горизонтальну супервізію. 6 У вертикальній супервізії супервізор надає свої навички та знання. Така супервізія пов’язана з навчанням та підготовкою нових супервізорів. Також вертикальна супервізія може полягати в передачі досвіду досвідченішого супервізора менш досвідченому або супервізору-початківцю. У вертикальній супервізії можуть зустрічатися два супервізори, причому менш досвідчений супервізор перебуває в ролі асистента, спостерігача, і йому також виділяються лише певні компетенції. Не виключено, що менш досвідчений супервізор перебуває під наглядом досвідченішого супервізора.
Горизонтальна супервізія ґрунтується на інших стосунках, на відміну від вертикальної супервізії. У вертикальній супервізії часто існують стосунки підпорядкованого супервізора до супервізора-керівника. Горизонтальна супервізія полягає у зв'язку колегіальної супервізії. Йдеться про обмін досвідом, взаємну підтримку, постійний процес навчання та вдосконалення у професії. Також вона допомагає в ефективнішому впровадженні професійних процедур. Метою цієї супервізії є також професійне зростання під час виконання діяльності.
Залежно від присутності супервізора розрізняють пряму та непряму супервізію. Пряма супервізія полягає в особистій участі супервізора. Його участь може бути безпосередньою. У ній він втручається в консультаційну роботу. Також у цій супервізії він може обіймати позицію спостерігача. Непряма супервізія допомагає надавати інформацію та встановлені факти, що стосуються конкретного випадку. Часто йдеться про вже створений аудіовізуальний або аудіозапис за допомогою доступних електронних засобів. Під час відтворення запису можна повернутися до нього, проаналізувати його, провести дискусію і таким чином дійти до оцінки та визначення процедур для покращення.
Планована супервізія разом із кризовою супервізією належать до супервізії з погляду нагальності. Планована супервізія керується встановленим планом. У плані узгоджені зустрічі, під час яких уже може бути запланований її хід. Вона є типовою для організацій, які запитували супервізію. Йдеться про супервізію, до якої супервізор повинен заздалегідь підготуватися, і вона вимагає більш тривалої підготовки. Кризова супервізія — це та, яка терміново необхідна через нагальність. Це можуть бути позачергові зустрічі, що випливають із головної, довгостроково запланованої супервізії. Супервізія може відбуватися лише між супервізором і супервізованим. У цьому випадку ми говоримо про індивідуальну супервізію. Групова супервізія відбувається між супервізором і колективом супервізованих. Про колективну супервізію можна говорити тоді, коли в ній беруть участь принаймні 2 супервізовані особи.
З погляду кількості супервізованих осіб розрізняють індивідуальну та групову супервізію. Індивідуальна супервізія відбувається між супервізором та одним соціальним працівником. Групова супервізія відбувається між супервізором та мінімум двома соціальними працівниками.
З погляду місця виконання, або з погляду позиції супервізора, супервізія буває внутрішньою та зовнішньою. 7
Зовнішня супервізія — це форма супервізії, де супервізор приходить із середовища, яке знаходиться поза межами організації. Цю організацію він повинен пізнати перед проведенням супервізії за допомогою інформації та інших перевірених джерел. Недоліком цієї супервізії є часові витрати на її підготовку. Крім іншого, супервізор пізнає дану організацію під час виконання супервізії в організації. Тому необхідна його передбачливість і швидка реакція. Перевага цієї супервізії в тому, що супервізор приходить у чужу для нього організацію. Він не перебуває під впливом функціонування та робочих стосунків в організації. До проблем та їх вирішення він ставиться з більш нейтральної позиції.
При внутрішній супервізії супервізор є членом даної організації. У ній він може виконувати свою іншу посаду. Її перевагою є те, що він добре знає організаційну та робочу структуру організації, робочі стосунки в колективі. Йому не потрібно знайомитися з організацією та її роботою. Інформація із зовнішніх джерел не є необхідною. Недолік цієї супервізії полягає в тому, що сам супервізор — колега в соціальній організації — може не бути сприйнятий як хтось інший, тобто той, хто дає нові імпульси для вирішення конфліктів. Часто його можуть сприймати лише як колегу, чия робота є тією, яку він виконує найчастіше. Також сам супервізор може бути негативно вплинутий поганими стосунками в колективі. При вирішенні проблем він часто може вдаватися до суб'єктивності.
Щоб супервізія була ефективною, необхідні передсупервізійні розмови. Вони відбуваються шляхом комунікації з керівництвом організацій, центрів та установ. Розробляється проєкт, який повинен містити цілі супервізії, місце її реалізації, часовий графік, її обсяг, а також фінансове планування та бажану форму супервізійних зустрічей. У проєкті має бути ідентифікована цільова група супервізованих, відповідальність учасників контракту, моніторинг та оцінка всього супервізійного процесу. «Корисно забезпечити однозначність мети, група повинна чітко розуміти, як вона до цього ставиться, перевірити, чи є її очікування реальними. Потрібно усвідомлювати фактор часу та кількість клієнтів, яких можна супервізувати». 8 У межах супервізії слід брати до уваги матерів, які доглядають за дітьми. Часто ця група працівниць може бути відсутня в організації через догляд за хворою дитиною. «Можливість поєднання робочого життя з доглядом за сім'єю жінки з дітьми враховують частіше. Вимоги до відстані до місця роботи та робочого часу в цьому випадку зазвичай залежать від графіка роботи установ з догляду за дітьми, таких як дитячі садки, групи продовженого дня в початкових школах або інші форми догляду за дітьми». 9 Тому предметом супервізії має бути вирішення і цих факторів, які повинні вести до компромісу або задоволення обох сторін організації — менеджменту та працівників.
Супервізія не є психотерапією, але містить її елементи. Також вона працює з інструментами психотерапії. Різниця між супервізією та психотерапією полягає в тому, що супервізія орієнтується на професію соціального працівника та її покращення. Виходячи з теоретичних концепцій соціальної роботи як самостійної наукової дисципліни та цілей соціальної роботи, у супервізії очікуються результати, зміни в індивіді, групі або спільноті та його соц. середовищі. 10 Супервізія дбає про те, щоб соціальний працівник став кращим професіоналом, а не кращою людиною. Це вже завдання психотерапії.
ВИСНОВОК
Супервізія в багатьох сферах все ще залишається невідомою. Нерідко її можуть плутати з психотерапією. Вона орієнтована скоріше на роботу та досвід соціального працівника. Центром інтересу супервізії є професійна активність соціального працівника, а не його приватне життя. Позитивний досвід супервізії в окремих організаціях може бути мотивацією для інших організацій застосовувати її у своєму організаційному підрозділі. Так поступово може розширюватися використання супервізії. Її проблема на практиці полягає в тому, що люди схильні вирішувати проблемні ситуації звичними способами, які часто є неефективними та недостатніми. У наш час, з поступовим зростанням використання можливостей супервізії, такі власні способи вирішення конфліктів можуть бути, хоч і в малому обсязі, але принаймні певною мірою усунені. Супервізія є корисною в тому, що допомагає шукати нові рішення, перспективи та способи для супервізованих у їхніх складних ситуаціях.
Автор: Mgr. JUDr. PhDr. Stanislav Bujda, PhD. Вища школа охорони здоров'я та соціальної роботи св. Єлизавети
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
BUJDOVÁ, N. 2015. Supervízia v edukačnom procese. In Hunyadiová, S. – Bujdová, N., Mánya, Z. Supervízne dni 2015. /CD – ROM/ Občianske združenie Zrkadlenie, 2015. 169 s. ISBN 978-80-971913-1-3
HUNYADIOVÁ, S. Aplikačné reflexie supervízií (Прикладні рефлексії супервізій). Nowy Sacz : VŠZSP sv. Alžbety Zrkadlenie, o. z. 2019. 238 с. ISBN 978-83-65196-40-8.
SCHAVEL, M., HUNYADIOVÁ, S., KUZYŠIN, B.: Supervízia v sociálnej práci. Teória, prax a výskum (Супервізія в соціальній роботі. Теорія, практика та дослідження). Bratislava : Spoločnosť pre rozvoj sociálnej práce, o. z., 2013. 207 с. ISBN 978-80-971445-0-0.
SCHAVEL, M., TOMKA, M.: Základy supervízie a supervízia v praktickej výučbe v sociálnej práci (Основи супервізії та супервізія в практичному навчанні в соціальній роботі). Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 193 с. ISBN 978-80-89271-87-0.
Zákon č. 448/2008 o sociálnych službách (Закон № 448/2008 про соціальні послуги)
https://www.pulib.sk/web/kniznica/elpub/dokument/Skyba2/subor/3.pdf (18. 11. 2020, 15:30)
BUJDOVÁ, N.: Jednorodičovské rodiny – nič výnimočné v našej spoločnosti (Сім'ї з одним з батьків – нічого виняткового в нашому суспільстві). In.: Kolokvium kazuistík 2019 (Колоквіум казуїстик 2019). VŠZSP sv. Alžbety : Nowy Sącz, 2019. ISBN 978-83-66394-13-1, с. 15 – 22.
BUJDOVÁ, N.: Supervision in social services (Супервізія в соціальних послугах). In.: Supervision days in 2018 (Дні супервізії у 2018 році). University of Health and Social Work, of St. Elizabeth, Nowy Sącz, 2018. ISBN 978-83-66394-11-7. с. 7 - 11.
1SCHAVEL, M., HUNADYOVÁ, S., KUZYŠIN, B.: с. 41 In.: Supervízia v sociálnej práci. Teória, prax a výskum (Супервізія в соціальній роботі. Теорія, практика та дослідження). Bratislava : Spoločnosť pre rozvoj sociálnej práce, o. z., 2013. 2 BUJDOVÁ, N.: Supervision in social services (Супервізія в соціальних послугах). In.: Supervision days in 2018 (Дні супервізії у 2018 році). University of Health and Social Work, of St. Elizabeth, Nowy Sącz, с. 7. 3 BUJDOVÁ, N.: Supervision in social services (Супервізія в соціальних послугах). In.: Supervision days in 2018 (Дні супервізії у 2018 році). University of Health and Social Work, of St. Elizabeth, Nowy Sącz, с. 7. 4 BUJDOVÁ, N. 2015 Supervízia v edukačnom procese (Супервізія в освітньому процесі). In Hunyadiová, S. – Bujdová, N., Mánya, Z. 5 Порів. Schavel, M., Tomka, M.: с. 22-31 In Základy supervízie a supervízia v praktickej výučbe v sociálnej práci (Основи супервізії та супервізія в практичному навчанні в соціальній роботі). Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 6 Schavel, M., Tomka, M.: с. 22 In Základy supervízie a supervízia v praktickej výučbe v sociálnej práci (Основи супервізії та супервізія в практичному навчанні в соціальній роботі). Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 7Порів. SERVICE-LEARNING A SUPERVÍZIA (СЕРВІС-НАВЧАННЯ ТА СУПЕРВІЗІЯ). с. 106 In https://www.pulib.sk/web/kniznica/elpub/dokument/Skyba2/subor/3.pdf (18. 11. 2020, 15:30) 8 Hunadyová, S. с. 115, 2013, In.: Supervízia v sociálnej práci. Teória, prax a výskum (Супервізія в соціальній роботі. Теорія, практика та дослідження). Bratislava : Spoločnosť pre rozvoj sociálnej práce, o. z., 2013 9BUJDOVÁ, N.: Jednorodičovské rodiny – nič výnimočné v našej spoločnosti (Сім'ї з одним з батьків – нічого виняткового в нашому суспільстві). In.: Kolokvium kazuistík 2019 (Колоквіум казуїстик 2019). VŠZSP sv. Alžbety : Nowy Sącz, с. 22. 10HUNYADIOVÁ, S.: Aplikačné reflexie supervízií (Прикладні рефлексії супервізій). Nowy Sacz : VŠZSP sv. Alžbety Zrkadlenie, с. 19.