«Створюймо для дітей стабільну сім'ю, піклуймося про них і любімо своїх дітей, бо той, хто гойдає колиску, рухає цілим світом». св. Іван Павло II
Вступ
Свята Мати Тереза одного разу сказала: «Якби ми могли повернути любов у сім'ї, то світ перетворився б на рай». І це справді так, тому що якщо ми хочемо щось змінювати, ми повинні почати насамперед із себе, а згодом у своєму найближчому колі, і це сім'я. Багато дітей навіть не знають того так званого «вузького кола», вони відкладені як якийсь товар, річ, що в кінцевому підсумку означає збіднення любові від найважливіших для самої дитини людей. Професійне батьківство намагається повернути дитині хоча б крихту любові, радості, які батьки не завжди з власної вини не змогли їм дати.
Метою цієї статті є занурення в саму проблематику професійного батьківства та ознайомлення з його позитивами та негативами. За допомогою кількісного дослідження ми спробували дізнатися думку студентів ВНЗ та їхніх батьків щодо професійного батьківства, щоб таким чином привернути увагу до того, що таке професійне батьківство і чи мають вони в майбутньому інтерес присвятити себе такому покликанню. У статті ми також наводимо результати нашого дослідження, де ми дійшли цікавих висновків. Ми дотримуємося думки, що кожна дитина заслуговує на те, щоб виростати в повній сім'ї, щоб знову підтвердилося те старе і відоме: не той батько, хто дитину породив, а той, хто її виховав і дав їй відчути любов, безпеку та тепло сім'ї.
У заключній частині статті ми присвятимо увагу оцінці результатів нашого кількісного дослідження та порівняємо інші дослідження про професійне батьківство з погляду фахівців та громадськості.
1 Позитиви та негативи професійного батьківства
Автор Roháček вбачає основну проблему в тому, що юридично професійне батьківство є формою інституційної опіки, а з погляду дитини йдеться про сімейну опіку, або ж опіку, що надається в сім'ї (Roháček, 2008, с. 55). Громадське об'єднання Návrat має за плечима понад десятирічну практику з професійними батьками, і, за їхньою оцінкою, їхнє функціонування в реальності принесло як позитивний, так і негативний досвід: з одного боку, це були різні напруження та фрустрації, з іншого боку — збагачення та наповнення життя багатьох дітей і дорослих (Roháček, 2008, с. 55).
Серед першої та основної проблеми, яку вбачають самі професійні батьки (ПБ) та суб'єкти, зацікавлені в цьому процесі, є фінансування. На цьому зійшлися професійні батьки (загалом 82 % з них), а також директори дитячих будинків (90 %), представники некомерційних організацій (88 %) та управлінь праці, соціальних справ та сім'ї, конкретно відділів соціально-правового захисту та соціальної куратори (51 %), хоча останні меншою мірою. До проблем із фінансуванням професійного батьківства як інституту можна віднести: загалом низьке фінансування професійного батьківства, відсутність впевненості та стабільності фінансування, брак фінансових коштів на робочі місця для професійних батьків, недостатні фінансові внески на дитину, відсутність їхньої регулярної валоризації, слабке первинне оснащення, відсутність внеску на підгузки, професійні батьки не отримують винагород, слабке фінансування витрат професійного батька та дітей.
Саме відділення соціально-правового захисту дітей та соціальної куратори при управліннях праці, соціальних справ та сім'ї, спільно з неурядовими організаціями, визнає недостатнє фінансування та малу кількість вільних місць для професійних сімей у закладах.
На нашу думку, встановлені ліміти слід підвищувати, це певною мірою залежить від керівництва дитячого будинку, можливості спонсорського дарунку на облаштування домогосподарства професійної сім'ї. Першим рівнем був загальний брак фінансів на перехід до професійного батьківства: констатувався брак фінансових коштів у дитячих будинках на нові робочі місця для професійних батьків, що обмежує та звужує процес впровадження опіки такого типу в практику. Це може бути справді однією з причин, чому деякі дитячі будинки ще на час дослідження професійних батьків не мали, проте цей аргумент також може використовуватися як гарне виправдання. Багато з некомерційних організацій вказували у зв'язку з цим загальним рівнем фінансування професійного батьківства на тривання певної міри невпевненості чи брак стабільності системи загальної підтримки.
Другим рівнем, на якому виникали фінансові проблеми, були витрати на дитину, передану під опіку професійного батька. З боку всіх учасників лунали твердження про недостатнє фінансове покриття витрат на дитину. Надані внески значною мірою сприймалися як занадто низькі стосовно цін (як на старших дітей, так і на малих, які потребують підгузків).
Також критикувалося те, що внески роками не валоризувалися і не валоризуються автоматично зі зростанням цін. Дослідження також зазначило, що деякі професійні батьки здатні покрити дефіцит внесків зі свого бюджету і дитина нестачі не відчуває, інші ж потрапляють у фінансові проблеми. Багато професійних батьків та некомерційних організацій вказували на обмеження у встановленні внеску для дітей під опікою професійних батьків, що з нього неможливо покривати деякі потреби дітей — наприклад, захоплення та розвиток таланту дитини. Скаржилися також на спосіб розрахунку внеску, при якому занадто базуються на тому, щоб сума збігалася точно до копійки. Багато ПБ вітали б так званий стартовий пакет, коли дитина приходить у домогосподарство — напр., ліжко, візок, одяг.
Третій проблемний блок, що стосується фінансування професійного батьківства, відкрили виключно лише професійні батьки. Навіть у цій сфері вони повернулися до оцінки власної праці та говорили про винагороди як рухому складову заробітної плати. Деякі професійні батьки скаржилися, що не отримують винагород (навіть наприкінці року), з'явилася також думка, що винагороди можна було б використовувати як мотивацію для професійних батьків. Ця проблема, проте, належить скоріше до сфери трудових відносин. З порівняння відповідей за окремими досліджуваними групами випливає, що директори дитячих будинків надавали більшого значення загальному фінансуванню професійного батьківства (брак грошей на робочі місця для ПБ), а професійні батьки — недостатнім внескам на дітей та покриттю їхніх потреб.
Серед інших негативних аспектів, які зазначає Клуб прийомних батьків (Klub náhradných rodičov), є те, що дитині створюють дім лише доти, доки можливе повернення до її біологічної сім’ї або до однієї з форм замісної сімейної опіки. Ще один мінус полягає в тому, що ви не маєте переважного права на подання заяви про опікунство чи усиновлення конкретної дитини, яку, можливо, будете виховувати кілька років. Одного дня надійде повідомлення, що хтось зацікавлений у дитині, і ніхто не запитає вас, чи дозволяєте ви це. Ви — професіонал, працівник дитячого будинку, і ви не є законним представником дітей, отже, багато речей вирішує директор. Крім того, дітей у професійну сім’ю ви, як правило, не можете обирати. Це також значною мірою залежить від директора конкретного дитячого будинку. Потрібно також враховувати, що дитина буде або не буде дуже привабливою, буде погано вчитися, дивно поводитися тощо. Це не будуть гарні, милі, усміхнені діти з ваших уявлень. Але цілком можливо, що ви — їхній останній шанс. (Nebyť sám, 2009). Варто зазначити, що це робота і покликання водночас. Виховання дітей — це завжди покликання, і саме тому це не може робити кожен. Професійне батьківство, однак, — це робота, за яку ви отримуєте зарплату. Бути професійним батьком нелегко, не дайте себе ошукати власними ілюзіями. Ці діти не будуть такими, як ви собі уявляли, і у вас буде 24 години на те, щоб подорослішати, змиритися з реальністю і взяти на себе відповідальність за дітей, про існування яких ви до того часу навіть не знали.
Окрім складнощів та мінусів професійного батьківства, які ми описали, існують також позитивні сторони, а саме: дитина не перебуває в дитячому будинку, у середовищі, де вона є однією з багатьох. Вона має шанс відчути сім’ю та реальне життя. Вона має можливість для особистісного розвитку і має людей, які готові приділяти їй індивідуальну увагу. Їй не потрібно постійно виборювати прихильність у інших.
Дитина навчиться соціальним зв’язкам, навчиться створювати та підтримувати стосунки. Вона буде здатна емоційно прив’язатися до своїх майбутніх батьків, буде вміти переживати глибину стосунків, що є не лише для дитини, а й для кожної людини альфою і омегою щасливого життя. Її потреби більше не будуть задовольнятися лише на базовому рівні, а хтось справді слухатиме, чого дитина хоче і що їй потрібно. Ви можете створити для неї середовище довіри, безпеки, забезпечити дім і подарувати їй любов. (Inštitút profesionálneho rodičovstva, 2009).
2 Дослідницька вибірка респондентів
Для реалізації нашого кількісного дослідження ми обрали анкетну форму, що складалася з дванадцяти запитань, з яких дев’ять були закритими і три відкритими. Ми звернулися до неодружених студентів Вищої школи охорони здоров’я та соціальної роботи св. Єлизавети (Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety), які проживають у Колегіумі блаженної Зденки Шелінгової (Kolégium blahoslavenej Zdenky Schelingovej), за спеціальностями «Соціальна робота», «Психологія», «Місія та благодійність» і «Зубна техніка», про яких ми припускаємо, що в майбутньому вони готуватимуться до шлюбу та батьківства. Ми попросили студентів звернутися до своїх батьків, щоб дізнатися про їхню поінформованість щодо професійного батьківства та про те, у якій сім’ї вони виросли. Віковий діапазон респондентів становив від 20 до 35 років, а для батьків — від 40 до 60 років. Ми роздали анкети 75 студентам і 75 батькам, загалом 150 анкет.
Респондентів ми розділили на дві категорії: 1. Категорія респондентів — неодружені студенти віком від 20 до 35 років 2. Категорія респондентів — батьки студентів віком від 40 до 60 років
Було роздано 150 анкет, з яких нам повернулося 125, тобто зворотність становила 83,3 %. З них 3 анкети були непридатними через недостатнє заповнення. Було використано 122 анкети. Анкети ми роздали у другій половині листопада 2018 року, а збір було завершено наприкінці січня 2019 року. Анкету нам заповнили 69 респондентів віком від 20 до 35 років. Серед чоловіків це було 24 респонденти, тобто у відсотковому співвідношенні 34,8 %. Серед жінок у дослідженні взяли участь 45 респондентів, тобто у відсотковому співвідношенні 65,2 %. Під час реалізації дослідження ми хотіли з’ясувати, яку освіту мають респонденти. Із загальної кількості 122 респондентів 68 респондентів мають вищу освіту, а 54 респонденти — середню освіту. У віковій категорії респондентів від 20 до 35 років було 69 респондентів, з них 27 респондентів, що становить 39,1 %, мають середню освіту. Вищу освіту мають 42 респонденти, що становить 60,9 %. У категорії від 40 до 60 років стан освіти майже збалансований. 27 респондентів мають середню освіту, тобто 50,9 %, і 26 респондентів мають вищу освіту, що становить 49,1 %.
3 Оцінка результатів
Як уже було згадано, метою емпіричної частини кількісного дослідження було з’ясувати думки респондентів двох вікових категорій, молодих дорослих та їхніх батьків, щодо професійного батьківства, які, на їхню думку, є позитивні та негативні сторони професійного батьківства, і ми порівняли їхні думки. Також нас цікавило, чи мають респонденти в майбутньому інтерес до професійного батьківства. Під час оцінки результатів ми з’ясували, що ніхто з опитаних респондентів не виростав у професійній сім’ї.
Респонденти вважають, що головним внеском професійного батьківства є надання дитині, яка досі не відчула сім’ї і була вилучена із сімейного середовища, принаймні на певний час повноцінної сім’ї та надання їй любові й індивідуального підходу. Далі — надання дитині значущої особи, яка, згідно з безпечною моделлю прив’язаності як захисним фактором у розвитку дитини, коригує порушення прив’язаності між дитиною та батьками і є, таким чином, для дитини корекційним досвідом; підтримка дитини під час прийняття рішень у важливих для неї ситуаціях та питаннях (вибір середньої школи, професійне спрямування, гостьові візити в сім’ю, стосунки з однолітками).
Дослідження також показало, що, на думку респондентів, це чудова можливість стати батьком і поділитися з дитиною своїм досвідом. Прив’язаність дуже важлива для кожної дитини. Це невидимий емоційний зв’язок, який дуже специфічно поєднує двох людей (батька і дитину) у часі та просторі. Прив’язаність дитина первинно формує з тим, хто з нею грається і спілкується, що не обов’язково відображає те, чи годує і перевдягає її ця особа. Але якщо дитина голодна або потребує зміни підгузка, вона відчуває значний дискомфорт, про що повідомляє плачем. Отже, дуже ймовірно, що вона сформує прив’язаність до особи, яка реагує на потреби дитини і, зрештою, піклується про неї. При цьому надзвичайно важливу роль відіграє спосіб, у який ми спілкуємося з дитиною, а також регулярність цього контакту. Ми вважаємо, що часто стати професійними батьками хочуть люди, які самі пройшли через професійну сім’ю, щоб допомогти дітям з подібною долею, як у них. У нашому дослідженні цей факт не підтвердився, оскільки, як ми вже зазначали, у нас не було респондента, який би виростав у професійній сім’ї. Респонденти погоджуються — так само, як це зазначено в дослідженні авторки Filadelfiová (2008), — у тому, що це гарна можливість працювати з дітьми і створювати цінності для суспільства. Деякі професійні батьки не вважають цю професію роботою, а життєвим покликанням.
З респондентів віком від 20 до 35 років (із загальної кількості 69) про можливість стати професійним батьком/матір'ю замислювалися лише шестеро, що становить 8,7 %. Інша частина респондентів (91,3 %) про таку можливість не замислювалася.
Серед респондентів віком від 40 до 60 років, яких було 53, над можливістю стати професійним батьком/матір'ю замислювалися лише 3 респонденти (5,7 %), а решта 50 респондентів (94,3 %) про цю можливість не замислювалися.
Таблиця 1: Чи замислювалися ви коли-небудь про те, щоб стати професійним батьком/матір'ю? Джерело: Власне опрацювання автора
У дослідженні ми виявили, що перевагою та вигодою респонденти, переважно в категорії від 20 до 35 років, вважають фінансову підтримку. Ми дозволимо собі лише частково погодитися з цим твердженням, оскільки багато професійних батьків та неурядових організацій у дослідженнях, як і Filadelfiová у 2008 році, зазначають, що фінансування професійного батьківства не є достатньо оплачуваним. Після спілкування з директоркою PaedDr. Slávka Oroszová з Центру для дітей та сім'ї в Братиславі ми отримали інформацію, що поточна базова зарплата професійного батька/матері за здорову та безпроблемну дитину становить приблизно 726 € брутто. Проте кожен з батьків має різну зарплату, це залежить насамперед від ступеня складності догляду за дитиною та від кількості дітей. Варто зазначити, що зарплата також залежить від віку переданої дитини. Дитячі будинки можуть надавати надбавки за дитину відповідно до ступеня догляду за нею. 21,4 % респондентів у нашому дослідженні зазначили, що фінансування є недостатнім. Питанням фінансування майбутні професійні батьки разом із лектором присвячують 6 зустрічей під час акредитованої підготовки. Ця зустріч також спрямована на з'ясування мотивації для прийняття дитини, відкритості та здатності прийняти дитину в сім'ю, а також очікувань дітей та батьків, роботу з власним минулим і втратами та самопізнання.
Серед інших ризиків респонденти вказали: фрустрацію через відчуття, що дитина, яка їм передана, не є їхньою і вони мають її лише на певний час; різну поведінку щодо власної дитини та переданої дитини. Біологічну сім'ю тісно пов'язують спільно прожиті роки, спогади, враження, а новий член домогосподарства – передана дитина – не має до цього жодного стосунку. Звісно, і новий склад сім'ї може з часом дійти до приємного співжиття, але на початку це вимагатиме безліч компромісів.
Серед найбільш частих відповідей щодо переваг професійного батьківства респонденти віком від 20 до 35 років та 40 до 60 років вказали: повна сім'я, індивідуальний підхід до дитини, стати батьком/матір'ю, мати дитину, отримати роботу та фінансово покращити своє становище.
Таблиця 2: Переваги професійного батьківства. Джерело: Власне опрацювання автора
Інші проблеми виникали з боку професійних батьків – сварки, фізичні напади та існування відмінностей між власними дітьми та прийнятими дітьми. Помилка полягає в тому, що професійні батьки в таких ситуаціях не зверталися за фаховою допомогою, посилаючись на питання № 11 нашого дослідження. Допомога не надходила і з боку соціально-правового захисту дітей та соціальної куратори. Забувають про ретельний контроль, і через це залишаються поза увагою серйозні ситуації, які можна було б вирішити в професійних сім'ях (Hažírová, 2018).
У нашому дослідженні 53 % респондентів при питанні адаптації дитини вказали у зв'язку з вищезазначеним на негативний досвід в іншій професійній сім'ї. Ми вважаємо, що так само як виникають розбіжності в кожній сім'ї, так вони виникають і в професійній сім'ї. Але якщо дитина має відповідний негативний досвід, такі батьки, на наш погляд, повинні зважити, чи продовжуватимуть вони працювати як професійні батьки, оскільки це може мати більше негативних наслідків, ніж позитивних для дитини в її подальшому розвитку.
Ще одним негативом є прив'язаність до дитини. На конференції Kolokvium kazuistík у 2018 році ми зустрілися з думкою директорки дитячого будинку в Сечовцях, що якщо професійний батько/мати прив'язується до дитини, він не є професіоналом. Ми дозволимо собі не погодитися і назвати таке твердження непрофесійним, оскільки без хоча б мінімальної прив'язаності потреби дитини не були б достатньо задоволені. Ми дотримуємося думки, що дитину не слід переміщувати в інші професійні сім'ї, якщо дитина не є проблемною, це, на нашу думку, мало б мінімальний вплив на психіку дитини. Дитина була б стабілізована у своєму замісному середовищі і почувалася б безпечніше, завдяки чому могла б більше розвиватися та реалізовуватися. Вже під час 8-ї – 10-ї зустрічі акредитованої підготовки професійні батьки присвячують час адаптації дитини в їхній сім'ї та емоційній прив'язаності, виникненню та розвитку прив'язаності, розладам прив'язаності, їхньому впливу на життя дитини в сім'ї та можливостям допомоги; втраті біологічної матері та впливу на подальший розвиток дитини, подоланню та опрацюванню втрат дитиною, можливостям покращення встановлення контактів.
Серйозніші проблеми, які виникали під час професійного батьківства, здебільшого випливали з травми, пережитої в дитинстві у своїй біологічній сім'ї або в дитячому будинку. Тому ми вважаємо, що стабілізація сімейного середовища була б доречною і для професійних батьків. Ми дотримуємося думки і рекомендуємо залишати дитину, якщо вона безпроблемна і задоволена, у професійній сім'ї, в якій вона перебуває, виховуватися аж до повноліття. Там вона має шанс відчути стабільне сімейне середовище.
Нашим наступним інтересом було з'ясувати поінформованість респондентів про професійне батьківство. Респонденти знають про професійне батьківство в межах замісного догляду, але недостатньо знають, якими є умови для того, щоб вони могли стати професійними батьками. Відсоток є високим в обох категоріях: у респондентів 20–35 років це було 65,2 %, а в категорії 40–60 років незнання умов було на рівні 62,3 %. Ми б рекомендували в майбутньому більше говорити про професійне батьківство і головне – про умови. Присвячувати цій темі час у школах та на конференціях, щоб і таким чином підвищити обізнаність про професійне батьківство. Дозволимо собі зауважити, що щороку Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, n. o. організовує фахову конференцію Kolokvium kazuistík, де ми є постійними учасниками і присвячуємо час професійному батьківству та іншим проблемам, де присутні фахівці із соціальної, психологічної, правової та академічної сфер. На цій конференції виступають також професійні батьки та їхні передані діти і розповідають про свій досвід та проблеми. Великим плюсом цієї конференції є щорічне видання збірника, а також те, що вона відкрита і для широкого загалу. Kolokvium kazuistík реалізується з 2015 року також під егідою інших університетів. З наших результатів випливає, що молоді дорослі дещо більше поінформовані про умови того, як стати професійним батьком/матір'ю, ніж респонденти старшої категорії.
Відповіді на запитання, чи в минулому респонденти замислювалися над тим, щоб стати професійними батьками, нас здивували, оскільки про це замислювалися лише 14,4 % респондентів, що становить 9 осіб. Ми з’ясували, що в майбутньому ніхто з респондентів обох категорій не хоче ставати професійними батьками. У майбутньому для подальшого дослідження було б доцільно поставити в анкетах запитання респондентам: які причини спонукають їх до того, що вони не хочуть ставати професійними батьками. На жаль, мусимо зазначити, що в нашому дослідженні цього запитання немає.
Респонденти віком від 20 до 35 років вважають, що передача дитини під опіку професійного батька є корисною. Свою позитивну відповідь надали 73,9 %, тобто 51 респондент, а 26,1 % — 18 респондентів не змогли висловити свою думку. Серед респондентів віком від 40 до 60 років згоду висловили 62,3 % — 33 опитаних, а 37,7 % респондентів не змогли висловити свою думку.
3 Рекомендації для практики
У майбутньому ми рекомендуємо впровадити в практику таке:
- Покращити умови оплати праці для професійних батьків, щоб вони мали більшу мотивацію ставати професійними батьками.
- Якомога менше переміщувати дитину з однієї професійної сім’ї до іншої, якщо для цього немає вагомих причин, щоб не відбувалося порушення емоційних зв’язків, оскільки це зрештою негативно впливає на психічний розвиток дитини.
- Зосередитися на питанні використання відпустки професійними батьками, щоб передана їм дитина могла бути з ними у відпустці, якщо професійний батько дасть на це згоду.
- Пропагувати професійне батьківство через медіа, збільшити кількість конференцій, наводити приклади належної практики, щоб не виникало негативного досвіду у дитини.
- Покращити підготовку до професійного батьківства — збільшити кількість годин професійної підготовки, особливо в таких сферах, як емоційний зв’язок, прив’язаність дитини, пізнання потреб розвитку дитини, її минулого та розуміння поведінки дитини в професійній сім’ї, а також зосередитися на роботі з біологічною сім’єю дитини та ефективній комунікації в професійній сім’ї.
Mgr. Martin Lukáč*
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
FILADELFIOVÁ, J. 2008. Zvyšovanie kvality poskytovania starostlivosti a výchovy deťom v detských domovoch ‒ zameranie na profesionálne rodiny. online 2008 cit. 10.08.2018 Dostupné na: https://www.ceit.sk/IVPR/images/IVPR/vyskum/2008/Filadelfiova/Zvysovanie_kvality.pd f
HAŽÍROVÁ, O. 2018. Náhradná rodinná starostlivosť – o dĺžke čakania na vytúžené dieťa v Prešovskom kraji. In PROHUMAN. Vedecko-odborný recenzovaný internetový časopis – sociálna práca, psychológia, pedagogika, sociálna politika, ošetrovateľstvo [online], vyd. 2018-11-20. [cit. 2020-10-04]. Dostupné na internete: https://www.prohuman.sk/socialna-praca/nahradna-rodinna-starostlivost-o-dlzke-cakania-na-vytuzene-dieta-v-presovskom-kraji
LUKÁČ, M. 2019. Prínos profesionálneho rodičovstva v náhradnej starostlivosti: diplomová práca. Bratislava: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, 2019. 73 strán.
Nebyť sám. Dvojmesačník o náhradnom rodičovstve. Číslo 2, ročník 5., December 2009 Bratislava : Asociácia náhradných rodín. EV 2951/09. s. 20. [cit. 2020-10-10]. Dostupné na internete: http://www.anr.sk/wp-content/uploads/2010/04/nebytSam200902_v3.pdf
ROHÁČEK M. a kol. 2012. Zvykáme si jeden na druhého aneb nová náhradní rodina v procesu adaptace. Praha: Středisko náhradní rodinné péče o.s., 2012. 38 s. ISBN 978-8087455-12-8.