Вступ
Серед професіоналів, особливо в соціальному секторі, поняття супервізія є достатньо відомим. Для використання супервізії в соціальній практиці створено законодавче середовище. Супервізію здійснюють акредитовані супервізори, випускники акредитованого навчання за навчальною програмою «Супервізія» або «Супервізія для допоміжних професій». Ми припускаємо, також на основі проведених досліджень авторів (Schavel – Kuzyšin, 2012, 2017), що у Словаччині є майже 700 випускників зазначеного навчання, з яких приблизно 300 також активно здійснюють супервізію. Деякі індикатори на основі зворотного зв'язку від учасників супервізії або керівників – менеджерів соціальних суб'єктів вказують на проблематичне виконання супервізії, колізії у дотриманні етичних принципів та низький рівень ефективності для учасників супервізії, а отже, і для самого суб'єкта, і, зрештою, для самих клієнтів.
Не забезпечено жодного нагляду за якістю виконуваної супервізії, не забезпечено безперервний процес подальшого навчання супервізорів. Не забезпечено обов'язкове супервізування супервізора-початківця, якість навчання останнім часом декласується використанням онлайн-навчання, що неможливо вважати прийнятним з огляду на передбачувані здобуті компетенції. Тому ми вважаємо за важливе стимулювати дискусію щодо можливостей професіоналізації супервізії в контексті: ідентифікації супервізора з професійною асоціацією, обов'язкової реєстрації, дотримання етичного кодексу супервізії, необхідного подальшого навчання супервізорів та обов'язкового супервізування супервізорів-початківців.
Деякі обрані аспекти професіоналізації супервізії у Словаччині та в обраних країнах
У зв'язку з поняттям професіоналізація та її визначенням ми можемо спиратися на деяких авторів, які сприймають професіоналізацію в межах загальних тверджень як спеціалізацію фахових знань, що ведуть до встановлення певних правил при виконанні діяльності. Castels (2010). Далі це також освіта в межах вищої підготовки, а згодом і подальшої фахової підготовки з наданням послуг на принципі дотримання основних правил разом із системою певного нагляду або контролю.
У цьому контексті неможливо ігнорувати зусилля Flexner, який ще у 1915 році сформулював найважливіші елементи професіоналізації, за які він вважав використання науки та знань для практичної мети, застосування знань за допомогою педагогічно переносних технік, частку в інтелектуальних операціях, які в собі включають також індивідуальну відповідальність, самостійну організацію, альтруїстичну мотивацію та здатність професійної свідомості (Göppner, Hämäläinen, 2008).
Можливо, ще точніше встановлюють критерії для ідентифікації професії, а згодом і професіоналізації, Morales та Sheafor (2011), які зазначають, що професія повинна бути підтверджена тим, що вона володіє систематичною теоретичною базою, професійною владою, тобто монополією у власній фаховій практиці, визнанням у суспільстві, прийняттям етичного кодексу та професійною культурою. Ці твердження ми сприймаємо також як мотивацію для нашого спрямування в процесі професіоналізації.
Подібно також Ondriášová (2009) стверджує, що з професіоналом як носієм певної професії пов'язується значення професійної ідентичності. Це, власне, результат ідентифікації працівника з професією, яку він виконує на практиці. Професійна ідентичність може бути пов'язана також із підготовкою під час освітнього процесу, під чим ми розуміємо також подальше навчання.
У межах супервізії Peelo (2011) звертає увагу на можливі колізії для супервізорів-початківців після закінчення навчання за такими обраними пунктами:
- супервізори-початківці приходять на свої перші супервізійні зустрічі з різним рівнем фаховості,
- супервізори-початківці часто опиняються у складних ситуаціях, оскільки приходять у команди, де вже були прийняті ключові рішення, або замінюють досвідчених супервізорів, або приходять туди, де були порушені стосунки,
- супервізія може бути місцем для побоювань щодо правильності рішень для супервізорів-початківців у сенсі того, чи зможуть вони надати правильну пораду або знайти стимул для вирішення.
Ці пункти чітко вказують нам на необхідність супроводу супервізорів-початківців після закінчення їхнього навчання. Далі також Hawkins та Shohet (2016) рекомендують, щоб усі супервізори-початківці отримали тренінг протягом першого року роботи в ролі супервізора. Недостатньо відправити супервізорів-початківців на короткий навчальний курс. Найважливіша частина зростання хорошого супервізора відбувається при відповідній підтримці планування та рефлексії супервізії, яку він надає.
Для ясності в межах здобуття стимулів та джерел для покращення якості супервізії у Словаччині ми дозволяємо собі звернути увагу на те, що в Європі діє Асоціація національних організацій з супервізії та коучингу (далі ANSE), яка має штаб-квартиру у Відні. Вона була заснована 21 листопада 1997 року п'ятьма національними професійними організаціями з супервізії, що базуються в Австрії, Німеччині, Угорщині, Нідерландах та Швейцарії. Візією для створення асоціації була потреба європейської співпраці та обмін думками між фахівцями по всій Європі. На сьогодні асоціація об'єднує понад 8 500 кваліфікованих супервізорів та коучів у сфері консультування в 17 європейських країнах та понад 80 навчальних інституцій. Асоціація дбає про професійні інтереси на міжнародному рівні. Водночас вона перебуває в контакті з професійними організаціями з супервізії та коучингу по всьому світу. Асоційованим членом ANSE у Словаччині є Асоціація супервізорів та соціальних консультантів. (ANSE, 2020). Поки що єдиним представником у цій організації є Асоціація супервізорів та соціальних консультантів, а щодо інших, також індивідуальних членів (фізичних осіб), інформації ми не маємо.
Ще однією європейською міжнародною організацією є також Європейська асоціація з супервізії та коучингу (далі EASC), яка була заснована в 1994 році в Ганновері професійними супервізорами та тренерами у сфері супервізії. Членами організації є професійно активні або навчені тренери та супервізори, а також інститути з багатьох європейських країн, а також з Австралії та Бразилії. (EASC, 2021).
Міжнародна асоціація EMCC Global (Європейська рада з менторства та коучингу) (далі EMCC), штаб-квартира якої знаходиться в Бельгії, розпочала свою діяльність у 1992 році. Від початку її діяльності важливим був принцип інклюзивності, що означає, що будь-хто міг приєднатися до EMCC за умови, що він погоджується з дотриманням етичного кодексу. Станом на 31 грудня 2018 року асоціація мала понад 6000 членів у 61 країні. Ключовим фокусом EMCC є розробка глобальних стандартів, етики та професійного кодексу з метою забезпечення якості. Метою супервізії, як зазначає EMCC на своєму вебсайті, є підвищення добробуту та розвиток практики тренерів та/або інструкторів на всіх рівнях досвіду. Асоціація вважає супервізію потужним засобом глибокого навчання. (EMCC, 2021a).
Супервізія у Словаччині
Професійна підготовка перших супервізорів у Словаччині пов’язана з 1999 роком, коли за ініціативою німецько-словацької робочої групи під егідою Міністерства праці, соціальних справ та сім’ї Словацької Республіки (MPSVR SR) під лекторським керівництвом Мартіна Шерпнера та Яна Габури. У Словаччині так розпочалася ера професіоналізації супервізії як ефективної допомоги в різних сферах соціальних інтервенцій. (Schavel In Schavel, Hunyadiová, Kuzyšin, 2013a).
Першою організацією, яка почала реалізовувати акредитоване навчання супервізії у Словаччині, було і на сьогодні продовжує готувати кваліфікованих супервізорів громадське об’єднання «Асоціація супервізорів та соціальних консультантів» (Asociácia supervízorov a sociálnych poradcov). Вхідними умовами для акредитованої професійної підготовки супервізорів у допоміжних професіях є, насамперед, закінчений 2-й ступінь магістерської освіти в гуманітарних галузях, мінімум 5 років практики після закінчення навчання у прямій роботі з клієнтом, на керівній посаді або педагогічна практика в соціальній сфері чи соціально-медичному догляді, а також мінімум 10 годин супервізії, пройденої протягом останніх двох років. (Asociácia supervízorov a sociálnych poradcov, 2020).
У Словаччині, у зв’язку з передумовою сталості якості виконання супервізії, розроблено Етичний кодекс супервізії, облік супервізорів ведеться в межах бази даних випускників акредитованого навчання в межах окремих освітніх суб’єктів, а Міністерство праці, соціальних справ та сім’ї веде добровільний реєстр супервізорів. Наразі не забезпечено жодної підтримки для супервізорів-початківців як обов’язкової складової їхнього становлення в межах виконання супервізії, не забезпечено дотримання етичного кодексу супервізії, а також обов’язкове підвищення кваліфікації для супервізорів. Також не задекларовано жодної обов’язкової реєстрації супервізорів (як це є, наприклад, у медіаторів, для яких обов’язкову реєстрацію веде Міністерство юстиції). Отже, передумова професіоналізації супервізії у Словаччині не забезпечена в жодному з цих атрибутів.
Для чіткості та кращої орієнтації в цій частині ми надамо кілька відомостей про становлення супервізії в обраних країнах. Справедливо буде зазначити, що супервізія сприймається в деяких країнах також у межах інших допоміжних професій, наприклад, у межах психології чи психотерапії.
Супервізія у Великій Британії
У Сполученому Королівстві BASW (2020b) розробила політику супервізії. Метою політики супервізії є роз’яснення того, що організація BASW вважає професійними правами соціальних працівників у стосунках із супервізією та відповідальністю роботодавця, працівника та супервізора. До ключових принципів згідно з політикою супервізії для соціальних працівників належать:
- отримувати регулярний, запланований, індивідуальний, професійний нагляд від зареєстрованих і належно досвідчених соціальних працівників,
- мати можливості для взаємного навчання та дискусії на робочому місці та через професійні мережі,
- розвивати та підтримувати відповідні навички, знання та розуміння для виконання своєї роботи через постійний професійний розвиток.
Політика супервізії містить також принципи для роботодавців:
- супервізію необхідно вважати пріоритетом при забезпеченні якісних послуг у межах відповідних правових норм та процедур в окремих країнах, кодексів, стандартів та етики,
- роботодавці разом зі стратегічними керівниками повинні позитивно зобов’язатися до сильної та стабільної культури супервізії та забезпечення ефективної супервізії,
- роботодавці та менеджери повинні брати до уваги індивідуальні можливості, досвід та робоче навантаження супервізованих осіб і супервізорів,
- менеджери повинні забезпечити відповідну професійну супервізію для соціальних працівників, особливо в мультидисциплінарних командах або на спеціалізованих посадах.
У Великій Британії для того, щоб особа могла здійснювати супервізію, вона повинна бути зареєстрована у відповідному регуляторному органі та водночас бути зареєстрованою як соціальний працівник щонайменше 3 роки. (Social Work England, 2020).
Важливим інструментом постійного професійного розвитку, який, на наш погляд, є дуже хорошим джерелом інформації для супервізорів, є вебсайт, що фінансується Міністерством освіти, «PSDP – РЕСУРСИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНИХ СУПЕРВІЗОРІВ» (PSDP, 2021). На сторінці кожен знайде безліч інформації з інформаційних брифінгів, аудіоподкасти, презентації, фільми та навчальні інструменти, включаючи стислі пропозиції щодо того, як можна використовувати інструмент під час індивідуальної супервізії або в межах дискусійних груп. PSDP зосереджується на шести ключових аспектах професійного керівництва:
- практика, заснована на стосунках,
- емоційно рефлексивний та винятковий супервізійний підхід,
- розвиток та підтримка професійних фахівців,
- системне мислення та паралельні процеси,
- застосування теорії та практики, заснованої на доказах,
- вплив на практику.
Британська асоціація консультування та психотерапії (далі BACP), яка є професійною асоціацією для членів консультаційних професій, вважає супервізію однією з фундаментальних цінностей етичної рамки. Етична рамка визначає супервізію як спеціалізовану форму менторства з метою забезпечення стандартів, підвищення якості, вдосконалення навчання, стимулювання творчості та підтримки сталості й стійкості виконуваної роботи. Супервізія є водночас місцем, у якому розвивається практика та забезпечується захист клієнтів. Умовою членства є обов’язкова реєстрація, обсяг якої встановлено для окремих категорій членів. (BACP, 2021).
Супервізія в США
У США супервізії надають великого значення. Супервізія є ключовою для виконання професії соціальної роботи. Саме США ми можемо вважати витоками формування супервізії. Одним із джерел допомоги для професіоналів-початківців, а також для супервізорів, є чітко опрацьований вебсайт «Супервізор соціальної роботи», в оригіналі Social Work Supervisor.com (2020). Це перший і єдиний вебсайт національного реєстру супервізорів соціальної роботи. Тут можна знайти інформацію про ліцензії та сертифікацію для кожного штату США, які регулярно кожні 30 днів оновлюються. Водночас тут можна знайти новини, достатньо перейти за посиланням на конкретний штат на чітко опрацьованій карті. Також доступні актуальні повідомлення про тривогу та стрес, з якими зазвичай стикається професіонал.
Національна асоціація соціальних працівників (NASW) та Асоціація соціальних працівників (ASWB) розробили «стандарти супервізії», в оригіналі Best Practice Standards in Social work Supervision, які служать для підтримки та посилення супервізії над професійними соціальними працівниками. Норми надають загальну рамку, що підтримує гомогенність, і служать джерелом інформації щодо супервізії соціальної роботи. Ці стандарти підтримують практичні документи при розвитку супервізії соціальних працівників у різних робочих середовищах і формують значення колективної професійної супервізії в спільноті соціальної роботи. (NASW, 2013).
Кваліфікаційні умови для виконання обов'язків супервізора в США залежать від вимог конкретних штатів. Проте до загальних критеріїв належить мінімум ступінь бакалавра, причому деякі роботодавці вимагають ступінь магістра. Більшість роботодавців віддають перевагу супервізорам, які є ліцензованими соціальними працівниками. Така ліцензія є дійсною протягом двох років. Для підтримання державної ліцензії вимагається проходження додаткового навчання кожні два роки. Кожен штат має різні вимоги до можливостей додаткового навчання та визначених тем курсів. Далі необхідний стаж роботи 1–5 років. До основних вимог також належать фахові знання в галузі керівництва та комунікативні навички, вміння вирішувати проблеми, гнучкість та емпатія. (study.com, 2020).
Супервізія в Австралії
Австралійська асоціація супервізорів (далі — AAOS) — це некомерційна асоціація, яка стоїть на чолі розвитку освітніх та етичних стандартів для супервізії у професіях консультування, психотерапії, соціальної роботи та інших суміжних галузях. Вона підтримує професійний розвиток супервізорів. AAOS визначає супервізію як процес, що полегшує етичну та професійну практику супервізованого. Для супервізованого це водночас можливість замислитися над своєю практикою, щоб отримати ширшу перспективу та відкрити простір, у якому він може відкривати можливості особистого та професійного зростання. У межах AAOS розрізняють чотири різні категорії членства, а саме:
- асоційоване членство — призначене для всіх, хто має кваліфікацію у галузі, має мінімум 5-річну фахову практику і на цей час готується до позиції супервізора,
- супервізор — має кваліфікацію у галузі, 5-річну фахову практику, мінімум 3-річну практику на позиції супервізора і повинен мати завершену програму підготовки супервізора AAOS, або може підтвердити це документом про проходження такого навчання,
- тренер супервізора — умовою, окрім кваліфікації у робочій галузі, є наявність щонайменше 5-річної фахової практики, а також 5 років практики на позиції супервізора AAOS, визнаний лектор для освітньої програми для супервізорів — ця категорія призначена для освітнього інституту, (AAOS, 2021).
Noble та Irwin (2009) описують дослідження, орієнтоване на супервізію, яке реалізував Jones у 2004 році в Австралії, де він ідентифікував певні практичні, а також особисті побоювання у зв'язку з виконанням супервізії. Він зосередився, наприклад, на нестачі часу на регулярну супервізію. При нерегулярній супервізії у супервізованих виникає відчуття, що вони втрачають нові знання, їм вислизають реальні можливості критично розмірковувати про багато проблем під час їхньої щоденної роботи. У зв'язку з наведеним Jones вказує на факт, що нерегулярна та необов'язкова супервізія обмежує якість та цінність її використання для всіх залучених сторін, чи йдеться про супервізора, супервізованого, клієнта — отримувача послуги, а також організації.
Супервізія в Хорватії
У 1998 році в Хорватії було засновано Хорватську асоціацію супервізії та організаційного розвитку (HDSOR) з метою представництва та координації навчання у галузі супервізії та супервізійної діяльності. З 2004 року асоціація є дійсним членом ANSE. Супервізія слугує насамперед для розвитку окремих осіб та організацій. Підхід до роботи у галузі супервізії веде до постійного розвитку фахівців, причому інтегрує особистий та професійний розвиток як дві необхідні та взаємопов'язані передумови зрілої та компетентної фахової діяльності. Головною метою асоціації є надання якісних послуг у галузях для підтримки, наприклад, рефлексії та прийняття рішень щодо актуальних фахових питань, у складних професійних ситуаціях та конфліктах, чи пошук креативних рішень нових професійних викликів. (HDSOR, 2020).
HDSOR має розроблений Етичний кодекс супервізора відповідно до Загальної декларації прав людини та Протоколу до Європейської конвенції з прав людини. У розумінні етичного кодексу під супервізією розуміється форма консультації, яка забезпечує розвиток та якість комунікації і співпраці у професійному контексті. Своїми цілями вона вважає підвищення рівня етичної свідомості супервізорів, покращення бажаної поведінки супервізорів щодо професійного середовища, колег та у стосунках з керівниками, а також спрямування неналежної поведінки супервізорів з метою захисту супервізованих та людей, з якими такі супервізори працюють. (HDSOR, 2014).
Серед основних умов для виконання супервізії в Хорватії встановлені вимоги для супервізора наступні: він повинен мати закінчену фахову освіту у галузі соціальна робота або іншій подібній галузі, робочий документ (документ про фахову практику), практику у галузі мінімум п'ять років. Супервізор повинен володіти спеціальними знаннями та навичками, необхідними для виконання обов'язків супервізора. Рекомендується, щоб супервізор мав пройдені спеціальні навчання для супервізії. Необхідною складовою роботи супервізора є комунікативні навички. (Šarac, Živanić, Branković, 2017).
Супервізія в Австрії
Австрійська асоціація супервізії та коучингу ÖVS (далі — ÖVS) — це професійна асоціація, заснована у 1994 році. Вона є одним із засновників ANSE. Відіграє важливу роль у якісному розвитку супервізії, коучингу та організаційного консультування в Європі. Сприяє забезпеченню якості супервізії та коучингу шляхом встановлення стандартів фахової підготовки. Членами асоціації можуть бути або випускники освітніх курсів, визнаних ÖVS як дійсні члени, або надзвичайні члени, відповідно асоційовані члени. Умовою для їхнього членства є те, що вони перебувають на третьому курсі або третьому семестрі фахової підготовки, визнаної ÖVS. У виняткових випадках членами можуть бути також особи без фахової підготовки, які, проте, повинні відповідати специфічним умовам. Забезпечення стандартів якості ÖVS вважає за основу. Розвиток особистої якості вимагає постійної комунікації та рефлексії, а також поглиблення знань шляхом участі у фахових семінарах та конференціях. Обов'язком членів є надання у цьому зв'язку кожні три роки доказів їхнього особистого розвитку. (ÖVS, 2021).
Супервізія в Німеччині
У 70-х роках у Німеччині почала розвиватися супервізія як нова форма професіоналізації соціальних професій. У 1984 році був заснований Інститут фахової підготовки для супервізії (FiS) (далі — Fis), як перший незалежний інститут для супервізії в Німеччині. Члени FiS брали участь у заснуванні Німецького товариства супервізії та коучингу (DGSv), донині сприяють професіоналізації супервізії в Німеччині. Окрім навчань та консультацій, вони організовують різні семінари для досвідчених супервізорів, балінтівські групи, групові динамічні воркшопи. З початку 2017 року вони навчають досвідчених супервізорів, щоб вони стали лідерами балінтівських груп. (FiS, 2021).
Німецька асоціація супервізії та коучингу (далі — DGSv) — це професійне об’єднання, засноване у 1989 році. Згідно з DGSv, члени асоціації відповідають найвищим стандартам якості на європейському ринку консультаційних послуг. Вимоги до участі у кваліфікації супервізора або коуча встановлені таким чином, що кандидат повинен мати закінчену вищу освіту, щонайменше 3 роки професійної практики, участь у довгострокових консультаційних тренінгах тривалістю не менше 300 навчальних годин, а також бути учасником різних форм супервізії (індивідуальної, командної, групової) обсягом не менше 30 годин, де принаймні частково супервізію або коучинг здійснювали члени DGSv, Австрійської асоціації супервізії та коучингу (ÖVS) або професійного об’єднання з коучингу, супервізії та організаційного консультування зі Швейцарії (bso). (DGSv, 2021).
Супервізія в Угорщині
Перші соціальні працівники, які пройшли професійне навчання, мали досвід і могли здійснювати супервізію в Угорщині, з’явилися в середині 90-х років. У 1996 році професійна Асоціація соціальної роботи (в оригіналі Szociális Szakmai Szӧvetség) визначила акредитаційні критерії для супервізорів соціальної роботи, які діють і донині. Того ж року виникла Асоціація угорських супервізорів (в оригіналі Magyar Szupervizorok Társasága). (Madai, 2015).
Асоціація є дійсним членом ANSE з 1997 року. Це активна професійна спільнота, яка, окрім представництва та захисту інтересів угорських супервізорів і коучів, займається також розвитком якості, постійним оновленням та широкою доступністю супервізії та коучингу. Метою асоціації є становлення супервізії як міждисциплінарної професії в Угорщині, розвиток і захист вимог до якості та системи професійної підготовки. (Magyar Szupervizorok és Szupervizor-Coachok Társasága, 2020).
Для здійснення супервізії в Угорщині кваліфікаційною вимогою є наявність диплома бакалавра з соціальної роботи або соціальної педагогіки та 5 років досвіду в соціальних службах. Після цього соціальний працівник може пройти спеціалізований тренінг — «Супервізор соціальної роботи». (Felvi.hu, 2020).
Супервізія в Чеській Республіці
Членом EASC у Чехії є Чеський інститут супервізії. Історія інституту сягає 1997 року, коли було реалізовано перший систематичний вишкіл цілісно сприйманої супервізії. Випускники після чотирьох років навчання отримали міжнародний сертифікат Європейської асоціації супервізії. Однак сам Чеський інститут супервізії був заснований лише у 2001 році. (Český institut pro supervizi, 2021a).
У Чеській Республіці також діє професійне об’єднання Асоціація супервізорів допоміжних професій (далі — ASuPP), засноване у 2011 році, метою якого є об’єднання, підтримка та допомога у підвищенні компетенцій супервізорів. Основними умовами членства є, насамперед, закінчена вища освіта гуманітарного спрямування, практика у сфері допоміжних професій та успішне проходження супервізійних курсів. Супервізійні курси поділені на три частини: «Вступ до супервізії в допоміжних професіях», «Супервізія в допоміжних професіях I» та «Супервізія в допоміжних професіях II» загальним обсягом 380 годин. Цей комплекс курсів становить базову вимогу до передумов для професії супервізора. (ASuPP, 2021).
Чеський інститут супервізії (2021b) на своєму вебсайті зазначає, що ситуація на сьогодні є значною мірою незрозумілою, оскільки не встановлені єдині кваліфікаційні стандарти для здійснення супервізії. Для порівняння з ASuPP, супервізори інституту, окрім вищої освіти в гуманітарній галузі або медицині, повинні мати щонайменше 15-річну практику в допоміжних професіях, досвід керівництва людьми, а також закінчений акредитований психотерапевтичний вишкіл обсягом 140 годин прямого навчання та додаткові 400 годин діяльності, пов’язаної з супервізійною тематикою.
З проєкту «Підтримка трансформації соціальних служб» за 2011–2013 роки в Чеській Республіці, частиною якого була діяльність, спрямована на забезпечення подальшої підтримки працівників, виникла «Методика супервізії в соціальних службах», видана чеським Міністерством праці та соціальних справ. У межах методики були встановлені критерії як рекомендації для успішної супервізії, серед яких:
- ключовою є належна підготовка працівників та керівництва в організації до супервізійного процесу;
- основною вимогою є укладення договору про супервізію, у створенні якого беруть участь усі учасники;
- усі супервізовані повинні мати реальне уявлення про можливості та обмеження супервізії, а також погоджуватися на її проведення;
- не варто мати довірчі стосунки між супервізором і супервізованим;
- учасники супервізійного процесу повинні перебувати на рівноправних позиціях, щоб простір для супервізії був вільним від сторонніх впливів;
- першочергово супервізія спрямована на підтримку та поглиблення якості роботи працівника. (Národní centrum podpory transformace sociálních služeb, 2013).
Висновок
Супервізія в Словаччині стала природною частиною підтримки підвищення якості професійного потенціалу фахівців суб’єктів соціальних служб, а також суб’єктів соціально-правового захисту та соціальної опіки. Суб’єктів у межах державного управління, державних і недержавних надавачів, а також некомерційних організацій. Створено систему акредитованої підготовки супервізорів, над якою немає жодного реального контрольного механізму, який гарантував би якість професійної підготовки супервізорів у межах якості лекторів та відбору кандидатів на навчання з супервізії. Також неможливо прийняти форму навчання шляхом реалізації онлайн-формату (попри те, що формально вимоги до акредитованої освітньої програми виконані). Оприлюднено етичний кодекс супервізії, дотримання якого можливе лише на основі рефлексії супервізованих або менеджерів окремих суб’єктів — замовників супервізії. Не забезпечено обов’язковий реєстр супервізорів, який надавав би огляд активних супервізорів із вимогою щодо подальшого навчання супервізорів у межах сталості їхнього права на здійснення супервізії. Подібним чином не забезпечено супровід супервізорів-початківців, які мали б здійснювати супервізію на початку свого шляху під наглядом досвідчених супервізорів. Крім того, не профільована організація, яка створювала б простір для зміцнення професійної ідентичності супервізорів і могла б гарантувати аспекти професіоналізації, як ми зазначили вище. Поштовх до спрямування на забезпечення якості супервізії ми передали також через деякі огляди в межах здійснення супервізії в обраних країнах. Зміст, викладений у статті, має одну важливу мету — запобігти девальвації значення супервізії в нашому випадку в суб’єктах, що діють у соціальному секторі, та її значення для їхніх фахових працівників.
Автори: проф. PaedDr. Milan Schavel, PhD. Пряшівський університет у Пряшеві, Православний богословський факультет, Кафедра християнської антропології та соціальної роботи доц. PhDr. Bohuslav Kuzyšin, PhD. Пряшівський університет у Пряшеві, Православний богословський факультет, Кафедра християнської антропології та соціальної роботи
доц. RNDr. Jaroslava Pavelková, PhD. Університет Томаша Баті у Зліні, Факультет гуманітарних досліджень PhDr. Eva Szabová Вища школа охорони здоров’я та соціальної роботи св. Єлизавети, Братислава
Список використаної літератури
AAOS. 2021. [онлайн]. [цитовано 2021-03-07]. Доступно в інтернеті: https://www.supervision.org.au/
ANSE. 2012. [онлайн]. [цитовано 2020-12-27]. Доступно в інтернеті: https://anse.eu/first-edition-of-the-online-anse-journal-for-supervision-and-coaching?doing_wp_cron=1512991924.0108830928802490234375
ASOCIÁCIA SUPERVÍZOROV A SOCIÁLNYCH PORADCOV. 2020. [онлайн]. [цитовано 2020-12-21]. Доступно в інтернеті: https://assp.sk/
ASUPP. 2021. [онлайн]. [цитовано 2021-02-18]. Доступно в інтернеті: https://asupp.cz/kdo-jsme/
BASW. 2020a. Code of ethics. [онлайн]. [цитовано 2020-12-22]. Доступно в інтернеті: https://www.basw.co.uk/about-basw/code-ethics
BASW. 2020b. UK supervision policy. [онлайн]. [цитовано 2020-12-22]. Доступно в інтернеті:https://www.basw.co.uk/resources/basw-uk-supervision-policy
CASTELS, M. 2010. The Power of Identity. Oxford: Wiley – Blackwell Publishing, 2010.
ČESKÝ INSTITUT PRO SUPERVIZI. 2021d. Další vzdělávání supervizorů ČIS. [онлайн]. [цитовано 2021-02-20]. Доступно в інтернеті: https://www.supervize.eu/supervizori/dalsi-vzdelavani-supervizoru-cis/
DGSV. 2021. [онлайн]. [цитовано 2021-03-07]. Доступно в інтернеті: https://www.dgsv.de/dgsv/der-verband/ueber-die-dgsv/
EASC. 2020. Ethical fondations. [онлайн]. [цитовано 2020-12-21]. Доступно в інтернеті:https://www.easc-online.eu/en/about-us/ethical-guidelines/
EASC. 2021. [онлайн]. [цитовано 2021-01-10]. Доступно в інтернеті:https://www.easc-online.eu/ueber-uns/organisation/
EMCC. 2021a. Supervision. [онлайн]. [цитовано 2021-02-21]. Доступно в інтернеті: https://www.emccglobal.org/quality/supervision/
EMCC. 2021b. The Global Code of Ethics. [онлайн]. [цитовано 2021-02-21]. Доступно в інтернеті: https://www.emccglobal.org/quality/ethics/
EMCC. 2021c. Continuous Professional Development. [онлайн]. [цитовано 2021-02-22]. Доступно в інтернеті: https://www.emccglobal.org/quality/cpd/
FELVI.HU. 2020. [онлайн]. [цитовано 2020-12-29]. Доступно в інтернеті: https://www.felvi.hu/felveteli/szakok_kepzesek/szakleirasok/!Szakleirasok/index.php/szak/4618/szakleiras
FIELD EDUCATOR, 2017. The Meaning and Value of Supervision in Social Work Field Education. [онлайн]. Volume 7.2. I Fall 2017. [цитовано 2021-04-03]. Доступно в інтернеті:https://fieldeducator.simmons.edu/article/the-meaning-and-value-of-supervision-in-social-work-field-education/
FIS. 2021. [онлайн]. [цитовано 2021-03-07]. Доступно в інтернеті: https://fis-supervision.de/aktuelles/geschichte-des-fis/
GÖPPNER, H. J., HÄMÄLÄINEN, J. 2008. Rozprava o vede o sociálnej práci. Hľadanie prvkov pre programatiku. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety, 2008.
HAWKINS, P. – SHOHET, R. 2016. Supervize v pomáhajících profesích. З англійського оригіналу переклала H. Hartlová. 2-ге видання. Praha : Portál. 2016. 208 с. ISBN 978-80-262-0987-4.
HDSOR. 2020. [онлайн]. [цитовано 2020-12-28]. Доступно в інтернеті: http://www.hdsor.hr/
MAGYAR SZUPERVIZOROK ÉS SZUPERVIZOR-COACHOK TÁRSASÁGA. 2021. Etikai kódex. [онлайн]. [цитовано 2021-02-20]. Доступно в інтернеті: https://szupervizio.eoldal.hu/cikkek/etikai-kodex.html/
MORALES, A. T., SHEAFOR, B. W. 2011. Social WORK: A Profession of Many Faces. Boston: Pearson.
NÁRODNÍ CENTRUM PODPORY TRANSFORMACE SOCIÁLNÍCH SLUŽEB. 2013. Metodika supervize v sociálních službách v podmínkách projektu Podpora transformace sociálních služeb v letech 2011 - 2013. [онлайн]. [цитовано 2021-03-02]. Видано: Ministerstvo práce a sociálních věcí České republiky. Доступно в інтернеті: https://www.hest.cz/cdn/public/001769.pdf
NASW. 2013. Standards in Social Work Supervision. [онлайн]. [цитовано 2020-12-27]. Доступно в інтернеті: https://www.socialworkers.org
NASW. 2013. Standards in Social Work Supervision. [онлайн]. [цитовано 2020-12-27]. Доступно в інтернеті: https://www.socialworkers.org
NOBLE, C. – IRWIN, J. 2009. Social Work Supervision. An Exploration of the Current Challenges in a Rapidly Changing Social, Economic and Political Environment. In Journal of Social Work. 9(3) 2009. [онлайн]. [цитовано 2021-03-13]. Доступно в інтернеті: https://journals1sagepub1com1iz0lvzhv021c.hanproxy.cvtisr.sk/doi/pdf/10.1177/1468017309334848 . с. 345-358.
ONDRIAŠOVÁ, H. 2009. Výskumy profesijnej a organizačnej identity a ich realizácia v prostredí knižníc. In Informačné technológie a knižnice. [онлайн]. № 3/2009. [цитовано 2021-03-20]. Доступно в інтернеті: https://itlib.cvtisr.sk/clanky/clanek1087/
ÖVS. 2021. [онлайн]. [цитовано 2021-03-07]. Доступно в інтернеті: https://www.oevs.or.at/die-oevs/der-verein/
PEELO, M. T. 2011. Understading supervision and the PhD. London : Continuum. 2011. VII, 182 с. ISBN 978-1-4411-7754-4.
SCHAVEL, M. 2013a. Základy supervízie v sociálnej práci. In SCHAVEL, M. – HUNYADIOVÁ, S. – KUZYŠIN, B. Supervízia v sociálnej práci. Teória, prax a výskum. Bratislava : Spoločnosť pre rozvoj sociálnej práce. 2013. ISBN 978-80-971445-0-0. с. 7–98.
SOCIAL WORK SUPERVISOR.COM. 2020. [онлайн]. [цитовано 2020-12-27]. Доступно в інтернеті: http://socialworksupervisor.com/
SOCIAL WORK ENGLAND. 2020. [онлайн]. [цитовано 2020-12-29]. Доступно в інтернеті: https://www.socialworkengland.org.uk/registration/updating-skills-and-knowledge/
ŠARAC, N. – ŽIVANIĆ, S. – BRANKOVIĆ, I. 2017. Supervizija u centru za socijalni rad – priručnik za supervizore. [онлайн]. [цитовано 2020-12-29]. Доступно в інтернеті: https://www.zsdzcg.me/images/dokumenta/SUPERVIZIJA%20U%20CENTRU%20ZA%20SOCIJALNI%20RAD_PRIRUCNIK%20ZA%20SUPERVIZORE.pdf