ВСТУП
У практиці пенітенціарної соціальної роботи ми зустрічаємося з ув'язненими особами, у яких можуть виникати різні проблеми соціального характеру. Деякі з цих проблемних сфер могли безпосередньо впливати на поміщення особи до установи виконання покарань або до установи виконання позбавлення волі. Надання допомоги з боку пенітенціарних соціальних працівників закріплено в законі № 221/2006 З. з. про виконання покарання зі змінами та доповненнями та в законі № 475/2005 З. з. про виконання позбавлення волі зі змінами та доповненнями. У період 2013–2021 років в установах виконання покарань та установах виконання позбавлення волі розкид кількості розміщених обвинувачених становив від 1216 до 1528 осіб, а розкид засуджених — від 8537 до 8811 осіб. Беручи до уваги вищезазначене, ми сприймаємо соціальне консультування як метод, що знаходить своє адекватне застосування в щоденній пенітенціарній соціальній роботі. Орієнтація соціальних працівників на роботу з ув'язненими особами від моменту їх поміщення до пенітенціарної установи до звільнення з неї створює простір для широкого використання соціального консультування, причому воно може застосовуватися в поводженні з ув'язненими особами як у межах індивідуальної або групової роботи, так і в різних ресоціалізаційних програмах та заходах, як метод, спрямований на зниження рівня рецидивізму, призонізації або використовуваний у застосуванні концепції динамічної безпеки (усунення/зниження виникнення безпекових інцидентів).
З результатів опитування, проведеного серед соціальних працівників ZVJS (N = 21), які наводить Valentovičová (2017, с. 90), випливає, що, за словами 85,70 % респондентів, істотну частину допомоги, яку вони надають, складає індивідуальне та групове консультування, кризова інтервенція, допомога тощо, надана обвинуваченим та засудженим. Значення соціального консультування при роботі з ув'язненими або звільненими особами можна простежити також у працях Bareš (2018) або Marešová - Kotulan – Martinková (2009).
Навіть попри саму реалізацію дослідження в пенітенціарних умовах, яка може бути в деяких випадках складною (наприклад, через оформлення дозволів на проведення дослідження у в'язничних установах індивідуально, через кадрові ресурси, що служать для розповсюдження та збору анкет тощо), нам вдалося включити до дослідження також обвинувачених осіб, які, за нашим практичним досвідом, також зацікавлені в допомозі соціальних працівників з метою вирішення соціальних проблем, що виникли не лише внаслідок поміщення до установи виконання покарань, а й з інших, більш тривалих причин.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ
Метою дослідження було з'ясувати, чи і якою мірою використовується соціальне консультування, і до яких сфер ув'язнені особи виявляють найбільший інтерес. У межах дослідження, окрім змістовної (тематичної) сторони, ми поставили за мету з'ясувати також вибрані чинники, які виникають у процесі соціального консультування.
ТИП ВИБІРКИ, МЕТОДИ ТА ДИЗАЙН ДОСЛІДЖЕННЯ
Для отримання даних для дослідження ми використали анкетну форму, яка в пенітенціарному середовищі виявляється корисною, оскільки дозволяє охопити широку в'язничну популяцію та надає респондентам анонімність. Jůzl (2017, с. 324) зазначає, що перевага анкетної форми збору даних полягає у здатності за короткий час охопити велику кількість респондентів та в її статистичній обробці.
Для збору даних ми використали емпіричне кількісне дослідження у формі використання методу структурованої анкети, яка була розділена на 3 секції (демографічні дані, зміст соціального консультування та процес соціального консультування). Анкета містила загалом 21 пункт, зокрема й закриті запитання. Verešová та кол. (2011, с. 28-29) зазначають, що використання анкети з таким типом запитань полегшує формалізацію первинних даних дослідження. При її складанні ми зважали на різний ментальний рівень в'язничної клієнтури, тому нашим прагненням було зробити окремі запитання анкети якомога зрозумілішими.
У дослідженні брали участь обвинувачені та засуджені, які на час проведення дослідження були розміщені в установах виконання покарань та установах виконання позбавлення волі, тобто в комбінованих установах або в установах, профільованих лише для виконання позбавлення волі, а саме: обвинувачені, зараховані до режиму виконання покарання з пом'якшеними умовами, та засуджені, зараховані до мінімального ступеня охорони, внутрішня диференціаційна група «B». Тип вибірки був цілеспрямованим.
МІСЦЕ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОБСЯГ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ВИБІРКИ
На основі вищевизначених критеріїв вибірки та після опрацювання змін, отриманих з пілотного дослідження (дані пілотного дослідження не є частиною представленої статті), ми проводили збір даних у:
- Установі виконання покарань та Установі виконання позбавлення волі Prešov (далі — «ÚVV a ÚVTOS Prešov»),
- Установі виконання покарань та Установі виконання позбавлення волі Žilina (далі — «ÚVV a ÚVTOS Žilina»),
- Установі виконання позбавлення волі та Установі виконання покарань Leopoldov (далі — «ÚVTOS a ÚVV Leopoldov»),
- Установі виконання позбавлення волі для неповнолітніх Sučany (далі — «ÚVTOS Sučany»),
- Установі виконання позбавлення волі Levoča (далі — «ÚVTOS Levoča») та
- Установі виконання покарань та Установі виконання позбавлення волі Bratislava (далі — «ÚVV a ÚVTOS Bratislava»).
Збір даних для дослідження проводився в період з 08. 02. 2023 по 09. 03. 2023. У межах дослідження було розповсюджено 180 анкет. Детальніше див. у таблиці 1.
Таблиця 1 Кількість розповсюджених анкет до/з окремих в'язничних установ
Таблиця 2 Стать респондентів
Таблиця 3 Актуальний правовий статус
Окремі пункти анкети ми складали з орієнтацією на збір даних у зв'язку з процесуальним та змістовним спрямуванням соціального консультування.
Відчуття підтримки з боку соціального працівника при вирішенні їхньої соціальної проблеми
На окремих етапах соціального консультування для успішності вирішення соціальної проблеми важливим є побудова консультативних стосунків між клієнтом та соціальним працівником (наприклад, Schavel 2008, Gabura 2005, 2013, Mydlíková 2005, 2009, Masters 2004). Частиною цих стосунків є також соціальна підтримка, яку відчуває клієнт з боку соціального працівника.
Графік 1 Відчуття підтримки з боку соціального працівника
Велику підтримку з боку соціального працівника відчували 43,45 % (N = 63) респондентів, порівняно з 10,35 % (N = 15) респондентів, які не відчували жодної підтримки. Для з'ясування рівня відчуття підтримки ми не використовували стандартизовану анкету, а вдалися до операціоналізації окремих варіантів даного пункту (див. Примітки).
Кількість актуально відчутних невирішених соціальних проблем
Теорія соціального консультування зазначає, що, попри декларування конкретної соціальної проблеми з боку клієнтів, зазвичай до неї приєднані й інші супутні проблеми, які клієнт може не усвідомлювати, проте вони впливають на головну проблему.
Найчастішою відповіддю з боку респондентів 35,86 % (N = 52) було те, що вони наразі не відчувають жодних невирішених соціальних проблем. Найменш представлену групу 11,04 % (N = 16) склали респонденти, які відчували скоріше багато актуальних невирішених соціальних проблем. З різницею в 1 відповідь другою найменш представленою групою 11,72 % (N = 17) стали респонденти, які відчували багато актуальних невирішених проблем. Скоріше мало невирішених проблем зазначали 18,62 % (N = 27) і мало 22,76 % (N = 33) респондентів.
Графік 2 Кількість відчутних невирішених соціальних проблем
Можливість брати участь під час ув'язнення у вирішенні своїх соціальних проблем
Розміщення осіб у пенітенціарних установах створює, серед іншого, простір для застосування інтервенцій, спрямованих на вирішення соціальних проблем, які могли сприяти їхньому ув'язненню.
Зі сукупності респондентів 54,48 % (N = 79) склали групу, яка під час перебування у пенітенціарній установі використала б можливість вирішити свої соціальні проблеми, пов'язані з їхнім ув'язненням, і скоріше використали б 14,48 % (N = 21). Таку можливість не використали б 4,14 % (N = 6) респондентів і скоріше не використали б 8,97 % (N = 13) респондентів. Нейтральну позицію задекларували 17,93 % (N = 26) респондентів.
Графік 3 Можливість брати участь у вирішенні своїх соціальних проблем
Зацікавленість у користуванні консультативною допомогою з боку соціального працівника
Клієнти не завжди мають доступ до соціально-консультативної допомоги (наприклад, через відсутність місця для соціального консультування, відсутність інформації про можливість вирішення своїх соціальних проблем тощо) або можуть свідомо не шукати такої допомоги з власної ініціативи (наприклад, через недовіру, низьку рішучість, поганий попередній досвід тощо).
Із зацікавленістю у користуванні консультативною допомогою з боку соціального працівника під час перебування у пенітенціарній установі погодилися 50,35 % (N = 73) респондентів і скоріше погодилися 14,48 % (N = 21) респондентів. Не погодилися 8,97 % (N = 13) і скоріше не погодилися 2,76 % (N = 4) респондентів. Нейтральну позицію висловили 23,45 % (N = 34) респондентів.
Графік 4 Зацікавленість у користуванні консультативною допомогою з боку соціального працівника****
Частота вирішення своїх соціальних проблем за допомогою соціального працівника
У зазначеному пункті ми з'ясовували, як часто ув'язнені особи вирішують свої соціальні проблеми за допомогою соціального працівника. В описі результатів для порівняння груп обвинувачених і засуджених ми підійшли, окрім презентації загальної оцінки, також до індивідуальної презентації отриманих даних від обох груп респондентів.
Групу, яка завжди, коли потребує допомоги з вирішенням своєї проблеми, звертається до соціального працівника, склали 27,59 % (N = 40) респондентів, часто звертаються 11,72 % (N = 17) респондентів, рідко звертаються 30,34 % (N = 44) респондентів, майже ніколи 11,03 % (N = 16) респондентів і ніколи не звертаються із запитом про допомогу у вирішенні своїх проблем 19,31 % (N = 28) респондентів.
Графік 5 Частота вирішення своїх соціальних проблем за допомогою соціального працівника – респонденти разом
У наступних таблицях ми наводимо порівняння відповідей від обох груп респондентів — обвинувачених і засуджених.
Групу обвинувачених, яка завжди звертається до соціального працівника із запитом про допомогу у вирішенні своєї проблеми, склали 30 % (N = 18) респондентів, часто звертаються 18,33 % (N = 11), рідко 25 % (N = 15), майже ніколи 10,00 % (N = 6) і ніколи 16,67 % (10 респондентів).
Таблиця 4 Частота вирішення проблем за допомогою соціального працівника — обвинувачені
Засуджених, які завжди звертаються до соціального працівника із запитом про допомогу у вирішенні своєї проблеми, склали 25,88 % (N = 22) респондентів. Часто звертаються до соціального працівника 7,06 % (N = 6), рідко 34,12 % (N = 29), майже ніколи 11,76 % (N = 10) і ніколи 21,18 % (N = 18) респондентів.
Таблиця 5 Частота вирішення проблем за допомогою соціального працівника — засуджені
Сприйняття підтримки з боку сім'ї
Під час перебування у пенітенціарній установі сім'я, близькі особи (або неофіційні партнери) для обвинувачених і засуджених є важливим джерелом матеріальної та емоційної підтримки.
Valentovičová (2019, с. 86) на основі власних дослідницьких висновків зазначає на сукупності засуджених (N = 876), що у 41 % (N = 359) випадків засуджені отримують від сім'ї психологічну підтримку, у 31 % (N = 272) — фінансову підтримку, у 21 % (N = 184) — матеріальну підтримку, у 5 % (N = 44) — жодної підтримки і у 2 % (N = 17) — інший тип підтримки.
Найчисельнішу групу 78,62 % (N = 114) респондентів склали особи, які погодилися із зазначеним твердженням. Найменшу групу 2,76 % (N = 4) респондентів склали особи, які висловили скоріше незгодну позицію. Незгодну позицію висловили 6,20 % (N = 9) і скоріше згодну позицію 8,28 % (N = 12) респондентів. Нейтральну позицію мали 4,14 % (N = 6) респондентів. Згодна позиція з твердженням була зафіксована як найчисельніша відповідь у кожній оціненій пенітенціарній установі.
Графік 6 Сприйняття підтримки з боку сім'ї
Важливість доступу до консультативної допомоги
Доступ ув'язнених осіб до консультативної допомоги ми вважаємо ключовим у межах виконання пенітенціарної соціальної роботи. Консультативна допомога (доступ до неї) має бути доступною для обвинувачених і засуджених від моменту взяття під варту або від моменту початку відбування покарання у вигляді позбавлення волі, протягом усього періоду перебування у згаданих установах і аж до звільнення з місць позбавлення волі. Ми свідомо не зазначили також звільнення з-під варти, оскільки в цій установі, з огляду на її характер, мету тощо, ми не маємо терміну передбачуваного закінчення покарання або терміну умовно-дострокового звільнення.
Доступ до консультативної допомоги під час перебування під вартою або відбування покарання у вигляді позбавлення волі вважають дуже важливим 42,76 % (N = 62) респондентів, важливим 35,17 % (N = 51) респондентів, неважливим його вважають 4,14 % (N = 6) респондентів, не дуже важливим 4,83 % (N = 7) респондентів, а нейтральну позицію висловили 13,10 % (N = 19) респондентів.
Графік 7 Важливість доступу до консультативної допомоги
Сприйняття можливості звернутися за допомогою в окремих сферах соціального консультування
Оскільки кожен клієнт є індивідуальністю, так і зацікавленість, що випливає з власних потреб і дефіцитів, щодо окремих сфер соціального консультування може відрізнятися. Кожна ув'язнена особа приходить до пенітенціарної установи (або вже перебуває в ній) з власними потребами. Те, що одна ув'язнена особа вважає проблемою, інша може не вважати такою.
У сімейній та партнерській сфері сприймають можливість звернутися за соціальним консультуванням як дуже важливу 59,31 % (N = 86) респондентів, як скоріше важливу 11,04 % (N = 16) респондентів, нейтральну позицію мали 13,79 % (N = 20) респондентів, як скоріше неважливу 2,07 % (N = 3) респондентів і як зовсім неважливу 13,79 % (N = 20) респондентів.
У фінансовій сфері можливість звернутися за соціальним консультуванням вважають дуже важливою 57,93 % (N = 84) респондентів, скоріше важливою — 15,17 % (N = 22) респондентів, нейтральну позицію мали 13,10 % (N = 19) респондентів, скоріше неважливою — 4,14 % (N = 6) респондентів і абсолютно неважливою — 9,66 % (N = 14) респондентів.
У сфері державної соціальної підтримки можливість звернутися за соціальним консультуванням вважають дуже важливою 43,45 % (N = 63) респондентів, скоріше важливою — 25,52 % (N = 37) респондентів, нейтральну позицію мали 17,93 % (N = 26) респондентів, скоріше неважливою — 4,14 % (N = 6) респондентів і абсолютно неважливою — 8,96 % (N = 13) респондентів.
У сфері трудової діяльності можливість звернутися за соціальним консультуванням вважають дуже важливою 51,03 % (N = 74) респондентів, скоріше важливою — 13,79 % (N = 20) респондентів, нейтральну позицію мали 20,69 % (N = 30) респондентів, скоріше неважливою — 4,83 % (N = 7) респондентів і абсолютно неважливою — 9,66 % (N = 14) респондентів.
У сфері житлового забезпечення можливість звернутися за соціальним консультуванням вважають дуже важливою 43,45 % (N = 63) респондентів, скоріше важливою — 13,10 % (N = 19) респондентів, нейтральну позицію мали 17,93 % (N = 26) респондентів, скоріше неважливою — 5,52 % (N = 8) респондентів і абсолютно неважливою — 20 % (N = 29) респондентів.
Можливість звернутися за соціальним консультуванням у сфері залежностей вважають дуже важливою 37,24 % (N = 54) респондентів, скоріше важливою — 12,41 % (N = 18) респондентів, нейтральну позицію мали 23,45 % (N = 34) респондентів, скоріше неважливою — 7,59 % (N = 11) респондентів і абсолютно неважливою — 19,31 % (N = 28) респондентів.
Можливість звернутися за соціальним консультуванням у сфері контактів з органами влади та установами вважають дуже важливою 49,66 % (N = 72) респондентів, скоріше важливою — 22,07 % (N = 32) респондентів, нейтральну позицію мали 14,48 % (N = 21) респондентів, скоріше неважливою — 2,07 % (N = 3) респондентів і абсолютно неважливою — 11,72 % (N = 17) респондентів.
Графік 8 Сприйняття можливості звернутися за допомогою в окремих сферах соціального консультування
Очікування респондентів від соціального працівника
Цілком імовірно, що під час першого контакту соціального працівника з клієнтом останній «очікуватиме перекладання відповідальності за вирішення та розв'язання своєї проблеми, що зумовлено насамперед попереднім досвідом клієнта з іншими фахівцями, як-от лікарями, юристами тощо. Ці фахівці у своїй практиці виступають переважно в ролі експертів, а тому самі вирішують, що і коли має зробити їхній клієнт. Соціальний працівник, однак, у жодному разі не повинен погоджуватися на такі очікування клієнта, а має прагнути того, щоб клієнт усвідомив власну відповідальність за вирішення своїх труднощів і щоб він активно брав участь у розв'язанні своїх проблем». (Levická, 2006, с. 117)
Надання інформації про те, як діяти самостійно, очікували 32,41 % (N = 47) респондентів, до очікування спільної участі у вирішенні проблеми схилялися 63,45 % (N = 92) респондентів. Те, що соціальний працівник вирішить проблеми того, хто звернувся по допомогу, без його участі, очікували 4,14 % (N = 6) респондентів.
Графік 9 Очікування респондентів від соціального працівника
Використання допомоги в окремих сферах соціального консультування
У зазначеному пункті ми з'ясовували, які з визначених нами сфер соціального консультування респонденти практично використовували під час перебування у виправній установі.
У сімейній та партнерській сфері (допомога з контактуванням із близькими, допомога з налагодженням порушених стосунків тощо) допомогу використали 43,45 % (N = 63) проти 56,55 % (N = 82) респондентів.
У фінансовій сфері (особисте банкрутство, борги, стягнення тощо) допомогу використали 27,59 % (N = 40) проти 72,41 % (N = 105) респондентів, які її не використовували.
У сфері державної соціальної підтримки (інформація про права на соціальні виплати, фінансову допомогу та пенсію) допомогу використали 34,48 % (N = 50) респондентів проти 65,52 % (N = 95), які її не використовували.
Допомогу у сфері трудової діяльності (допомога з пошуком роботи, орієнтація на ринку праці, призупинення підприємницької діяльності тощо) використали 23,45 % (N = 34) проти 76,55 % (N = 111) респондентів, які її не використовували.
У сфері житлового забезпечення (пошук адекватного житла в разі потреби тощо) допомогу використали 23,45 % (N = 34) респондентів проти 76,55 % (N = 111) респондентів, які її не використовували. Ідентичні дані були зафіксовані також у сфері трудової діяльності.
Допомогу у сфері залежностей (можливості лікування, ресоціалізаційні перебування тощо) використали 16,55 % (N = 24) респондентів проти 83,45 % (N = 121) респондентів, які її не використовували.
У сфері контактів з органами влади та установами (будь-який вид допомоги при контактуванні з органами влади та установами) використання допомоги зазначили 44,83 % (N = 65) проти 55,17 % (N = 80) респондентів, які її не використовували.
Графік 10 Використання допомоги в окремих сферах соціального консультування
Частота використання консультативної допомоги в окремих сферах
Дефіцит знань про можливості та способи вирішення наявних соціальних проблем може створювати для ув'язнених осіб труднощі в орієнтації у відповідній сфері (наприклад, через незнання процесу вирішення конкретної проблеми, незнання проблематики, відсутність необхідних навичок тощо). З огляду на це частота використання соціального консультування в окремих сферах може різнитися.
У сімейній та партнерській сфері соціальне консультування використовують завжди 15,86 % (N = 23) респондентів, часто — 3,45 % (N = 5) респондентів, рідко — 25,52 % (N = 37) респондентів, майже ніколи — 6,21 % (N = 9) респондентів і ніколи — 48,97 % (N = 71) респондентів.
У фінансовій сфері соціальне консультування використовують завжди 13,10 % (N = 19) респондентів, часто — 8,97 % (N = 13) респондентів, рідко — 12,41 % (N = 18) респондентів, майже ніколи — 13,10 % (N = 19) респондентів і ніколи — 52,41 % (N = 76) респондентів.
У сфері державної соціальної підтримки соціальне консультування використовують завжди 14,48 % (N = 21) респондентів, часто — 6,21 % (N = 9) респондентів, рідко — 13,79 % (N = 20) респондентів, майже ніколи — 11,04 % (N = 16) респондентів і ніколи — 54,48 % (N = 79) респондентів.
У сфері трудової діяльності соціальне консультування використовують завжди 12,41 % (N = 18) респондентів, часто — 6,21 % (N = 9) респондентів, рідко — 13,79 % (N = 20) респондентів, майже ніколи — 11,72 % (N = 17) респондентів і ніколи — 55,86 % (N = 81) респондентів.
У сфері житлового забезпечення соціальне консультування використовують завжди 9,66 % (N = 14) респондентів, часто — 5,52 % (N = 8) респондентів, рідко — 9,66 % (N = 14) респондентів, майже ніколи — 9,66 % (N = 14) респондентів і ніколи — 65,52 % (N = 95) респондентів.
Соціальне консультування у сфері залежностей використовують завжди 10,35 % (N = 15) респондентів, часто — 2,07 % (N = 3) респондентів, рідко — 10,35 % (N = 15) респондентів, майже ніколи — 7,59 % (N = 11) респондентів і ніколи — 69,66 % (N = 101) респондентів.
Соціальним консультуванням у сфері контактів з органами влади та установами завжди користуються 20,00 % (N = 29) респондентів, часто — 2,76 % (N = 4) респондентів, рідко — 21,38 % (N = 31) респондентів, майже ніколи — 11,03 % (N = 16) респондентів і ніколи — 44,83 % (N = 65) респондентів.
Графік 11 Частота використання консультативної допомоги в окремих сферах
ДИСКУСІЯ
З результатів дослідження суб'єктивно відчутної соціальної підтримки респондентів з боку соціального працівника випливає, що 44 % (N = 63) респондентів відчувають велику підтримку порівняно з 10 % (N = 15) респондентів, які не відчували жодної підтримки. Seal та ін. (2007 In Dadi та ін. 2019) зазначають, що соціальна підтримка полегшує перехід із тюремного до цивільного середовища, запобігає рецидивам і підвищує ймовірність включення в життя. «У процесі інтервенції клієнт повинен мати психологічну та практичну підтримку в особі соціального працівника». (Schavel, Čisecký 2005, с. 106)
Аж 35,86 % (N = 52) у межах дослідження висловилися, що наразі не відчувають жодних невирішених соціальних проблем, що може відображати достатнє забезпечення актуальних потреб, чи то соціальними працівниками, родиною або іншими джерелами допомоги, порівняно з групою 11,04 % (N = 16) респондентів, які відчували скоріше багато, і групою 11,72 % (N = 17) респондентів, які відчували багато актуальних невирішених соціальних проблем.
Позитивний інтерес до використання можливості вирішити свої соціальні проблеми, які могли сприяти ув'язненню, виявили 68,96 % (N = 90) респондентів. Щодо можливості використовувати соціальне консультування також для вирішення інших соціальних проблем позитивно висловилися 64,83 % (N = 94) респондентів. З наведених даних можна помітити значний інтерес ув'язнених осіб до вирішення причин виникнення злочинної діяльності. Gabura (с. 179, 2013) зазначає, що «мотивований клієнт швидше та ефективніше вирішує свої проблеми, ніж немотивований» і «активніше долучається до консультативної роботи, бере участь у пошуку та формулюванні цілей чи альтернатив вирішення, інвестує в консультативну роботу більше зусиль та енергії».
Завданням соціального консультування є підтримка клієнтів у їхній участі у вирішенні своїх соціальних проблем та активне залучення їх до цього процесу. Спільну участь із соціальним працівником у вирішенні своєї проблеми/своїх проблем задекларували 63,45 % (N = 92) респондентів.
Загалом вважають доступ до консультативної допомоги дуже важливим або важливим 77,93 % (N = 113) респондентів порівняно з 8,97 % (N = 13) респондентів, які вважають його неважливим або не дуже важливим. Сприйняття важливості звернення за допомогою в окремих сферах соціального консультування в ув'язнених осіб може залежати від їхніх актуальних потреб, усвідомлення невдач і дефіцитів у конкретній сфері, нездатності або необізнаності в даній сфері, а також від самостійної здатності реально оцінити наявність проблеми в даній сфері. У всіх 7 визначених нами сферах соціального консультування з боку респондентів найбільш частою відповіддю було числове значення 1 — дуже важливо, і, отже, респонденти сприймали можливість звернутися за допомогою в кожній сфері як дуже важливу.
Переваги ув'язнених осіб щодо використання консультативної допомоги в окремих сферах соціального консультування можуть відрізнятися. У межах обраної нами дослідницької вибірки з погляду правового статусу та внутрішньої диференціації (див. с. 3) свою роль під час заповнення анкет могла відіграти й можливість того, що респонденти використовують/використовували взаємодопомогу в межах розміщення у відділеннях, де вони мають дозволений вільний рух і, отже, між ними відбуваються взаємодії. Найменш використовуваною сферою соціального консультування з боку респондентів була сфера залежностей — 16,55 % (N = 24) порівняно з найбільш використовуваною сферою контактів з органами влади та установами — 44,83 % (N = 65). З різницею лише в 1,38 % (N = 2) другою за частотою використання з боку респондентів була сімейна та партнерська сфера — 43,45 % (N = 63).
Частота використання соціального консультування може залежати від кількості факторів, наприклад, від мотивації вирішити соціальну проблему, від володіння знаннями в даній сфері, від попереднього досвіду в даній сфері щодо такої ж або подібної проблеми, від самого інтересу вирішити дану проблему/ситуацію, від наданої важливості з боку ув'язненої особи вирішити проблему, від недовіри до особи консультанта/установи тощо. Те, що ув'язнені особи не скористалися консультуванням у якійсь із визначених сфер, не обов'язково означає, що в даній сфері у них відсутні проблеми. Найбільш використовуваною сферою є контакт з органами влади та установами, у цьому випадку завжди користуються допомогою соціального працівника 20 % (N = 29) респондентів. Найменш частою та використовуваною була сфера залежностей, якою ніколи не скористалися 69,66 % (N = 101) респондентів.
ВИСНОВОК
Обмеження особистої свободи становить суттєве втручання в життя не лише для зачеплених осіб, а й для їхніх родин та близьких. Також у цьому контексті, особливо під час тримання під вартою, соціальна робота зосереджується на допомозі, спрямованій на вирішення проблем, пов'язаних зі зміною попередньої соціальної ситуації обвинуваченого, які можуть мати практичний та емоційний характер. Натомість відбування покарання у вигляді позбавлення волі надає ширший простір, а головне — можливість працювати із засудженими особами (наприклад, індивідуальною та груповою консультативною діяльністю, участю в ресоціалізаційних програмах тощо).
Соціальний працівник своєю діяльністю бере участь у впливі на обвинувачених та роботі із засудженими. Це включає мотивацію ув'язнених осіб вирішувати свої проблеми, підтримувати та зміцнювати родинні зв'язки, мати активний підхід до пошуку роботи, до здобуття та утримання робочих навичок. Крім того, він може рекомендувати обвинуваченим та засудженим і сприяти їхній участі в ресоціалізаційних програмах та послугах кризової інтервенції. (Kleskeň, 2016, с. 34)
Оскільки станом на 01. 03. 2023 кількість обвинувачених становила 1 431 особу, а засуджених — 8 616 осіб, які були розміщені у в'язничних установах, а до дослідження було включено 60 обвинувачених осіб та 85 засуджених осіб, ми не можемо узагальнити представлені дані на загальну в'язничну популяцію. Попри це, ми віримо, що представлений зміст сприятиме інтересу до дослідницької діяльності та подальшому розвитку сфери пенітенціарної соціальної роботи.
Автор: Mgr. Tomáš Banás, PhD.
ПРИМІТКИ ДО ТЕКСТУ
Операціоналізація відчутної підтримки з боку соціального працівника: - велику підтримку (приділяв мені достатньо часу, був готовий мені допомогти, пояснив мені, що я потребував/ла, розглянув зі мною окремі можливості, вислухав мене, ми неодноразово спілкувалися тощо); - ні велику, ні малу підтримку, маю нейтральне ставлення (хоча соціальний працівник зв'язався зі мною щодо надання допомоги, я не відчував/ла великого інтересу з його боку до вирішення моїх проблем, з іншого боку, це не була й відсутність інтересу); - малу підтримку (не приділяв мені стільки часу, скільки я потребував/ла, не спілкувався зі мною відповідно до потреби тощо); - жодної підтримки (не спілкувався зі мною, не виявляв інтересу до вирішення моєї проблеми, не вислухав мене тощо).
Джерелом усіх використаних графіків і таблиць у тексті є власна розробка, 2023.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА/
BAREŠ, P. 2018. Rodinná situace v práci institucí věnujících se penitenciární a postpenitenciární péči. Praha: Vydal Výzkumný ústav práce a sociálních věcí, v. v. i., 2018. 116 s. ISBN 978-80-7416-324-1.
DADI, A. F. et al. 2019. Status of Perceived Social Support and Its Associated Factors Among Inmate Prisoners in Northwest Amhara, Ethiopia. [online]. BMC Research Note, 2019. [цитовано 2022-01-09]. Доступно за адресою: https://1library.net/document/eqo061kq-status-perceived-support-associated-factors-prisoners-northwest-ethiopia.html
GABURA, J. 2013. Teória a proces sociálneho poradenstva. Bratislava: IRIS, Vydavateľstvo a tlač, s. r. o., 2013. 309 s. ISBN 978-80-89238-92-7.
JŮZL, M., 2017, Penitenciaristika jako věda žalářní. Praha: Univerzita Jana Amose Komenského, 2017. 384 s. ISBN 978-80-7452-131-7.
KLESKEŇ, L. 2016. Sociálna práca s obvinenými, odsúdenými a prepustenými. Bratislava : Iris, 2016. 110 s. ISBN 978-80-89726-56-1.
LEVICKÁ, J. 2006. Na ceste za klientom. Trnava: Oľga Váryová, 2006. 334 s. ISBN: 80-969454-0-8.
MAREŠOVÁ, A. – KOTULAN, P. – MARTINKOVÁ, M. 2009. Výzkum prvovězněných žen. Praha: Institut pro kriminologii a sociální prevenci, 2009. 211 s. ISBN 978-80-7338-082-3.
SCHAVEL, M., ČIŠECKÝ, F. a OLÁH, M.. 2008. Sociálna prevencia. 3. vyd. Bratislava: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, 2008. ISBN 978-80-89271-22-1.
VALENTOVIČOVÁ, Z. 2017. Sociálna práca v meniacej sa Európe. In Zborník vedeckých prác, RES SOCIALIS 2017, Trnava: Vydala Katedra sociálnej práce | Fakulta zdravotníctva a sociálnej práce Trnavskej univerzity v Trnave, 2017. ISBN 978-80-568-0060-7, s. 87-92.
VALENTOVIČOVÁ, Z. 2019. Význam udržiavania rodinných vzťahov pre osoby vo výkone trestu odňatia slobody : dizertačná práca. Trnava : Trnavská Univerzita v Trnave, Fakulta zdravotníctva a sociálnej práce, 2019. 160 s.
VEREŠOVÁ, M. a kol., 2011, Sociálna psychológia. 2. doplnené vydanie. Nitra: Enigma Publishing s. r. o., 2011. 295 s. ISBN 978-80-8133-002-5.