Psychosocial Perception of Mass and Serial Killers by Adolescent Girls in Youth Home

Вступ до проблематики

Тема захоплення крайнім насильством серед підліткової молоді є надзвичайно актуальним суспільним феноменом. В останні роки в середовищі будинків молоді спостерігається підвищений інтерес дівчат до медійно опрацьованих випадків масових і серійних убивць, що тісно пов’язано з популярністю жанру true crime у соціальних мережах і на стрімінгових платформах. Для галузі соціальної роботи це явище є значущим, оскільки воно відображає ціннісні орієнтації підлітків, їхню психосоціальну вразливість і здатність протистояти зовнішнім ризиковим впливам. (Brychta, 2026).

Період підліткового віку є ключовим для психосоціального розвитку, пошуку власної ідентичності та формування моральних ставлень до суспільних явищ, таких як провина, покарання чи відповідальність. Будинки молоді становлять специфічне середовище, де зустрічаються особи з різного, часто ризикового сімейного походження. Накопичення соціального навантаження, емоційна депривація чи безпосередній досвід домашнього насильства можуть суттєво деформувати те, як підліткові дівчата сприймають злочинців, які вчинили тяжкі злочини. (Brychta, 2026).

Метою цієї статті є представити результати дослідження, яке картографувало психосоціальне сприйняття масових і серійних убивць підлітковими дівчатами, та відповісти на питання, чи існує зв’язок між особистим досвідом насильства та ступенем співчуття, яке висловлюється до цих злочинців. (Brychta, 2026).

Теоретичні засади

Знання впливу середовища та медіа на підлітків є ключовим з точки зору превентивної соціальної роботи. На теоретичному рівні можна визначити кілька напрямків, які формують сприйняття крайньої злочинності серед молоді:

  • Вплив дисфункціонального середовища та сім’ї: Сприйняття крайніх форм насильства може відображати власний досвід підлітків, пов’язаний із відторгненням, маргіналізацією чи емоційною депривацією, яка, за Vacínová, Trpišovská та Farková (2010), походить від нестачі любові та уваги в сім’ї. Drbohlav (2015) додає до цього, що захоплення серійними чи масовими вбивцями може бути пов’язане з порушеним образом себе або дуже низькою самооцінкою підлітків.

  • Медійна презентація та романтизація вбивць: Медіа часто подають злочинність не лише як суспільну проблему, але певною мірою і як розвагу (DiBennardo, 2018). Drbohlav (2015) звертає увагу на проблематичне зображення злочинців у поп-культурі (наприклад, серіал Dexter), де робиться спроба зробити вбивцю привабливим, що може призвести до небезпечної глорифікації серед глядачів. Крім того, запрошення привабливих акторів на ролі реальних убивць (наприклад, Zac Efron у ролі Ted Bundy) може, особливо серед глядачок, викликати почуття емпатії та романтизоване сприйняття.

  • Гібристофілія та захоплення насильством: Сексуальна одержимість дівчат і жінок насильницькими чоловіками професійно позначається терміном гібристофілія (Čírtková, 2023). Багато таких жінок живуть у своєрідній бульбашці «фандомів», не усвідомлюючи реальної небезпеки (Fathallah, 2024). Відомими історичними прикладами цього феномену є шанувальниці Ted Bundy чи Richard Ramirez.

  • Трансгенераційна передача насильства та неспроможність системи: Значним фактором у багатьох злочинців крайнього насильства є те, що вони самі в дитинстві пережили глибоко дисфункціональне середовище, зловживання чи жорстоке поводження, що підтримує теорію про міжгенераційну передачу травм. (Brychta, 2026). Випадки, як Richard Ramirez чи брати Menéndéz, вказують на комплексні наслідки домашнього насильства та неспроможність захисних механізмів суспільства та соціальних служб вчасно втрутитися. (Snider, 2024).

Методологія дослідження

Дослідницьке опитування відбулося у вересні 2025 року в конкретному будинку молоді середньої професійної школи. Було обрано метод кількісного дослідження за допомогою структурованої анонімної анкети, яка складалася з 39 закритих запитань. (Brychta, 2026).

  • Дослідницька сукупність: Базову сукупність становили дівчата, які проживають у будинку молоді, переважно віком від 15 до 18 років і старші.

  • Повернення та розмір вибірки: В анкетуванні взяли участь 96 дівчат із загальної кількості 103 опитаних (повернення 93,2 %).

  • Головне дослідницьке питання (ДП): Чи існує зв’язок між особистим досвідом насильства та ступенем співчуття, яке дівчата висловлюють до масових і серійних убивць?

  • Гіпотеза (H1): Дівчата з особистим досвідом насильства частіше висловлюють співчуття до злочинців, ніж дівчата без такого досвіду.

Дані були проаналізовані у формі відносних і абсолютних частот. Для статистичної перевірки гіпотези було використано критерій хі-квадрат для таблиці спряженості 2x2 з рівнем значущості, встановленим на p < 0,01. (Brychta, 2026).

Аналіз даних

Отримані дані дали глибоке розуміння медійного споживання, особистих травм і ціннісних ставлень респонденток у конкретному будинку молоді.

Знання термінів «серійний» і «масовий» убивця продемонстрували 100 % опитаних дівчат. Як первинні джерела інформації респондентки вказали соціальні мережі (83,3 %) і подкасти (62,5 %). Значущим є висновок щодо медійного образу вбивць (Brychta, 2026):

  • 41,7 % дівчат зазначили, що медіа часто романтизують або применшують злочини вбивць.

  • 79,2 % у соціальних мережах стикалися з контентом, який зображував серійного вбивцю привабливим, харизматичним або симпатичним.

  • 93,8 % опитаних вважають, що медійна презентація може вплинути на ставлення громадськості.

Дані з точки зору соціальної роботи виявили тривожні висновки щодо психосоціального навантаження самих респонденток (Brychta, 2026):

  • Приблизно половина (43,8 % відкрито підтвердили; ще 6,2 % відмовилися відповідати) пережили форму фізичного чи психічного насильства.

  • 25 % дівчат мають особистий досвід злочину (у позиції жертви, свідка чи близької особи жертви).

  • 68,8 % опитаних зазначили, що мають у своєму оточенні особу, яка страждає на серйозні психічні проблеми.

Для відповіді на дослідницьке питання та перевірки гіпотези респондентки були поділені на Групу A (мають досвід насильства) та Групу B (не мають досвіду насильства). Змінна «ступінь співчуття» була операціоналізована в три категорії: часте, інколишнє та відсутнє співчуття. (Brychta, 2026).

Таблиця 1 - Ступінь висловленого співчуття до злочинців залежно від досвіду насильства

Статистичний аналіз за допомогою критерію хі-квадрат (p < 0,01) показав значущий зв’язок між цими змінними. Дівчата з досвідом насильства (Група A) виявляють часте співчуття більш ніж у п’ять разів частіше (41,8 %) порівняно з дівчатами без такого досвіду (8,3 %). Таким чином, гіпотеза H1 підтверджується.

Дискусія

Результати дослідження приносять для сфери соціальної педагогіки та соціальної роботи тривожні, але цінні висновки. Той факт, що половина підліткових дівчат має особистий досвід насильства, а чверть – досвід злочинної діяльності, вказує на величезне психосоціальне навантаження молоді в будинках молоді. (Brychta, 2026).

Підтвердження дослідницької гіпотези показує тісний взаємозв’язок між власною пережитою травмою та сприйняттям злочинців тяжких злочинів. Дівчата з досвідом насильства, ймовірно, мають вищу чутливість до наративів, які вказують на те, що навіть злочинці (наприклад, Джеффрі Дамер чи брати Менендес) у минулому були жертвами дисфункційного середовища та зловживань. Ці підлітки легше ідентифікують себе з психологічними механізмами, що призвели до радикалізації чи агресивності. (Brychta, 2026).

З іншого боку, надмірне споживання жанру «true crime», коли 81,3 % дівчат шукають про вбивць додаткову інформацію, у поєднанні з романтизуючим контентом у соціальних мережах несе величезний ризик. Якщо серійний вбивця сприймається крізь призму привабливості (з чим у мережах зіткнулися майже 80 % дівчат), може відбуватися небезпечне емоційне змішання та легітимізація патологічних моделей у партнерських стосунках (феномен гібристофілії). Тут соціальна робота наштовхується на етичну та освітню межу – необхідно розвивати в підлітків здатність до емпатії та розуміння причин соціальної девіації, водночас необхідно чітко окреслити та засудити антисоціальну поведінку та провину злочинця. (Brychta, 2026).

Висновок та рекомендації для практики

Психосоціальне сприйняття масових і серійних вбивць підлітковими дівчатами є феноменом, який виявляє набагато глибші структурні проблеми в житті підлітків. Захоплення екстремальним насильством – це не лише поверхневий тренд попкультури, а часто індикатор невирішених травм, соціальної ізоляції та потреби в розумінні механізмів влади та пригнічення. (Brychta, 2026).

З точки зору соціальної роботи та педагогічної практики в будинках молоді з цього дослідження випливає кілька важливих рекомендацій (Brychta, 2026):

  1. Систематизація шкільних консультаційних центрів: Необхідно домогтися законодавчих змін, які закріплять та фінансово забезпечать посади соціальних працівників та психологів безпосередньо в школах та будинках молоді. Сучасна модель, коли центр часто складається лише з виховного консультанта та методиста профілактики, є недостатньою для вирішення комплексних травм.

  2. Розвиток медіаграмотності: Будинки молоді повинні впроваджувати профілактичні програми, спрямовані на критичне осмислення медійного контенту. Підлітки повинні вміти деконструювати сенсаційні та маніпулятивні наративи стрімінгових платформ і соціальних мереж.

  3. Проактивна ідентифікація ризикованої поведінки та травми: Висновки про високий рівень травматизації вимагають створення максимально безпечного та довірливого середовища. Соціальні працівники повинні активно пропонувати кризове втручання та індивідуальну підтримку особам, які виявляють ознаки віктимізації.

Застосування цих процедур (наприклад, у формі обов’язкової галузевої постанови про профілактичні заходи) може суттєво допомогти підліткам опрацювати власні фрустрації та травми здоровим способом, а не через ідентифікацію з патологічними та кримінальними постатями.

  • Mgr. Jan Brychta, Ed.D.* Domov mládeže, Hotelová škola Poděbrady, příspěvková organizace*

Список бібліографічних посилань

BRYCHTA, J. 2026. Psychosociální vnímání masových a sériových vrahů adolescentními dívkami v prostředí domova mládeže. [Diplomová práce]. Vysoká škola Danubius. Sládkovičovo.

ČÍRTKOVÁ, L. 2023. Právní psychologie v aktuálních tématech. Praha: Galén, 2023. 375 s. ISBN 978-80-7492-694-5.

DIBENNARDO, R. A. 2018. Ideal Victims and Monstrous Offenders: How the News Media Represent Sexual Predators. In Socius [online]. 2018 [cit. 2025-09-21]. ISSN 2378-0231. Dostupné z: https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/2378023118802512.

DRBOHLAV, A. 2015. Psychologie masových vrahů: příběhy temné duše a nemocné společnosti. Praha: Grada, 2015. 312 s. ISBN 978-80-247-5599-1.

FATHALLAH, J. 2024. Being a Fangirl of a Serial Killer is not ok: Gatekeeping Reddit's True Crime Community. In New media & society [online]. 2024, vol. 26 no. 10 [cit. 2025-07-15]. ISSN 5638-5657. Dostupné z: https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/14614448221138768.

SNIDER, J. 2024. The Menendez Brothers: Crime, Trauma, and Evolving Perspectives on Abuse and Justice. In R Street Institute [online]. 2024 [cit. 2025-07-16]. Dostupné z: https://www.rstreet.org/commentary/the-menendez-brothers-crime-trauma-and-evolving-perspectives-on-abuse-and-justice/.

VACÍNOVÁ, M., D. TRPIŠOVSKÁ a M. FARKOVÁ. 2010. Psychologie. 2. rozšířené vydání. Praha: Univerzita Jana Amose Komenského, 2010. 240 s. ISBN 978-80-7452-008-2.