Радикальна соціальна робота

Радикальна соціальна робота Сучасний соціальний світ позначений ціннісною кризою, яку супроводжує тривала фінансова криза в господарському житті. Змінюються головні гравці (великі держави), що впливають на хід світу. Швидке досягнення лімітів класичних енергетичних ресурсів і втрата довіри до постійного економічного зростання змінюють економічні основи світу. Якби в Китаї мали на душу населення стільки ж автомобілів, як у США, не вистачило б класичного викопного палива. Старіння суспільства, спричинене ненародженням майбутніх поколінь, створює виклики в питаннях виживання людства. У Словаччині народжуваність гірша, ніж була у воєнній словацькій державі. Тож чи є війна? Жителі Землі в середньому стають лише матеріально багатшими, проте задоволеність і гідність життя знижуються. Втрачається почуття спільності та зменшується потреба в згуртованості. Дедалі більше багатство зосереджується в руках малої жменьки, яка не вміє його змістовно використовувати. Тому штучно виникло безробіття. Занадто багата меншість людства вирішила піти шляхом гедонізму замість евдаймонії. Цей вибір у фінальному акті занапастить і їх самих. Адже ніхто не живе на ізольованому острові. Ніхто з нас уже, як правило, не вміє вирощувати зерно для насичення чи коноплі для одягу, не вміє прясти чи ткати. Лише споживати дедалі гірший спосіб життя. Прогрес і спеціалізація привели нас до єдиної можливості виживання, якою є спільність. Соціальна нерівність і несправедливе суспільство ведуть нас на шлях без вороття. Соціальна робота частково зрозуміла (передусім за кордоном), що не може чекати, а повинна сама у співпраці з громадянським суспільством почати активно діяти на користь відновлення справедливого суспільства. Вимирання, спричинене старінням, призведе до швидкого дефіциту навіть соціальних працівників, але тоді буде вже пізно. Не буде достатньо обслуговуючого персоналу навіть для супербагатих, але тоді буде пізно і для них. Тому треба почати. Вчора було пізно. Щоб замінити втрачене покоління, знадобиться 30 років. Це неможливо прискорити. Людський розум змінюється відносно повільно. Тому ми сьогодні маємо лише можливість зменшити, а не відвернути неминуче безрадісне майбутнє. Можливо, не повториться мегакатастрофа, спричинена 74 тисячі років тому вибухом вулкана Тоба на Суматрі. Тоді людство майже вимерло. Залишилося лише 1000 – 5000 особин. Людство вижило і знову заселило планету лише завдяки взаємному спілкуванню. Усі люди на Землі насправді є близькими родичами згідно з ДНК. Ще один доказ безглуздості ксенофобії.

МІЖНАРОДНА РАДА З ПИТАНЬ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

У липні 1928 року в Парижі зібралася 87 років тому перша Міжнародна конференція соціальної роботи (International Conference of Social Work (ICSW)). Ця зустріч дала основу для розвитку соціальної роботи на міжнародному рівні. Прямим продовжувачем цієї конференції є сучасна Міжнародна рада з питань соціального розвитку (ICSW), яка таким чином належить до найстаріших неурядових організацій з безперервною діяльністю, спрямованих на підтримку соціального розвитку, соціальної справедливості та соціального процвітання будь-де у світі. Міжнародна рада з питань соціального розвитку має представництво при Економічній та соціальній раді Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку, при Міжнародній організації праці в Женеві, при Раді Європи в Страсбурзі, при Європейській комісії (Соціальній платформі), а також в інших місцях. Європейська організація Міжнародної ради з питань соціального розвитку (ICSW Europe) представляє окремий юридичний суб'єкт, при цьому вона поважає спільні цілі та основи глобальної організації (International Council, 2008). Назва організації, можливо, неправильно перекладена словацькою мовою. Вона виходить з її головної місії – соціального розвитку, який став визначенням соціальної роботи. Вираз «welfare» загалом є досить широким і має різні значення. Англійською мовою Міжнародна рада з питань соціального розвитку називається «The International Council on Social Welfare» (ICSW), французькою «Le Conseil International d’Action Sociale» (CIAS), а, наприклад, іспанською це «El Consejo Internacional del Bienestar Social» (CIBS).

ICSW ТА СОЦІАЛЬНА РОБОТА

Міжнародна рада з питань соціального розвитку у своєму розвитку тісно пов'язана із соціальною роботою в різноманітному культурному та ідеологічному середовищі. Вона значно сприяла визначенню та встановленню соціальної роботи за допомогою зустрічей соціальних працівників на міжнародних конференціях соціальної роботи. Міжнародна рада з питань соціального розвитку поставила собі за мету покращити людські умови та життя людей у зв'язку із соціально-економічними невизначеностями. Акцент робиться на міжнародній соціальній роботі та соціальному розвитку. Прямим попередником Міжнародної ради з питань соціального розвитку була, як ми вже зазначали, взагалі 1-ша Міжнародна конференція соціальної роботи. Протягом багатьох років вона використовувала цю назву та англійську абревіатуру «ICSW». Першою президенткою ICSW стала Аліца Масарикова, яка була головою Чехословацького Червоного Хреста. Цікаво, що лише через понад 80 років на чолі ICSW Europe став громадянин колишньої Чехословаччини.

Лише через багато років «асоціація освітян» (Міжнародна асоціація шкіл соціальної роботи (IASSW)) та «федерація професіоналів» (Міжнародна федерація соціальних працівників (IFSW)) стали самостійними. До сьогодні їх тому називають «сестринськими організаціями», оскільки вони мають спільні основи і взаємно неформально звертаються як «Рада», «Асоціація» та «Федерація». Донині міжнародні конференції соціальної роботи збереглися у формі спільних глобальних конференцій (Гонконг 2012, Мельбурн 2014, Сеул 2016).

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЧИ РОЗВИТОК?

У результаті попереднього розвитку, коли відокремилися професіонали (IFSW) та освітяни (IASSW), ICSW вирішила піти власним шляхом. З 1966 року вона змінила свій статут і назву «Міжнародна конференція соціальної роботи» на «Міжнародна рада з питань соціального розвитку (соціального добробуту)», що дозволило їй залишити свою попередню абревіатуру – ICSW. Вираз «конференція» («Conference») замінило слово «рада» («Council»). Принципова зміна полягала в заміні «соціальної роботи» («Social Work») на «соціальний добробут» («Social Welfare»). ICSW сьогодні вже не є лише міжнародним форумом для дискусій соціальних працівників. Нова назва виразила зростаючу різноманітність у її діяльності та вищу політичну спрямованість цієї старої організації в нову епоху. ICSW на сьогодні є глобальною, неурядовою, аполітичною, нерелігійною та некомерційною організацією. ICSW представляє інтереси широкого спектра національних та міжнародних членських організацій, які прагнуть досягти прогресу в соціальній справедливості, соціальному розвитку, соціальній роботі та соціальному захисті. Тут можна побачити перші зусилля щодо ширшого вирішення причин соціальних проблем.

РЕКОМЕНДАЦІЯ МОП № 202/2012

Цілком імовірно, що навіть професійна спільнота оминула увагою фундаментальну зміну в поглядах на право на соціальне забезпечення, яка відбулася з прийняттям рекомендації щодо права на його мінімальний рівень. Після 1948 року, коли виникло право людини на соціальне забезпечення, людство перейшло в іншу площину. Підтримка соціального захисту розглядається Міжнародною радою з питань соціального розвитку як один із стовпів соціальної політики, спрямованої на забезпечення універсального доступу до соціальних послуг. Фінансові кошти, витрачені на соціальний розвиток, насправді зовсім не є споживанням, а є необхідною інвестицією для подальшого життя. Гарантований базовий дохід став сьогодні одним із основних і нагальних пріоритетів діяльності Міжнародної ради з питань соціального розвитку.

Сьогодні ми є свідками фундаментального відходу від універсальності та схильності до адресності. Ця зміна не є закономірною, але вона є логічною, оскільки є результатом масивного тиску неолібералізму, що підтримується міжнародними фінансовими інституціями. Цей рух спричинив у багатьох країнах екстремальні економічні, моральні та соціальні збитки, які важко виправити. Новий імпульс для подолання цього тренду принесла «Рекомендація Міжнародної організації праці № 202 про мінімальні рівні соціального захисту», яка була одноголосно прийнята під час Міжнародної конференції праці на її 101-й сесії у 2012 році, зокрема й словацькою делегацією. Понад 80 міжнародних неурядових організацій активно діють у «Глобальній коаліції за гарантований соціальний мінімум». Ці організації активних людей разом із Міжнародною радою з питань соціального розвитку прагнуть підвищення обізнаності, досягнення консенсусу щодо політики, пріоритетів та моніторингу прогресу в галузі гарантованого соціального мінімуму.

ЕКОНОМІЯ НА СОЦІАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ ОЗНАЧАЄ ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАНЕПАД

Підготовка суспільства, насамперед за допомогою соціального інвестування, є шляхом до запобігання труднощам і є умовою економічного зростання. Існує пряма пропорційність між використаними фінансовими коштами на соціальне забезпечення та зростанням рівня зайнятості (Графік № 1). Тут Словаччина є справді вкрай негативним прикладом на шкоду своїм мешканцям. Занедбана освіта передбачає майбутні проблеми із працевлаштуванням. Відсутність дошкільних закладів означає низьку зайнятість жінок. Економія на здоров’ї означає зростання необхідності витрачати кошти на надто «кволе» літнє населення згодом. Словаччина має на 6 років коротшу здорову старість порівняно з навколишніми країнами, а також порівняно з Чехією. Причому відомо, зокрема з даних OECD, що кожен додатковий рік очікуваної тривалості життя автоматично підвищує ВВП на душу населення в даній державі. Кошти, призначені на соціальний розвиток, не призначені для споживання (вони не «проїдаються»), це кошти на подальший економічний розвиток, це інвестування. Це було прийнято в резолюції МОП у 2000 році, у розробці якої безпосередньо в комісії з підготовки проєктів брав участь автор статті. Через десять років до цього нарешті прийшла і попередня Європейська комісія J. M. Barroso у своєму висвітленні значення соціального інвестування. Проте нинішня нова комісія J. C. Junckera має вже інші цілі. Постійне консолідування (економія) не є вирішенням, не є шляхом розвитку, а є «підпилюванням гілки, на якій ми сидимо». Політики страждають на короткозорість виборчого періоду («міопія політиків»). Їх часто не цікавить, що буде після їхнього виборчого періоду, тоді вони зазвичай уже перебувають у наглядових радах фірм, чиї інтереси раніше захищали. Крім того, на практиці зазвичай законодавство (навіть європейське) приймають політичні аматори, але закони повинні виконувати соціальні професіонали, які також беруть на себе пряму відповідальність за помилки законодавців. Часто вони потрапляють у дилему: як діяти в найкращих інтересах користувача послуг, але при цьому не порушити закон?

Графік № 1 Зв’язок соціальних видатків із рівнем зайнятості

Джерело: Eurostat

Відсутність інтересу урядів до вирішення проблем своїх виборців і міф про «надлишок» працівників у соціальній сфері доводить інший звичайний графік з майстерні Eurostat. Словаччина належить до «унікальних» прикладів, де під час кризи навіть знизилася частка працюючих у цьому секторі (Графік № 2). У період зростання безробіття, стресу, погіршення здоров’я та соціального середовища – спад? Європейська комісія неодноразово вказує в європейському семестрі на невирішення проблеми безробіття, на неякісну шкільну освіту та на проблему здоров’я. Відповідь уряду? У нас інші пріоритети. Кожен уряд, який мав би щирий інтерес до вирішення негараздів свого суспільства, дуже швидко з’ясував би, де є дірки і де необхідно надати можливість роботи, якби хотів мати здорове і задоволене населення.

Графік № 2 Рівень зайнятості залежно від частки праці в охороні здоров’я та соціальній сфері

Джерело: Eurostat

НЕОЛІБЕРАЛІЗМ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

Медіа, школи, установи, «особистості», «незалежні» інститути бомбардують неосвічене, а також освічене населення непомильною правдою неолібералізму. До найсерйозніших небезпек можна віднести деякі гасла, які часто є предметом дипломних робіт та іспитів майбутніх соціальних працівників у школах соціальної роботи (Harris, 2014).

Маркетизація (ринковість) стверджує, що ринок є ефективним, і ринковість має бути запроваджена, за можливості, у найбільшу кількість видів діяльності соціальної роботи! Потрібно надихатися досвідом комерційних фірм (наприклад, Tesco, Kaufland). Проте соціальні послуги неможливо розвивати шляхом одностороннього зниження витрат. Супермаркети не можуть бути зразком для денних стаціонарів.

Конзумеризація підсуває ідею, що індивіди повинні бути відповідальними самі за себе, вести повністю самостійне життя! Майже всі безробітні стали безробітними не з власної вини. Неможливо припускати, що найдешевше рішення є найкращим. Прибуток, досягнута маржа не узгоджуються з правами людини.

Менеджеризація вимагає, щоб послуги у державному, добровільному секторі керувалися так, як це прийнято у приватному прибутковому секторі! Чергова помилка. Наприклад, запроваджується контроль використання людино-годин соціальними працівниками, присвячених окремим випадкам. Але люди не є машинами, які можна розкласти по поличках. Це призвело б до зникнення соціальної роботи взагалі.

ПОКАРАННЯ ЗА БІДНІСТЬ У НЕОЛІБЕРАЛІЗМІ

Замість солідарності призначаються покарання. Сім’ї караються за те, що мають дітей. Безробітні караються за те, що вони безробітні не з власної вини. Бідні караються за те, що існує феномен успадкування бідності. Існує величезна диспропорція між часткою маргіналізованих груп, розміщених у так званих виправно-виховних закладах, і звичайним населенням. Але як виховати бідного і як його виправити? Ми караємо його за свої помилки. Не існує американської мрії про можливість наполегливою працею вирватися з бідності навіть у самих США (стверджує колишній міністр праці США, Reich, 2014). Сучасні держави, як це не парадоксально, є ліберально-патерналістськими (Wacquant, 2001).

Ліберальними вони є щодо бізнесу та привілейованих верств такою мірою, що спричиняють соціальну несправедливість і маргіналізацію.

Патерналістські та каральні щодо тих, хто перебуває внизу, без роботи, отримує соціальну допомогу і намагається лише вижити та забутися за допомогою бездумних розваг.

Величезна соціальна невпевненість та соціальне (не)забезпечення в Словаччині зумовлені також дерегуляцією соціальної сфери, зростанням неповноцінних форм зайнятості, які й у нас створюють працюючих жебраків, а також через відсутність інтересу уряду до людей. Держава перетворюється на жандарма, який карає людей за те, що сама зазнала невдачі. Держава значно підтримує і є причиною соціальної несправедливості та зниженої згуртованості.

Управління громадянами, що відбувається за допомогою «лівої руки» держави (Bourdieu, 1998), яку представляють освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, соціальна допомога та соціальне житло, де соціальні працівники є ніби допоміжними поліцейськими, наразі замінене на управління за допомогою так званої «правої руки» держави, яку представляють поліція, суди та пенітенціарна система. Це відбувається насамперед стосовно бідних і найбідніших верств населення. Середній клас зникає або вже зник. Постійне наголошення на необхідності права на безпеку та впевненість нашими правими та лівими політиками, і водночас практично скасоване право на працю в її традиційному вигляді (робота на повну ставку, з гідною зарплатою та соціальним забезпеченням), зростання інтересу, навіть у громадськості, карати безробітних за те, що держава позбавила їх можливості працевлаштуватися, здається корисним для правлячого державного політичного прошарку через втрату ними легітимності, оскільки вони відмовилися від відповідальності за економіку, а також за соціальну сферу, передавши все це в приватні руки (приватизація).

Скрізь, але й у нас, уряди намагаються знецінити правомірність активістів та громадянських соціальних рухів, які намагаються за допомогою колективних дій змінити нинішню смертельну ситуацію. Не лише репресивні заходи та криміналізація здійснюються щодо активістів за соціальні, людські та економічні права. Виникла нова держава, новий режим — ліберально-патерналістський. Наш соціал-демократичний уряд є надзвичайно і щедро ліберальним щодо тих, хто перебуває на вершині піраміди майнового багатства, що постійно спричиняє зростання соціальної нерівності та маргіналізацію ризикових груп, таких як, наприклад, матері з дітьми. Парадоксально, але він жорстоко патерналістський і каральний щодо тих, хто перебуває внизу цієї піраміди. Режим є каральним щодо тих, кого він позбавив роботи, кого вигнав із нормального гідного життя, у кого забирає всі соціальні гарантії та перетворює на злидарів. Тут чудово поєдналися невидима рука ринку та залізний кулак держави. Держава своєю каральною владою перестала цікавитися кримінальними елементами, а почала орієнтуватися на тих, кого сама довела до тяжкої соціальної ситуації. Словаччина легко вирішила б свою проблему безробіття, якби карала за бідність у такій мірі, як це прийнято, наприклад, у США. Рівень віктимізації (рівень ураження громадян усіма видами злочинної діяльності, навіть тими, що не повідомляються) є подібним, лише рівень ув'язнених у нас набагато нижчий. Три найбільші та класичні загрози неолібералізму — це комерціалізація, просування ринку та гонитва за прибутком у соціальній сфері. Цим держава грубо порушує права людини, які неможливо реалізувати таким чином у соціальній сфері.

СУТНІСТЬ БІДНОСТІ

Бідність, як і безробіття, не є вічною та невирішуваною проблемою. Згідно з рекомендацією МОП 202/2012, бідність є наслідком несправедливого суспільства, а не нестачі ресурсів. Згідно з британським економічним класиком Джоном Мейнардом Кейнсом (1883 – 1946), безробіття є системною помилкою. Теоретично голод і життя без роботи — це абсурд. Але чому, попри це, все так і є?

Французька Декларація прав людини і громадянина ще 1789 року підтверджує, що «Національні збори визнають і проголошують, у присутності та під заступництвом Верховної Істоти, ці права людини і громадянина: 1. Люди народжуються і залишаються вільними та рівними у своїх правах. Суспільні відмінності можуть ґрунтуватися лише на загальній користі». І це все. В одній із серій успішного кримінального серіалу лейтенант Коджак говорив про покинуту нерухомість, яка, оскільки була занедбаною, належала, на його думку, логічно всьому суспільству (місту). Існували цивілізації, які вважали недбале ставлення до майна гріхом. Скільки у нас тут покинутої нерухомості та недобудованих споруд навіть у центрах міст. Легке рішення. Ввести такі податки, щоб вони були щасливі, коли позбудуться тягаря за 1 євро, як звичайна людина зобов'язання від купонної приватизації. Лише занадто великі відмінності в суспільстві спричиняють бідність і втрату роботи. Адже не є моральним мати 14 маленьких реактивних літаків і один «Джамбоджет» тільки для себе. Мала група тих, хто керує світом, не може зносити все взуття і навіть зубні щітки. «Люксового» товару для цього недостатньо, щоб позбавити їх надлишкового майна.

Від часів французької буржуазної революції діє правило, що метою кожної політичної спільноти має бути збереження природних і невід'ємних прав людини. До цих прав належать свобода, право на власність за винятком суспільного інтересу, безпека та право на опір гнобленню.

Суспільство існує на потрійній угоді солідарності. Першою такою «угодою» є домовленість між поколіннями. Другий «контракт» був укладений між класами. Третім «контрактом» є регіональна угода між окремими територіями.

Ці три договори представляють європейський спосіб життя. Європейська демократія є результатом широкої домовленості між капіталом і працею, яка ґрунтується на прийнятті економіки, побудованої на приватній ініціативі, та соціальної держави, яка є перерозподільчою за всіма наведеними тут суспільними договорами. Наразі відбувається розвиток у напрямку передачі багатьох завдань у сфері перерозподілу загальноєвропейським інституціям у межах процесу європейського об'єднання.

СОЦІАЛЬНА НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

Розвиток за останні сто років можна продемонструвати за допомогою ланцюгового мосту з двома опорами. Перша опора представляє рівень накопичення майна в руках малої групи людей у період великої кризи (Great Depression) у XX столітті. Відсутність регулювання, зникнення членства в профспілках і відсутність податків для багатих спричинили перевиробництво і подальше зростання безробіття. Далі був поміркований період, завершений адміністрацією Рейгана, яка скасувала будь-яке регулювання і просувала ідею повернення до ідола «ринок усе вирішить». Наслідком цього стало зростання другої опори. Відбулося зниження перерозподілу і зростання багатства вузької групи. Вони ніколи не змогли б чесною працею накопичити стільки майна. Система, яку вони створили, дозволила їм це і схвалила.

РАДИКАЛЬНА СОЦІАЛЬНА РОБОТА

Нарешті ми переходимо до радикальної соціальної роботи, яка була розроблена як відповідь на психологічно орієнтовану соціальну роботу, спрямовану на окремі випадки (казуси). Ця казуальна соціальна робота домінувала у 60-х та 70-х роках минулого століття. Шкідливі суспільні зміни, неможливість усунути їхні причини та постійне повторення одних і тих самих негативних соціальних подій викликали суспільний запит на радикальну соціальну роботу. На попередню соціальну роботу прихильники радикальної дивляться як на таку, що лише допомагає підтримувати систему, але нічого в принципі не вирішує. Вони звикли називати соціальних працівників лише м'якшою формою репресивних органів («softcops»). Ця форма соціальної роботи значно утвердилася в англосаксонському світі (напр., британська група «Social Work Action Network» та її Маніфест від 2004 року). Вона є більш політично спрямованою (Lavalette, 2012). Напр., Національна асоціація соціальних працівників прямо підтримала соціальний рух «Occupy Wall Street». Вона експліцитно прагне до фундаментальної зміни суспільства, а не лише до зміни життя окремих осіб.

ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З MELBOURNE

На спільній конференції IFSW, IASSW та ICSW в Австралії (Melbourne) у 2014 році було прийнято нове визначення соціальної роботи, яке є корисним для пояснення радикальної соціальної роботи.

«Соціальна робота — це практична професія та наукова галузь, яка підтримує соціальні зміни та розвиток, соціальну згуртованість, посилення прав і свобод людей. Принципи соціальної справедливості, прав людини, колективної відповідальності та поваги до відмінностей є основою соціальної роботи. За допомогою теорій соціальної роботи, соціальних наук, гуманітарних галузей та традиційних (корінних) знань соціальна робота залучає людей і структури до вирішення проблем життя та до зміцнення соціального добробуту».

Пояснення до цього глобального (всесвітнього) визначення (Hetteš, 2015) може дозволити краще розуміння основ концепцій, використаних у цьому визначенні. Пояснення зосереджені на основних місіях у професії соціальної роботи, на її принципах, знаннях та практиці.

Основна місія професії соціальної роботи включає підтримку соціальних змін, соціального розвитку, соціальної згуртованості та посилення прав і свобод людей. Соціальна робота — це орієнтована на практику професія, яка водночас є і науковою дисципліною. Соціальна робота визнає взаємозалежність історичних, соціально-економічних, культурних, політичних та особистих факторів, які становлять можливості або перешкоди для людського добробуту та розвитку. Структурні перешкоди сприяють підтримці нерівності, дискримінації, зловживанням та гнобленню. Розвиток критичної свідомості за допомогою структурних джерел гноблення та привілеїв на основі таких причин, як раса, клас, мова, релігія, стать, інвалідність, культура та сексуальна орієнтація, розвиток діяльності та стратегій з метою вирішення інституційних та особистих перешкод є основою для емансипаційної практики, цілями якої є посилення прав і свобод людей. Соціальна робота прагне, у солідарності з тими, хто є знедоленим, зменшити бідність, намагається звільнити маргіналізованих і пригноблених людей, підтримує соціальну інклюзію та соціальну згуртованість.

Місія у сфері соціальних змін базується на припущенні, що соціальна робота діє тоді, коли дана ситуація на рівні індивіда, сім'ї, малої групи, спільноти або суспільства сприймається як ситуація, що потребує зміни або розвитку. Це свого роду форма застосування принципу субсидіарності. Місія у сфері розвитку підтримується потребою змінити структурні умови, які сприяють маргіналізації, соціальному виключенню та гнобленню (активна роль). Ініціативи за суспільні зміни акцептують зусилля людей на підтримку прав людей та на досягнення економічної, екологічної та соціальної справедливості (Commentary, 2014).

Соціальна робота так само зобов'язана підтримувати соціальну стабільність, доки існуюча стабільність не використовується для маргіналізації, виключення та гноблення будь-якої групи осіб (стабілізаційна роль). Соціальна робота повинна активно долучитися або принаймні підтримати таку конкретну діяльність.

Соціальний розвиток означає стратегію для інтервенції, для досягнення бажаної мети та представляє також політичну рамку разом з іншими допоміжними та головними структурами. Соціальний розвиток, заснований на цілісній холістичній біо-психо-соціальній та духовній оцінці, який виходить за межі мікро- та макроподілу, охоплює багаторівневі системні рівні, міжсекторальну та міжпрофесійну співпрацю. Соціальний розвиток спрямований на сталий розвиток. Соціальний розвиток віддає перевагу розвитку соціальних структур та економічному розвитку, але не в сенсі стереотипу — що лише економічний розвиток є передумовою соціального розвитку.

Загальним принципом соціальної роботи є повага до невід'ємності цінностей та гідності людських істот, нешкодження, повага до відмінностей та дотримання прав людини й соціальної справедливості.

Підтримка та дотримання прав людини, соціальної справедливості є мотивом і причиною діяльності соціальної роботи. Професія соціальної роботи визнає потребу в тому, щоб права людини були в гармонії з колективною відповідальністю. Ідея колективної відповідальності вказує на реальність, що права людини індивіда можуть бути щодня реалізовані лише тоді, коли ми беремо на себе відповідальність один за одного, а також відповідальність за спільне довкілля. Соціальна робота наголошує на важливості створення взаємних реципрокних відносин між спільнотами. Тому головним фокусом соціальної роботи має бути підтримка прав людей на кожному рівні та сприяння рішенням там, де люди беруть на себе відповідальність за спільне благо та розвиток. Соціальна робота поважає взаємозалежність між людьми та довкіллям.

У деяких випадках невчинення зла та повага до різноманітності можуть бути в невідповідності з визнаними цінностями, напр., там, де в ім'я вживаної культури права, включаючи право на життя, права меншин, таких як жінки та іновірці, порушуються. Глобальні стандарти освіти та навчання в соціальній роботі (Global Standards, 2004) присвячені комплексним проблемам. Глобальні стандарти підтримують норму, що соціальні працівники повинні бути навчені основним правам людини. Підхід соціальних працівників може полегшити конструктивну конфронтацію та зміну тоді, коли культурні цінності, переконання та традиції порушують основні права людини. Оскільки культура є соціальним конструктом, який динамічно розвивається, то в ній природно, що відбувається зміна та розвиток. Конструктивна конфронтація та зміна можуть бути спрямовані. Розуміння певних культурних цінностей, переконань та традицій за допомогою критичного та рефлексивного прямого діалогу з групою покращує рівень прав людини.

Соціальна робота є міждисциплінарною, а також супердисциплінарною, вона ґрунтується на безлічі наукових теорій та масштабних дослідженнях. Наука в цьому контексті розуміється в її найфундаментальнішому значенні пізнання. Соціальна робота постійно створює свою теоретичну базу та дослідження. Вона також використовує теорії інших гуманітарних наук, включаючи (але не обмежуючись): розвиток громад, соціальну педагогіку, адміністрування, антропологію, екологію, економіку, освіту, менеджмент, сестринську справу, психіатрію, психологію, громадське здоров’я та соціологію. Унікальність досліджень і теорії соціальної роботи полягає в їхній застосовності та емансипативності. Багато досліджень і теорій соціальної роботи сконструйовано у співпраці з користувачами послуг в інтерактивному, діалоговому процесі, і тому це відповідає специфічним умовам практики.

Визначення також приймає той факт, що соціальна робота формується не лише специфічним практичним середовищем і «західними» теоріями, а й корінним (автохтонним) знанням, яке може відрізнятися від ринкового підходу. Частину спадщини колоніалізму можна побачити в тому, що західні теорії та знання були виключно пріоритетними. Корінне, традиційне, місцеве знання недооцінювалося, знецінювалося та підпорядковувалося гегемонії західних теорій і знань. Визначення намагається зупинити та змінити цей процес, визнаючи, що корінне населення та культура в кожному регіоні, країні та на кожній території мають свої власні унікальні цінності, способи передачі знань і що корінне знання зробило неоціненний внесок у науку. Соціальна робота намагається виправити історичний західний колоніалізм і гегемонію шляхом пізнання та навчання у корінного населення в усьому світі. Таким чином, знання соціальної роботи спільно створюються та формуються корінним населенням, і це знання буде більше використовуватися в місцевому середовищі, а також у міжнародному контексті.

Сфера діяльності та місія соціальної роботи стосуються діяльності людей в інтеракції з їхнім середовищем (оточенням). Середовище охоплює багато соціальних систем, у яких люди залучені до природного географічного середовища, що має фундаментальний вплив на життя людей. Партисипативна методологія, яка підтримується в соціальній роботі, відображається в залученні людей та організацій до вирішення життєвих проблем або до покращення життя. Наскільки це можливо, соціальна робота працює більше з людьми, ніж лише для людей. Відповідно до розвиткової парадигми соціальні працівники використовують безліч навичок, технік, стратегій, принципів і заходів на різних системних рівнях з метою стабілізації системи або з наміром її зміни.

Практика соціальної роботи містить низку заходів, включаючи безліч форм терапії та консультування, групової та громадської роботи, формулювання політики, аналізів, підтримки та політичних інтервенцій. З емансипативної перспективи це визначення підтримує стратегії соціальної роботи, які спрямовані на зміцнення надій людей, на самоповагу, на творчий потенціал для протистояння та усунення гноблення та джерел несправедливості. Таким підходом соціальна робота поєднує в одне ціле мікро- та макрорівень, особистий та політичний виміри своєї діяльності.

Холістична спрямованість соціальної роботи є універсальною, проте пріоритети практики соціальної роботи є різними в окремих країнах. Вони змінюються з часом залежно від історичних, культурних, політичних та соціально-економічних умов.

Обов’язком соціальних працівників у світі є захист, підтримка та реалізація цінностей і принципів, наведених у цьому визначенні. Визначення соціальної роботи матиме значення лише тоді, коли теперішні та майбутні соціальні працівники активно приєднаються до її цінностей та її візій.

У квітні 2011 року IFSW повністю відкинула наслідки кризи для громадян та постійні скорочення як несправедливі (2012, The social consequences). Соціальна робота повинна допомагати вирішувати колективні та індивідуальні проблеми. Необхідно залишатися людьми. Усе залежить від волі та активності кожного. Потрібно почати з себе і допомагати одне одному в тому, як досягти сталого суспільства. Це відповідь на питання, коли буде досягнуто соціальне благо.

ХАРТІЯ ПРАВ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Окрім обов’язків, не слід забувати і про права соціальних працівників. Після багатьох років наполегливої праці по всій Європі, Міжнародна федерація соціальних працівників у Європі (IFSW Europe) із задоволенням представила 6. 9. 2011 Хартію прав соціальних працівників („Charter of Rights for Social Workers“). Соціальні працівники виконують низку важливих завдань від імені решти суспільства, включаючи захист дітей та вразливих дорослих людей від зловживань. Вони борються за права осіб та груп, які перебувають на узбіччі та яким загрожує несправедливість. Попри це, не всі з них отримують належну підтримку від своїх роботодавців та від суспільства загалом, яка є необхідною для виконання таких важливих і потрібних для суспільства завдань.

Соціальні працівники мають право на здорове та безпечне робоче місце, де відсутні зловживання та дискримінація в будь-якій формі. У Словаччині — у найпоширенішій формі через вік, стать та расу. Соціальні працівники повинні допомагати зміцнювати права своїх клієнтів. Вони повинні мати можливість висловлюватися щодо своїх проблем і брати участь у спільних соціальних акціях, тобто висловлюватися також щодо проблем суспільства. Соціальні працівники повинні мати право розвивати свій професіоналізм і мати забезпечене кар’єрне зростання для покращення послуг, що надаються. Цьому сприятиме навчання впродовж життя та можливість відповідної супервізії. У роботі повинні існувати однозначні правила та компетенції.

На соціальних працівників може бути покладено адекватний обсяг роботи, який запобігатиме небажаному перевтомленню та вигоранню. Вони повинні мати умови для відповідальної, ефективної роботи із застосуванням оцінювання та покращення існуючих процедур. Їм має бути дозволено допомагати клієнтам у реалізації їхніх прав. Усі соціальні працівники мають право на об’єднання та на належну допомогу і захист. Необхідним є існування професійної організації, що представляє їхні інтереси та інтереси гідних процедур. У трудових відносинах повинні бути адекватні пропорції та належна гідна оплата праці. Соціальні працівники повинні мати право виступати та радити під час соціального розвитку суспільства. Мораль (етичні принципи) та права людини повинні бути захищені. Соціальні працівники, які діють у найкращих інтересах свого клієнта, повинні знайти підтримку та захист навіть за обставин, які не повністю відповідають чинному закону чи інтересам керівників, близьких або органів державного управління та місцевої політики в даний час і в даному місці.

ОЦІНЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН

У листопаді 2012 року в Парижі три «сестринські» організації (ICSW, IFSW та IASSW) домовилися у зв’язку з Глобальним порядком денним для соціальної роботи та соціального розвитку про заснування «Обсерваторії» — для збору доказів про діяльність соціальних працівників, освітян та фахівців із розвитку щодо її реалізації. Були узгоджені такі теми: підтримка гідності та поваги до людей, діяльність задля екологічної стійкості та зміцнення визнання важливості людських стосунків. Наскрізним є акцент на належних умовах для навчання та здійснення практики. У межах Європи регіональні організації глобальних структур (ICSW Europe, EASSW та IFSW Europe), які об’єднані в межах Європейської мережі соціальної дії (ENSACT), вирішили підготувати європейську доповідь для спільної конференції в Сеулі у 2016 році.

Європа, хоч і належить до відносно багатших континентів, зараз є ціллю багатьох зневірених людей із країн третього світу. Проте, попри це, вона має власні проблеми через послаблену згуртованість. Принцип соціальної інклюзії в Європейському Союзі часто залишався лише риторикою (Unequal Europe, 2015). Виникає своєрідний новочасний апартеїд (життя окремо поруч одне з одним), де окремі соціальні верстви є повністю відокремленими і не розуміють одне одного. Суспільство страждає від зростання соціальних відмінностей, нетерпимості, спадкової бідності та низької солідарності. Наприклад, Словаччина за рівнем розвитку входить до першої тридцятки найрозвиненіших держав світу, але на сто місць відстає, коли йдеться про задоволеність і щастя в житті. Європейці відносно багаті, але не завжди щасливі. Відомим є парадокс задоволених селян і нещасних мільярдерів (World Migration Report 2013).

ВИСНОВОК

Проблеми, що гнітять цю цивілізацію, є розв’язними. Потрібно лише бажання та вимога змін. Соціальні працівники, наприклад, зустрічаються і намагаються допомогти людям із хворобливою залежністю. Але як це ефективно можливо, якщо суспільство принаймні толерує, якщо не прямо підтримує рекламу наркотиків, гральні заклади чи ігрові автомати? Тут вони мали б бути значно активнішими в полі та в політиці задля їх усунення.

У Європі є нормальним карати за солідарність. Навіть допомога з гуманітарних міркувань людині в біді у випадку нелегальних мігрантів згідно з директивою не є законною («Facilitation directive» 2002/90/EC). Тому доцільно підтримати спільну ініціативу щодо вирішення цієї проблеми, а не вдаватися до ненависті щодо нещасних людей.

Здоров’я людей тісно пов’язане з їхнім психічним станом та соціальним благополуччям. Психосоматична причина була доведена. Але як можна покращити здоров’я людей, якщо словацька держава не надає достатніх коштів на соціальну сферу, виділяючи лише 31% від європейського середнього показника, а на здоров’я — 40%? Чому приватизуються медичні заклади? Приватник природно хоче отримати прибуток у медичній страховій компанії, в аптеці, в лікарні. Як це узгоджується з людським правом на здоров’я? Право на здоров’я означає економічне, соціальне та культурне право на універсальний мінімальний медичний захист, на який мають право всі. Нічого не говориться про прибуток. Якщо це не буде прибутковим для приватного сектору, то хто має виконувати це право?

Глобальне людство має проблеми не зі старінням, а зі зміненою демографічною поведінкою, внаслідок чого в багатьох регіонах воно вже почало вимирати. Без нового покоління не буде життя. Чому тоді сім’ї караються, якщо в них народжується дитина? Адже цим сім’ям не компенсують фінансові втрати, спричинені поповненням у сім’ї. Якими є справжні причини ненародження дітей та кризи в сім’ї?

Тяжка економічна ситуація, брак фінансових коштів, стрес, безробіття молодих людей, нестабільність зайнятості, робоче перевантаження, держава скасувала дошкільні заклади, дискриміновані жінки-матері, проблема з житлом, відсутність доступних квартир для молодих сімей (3% є орендними).

Безробіття не є вічною проблемою. Безробіття людство пізнало після запровадження промислового виробництва. Подальший технологічний прогрес потребує все менше рутинної праці. Робота з людьми тут, однак, залишиться вічно. Якщо ми будемо вважати роботою лише те, за що отримали гроші, то суспільно шкідлива діяльність і надалі буде звеличуватися. Чому роботою не вважається кожна суспільно корисна і потрібна діяльність? Тоді питання безробіття не існувало б.

Що з цим має спільного соціальна робота? У коментарі до визначення соціальної роботи IFSW зазначає, що соціальна робота прагне змін та соціального розвитку, чи то на рівні індивіда, сім’ї, малої групи, спільноти або суспільства. Соціальні працівники, отже, мають право, але й обов’язок прагнути соціальних змін разом з іншими складовими суспільства на кожному рівні.

Автор: Doc. RNDr. Miloslav Hetteš, CSc. Президент Міжнародної ради з соціального розвитку (ICSW Europe), Utrecht Бібліографія

BOURDIEU, Pierre. 1999. Acts of Resistance: Against the Tyranny of the Market. Cambridge: Polity Press. 108 s. ISBN 1-56584-523-4. Commentary Notes for the Global Definition of Social Work, 2014. IFSW, http://ifsw.org/get-involved/global-definition-of-social-work/, [cit. 2015-05-27]. Global Standards For Social Work Education And Training (2004), Prijaté valnými zhromaždeniami IASSW a IFSW v Adelaide, Austrália, 2004, 24 s., , [cit. 2015-05-27]. HARRIS, John. 2014. (Against) Neoliberal social work. University of Warwick, In Critical and Radical Social Work. Volume 2, No 1, s. 7–22, ISSN 2049 8675. HETTEŠ, Miloslav. 2015. Ľudské práva a sociálna ochrana v sociálnej práci. Bratislava: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, 242 s. ISBN: 978-80-8132-128-3. Charter of Rights of Social Workers: International Federation of Social Workers – Europe, 2011, IFSW Europe, , [cit. 2015-05-27]. International Council on Social Welfare. 80 Years of History,2008. Rennes, EHESP, 151 s., ISBN 978-2-85952-980-2. LAVALETTE, Michael.2012. Globalisation, austerity and social movements: Whose side are we on? In Argumentum, Vitória (ES, Brazil), Volume 4, No.2, s. 259-278, July/December 2012, ISSN 2176-9575. REICH, Robert. 2014. How to Shrink Inequality. . [cit. 2015-05-27]. Social Consequences of the Financial Crisis. 2012. Final report from the Executive Committee on the Project, IFSW, 5 s., 13 apríl 2012, ifsw_44626-2. . [cit. 2015-05-27]. Sociálne investovanie. 2014. Zborník z konferencie, Hetteš, M., Krémer, B., Steck, P. (eds.), SKTS, Bratislava,114 s., ISBN 978-80971606-0-9. Unequal Europe recommendations for a more caring EU. Final report of the High-level group on “Social Union”. Spring 2015. Brussels: Friends of Europe, 21 pp. [cit. 2015-05-27]. . WACQUANT, Loïc, 2001. The Penalisation of Poverty and the Rise of Neo-Liberalism. Kluwer Academic Publishers, In European Journal on Criminal Policy and Research 9: s. 401–412 World Migration Report 2013, Migrant Well-being and Development.2013. International Organization on Migration, Geneva, 220 s. ISBN 978-92-9068-668-2.

Лекція була виголошена на семінарі під назвою ,,80 let sociální práce na území Česka a Slovenska - mezinárodní seminář k výročí 80 let zavádení prípadové sociální práce v ČR“, який відбувся 19 та 20 травня 2015 року в Празі. Презентація з семінару в додатку: