MYDLÍKOVÁ, E. 2018. Posudzovanie sociálnej rizikovosti rodiny. Trnava: Trnavská univerzita v Trnave, Fakulta zdravotníctva a sociálnej práce, 2018. 126 s. ISBN 978-80-568-0079-9

Авторка Eva Mydlíková з погляду оцінювання соціальної ризиковості, наприклад, у відділах соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки, а також для інших професіоналів, які працюють із сім'єю та дітьми, значно допомогла своєю публікацією у формуванні належного сприйняття оцінювання сімейної системи. У своїй публікації вона враховує аспект змін у сім'ї та усвідомлює, що сучасна сім'я функціонує інакше, ніж сім'я в минулому. При цьому, на основі інтерв'ю та аналізу документації справ, вона описує критерії, яким має відповідати професіонал, що працює із сім'єю. У першому розділі вона приділяє увагу сім'ї як об'єкту оцінювання, що має певну динаміку та функції, які вона повинна виконувати для своїх членів та суспільства. Вона описує, по суті, потреби, які мають члени сім'ї і які необхідно задовольняти для збереження функціональності, безпеки та задоволеності членів сім'ї. У другому розділі міститься найважливіша частина публікації — метааналіз трьох моделей сімейної терапії. Йдеться про циркумплексну модель сімейного функціонування Olson, Макмастерську модель функціонування сім'ї та системну модель функціонування сім'ї Beavers. Вихідною точкою для початку цього дослідження за допомогою методу контент-аналізу було припущення, що сімейні терапевти та соціальні працівники, які працюють із сім'єю, матимуть схожий погляд на фактори ризику в сім'ї. Результатом дослідження є п'ять категорій, на які ми повинні звертати увагу при оцінюванні сім'ї і які в цих моделях перетиналися або згадувалися неодноразово. Йдеться про комунікацію, структуру сім'ї, афекти, конфлікти та задоволення потреб. До кожної з цих категорій вона також описала конкретні критерії, яким повинна відповідати сім'я, щоб ми могли припустити її правильне функціонування або ідентифікувати ризик у разі, якщо в одній із категорій виявлено якесь відхилення, нетрадиційну чи ризиковану поведінку. У третьому розділі, а також у подальшому дослідженні, авторка за допомогою контент-аналізу документації у відділі соціально-правового захисту дітей та за допомогою напівструктурованих інтерв'ю із соціальними працівниками цього відділу досліджувала індикатори, які є важливими для ідентифікації соціальної сім'ї, а також те, які інструменти вони використовують у межах свого оцінювання. У випадку індикаторів ризиковості в сім'ї вона ідентифікувала такі категорії:

  • Задоволення базових потреб, а отже, умов, що стосуються житла, харчування, одягу, гігієни та здоров'я.
  • Функціонування сім'ї та комунікація: до цієї категорії соціальні працівники віднесли як важливе звернення уваги на потенціал сім'ї та стосунки батьків, дітей і стосунки сім'ї з оточенням і навпаки.
  • Емоційність: прояви емоцій, почуттів, любові та прив'язаності в сім'ї.
  • Патологія: залежності, агресія, крадіжки, незріла поведінка батьків.
  • Економічна ситуація: дохід, витрати, борги, господарювання з грошима, стан нерухомості, де проживає сім'я.
  • Школа та виховання: відвідуваність, підготовка до школи, поведінка дитини, стиль виховання батьків, забезпечення харчування для дитини.
  • Особистість та поведінка батька/матері.

Немає сумнівів у тому, що всі ці індикатори або явища, на які ми повинні звертати увагу в сім'ї, важливо реєструвати та бути пильними у разі, якщо ми ідентифікуємо щось, що нам «не подобається». Часто неправильна інтерпретація деяких конкретних проявів або сумніви та страх перед неправильною ідентифікацією і наклеюванням необґрунтованого ярлика на дану сім'ю може бути причиною бездіяльності допомагаючих професіоналів або ширшого оточення сім'ї. Також завдяки Eva Mydlíková ми можемо створити уявлення про те, на що ми повинні дивитися в сім'ї, і я також сприймаю її роботу як чудовий спосіб, за допомогою якого ми можемо усвідомити речі, які щодня навколо нас, які ми реально сприймаємо, але оскільки ми когнітивно залучені в різні види діяльності, деякі речі можемо пропустити. Авторка таким чином сприяла орієнтації в проблематиці оцінювання сімейної системи та індикаторів, які в цій системі можуть бути, а також сприяла конкретизації індикаторів, на які варто звертати увагу в сім'ї. Як я вже згадував, авторка також приділила увагу у своєму дослідженні тому, як працівники відділу соціально-правового захисту дітей оцінюють соціальну ризиковість сім'ї. З транскриптів інтерв'ю вона виокремила основні можливості, за допомогою яких соціальні працівники оцінюють ризик. Результати показують, що сама діагностика починається вже зі способу відкриття справи та рівня співпраці, яку вони демонструють. Ризикові індикатори далі оцінюють за допомогою інтерв'ю, спостереження та співпраці з іншими професіоналами та установами, нормами та вказівками, а також на основі забезпечення неупередженості в даній справі, а отже, шляхом виступу з позиції установи та у співпраці з колегою. У четвертому розділі вона описує компетенції соціального працівника, який працює із сім'єю, через часткове дослідження, метою якого було ідентифікувати значення професійних компетенцій для роботи із соціально ризикованою сім'єю. Також у випадку цього часткового дослідження авторка використала метод напівструктурованого інтерв'ю та якісний аналіз транскриптів, за допомогою яких вона наситила передбачувані категорії, а саме: мати достатньо інформації для роботи із сім'єю, мати здобуту освіту, що дає право виконувати роботу із сім'єю, когнітивні (встановлювати реальні цілі, систематизувати роботу, бути здатним до рефлексії) та володіти інтерперсональними та комунікаційними навичками, які б гарантували ефективну роботу з клієнтами та співпрацю щодо спільно встановлених цілей із клієнтами даної справи.

Уся публікація присвячена сім’ї як системі, яка може опинитися в проблемних ситуаціях, що їх можна вчасно виявити через обставини та поведінку членів сім’ї, які б прогнозували ризик для сім’ї, дитини, а також суспільства. Авторка дуже детально, систематично та методологічно правильно здобула й описала представлену інформацію, і я вважаю, що ця публікація є дуже цінною, особливо для соціальних працівників, які працюють у відділах соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки, але вона також є слушним стимулом та натхненням для створення конкретних методів оцінювання сім’ї на основі здобутих технік та спрямування, які вона презентує. Її публікація пропонує багато висновків, які є необхідними для створення системи оцінювання сучасної сім’ї, оскільки вони відображають практику авторки та досвідчених професіоналів у відділах SPOD на території Словацької Республіки. Загалом я мушу відзначити стислість, ясність та необхідність інформації, яку вона пропонує в публікації. Ця публікація підходить для кожного, кого цікавить, як сім’я функціонує та взаємодіє, що є необхідним для її життєздатності, і як згодом рекомендується з нею працювати та втручатися. Оцінювання сім’ї є масштабною та комплексною справою; правові приписи, розпорядження, норми, які її наразі стосуються, є предметними та сутнісними, проте для оцінювання сім’ї потрібно дещо більше, а саме — знання про сім’ю та про те, як доцільно і правильно працювати з людьми, зокрема на основі актуальних результатів наукових досліджень. Її якісна форма опрацювання дослідження є для професії соціальної роботи, на мій погляд, дуже вдало обраною, як з погляду характеру дослідження, так і специфіки самої професії соціальної роботи. Знання, які ми здобудемо після її прочитання, стосуються огляду того, які ризики в сім’ї загрожують, але й навпаки — що необхідно забезпечити для того, щоб сім’я функціонувала правильно. Навіть у цій публікації я імпліцитно вбачаю настанови щодо того, що необхідно робити, щоб жодного ризику не виникло навіть у разі неочікуваних ситуацій у сім’ї. Або ж які захисні фактори є в сім’ї важливими для нейтралізації ризику, що виходить із поведінки та обставин, які в сім’ї є неоптимальними. Публікацію я сприймаю дуже позитивно і рекомендую її всім професіоналам, які працюють із сім’єю.

Автор: Mgr. Roland Sivok

Список бібліографічних посилань

MYDLÍKOVÁ, E., 2018. Posudzovanie sociálnej rizikovosti rodiny. Trnava: Trnavská univerzita v Trnave, Fakulta zdravotníctva a sociálnej práce, 2018. 126 s. ISBN 978-80-568-0079-9