SUCHOMELOVÁ, V. 2016. Senioři a spiritualita: duchovní potřeby v každodenním živote. Praha: Návrat domú, 303 s., ISBN 978-80-7255-361-7.
Представлена публікація Mgr. Věry Suchomelovej, Th.D. призначена не лише всім тим, хто працює зі старшими людьми, тобто соціальним працівникам, психологам, лікарям, медичним сестрам, доглядачам тощо, а й усім, хто має у своїй родині чи оточенні людей похилого віку.
Книга поділена на оглядову частину та дослідницьку частину. В оглядовій частині авторка розглядає феномен старості в сучасному суспільстві. Авторка описує старість як період змін, у якому відбувається фізичне, психічне та соціальне старіння, при цьому зосереджуючись також на соціальному статусі старості. Авторка наводить розділ під назвою «Стратегія доброї старості: соціологічно-психологічний погляд», який ближче аналізує такі поняття, як якість життя в старості та її суб'єктивні фактори, активне старіння та його позитиви чи труднощі, а також поняття адаптації до старості як духовного завдання.
Авторка присвячує увагу старості з погляду теології, старості у Старому та Новому Заповітах, зосереджується на різних темах у зв'язку зі старістю в контексті теології, наприклад, скінченність у горизонті вічності.
Вона визначає поняття духовності та релігійності у зв'язку з якістю життя в старості, говорить про духовні потреби в старості, такі як: потреба усвідомлення власної цінності та гідності, збереження безперервності життєвої історії, потреба сенсу життя, життєвої мети та надії, безумовної любові та підтримки в часи втрат, можливість дарувати любов і залишатися корисним, можливість вільно виражати емоції, такі як гнів, сумніви, потреба трансцендувати складні життєві ситуації, потреба прийняття та валідації духовної поведінки, потреба вдячності, потреба пробачити і, з іншого боку, відчути прощення, потреба підготовки до вмирання та смерті.
У другій основній частині книги, у дослідницькій частині, авторка вивчає духовні потреби в житті людей похилого віку, акцентуючи на їхній важливості поряд із такими потребами, як забезпечення дозвіллєвої програми, здорового харчування, сучасного обладнання тощо. Авторка досліджує, що насправді потрібно людям похилого віку, щоб вони могли продовжувати розвиватися і черпати зі свого духовного потенціалу, і яким чином їм вдається задовольняти ці потреби.
Рішення займатися дослідженням у межах зазначеної теми ґрунтується, з одного боку, на професійному інтересі авторки, яка працює вчителькою та лекторкою, що бере участь у навчанні людей похилого віку, а також у навчанні про людей похилого віку, яке вона надає студентам соціальної та благодійної роботи та педагогіки дозвілля, а з іншого боку, інтерес до цієї теми випливає також з особистої мотивації авторки, яка стикається зі зміною потреб близьких людей, що старіють.
Дослідження авторки спрямоване на форму релігійності та духовності у людей похилого віку, а також на їхні духовні потреби та на те, як ці потреби проявляються у повсякденному житті. Дослідницьким методом були інтерв'ю та спостереження, що дозволило отримати великий обсяг необхідних даних і достатньо великий простір для обміну досвідом. Питання стосувалися минулого людей похилого віку, релігійної соціалізації та подальшого релігійного розвитку, актуального стану: родинні стосунки, соціальні зв'язки, задоволеність/незадоволеність, віра, інтереси, погляду в майбутнє: очікування, бажання, плани, життя після смерті, загального ставлення до життя: погляд у минуле, усвідомлення сенсу та безперервності життєвої історії.
Авторка у другій частині своєї публікації фіксує розмови з людьми похилого віку, що стосуються дослідницької проблеми, а також спостереження, зроблені під час проведення інтерв'ю.
На основі дослідження авторка доходить висновків, що духовна складова особистості людини відображається у всіх атрибутах доброї старості, процес адаптації до старості є духовним завданням, для людини важливою є також внутрішня активність, особиста духовність є важливим джерелом подолання старіння та старості і є значущим елементом формування власної ідентичності. Форма духовності формується особистою історією конкретної людини, з підвищенням віку зростає тенденція до приватного переживання релігійності. Шлях до людини похилого віку відкриває розмова та активне слухання. Передумовою здорового духовного розвитку в старості є навчання людей похилого віку в цій галузі, а також навчання всіх, хто контактує з людьми похилого віку.
Важливо приймати потреби релігійності та духовності у людей похилого віку, при цьому їхня конкретна форма та шлях до задоволення духовних потреб тісно пов'язані з особистою історією кожної людини.
Книга заслуговує на увагу з огляду на актуальну тему: люди похилого віку є частиною нашого суспільства, необхідно зважати на їхні потреби, вони сповнені життєвої мудрості і мають що передати молодшим поколінням.