Розвиток соціальної роботи в Словаччині має свої особливості, зумовлені історичним розвитком країни через соціально-політичні зміни, що датуються 1989 роком. Згодом, зі змінами в економічній та соціальній сферах, соціальна робота динамічно розвивається спочатку як практична діяльність, а пізніше, у 1992–1996 роках, і як окрема галузь навчання на рівні університетської освіти. Працевлаштування випускників та законодавче середовище, яке вимагало наявності освічених кадрів, особливо в державному управлінні, на рівні магістерської освіти, вплинули на сильну динаміку розвитку галузі навчання «Соціальна робота». З 2005 року кількість випускників сягала 15 000 осіб на рік. Проблемою, яка була політично вмотивованою, було працевлаштування випускників у соціальній практиці, де до 2014 року декларувалося, що посаду соціальних працівників та здійснення соціальної роботи можуть забезпечити випускники з університетською освітою. Цей факт суттєво вплинув на можливості працевлаштування випускників соціальної роботи, особливо у сфері соціальних послуг та в галузі державного управління в межах сектору праці, соціальних справ та сім'ї.
Значний поворот відбувся завдяки прийняттю Закону про соціальну роботу та створенню Палати соціальних працівників та асистентів соціальної роботи як професійної асоціації. Інформація, подана в цій статті, може допомогти глибше зрозуміти генезис закону.
У цьому відношенні слід зазначити, що сам закон як документ ми не розуміємо як кінцевий результат процесу професіоналізації соціальної роботи в Словаччині, а як один із його інструментів.
З набранням чинності Законом № 219/2014 Z. z. про соціальну роботу та про умови здійснення певних професійних видів діяльності у сфері соціальних справ сім'ї (далі — Закон про соціальну роботу), не існувало офіційних правил професійного, етичного та правового виконання соціальної роботи. У законодавстві, що регулює окремі сфери діяльності, існували (і досі існують) часткові коригування кваліфікаційних умов для здійснення соціальної роботи для різних сфер діяльності у галузі соціального захисту дітей та соціальної опіки, у сфері соціальних послуг та соціально-оцінної діяльності. Однак вони не змогли змінити умови професії в цілому.
Хоча закон про соціальну роботу був поданий до Уряду Словаччини як ініціатива Міністерства праці, соціальних справ та сім'ї Словацької Республіки, це був закон, який формувався у тісній співпраці з представниками університетів, де вивчається кафедра соціальної роботи. З практики часто лунали голоси про низький професійний статус професії, попри те, що суспільство постійно наголошує на її важливості. Згадане також вказувало на непряму пропорцію між зростаючою кількістю випускників університетів за фахом «Соціальна робота» та їхнім статусом у суспільстві (Schavel, 2012). Також експертна дискусія щодо законопроєкту підкреслила низький професійний авторитет соціальних працівників у суспільстві. Той факт, що професія соціального працівника заслуговує на більшу увагу суспільства в Словаччині — незалежно від соціально-політичних змін — також демонструє те, що новий уряд у 2012 році включив у свою програмну заяву на 2012–2016 роки формулювання: «Уряд створить умови для професійного забезпечення соціальної роботи» (Program Declaration, 2012). Цим було продемонстровано політичну волю здійснити фундаментальні зміни у працевлаштуванні соціальних працівників, забезпечити статус соціального працівника та створити умови для навчання впродовж життя (Pavelková, 2008) та професійної атестації, а також створення професійної організації за принципом професійної палати. Головною метою закону, на думку авторів закону, а також членів експертної групи, було підтримка професіоналізації здійснення соціальної роботи, зокрема шляхом забезпечення необхідної кваліфікаційної передумови та створення Словацької палати соціальних працівників та асистентів соціальної роботи. Закон створив передумову для позитивного якісного впливу на всі групи клієнтів соціальної роботи та доступ надавача соціальної роботи до послуг, які будуть забезпечені для них Палатою. Новий закон підтверджує, що соціальна робота в Словаччині адаптується до світової тенденції, визначеної Tomeš (2010). Згідно з його дослідженням, соціальна робота інституціоналізується, професіоналізується, спеціалізується та внутрішньо структурується, приватизується, змінює зміст, розширює сферу діяльності та проникає в інші сектори. Професіоналізація стає більш конкретною завдяки тому, що соціальні працівники публічно визнаються (ліцензуються та реєструються), мають монополію на певний вид роботи, що надає їм професійної досконалості та професійної автономії.
Відповідно до прийнятого закону, чітко зазначено, що соціальна робота як професійна діяльність може здійснюватися виключно соціальним працівником або асистентом соціальної роботи. Окрім соціальної роботи, закон розрізняє два типи діяльності:
- Спеціалізовані професійні види діяльності — це де-факто вужчі «спеціалізації», які виконуються соціальними працівниками, що мають необхідні знання та навички, здобуті шляхом завершення акредитованої спеціалізованої навчальної програми.
- Додаткові професійні види діяльності — різноманітні професійні види діяльності, які не належать переважно або виключно до сфери соціальної роботи, а належать до інших професій. Згідно із законом, психолог, спеціальний педагог, медичний педагог, соціальний педагог або інша особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, включаючи завершення акредитованої навчальної програми, також можуть практикувати їх у сфері соціальних справ та сім'ї.
Палата соціальних працівників та асистентів соціальної роботи Словаччини
Через реальний дефіцит професійної організації соціальних працівників у Словаччині представники шкіл соціальної роботи в межах інституційного забезпечення Асоціації соціальних працівників у Словаччині та співробітники Міністерства праці, соціальних справ та сім'ї Словацької Республіки відреагували офіційною пропозицією щодо створення Палати. Ця мета була реалізована новим законом про соціальну роботу, який встановлює «палату як професійну організацію, що об'єднує соціальних працівників та асистентів соціальної роботи». Членами Палати можуть бути фізичні особи, які мають професійну кваліфікацію для здійснення соціальної роботи, повинні практикувати соціальну роботу та офіційно подати заяву на членство. Випускники спеціальності «Соціальна робота», які не займаються соціальною роботою на практиці, а також чинні соціальні працівники, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, таким чином виключаються з членства. У випадку експертів, наприклад, у сфері освіти, вони можуть, за певних процедурних припущень, бути запрошеними або почесними членами Палати, але без права голосу. Вони можуть бути членами одного з органів Палати, її професійної ради, яка має компетенцію, зокрема, у сфері професійної етики, освіти та її оцінювання. Створення Палати є одним із найважливіших здобутків нового закону, але водночас викликає певні запитання. Чому з її належної діяльності виключені ті соціальні працівники, які ще не виконали умови щодо освіти у сфері соціальної роботи, якщо їхня доречність для практики передбачається, лише тому, що вони не відповідають встановленим на даний момент кваліфікаційним вимогам? Чи не втратить Палата таким чином важливих фахівців з досліджень та освіти, якщо вони не можуть бути членами Палати? Як концепція добровільного членства в Палаті вплине на ширшу професійну спільноту? Чи не буде поділу на членів та нечленів? Ці питання виникають через те, що закон передбачає створення палати без попереднього досвіду роботи з таким органом у межах сектору праці, соціальних справ та сім'ї. Відповіді надійдуть із власної діяльності Палати; з іншого боку, необхідно буде поставити такі питання на місце, щоб палата могла максимально сприяти професіоналізації соціальної роботи у Словаччині.
У зв'язку з членством у Палаті та її реальним функціонуванням нас цікавило, як соціальні працівники реагують на створення Палати та членство в ній. Тому ми вирішили провести дослідження, щоб відповісти на деякі питання щодо важливості палати для соціальної практики, для здійснення самої практики, зміцнення статусу соціального працівника в суспільстві, а також покращення умов для виконання діяльності з соціальної роботи.
Рефлексія респондентів щодо прийняття Закону про соціальну роботу та створення Палати
Метою дослідження було отримання комплексного погляду респондентів на нове правове регулювання соціальної роботи та його застосування на практиці. Ми також передбачали виявлення деяких недоліків, загроз та невиконаних очікувань, які могли б стати основою для майбутніх поправок до закону про соціальну практику.
Базовою сукупністю була дослідницька вибірка, яка складалася з 483 респондентів — членів Палати соціальних працівників та асистентів соціальної роботи. Дослідницький файл складався з 224 респондентів (46,3 %), тобто тих, хто був готовий заповнити електронно опрацьовану анкету.
У нашому дослідженні ми також розглянули деякі відмінності у поглядах респондентів залежно від статі, які ми також оцінили статистично. Ми виявили, наприклад, конфлікти в інтересі до членства в Палаті залежно від практики респондентів, відмінності в очікуванні вирішення соціального статусу соціальних працівників та інтересу до виконання практики. Формулювання наших припущень були такими:
- Існує статистично значуща різниця між чоловіками та жінками, випускниками навчання за спеціальністю «Соціальна робота» з досвідом роботи понад 10 років, щодо інтересу до членства в Палаті соціальних працівників та асистентів соціальної роботи.
- Буде значуща різниця між статями в очікуванні вирішення соціального статусу соціальних працівників з точки зору Палати соціальних працівників та асистентів соціальної роботи.
- Буде різниця між статями у питанні здійснення незалежної практики соціальних працівників, як це дозволено законом про соціальну роботу.
Для розрахунку ймовірності кореляції ми використовували Microsoft Office, за допомогою якого ми розрахували виміряні значення за допомогою статистичних функцій. Ми використали наступну формулу для розрахунку хі-квадрата, який представляє суму різниць між спостережуваними значеннями, позначеними як O, та очікуваними значеннями, позначеними як E, які потім діляться на очікувану частоту E.
При розрахунку хі-квадрата ми використовували таблицю частот для перевірки нульових статистичних гіпотез, згідно з якими частоти в кожній категорії дорівнюють очікуваним частотам. При розрахунку ми позначаємо p з рівнем значущості 5%, що дорівнює 0,05. Якщо значення p нижче рівня значущості, то гіпотеза відхиляється. Якщо значення p вище рівня значущості, ми не відхиляємо гіпотезу. Такий результат означає, що різниця між спостережуваними та очікуваними частотами може бути збігом випадковості, і тому ми можемо вважати її статистично незначущою. (Kalina a kol., 2010) На основі нашого розрахунку ймовірності ми дійшли висновку, що чоловіки, які закінчили навчання за спеціальністю «Соціальна робота» з практикою понад 10 років, виявили сильніший інтерес до того, щоб стати членами Словацької палати соціальних працівників та асистентів соціальної роботи, ніж жінки-випускниці навчання за спеціальністю «Соціальна робота». (Хі-квадрат 0,832196, p=0,732696816) Також можна зробити висновок, що існують статистично значущі відмінності, які вказують на те, що чоловіки, на відміну від жінок, дотримуються думки, що прийняття Закону про соціальну роботу зміцнило статус соціального працівника в суспільстві. (Хі-квадрат 1,362863, p=0,524863225) Що стосується інтересу до здійснення незалежної практики, наше припущення не підтвердилося, статистично значущих відмінностей, які б вказували на відмінності у сприйнятті здійснення незалежної практики залежно від статі, немає. (Хі-квадрат 2,83254, p=0,034411386)
Як частину наших висновків, ми хотіли б вказати на деякі результати, які вказують на погляди респондентів щодо створення Палати соціальних працівників та асистентів соціальної роботи. На Графіку 2 ми представляємо результати, які чітко підтверджують важливість створення такої професійної організації.
Цікаво відзначити, що очікування соціальних працівників щодо зміцнення статусу соціальних працівників поки що не повною мірою виправдовуються. Це може бути пов’язано з тим, що Палата недостатньо відобразила очікування щодо більш виражених політичних змін, особливо у зв’язку з вирішенням питання заробітної плати та покращенням становища соціальних працівників у суспільстві, навіть порівняно з іншими допоміжними професіями. Результати цього висновку наведено на графіку 3.
Новим і важливим елементом у законі є можливість здійснення незалежної практики самим соціальним працівником. Це незалежність у виконанні соціальної роботи без необхідності працевлаштування. Здійснення незалежної практики не пов’язане з ліцензією на підприємницьку діяльність, це вільна професія. Респонденти в нашому дослідженні щодо сприйняття цієї можливості є нерішучими, що також відображається в їхніх відповідях у сенсі «не можу судити», «скоріше ні» та «ні», які становлять майже 62 % у жінок і 61 % у чоловіків.
З 2015 року до сьогодні Палата соціальних працівників та асистентів соціальної роботи видала лише два дозволи. Це також, очевидно, пов’язано з браком інформації, а також із потребою в стабільності та закріпленні в належних трудових відносинах. Причиною, ймовірно, є робоче навантаження соціальних працівників у межах їхньої професії, а з іншого боку, також у зв’язку із Законом про державну службу, обмежена можливість для соціальних працівників, які перебувають у державних трудових відносинах, практикувати незалежно.
Висновок
Ухвалення Закону про соціальну роботу є важливою віхою для соціальних працівників та асистентів соціальної роботи. Важливо, що згідно зі згаданим Законом про соціальну роботу, соціальна робота може здійснюватися лише випускником з університетським дипломом у галузі соціальної роботи. Створення Палати соціальних працівників було важливою частиною фактичного процесу професіоналізації. Створення Палати, згідно з відповідями респондентів нашого дослідження, також було важливим кроком, але, з іншого боку, згідно із заявами, Палата поки що не реалізує очікування в контексті зміцнення статусу соціальних працівників, і деякі припущення не виконуються. До них належать, наприклад, коригування статусу соціальних працівників в інших секторах або можливість участі у спеціалізованій освіті. Нас здивував відносно низький рівень інтересу до здійснення незалежної практики; статистичні відмінності не виявили значних гендерних розбіжностей. З іншого боку, чоловіки з досвідом роботи понад 10 років у соціальній сфері виявили найбільший інтерес до членства в Палаті соціальних працівників, і так само чоловіки дотримуються думки, що ухвалення закону зміцнило статус соціального працівника більшою мірою, ніж жінки. Залишається фактом, що не всі члени Палати соціальних працівників та асистентів соціальної роботи брали участь у дослідженні. Можливо, навіть короткий термін існування Палати та її діяльність, що лише формується, вплинули на результати нашого дослідження. Подібні дослідження в Словаччині ще не проводилися, було б цікаво продовжити вивчення ідентичності, статусу та інтересу до подальшої освіти соціальних працівників через спеціалізоване навчання.
Автор: Prof. PaedDr. Milan Schavel, PhD. St. Elisabeth University of Health and Social Work, Bratislava, the Slovakia Література
KALINA, M. – BACIGÁL, T. – SCHIESSLOVÁ, A. 2010. Základy pravdepodobnosti a matematickej štatistiky. Bratislava: Slovenská technická univerzita v Bratislave, 2010. 215 s. ISBN 978-80-227-3273-4. MATEL, A. – SCHAVEL, M. 2013. Teória a metódy sociálnej práce I. Bratislava: SPRSP, 2013. s. 446. ISBN 978-80-971445-1-7 MÁTEL, A. - SCHAVEL, M. 2015. Nový zákon na Slovensku: retrospektíva, perspektíva a otázniky. Sociální práce/Sociálna práca. roč. 15, č 1/2015. str.66-79. ISSN 1213-6204 PAVELKOVÁ, J. 2008. Reverse Face of Sustainable Development. In Natura, ISSN 0355-7863, 2008, vol. 45, no. 2, p. 30-35. SCHAVEL, M. Súčasné paradoxy vo vysokoškolskej príprave a praktickom uplatnení sociálnych pracovníkov. In KODYMOVÁ, P., ŠÁMALOVÁ, K. (eds.) 2012. Vzdělávaní v sociální práci. Praha: UK v Praze, 2012, s. 3-8. THOMPSON, N. Understanding social work: preparing for practice. Houndmills: Macmillan Press, 2000. TOMEŠ, I. Postavení sociálních pracovníků ve vybraných státech Evropy. In Fórum sociální práce, 2010, č. 2, s. 15-34. Vláda SR. Programové vyhlásenie vlády SR na roky 2012-2016. http://www.vlada.gov.sk/programove-vyhlasenie-vlady-sr-na-roky-2012-2016/ [on-line]. [01. 05. 2012]. Zákon č. 219/2014 Z. z. o sociálnej práci a o podmienkach na výkon niektorých odborných činností v oblasti sociálnych vecí a rodiny a o zmene a doplnení niektorých zákonov.