Вступ
У Словаччині, а також за кордоном, Вища школа охорони здоров'я та соціальної роботи (далі — VŠZaSP), як некомерційна організація, презентує себе вже 10 років, засновником школи є prof. MUDr. Vladimír Krčméry, DrSc., multi. Drhc. Метою та самою ідеєю школи від початку є надання вищої освіти за професіями, які неминуче пов'язані з діяльністю, спрямованою на допомогу людям зі станами здоров'я та у несприятливих життєвих ситуаціях. Унікальною специфікою школи є реалізація проектів у країнах, що розвиваються, по всьому світу; наразі школа реалізує 53 проекти, спрямовані на допомогу найбіднішим, тим, хто перебуває під загрозою для життя та існування. У ці рамки самої місії природно вписується і навчання соціальних працівників, обґрунтованість якого підтверджується зростанням економічних проблем, кризами в сім'ї, наданням соціальних послуг для різних клієнтських груп, зростанням соціально-патологічних явищ та проблем, пов'язаних зі сферою соціально-правового захисту дітей, молоді та дорослих. На цьому етапі динамічного розвитку навчальної спеціальності було засновано VŠZaSP св. Єлизавети в Братиславі. Перші випускники бакалаврату завершили 2005/2006 навчальний рік у загальній кількості 340 осіб.
VŠ ZaSP отримала акредитації на навчання за фахом соціальна робота на всіх рівнях вищої освіти та права на присвоєння науково-педагогічних звань доцента та професора за фахом соціальна робота.
Фактом є те, що школа пройшла через багато труднощів, є частою мішенню критики через велику кількість студентів та реалізацію навчання в різних регіонах Словаччини. З іншого боку, згідно з оцінкою ARRA1, вища школа займає провідне місце порівняно з іншими державними вищими навчальними закладами. Крім того, школа є єдиною, яка може презентувати себе в рамках реалізованих спеціальностей міжнародною акредитацією за фахами соціальна робота, медсестринство та громадське здоров'я.
Соціальна робота в процесі теорії та практики
Обґрунтованість навчальної спеціальності соціальна робота є беззаперечною, попри те, що вже кілька років ведуться дискусії, особливо в академічному середовищі, чи є це наукою, практичною діяльністю або застосуванням методів різних суспільних наук через соціальну роботу на практиці.
Необхідно усвідомлювати, що на обґрунтованість соціальної роботи вже багато років впливає і той факт, що соціальна політика презентує новий напрямок, а розподіл відповідальності держави та громадянина суттєво змінюється: акцент робиться на посиленні відповідальності громадянина не лише за якість свого життя, а й за свою сім'ю. Важливим є вибір відповідних прикладних методів соціальної роботи, який мав би запобігти особистій та соціальній дезінтеграції громадянина і протидіяти його тривалому перебуванню в ситуації залежності від допомоги інших, щоб неефективно не знецінювалися значно обмежені ресурси держави.
Вже з прийняттям закону про соціальну допомогу в 1998 році передбачалася зміна позиції, орієнтації та завдань соціальної роботи з рівня безпорадного адміністратора на рівень головного інструменту, яким реалізуються реформаторські цілі соціального захисту громадян. Фактом є те, що це припущення відкрило простір для розвитку та подальшого зростання соціальної роботи як важливої соціальної професії, особливо у сфері соціальних послуг, соціальної профілактики, соціально-правового захисту, а також компенсації наслідків важкої інвалідності. У той час часто формулювалося питання, як і чи взагалі сучасна практика виконання соціальної роботи та підготовки соціальних працівників готова адекватно реагувати на поставлену вимогу змін, щоб вона справді могла стати ефективним і реальним інструментом впровадження нової соціальної політики. Відповідь однозначна: академічна спільнота дуже оперативно відреагувала на вимоги практики та потреби забезпечення часто навіть специфічних фахових видів діяльності в соціальній практиці. Були розроблені нові навчальні програми, створювалися нові навчальні предмети, теоретично були опрацьовані теми, як-от соціальне консультування, супервізія, соціальна профілактика, кризова інтервенція та інші. Для цього періоду були опубліковані нові монографічні праці. Особистістю, яка значною мірою долучилася до створення навчальної спеціальності, був у той період doc. Štefan Strieženec2.
Власне, від початку створення навчальної спеціальності соціальна робота триває дискусія про закріплення професії в практичному середовищі виконання соціальної роботи та про визнання соціальної роботи як суспільно-наукової дисципліни. Тому дозволимо собі на цьому місці звернути увагу на наступні кола проблем:
- багаторічна, проте недостатньо структурована, часто партикулярна та утилітарна дискусія про те, хто є і хто не є соціальним працівником, хто може виконувати цю професію, яка освіта та кваліфікація потрібні для її виконання, чи є соціальна робота самостійною науковою дисципліною та професією, чи це лише загальна назва для певного набору видів діяльності та знань з інших наукових дисциплін, тобто дискусія про саму сутність, визначення, характер та межі соціальної роботи 3,- динамічне зростання кількості шкіл та навчальних закладів у попередньому десятилітті, що декларують навчання за фахом соціальна робота, яке супроводжується розрізненістю змісту освітніх програм, виконанням та якістю обов'язкової практики студентів, а також відсутністю цілісної, інституційно забезпеченої системи подальшої освіти соціальних працівників 4,- сучасна практика заповнення посад соціальних працівників у державному управлінні та в закладах соціальних послуг використовує занадто широке визначення кваліфікаційних вимог до освіти без стандартного окреслення кваліфікаційних вимог щодо спрямування або спеціальності освіти працівників соціальної сфери, що призвело до недостатньої кваліфікованості працівників, зворотно негативно впливає на загальне сприйняття соціальної роботи як професії та не веде до створення необхідних стандартизованих умов для її професійного виконання.
Результати дослідження випускників VŠ ZaSP св. Єлизавети за фахом соціальна робота
Вища школа відповідно до вказівок Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту Словацької Республіки регулярно організовує також оцінювання педагогічного процесу студентами, результати є досить сприятливими, вони статистично оцінюються, створюючи передумову для постійного покращення якості освіти за окремими спеціальностями навчання.
Досить унікальним, згідно з нашими даними, є оцінювання освіти в її окремих контекстах через випускників вищої школи. Під час нашого дослідження ми не зафіксували жодних релевантних результатів проведених досліджень державних або приватних вищих навчальних закладів, які б хоча б частково відображали думки випускників за фахом соціальна робота. Цікавими для середовища окремих вищих шкіл є проведені дослідження, які моніторять працевлаштування випускників та їхнє задоволення від пройденої навчальної програми5.
У 2010/2011 навчальному році ми провели дослідження за допомогою електронно розісланих анкет серед 1837 респондентів. Дослідження ми орієнтували на такі основні сфери:
- мотивація для навчання за спеціальністю «соціальна робота»;
- використання знань і навичок у професійній практиці;
- рефлексія щодо змісту навчальної програми за спеціальністю «соціальна робота» та якості педагогів;
- інтерес до подальшої освіти та професійної градації за спеціальністю «соціальна робота».
У дослідженні взяли участь випускники I та II ступеня вищої освіти за спеціальністю «соціальна робота». Ми припускали, що більшість респондентів становитимуть жінки, що підтверджує і наступний графік 1.
Подібний склад студентів спостерігається і в інших державних вищих навчальних закладах; фактом є те, що статистика для розрізнення статі студентів за спеціальністю «соціальна робота» ведеться, проте природно, що з різних причин, які ми не вважаємо за необхідне тут обговорювати, роботу в соціальній сфері обирають переважно жінки.
Коли ми відстежували інтерес – мотивацію випускників до навчання за спеціальністю «соціальна робота», результати здивували нас своїм спектром відповідей, а також досить високим відсотком, орієнтованим на здобуття знань, інтерес до роботи з людьми, інтерес до нової навчальної спеціальності тощо. Респонденти могли вказати кілька варіантів своїх відповідей, результати ми наводимо у відсотках на графіку 2.
Ситуація порівняно з попередніми роками змінилася, зокрема в мотивації, яка була зумовлена збереженням робочого місця (13,6 % відповідей) або (2,1 %) у зв'язку з умовою від роботодавця, коли працівник має умову розпочати навчання. Сприятливим результатом можна вважати досить низький відсоток, орієнтований на прагнення здобути соціальний престиж через диплом про вищу освіту (7,9 %); можна сказати, що така тенденція не є настільки виражено пріоритетною, попри те, що в суспільстві, зокрема серед громадськості, вона часто обговорюється.
Оцінка якості освіти, що надається, є досить складною; під час навчання слухачі мають можливість висловлюватися щодо якості освіти, що надається, і щороку ці результати оцінюються. Загалом ми могли б констатувати задоволеність випускників навчанням (ця задоволеність виражає організацію самого навчання, якість педагогів у навчальному процесі, а також рівень здобутих знань і навичок для подальшого практичного застосування). До цього висновку було сформульовано запитання: «Висловіть свою задоволеність завершеним навчанням за спеціальністю «соціальна робота»». Результати ми наводимо на наступному графіку 3.
Нас також цікавили відповіді респондентів щодо використання своїх знань у професійній практиці. Сприятливим для спеціальності «соціальна робота» та навчальної програми, складеної у VŠZaSP sv. Alžbety, ми вважаємо високий відсоток відповідей щодо використання здобутих знань великою мірою (23,3 %) та відповіді «частково використовую» (58,2 %). Часткове використання може бути пов'язане і з тим фактом, що соціальну роботу вивчають переважно в заочній формі також кандидати, наприклад, з міністерства внутрішніх справ, охорони здоров'я або інших суб'єктів державного управління, при цьому вони не обов'язково перебувають у контакті з клієнтом, який має соціальні проблеми. Результати ми наводимо на наступному графіку 4.
У зв'язку з рефлексією щодо змісту навчальної програми за спеціальністю «соціальна робота» ми ставили респондентам запитання, яке стосувалося надання переваги одному з модулів (комплекс навчальних предметів). Запитання звучало так: «Які з наведених модулів ви вважаєте найважливішими для освіти в соціальній роботі?», респонденти оцінювали пріоритетність за шкалою від 1 до 5.
На основі здобутих результатів зазначаємо, що випускники вважають за важливе здобути знання насамперед у галузі методів соціальної роботи, у тренінгу соціальних навичок, у соціальній політиці та в прикладних дисциплінах соціальної роботи. Менш пріоритетною є галузь теорії соціальної роботи, що може бути пов'язано також зі складністю перенесення теоретичних концептів соціальної роботи в прикладну практику з використанням адекватних методів соціальної роботи. Менш частотними у відповідях були також предмети суміжних суспільствознавчих дисциплін. Цей факт, з іншого боку, вказує на необхідність орієнтувати педагогів на пошук можливостей наблизити значення окремих дисциплін для соціальної роботи та можливостей взаємного збагачення цих дисциплін.
У контакті із соціальною практикою, а також у спілкуванні зі студентами соціальної роботи нам часто вказують на необхідність подальшої освіти випускників за спеціальністю «соціальна робота». На цьому місці необхідно констатувати, що міністерство праці, соціальних справ та сім'ї досі не створило систему подальшої освіти соціальних працівників, ця потреба не закріплена в жодному правовому акті, постанові чи концепції. Здійснюються радше спонтанні освітні заходи під егідою Центру праці, соціальних справ та сім'ї або заходи, які підтримуються через фінансові ресурси Європейського соціального фонду та деяких некомерційних організацій. Проблемою є те, що підвищення кваліфікації для виконання діяльності за спеціальністю «соціальна робота» не створює передумов для підвищення заробітної плати або кар'єрного зростання. Попри це, інтерес респондентів до навчання є очевидним. Респонденти могли вказати кілька відповідей (графік 6).
Респонденти найбільше віддавали перевагу в подальшій освіті акредитованим освітнім програмам; стимулом для забезпечення Alumni програми для випускників є також їхній інтерес до конференцій та фахових семінарів. Попри те, що атестована освіта соціальних працівників не має опори в жодній правовій нормі та правовому акті, випускники, очевидно, вбачають у цьому типі подальшої освіти підтвердження професійної компетенції з більшою вагою, ніж проходження будь-якої з освітніх програм. Концепцію атестованої освіти Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety вже розробила. Досить однаковий відсоток відповідей був щодо інтересу до докторантури та ригорозного іспиту; приблизно 1/3 випускників роздумує про подальше навчання, що можна вважати узгодженим із загальним трендом зробити докторантуру доступнішою для ширшої групи охочих до третього ступеня вищої освіти.
Висновок
У нашому дописі ми представили дослідження, яке вказало на деякі факти, що до того часу не були предметом вивчення. Ми з'ясували, що більшість випускників задоволені навчанням у VŠ ZaSP sv. Alžbety в Братиславі, випускники вказують на значення деяких навчальних предметів і, що приємно, мають інтерес до подальшого професійного зростання.
Також дозволяємо собі звернути увагу на те, що соціальна робота у Словаччині є встановленою вже два десятиліття, було б добре усвідомити, що в її розвитку йдеться не лише про суто академічне питання, яке часто ставить під сумнів рівень і якість практичного використання знань та навичок випускників у соціальній практиці. Ми повинні усвідомити, що йдеться також про питання екзистенційного спрямування та практичного забезпечення цієї професії в сучасній словацькій суспільстві. Перспективою позитивної зміни у зміцненні становища соціальних працівників та самої професії є професіоналізація соціальної роботи у значенні виконання задекларованого інтересу навіть самого Уряду СР у Програмній заяві: «Створити умови для забезпечення професіоналізації соціальної роботи». Міністерство праці, соціальних справ та сім’ї СР готує за підтримки Асоціації освітян у соціальній роботі законодавчу норму, яка мала б виправдати очікування соціальних працівників щодо їхнього професійного та статусного становища.
Автор: Prof. PaedDr. Milan Schavel, PhD.
1ARRA — це незалежна оцінювальна агенція вищих навчальних закладів. Перше оцінювання (рейтинг) словацьких вищих навчальних закладів (ВНЗ) та їхніх факультетів ARRA оприлюднила у 2005 році. До того часу жодна державна чи недержавна установа не займалася систематичним оцінюванням наукового та педагогічного результату вищих навчальних закладів у Словаччині. Метою рейтингу ARRA є надання широкому загалу і, зокрема, абітурієнтам огляду, складеного на основі використання зрозумілих і загальнодоступних критеріїв. Амбіцією нашого рейтингу, як це прийнято у закордонних рейтингах, є також ініціювання конкуренції між установами, що надають вищу освіту, і тим самим — позитивних змін у словацькій вищій освіті. Оцінювання спирається на публічно доступні та верифіковані дані, які поділені на дві основні групи — освіта (кількість студентів, педагогів, інтерес до навчання) та дослідження (кількість публікацій і цитувань, гранти та докторантура). 2Štefan Strieženc, доцент у галузі соціальної роботи, перший голова Асоціації освітян у соціальній роботі, автор монографій у галузі соціальної роботи: Slovník sociálneho pracovníka (1996), Úvod do štúdia sociálnej práce (1999), Teória metodológia sociálnej práce (2006). Заслужив на визнання за автономію навчальної дисципліни «соціальна робота» як вищої навчальної дисципліни. Помер у 2006 році. 3Визначення соціальної роботи як практичної діяльності частково зафіксовано у Законі № 448/2008 Зб. зак. про соціальні послуги та у Законі № 305/2005 Зб. зак. про соціально-правовий захист дітей та соціальну опіку. 4Характеристика навчальної дисципліни «соціальна робота» оприлюднена на веб-сторінці Акредитаційної комісії з оцінювання спроможності забезпечувати вищу освіту за навчальними дисциплінами на визначених рівнях вищої освіти. Характеристику навчальної дисципліни необхідно інноваційно оновлювати, ініціативу в цьому виявляє насамперед Асоціація освітян у соціальній роботі. У сфері подальшої освіти відомство праці, соціальних справ та сім’ї досі не має розробленої цілісної системи — концепції подальшої освіти працівників у соціальній сфері. 5Загальнословацькі дослідження реалізуються лише поодиноко, наприклад: ARRA: Spokojnosť študentov vysokých škôl (2006), Kočan – Považan: Hodnotenie kvality vysokých škôl pedagógmi a absolventmi (2009). 6Поняття «Alumni klub» у Словаччині більше пов’язане зі школами у Сполучених Штатах. Досі менш відомою є сутність відносин з випускниками. Ця діяльність не є односторонньою, вона приносить користь обом зацікавленим сторонам: випускникам і педагогам. Здається, ніби ця ідея не має нічого спільного з реальністю словацьких випускників. Деякі представники словацьких вищих навчальних закладів усвідомили потребу підтримання контакту з власними випускниками, виникло кілька таких ініціатив, скоріше з меншим успіхом. Натхненням для словацьких університетів при цьому не обов’язково мають бути лише Alumni-клуби в американських вищих навчальних закладах, вони мають найдовшу традицію та найбільш опрацьовану систему співпраці зі своїми випускниками. У Центральній Європі існує кілька хороших прикладів у Німеччині, Австрії, Угорщині. 7Атестація — це перевірка здобутих компетенцій, визначених професійним стандартом для відповідної категорії фахового працівника у галузі соціальної роботи, який здобув їх шляхом безперервної освіти, самоосвіти або виконання фахової діяльності. Атестацію може пройти лише фаховий працівник у галузі соціальної роботи, який здобув необхідну вищу освіту щонайменше другого рівня і має мінімум 1 рік практики.