Етичний кодекс означає набір письмово сформульованих етичних принципів, цінностей і стандартів, що є актуальними та нормативними для окремої професії, установи або організації. Метою статті є підкреслити значення етичного кодексу соціальної роботи, його основну типологію та представити базовий план концепції ревізії Етичного кодексу соціальних працівників у Словаччині.

Типологія етичних кодексів

У рамках типології деннохологічних кодексів можна розрізняти етичні кодекси за кількома критеріями. З огляду на специфічну професію, тобто професійну діяльність, розрізняємо етичний кодекс медичного працівника, соціального працівника, поліцейського, вчителя, етичний кодекс психологічної діяльності тощо. З огляду на соціальну роботу можна розрізнити етичний кодекс соціального працівника (наприклад, у Словаччині, у Чеській Республіці, у Росії, у Ізраїлі) і етичний кодекс соціальної роботи (наприклад, у США, Канаді, Австралії, Німеччині, Великій Британії). У другому випадку обсяг зазвичай ширший і складніший, етична відповідальність не обмежується виключно самою діяльністю соціального працівника, а також зовнішніми умовами цієї діяльності, відповідальністю роботодавчих організацій, національних асоціацій і суспільства. Цю форму автор статті вважає більш придатною. Якщо соціальний працівник повинен або має діяти професійно і відповідально, йому потрібні належні умови для своєї діяльності, а як особа має також свої права, які забезпечують інші учасники процесу професійної діяльності соціальної роботи (роботодавці, супервізори, суспільство тощо). У межах міждисциплінарного розуміння роботи соціального працівника необхідна етична відповідальність за процедури, які він застосовує для пом'якшення наслідків і підтримки осіб з різним типом, ступенем, комбінацією наслідків і їх підходом (Hučík, Hučíková, 2010).

На основі спеціалізації професійної діяльності можна розрізнити від етичного кодексу соціальної роботи специфічні етичні кодекси клінічної соціальної роботи, консультування, супервізії, соціальної превенції, менеджменту, досліджень, пробації і медіації тощо. Наприклад, етику в супервізії багато авторів майже ідентифікують з етикою соціальної роботи. Обидва мають спільні певні цінності, принципи і етичні відповідальності перед собою, клієнтами, колегами, робочим місцем, професією і суспільством. Супервізія як окрема методика соціальної роботи і специфічна діяльність соціальних працівників, однак, вимагає також окремої етичної уваги (Mátel, Roman, 2010). У умовах Словаччини, проте, не закодовано етичний кодекс, конкретизований для супервізії соціальної роботи (порівняння Schavel, Tomka, 2010, с. 84). Зміни можна реалізувати двома способами – власним етичним кодексом або специфічними частинами в ширше сформульованому етичному кодексі соціальної роботи.

Дуже важливим критерієм типології етичних кодексів є також територія охоплення його впливу. У цьому випадку розрізняємо міжнародні (наднаціональні) етичні кодекси, національні етичні кодекси і етичні кодекси організацій, компаній чи установ. Останнім згаданим у цій статті не будемо спеціально займатися, хоча вони у соціальній роботі дуже важливі. Саме етичні кодекси окремих установ соціальних послуг можуть підключитися до базових цінностей, принципів і відповідальностей, загально сформульованих у національних і міжнародних етичних кодексах, і застосувати їх до конкретних цільових груп клієнтів і специфік даної організації. Згодність з ними може бути частиною трудового контракту, що змінює характер рекомендації етичного кодексу (який наразі має також Етичний кодекс соціальних працівників у СР) на обов'язковий документ, принаймні в даній організації.

Міжнародні і наднаціональні асоціації окремих професій намагаються сформулювати базові етичні принципи і цінності у вигляді «міжнародного етичного кодексу». У соціальній роботі цю роль виконує Міжнародна федерація соціальних працівників (International Federation of Social Workers, скорочено IFSW), яка у поточній формі з'явилася в Мюнхені у 1956 році. Ця організація зі штаб-офісом у швейцарському Берні охоплює національні асоціації соціальної роботи по всьому світу. У питаннях освіти і етики дуже тісно співпрацює з Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи (International Association of Schools of Social Work, скорочено IASSW). У даний час можна вважати актуальним міжнародний етичний кодекс соціальної роботи спільним документом IFSW/IASSW «Етика в соціальній роботі – оголошені принципи» (або Декларація етичних принципів соціальної роботи), прийнятий у 2004 році. З історичної точки зору перед ним були важливі «Принципи і стандарти етики соціальної роботи» (1994), які, у свою чергу, виходили з етичного кодексу IFSW 1976 року. Згаданий міжнародний етичний кодекс соціальної роботи (1994) фактично складався з двох документів – Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи і Міжнародних етичних стандартів для соціальних працівників. Їх метою було представити базові етичні принципи професії соціальна робота, рекомендувати процедури при виникненні етичних дилем і займатися відносинами між професією соціальна робота і соціальними працівниками щодо клієнтів, колег, роботодавців і інших членів суспільства. Новий документ «Етика в соціальній роботі – оголошені принципи» (2004) є їх суттєвим переробленням. У ньому коротко сформульовані етичні принципи з коротким коментарем. Вони мають бути більш деталізованими і конкретизованими, сформульованими національними асоціаціями соціальної роботи в окремих країнах, з урахуванням місцевого законодавства, культури і інших специфік (порівняння Mátel, 2010a, с. 59-60).

Національні етичні кодекси окремих країн ілюструють велику різноманітність у деталях, наприклад, типи і форми соціальних послуг, підходи до них, способи оплати послуг або участь користувачів послуг у дослідженнях. Національні етичні кодекси соціальної роботи, або соціальних працівників, зазвичай створюються національною асоціацією соціальної роботи, яка є членом IFSW. Цю функцію певний час у нас реально виконувала Асоціація соціальних працівників на Словаччині, яка була створена у 1994 році. Вона декларувала у Жилині у 1997 роціЕтичний кодекс соціальних працівників Словаччиниу відповідності з тодішніми актуальними Принципами і стандартами етики соціальної роботи IFSW (1994). У той час це був перший і наразі єдиний етичний кодекс соціальних працівників у Словаччині, який має рекомендаційний характер.

Чому потрібна ревізія етичного кодексу?

Один із виразних висловів постмодерної епохи звучить: «Немає нічого непотрібнішого, ніж вчорашні газети». Це не про відкидання значення історії чи історичних подій, а про потребу постійного рефлексування сучасних подій у суспільстві. Соціальна робота як професія, наукова дисципліна і галузь освіти досить молода, але саме тому, що постійно намагається гнучко реагувати на актуальні потреби своїх клієнтів – які можуть бути індивіди, сім'ї, групи, громади, організації або суспільство – вона стає однією з найдинамічніших професій сьогодення. Чим швидше і конкретніше реагує на події у суспільстві, тим ефективніше пропонує превентивні заходи і систематичну допомогу при вирішенні негативних наслідків соціальних подій.

Питання полягає в тому, чи динамічні зміни у суспільстві торкаються також базових цінностей, фундаментальних принципів і окремих етичних відповідальностей. На це питання різними способами відповіли б окремі філософські напрями етики, чого я у цій статті не буду докладніше розглядати. У будь-якому випадку те, що змінюється незалежно від філософських концепцій, це:

  • нові глобальні етичні темищо випливають з розвитку технологій або нових соціальних подій (наприклад, біоетичні питання у зв'язку з розвитком генетичного інженерства; етика інтернет-комунікації; розвиток міжнародного тероризму і потенційне зловживання благодійно-соціальною роботою за цим призначенням);
  • нові етичні проблеми і дилеми, пов'язані з виконанням професії(наприклад, питання відповідальності установ соціальних послуг за підготовку нових соціальних працівників, що може бути ідентифіковано як етична обов'язок співпраці з школами соціальної роботи);
  • змінюютьсяціннісні орієнтації(наприклад, у соціальній роботі відхід від патерналістичного і релігійного орієнтації до клінічної орієнтації, орієнтації на соціальну справедливість, або найактуальнішої до обґрунтованої оборонної орієнтації, де поряд із пріоритетом прав клієнтів враховуються також права соціальних працівників);
  • ідентифікація і формулюваннязагальних людських прав(наприклад, акцентування антидискримінаційного підходу, права на роботу, права на сексуальну орієнтацію);
  • ідентифікація і формулюванняетичних принципіву професійній діяльності, заснованих на нових дослідженнях і теоріях (наприклад, холістичний підхід, акцент на сильних сторонах клієнта);
  • розвиток і трансформація соціальних послуг(наприклад, у Словаччині у замісній сімейній догляді переход від установної догляду до сімейного типу замісної виховання);
  • зміни законодавства,які створюють також якийсь «мінімальний стандарт поведінки», обов'язковий і для професійної етики (наприклад, законодавство щодо дискримінації, корупції, захисту персональних даних, у Словаччині також визначення соціального працівника за законом № 448/2008 Z. z., що може бути в суперечності з мінімальним віком, встановленим IFSW);
  • хоча кілька етичних цінностей і принципів соціальної роботи можуть бути надчасовими, спосіб їх...формулювання підлягає змінам у мисленні та мовіданої компанії та професійної спільноти (наприклад, сполучення «поміч до самопомічі» замінюється виразом посилення та уповноваження, що відповідає англійському терміну empowerment).

З вищезазначених причин очевидно, що кожен етичний кодекс є часово обмеженим документом, який вимагає систематичної оцінки. Відповідальність за нього несуть у першу чергу самі соціальні працівники, яким має допомагати донтологічний кодекс при виконанні професії. Щоб етичний кодекс був документом, який задовольняє всі встановлені цілі, він повинен регулярно переглядатися та оновлюватися. Перегляд залежить від кількох факторів, серед яких:

  1. інституційне забезпечення;
  2. персональне забезпечення фахівцями та спеціалістами з соціальної роботи та професійної етики;
  3. концептуальне оброблення, частиною якого є: а. процедурна концепція, б. змістова концепція, в. структурна концепція.

Методологічне представлення дослідження

Автор допису провів у листопаді 2010 року дослідження, метою якого було представлення концептуальної пропозиції перегляду етичного кодексу соціальних працівників у Словаччині як релевантної частини його зміни, відповідно до оновлення.

Базовий дослідницький запит був сформульований наступним чином: «Як здійснити перегляд Етичного кодексу соціальних працівників у СР з точки зору змісту, структури та процедурного процесу? Що може містити переглянутий етичний кодекс з точки зору змістовної концепції, яка структура є найбільш підходящою з урахуванням цього і який процедурний процес можна запропонувати для здійснення його перегляду?»

Дослідницькою проблемою було визначення змістових, структурних та процедурних процесів перегляду Етичного кодексу соціальних працівників у СР, особливо ідентифікація ключових цінностей, етичних принципів, специфічних дій, сфер етичної відповідальності та етичних норм, які можуть бути змістовною частиною переглянутого кодексу.

З методологічної точки зору автор обрав якісну стратегію. Використаним методом була аналіз документів, що визначається як якісно-інтерпретативний аналіз обробки матеріалу, який вже існує, відповідно до дослідницької мети. Дослідницька вибірка складалася з 15 вибраних міжнародних та національних етичних кодексів соціальної роботи.(1) У аналізі матеріалів були використані кілька герменевтичних методів, особливо структурний, мовно-синтаксичний, семантичний, прагматичний та змістовний аналіз.

При аналізі етичних кодексів автор приділив увагу наступним зовнішнім та внутрішнім ознакам досліджуваних документів:

  1. Обсяг документа
  2. Форма електронного документа
  3. Інформація про процес його створення/перегляду
  4. Офіційна назва документа та інституція/асоціація, відповідальна за даний текст
  5. Тип кодексу
  6. Використані джерела
  7. Базова структура документа
  8. Декларовані цілі та значення кодексу
  9. Обов'язковість і санкції за його порушення
  10. Специфічні сфери соціальної роботи, яким (не)призначено
  11. Ідентифіковані (ключові) цінності та/або принципи
  12. Сфери відповідальності
  13. Етичні правила

Дані управління були реалізовані в трьох фазах, у рамках яких відбувалося фіксування даних і масштабування на побудованій матриці.

Важливість етичного кодексу

Формулювання етичного кодексу соціальної роботи має кілька причин і значень з огляду на саму професійну діяльність, захист клієнтів, соціальних працівників, професію та її становище в суспільстві. Досліджувані етичні кодекси прямо в тексті вказують 20 цілей і значень (у дужках вказано кількість кодексів у дослідницькій вибірці, якщо вона перевищує 1):

  1. Надає етичні стандарти, які мають слугувати керівництвом під час виконання практики соціальної роботи та відповідального надання послуг (8).
  2. Визначення та чітке представлення ключових цінностей соціальної роботи, які є її невід'ємною частиною (7).
  3. Підтримує етичну дискусію та рефлексію (5).
  4. Етичний кодекс є суттєвим елементом якості наданих послуг клієнтам, а також засобом досягнення та забезпечення цієї якості (4).
  5. Надає стандарти, за якими можна оцінювати та оцінювати професійне поводження (3).
  6. Пропонує цінності та принципи, які мають бути керівництвом для професійного поводження соціальних працівників – як інтерпретувати та застосовувати ці цінності та принципи (3).
  7. Надає керівництво щодо того, як діяти при виборі методів, або рекомендує процедури при виникненні етичних дилем, етичних проблем або професійних конфліктів (3).
  8. Формулювання та чітке представлення основних етичних принципів професії соціальна робота та стандартів професійного поводження (2).
  9. Публічно представляє етичні стандарти, на підставі яких громадськість може вважати професію соціальна робота відповідальною (2).
  10. Поглиблює етичну свідомість.
  11. Надає фокус для професійної ідентичності соціальної роботи.
  12. Підтримує високі стандарти професійної роботи.
  13. Розміщує етичне поводження в центрі інтересів професії.
  14. Визначає проблемні області в практичній соціальній роботі.
  15. Надає основу для розгляду та оцінки формальних скарг щодо неетичного поводження.
  16. Надає соціальним працівникам основу для етичної рефлексії та дій, що відповідають етичним рішенням.
  17. Підтримує соціальних працівників, встановлюючи взаємні права з роботодавцями, колегами та професійною асоціацією.
  18. Надає уточнення поводження соціальних працівників у контексті трудових або юридичних спорів.
  19. Допомагає соціалізації нових працівників у соціальній роботі з огляду на її місію, цінності, етичні принципи та стандарти.
  20. Є важливою частиною освіти соціальних працівників.

Словацький етичний кодекс належить до 20 % кодексів, які не вказують чітко та явно значення та цілі кодексів. Питання полягає в тому, наскільки соціальні працівники усвідомлюють важливість письмового формулювання етичного кодексу. Саме недостатня свідомість його актуальності може бути однією з причин його ігнорування та неактуалізації. Автор пропонує, щоб у переглянутий етичний кодекс був прямо та явно включений його зміст і ціль для професії соціальна робота, соціальні послуги та соціальних працівників.

ПРОЦЕДУРНИЙ КОНЦЕПТ

Процес створення, або перегляду етичного кодексу зазвичай тісно пов’язаний з національною асоціацією соціальної роботи. З 13 досліджуваних національних кодексів (IFSW кодекси ми не включаємо) у 12 випадках за створення та/або перегляд кодексу відповідальні національні асоціації (що становить 93 % частки). Виняток становить італійський етичний кодекс, деCodice deontologico dell’Assistente Socialстворено та переглянуто Ordine Assistenti sociali, що є державним інститутом, відповідальним за виконання професії соціальна робота в Італії. Саме до його компетенції належить створення та оцінка донтологічного кодексу соціальної роботи, зобов’язуючого документа зареєстрованих соціальних працівників в Італії.

На жаль, наразі в Словаччині немає реальної інституції, яка б ініціювала, форсувала та реально здійснювала перегляд і оновлення етичного кодексу соціальної роботи. Разом з Brnulom (2010) автор розмірковував над інституційними підставами:

а)З огляду на історичну зв’язність, найвідповіднішою позицією має бути Асоціація соціальних працівників на Словаччині, яка є членською організацією IFSW і в рамках неї був створений і оголошений поточний етичний кодекс соціальних працівників. Ця, на жаль, наразі не демонструє майже жодної діяльності в Словаччині, ні в напрямку IFSW, тому має статус «тимчасового члена» IFSW, що вже не є формою повноправного членства. Питання полягає в тому, чи можна і підходить чи активізувати діяльність ASP на Словаччині, або шукати іншу інституційну підтримку.

б)У зв'язку з альтернативними позасвітськими організаціями враховуються лише ті, що реально демонструють активну діяльність (на відміну від ASP). За авторським розумінням до уваги підходять, наприклад,Асоціація педагогів у соціальній роботі на Словаччині(AVSP);Асоціація супервізорів і соціальних консультантів(ASSP) і досить молодийАсоціація постачальників соціальних послуг(APSS). Перевага цих асоціацій полягає в тому, що вони мають широкий потенціал фахівців у соціальній роботі та професійній етиці. З іншого боку, кожна з них має обмежений обсяг діяльності, чи то в освіті, консультуванні та супервізії, чи в наданні соціальних послуг. Жодна з них не є універсальною для всіх соціальних працівників на Словаччині.

c)У цьому контексті варто нагадати, що на Словаччині відсутня державна організація соціальних працівників, включаючи одну сильну асоціацію з етичною комісією. Ідея створенняКоморії соціальних працівників на Словаччинітриває вже певний час. Відомі активності Степана Стріженця, які ми можемо датувати ще наприкінці дев'яностих років 20-го століття. На жаль, атмосфера на Словаччині все ще не сприяє тому, щоб така організація могла виникнути. Щоб виникло професійне об'єднання «захищаюче» своїх членів, потрібна не лише сама робота над його створенням, а й політична клімат, який підтримав би такий пропозицію. Саме в цьому напрямку ми бачимо можливість залучитися до AVSP. Його члени могли б допомогти у створенні коморії саме відкриттям дискусії не лише в професійних, а й в політичних колах. Степан Стріженц (2006) навіть у своїй публікації як додаток IX включив конкретний пропозицію закону про створення коморії соціальних працівників. Ми могли б розглядати це як мінімальний шаблон, на якому можна було б працювати над створенням цієї організації. На жаль, після раптової смерті Стріженця жодна подібна інституція досі не вдалося створити

d)У зв'язку з дефіцитом позасвітського сектору варто розглянути, чи не було б доцільніше розробити новіший етичний кодекс у рамках державного управління, наприкладпід керівництвом Міністерства праці, соціальних справ і сім'ї в СР, де наразі більшість виконання соціальної роботи відбувається в рамках державного управління. Це б слідкувало за «італійською моделлю» з урахуванням досліджуваної дослідницької вибірки. Для цього потрібна сприятлива «політична атмосфера».

Інституційне забезпечення оновлення етичного кодексу є в Словаччині однією з ключових проблем. Потенційною альтернативою, яку запропонував автор допису, була б спільна етична робоча група, що складається з фахівців – представників державної служби та позасвітських організацій – під керівництвом Асоціації педагогів у соціальній роботі та MPSVaR. У рамках існуючого інституційного вакууму було б доцільно об'єднати особливо людський потенціал фахівців з галузі освіти, клінічної соціальної роботи, соціальних послуг та етики з різних інституцій, які мають серйозний інтерес до підвищення якості надання соціальної роботи та соціальних послуг шляхом розвитку професійної етики. Під час спільного діалогу збільшаться можливості знаходження підходящого інституційного рішення.

На підставі досвіду з хорошої практики, виявленої в дослідженні, доцільно, щоб була створена одна «професійна група», координована однією особою (у нашому випадку «етична робоча група»). Якщо ця офіційно делегована національною асоціацією, вона називається ревізійною комісією (на Словаччині наразі непридатна). Ця може запросити фахівця – спеціаліста з іншої країни або IFSW (залежить від розгляду).

За досвідом кількох національних асоціацій(2) можна розрізнити три фази процесу ревізії національного етичного кодексу.

  1. Фаза дослідження– критичне вивчення відповідної літератури з галузі професійної етики, первинної літератури та ідентифікація важливих концепцій. У цій фазі може проводитися дослідницький аналіз відповідних документів, особливо вибраних етичних кодексів, під керівництвом дослідницької команди. Пропозиція автора представляє саме цю етапу. Результатом цієї фази є створення базового концепту нового кодексу або ревізія старішого.
  2. Фаза ідей і зауважень– до активної участі у ревізії кодексу запрошуються всі важливі інституції та організації.
  3. Ревізійна фаза– зауваження оцінюються комісією і впроваджуються у текст робочого викладу. Після її завершення формується фінальний текст, який буде оцінений найвищим органом національної асоціації (зазвичай загальним збором). Після його затвердження ревізований документ вводиться в дію за узгодженою датою.

З першою фазою тісно пов'язаний питання ідентифікації використаних джерел при ревізії етичного кодексу. У рамках дослідницької вибірки 12 кодексів вказує принаймні одне джерело. У кодексах зазначені джерела можна розділити на чотири основні групи:

  1. Міжнародні документи(9 кодексів) – людсько-правового характеру, особливо Загальна декларація прав людини та інші документи, що з неї відводяться, швейцарський кодекс також вказує Європейську соціальну хартію;
  2. Міжнародний етичний кодекс(11 кодексів) – всі національні кодекси, що містять принаймні одне джерело, згадують міжнародний етичний кодекс, чи то в його актуальній формі, чи в старій версії, залежно від того, чи кодекси попередні 2004 року чи після;
  3. Національні етичні кодекси інших країн(3 кодекси) – джереловими кодексами є американський NASW 2008 (з нього черпають канадський, австралійський і російський кодекс); австралійський AASW – у старій версії з 2002 року (з нього черпають канадський, британський і російський кодекс); британський BASW 2002 (черпає з нього російський кодекс). Російський етичний кодекс, окрім зазначених трьох кодексів з нашої дослідницької вибірки, розглядав також ще чотири кодекси (данський, польський, фінський і з Литви);
  4. Національні законодавчі документи(3 кодекси) – найперш за все Конституції даних держав; до них можна приєднати і італійський етичний кодекс, створений під керівництвом держави.

Для ревізії українського етичного кодексу соціальних працівників важливо ідентифікувати джерела, а саме чотири групи джерел, з огляду на етап дослідження. Автор рекомендує для дослідження усі зазначені джерела, зокрема:

  1. Міжнародні документи а)Документи ООН: Загальна декларація прав людини; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права; Договір про усунення усіх форм расової дискримінації; Договір про усунення усіх форм дискримінації жінок; Договір про права дитини; б)Європейська соціальна хартія(2006) – документ Ради Європи; в)Документи Європейського Союзу– найперш за все Хартія основних прав Європейського Союзу та Лісабонська угода;-Міжнародний етичний кодекс– IFSW/IASSW 2004; - Національні етичні кодекси інших країн– автор пропонує звертати увагу найперш за все на NASW 2008, AASW 2010, AS 2006, SSP ЧР 2006; - Національні законодавчі документи– найперш за все Конституцію України (закон № 460/1992 З. з.); далі закон № 365/2004 З. з. (закон про антидискримінацію); закон № 300/2005 З. з. (кримінальний закон); закон № 428/2002 З. з. (про захист персональних даних) і закон № 448/2008 З. з. (про соціальні послуги) у змінах пізніших нормативних актів.

КОНЦЕПТ ЗМІСТУ

Ключові цінності соціальної роботи

Соціальна робота сьогодні розуміється як професія, заснована на цінностях. З середини вибірки шість національних етичних кодексів ідентифікували, назвали і чітко представили ключові цінності соціальної роботи. Специфічним є міжнародний етичний кодекс IFSW/IASSW (2004), який фактично ідентифікував дві ключові цінності, але категоризував їх як «засадні принципи» – права людини і людська гідність та соціальну справедливість. Кількість окремих ключових цінностей у вибірці становила одинадцять. Я їх перелічую у порядку за кількістю виявлень:

  1. Соціальна справедливість (6)
  2. Гідність і цінність людини (5)
  3. Цілісність (4) 4a. Компетентність (3) 4b. Служба (3) 5a. Права людини (2) 5b. Гуманізм (2) 6a. Важливість людських відносин (1: NASW 2008) 6b. Конфіденційність (1: CASW 2005) 6c. Повага до особистостей (1: AASW 2010) 6d. Соціальна активність, мобільність і гнучкість (1: ССОПиР 2003)

З точки зору якісних досліджень слід зазначити, що вища частота представлення означає критерій загальнішого і універсальнішого прийняття з міжнародного (наднаціонального) погляду, але окремість позначення деякої з цінностей як ключової може бути знаком національної специфіки. Її якісний зміст не є жодним чином меншим. Разом із ключовими цінностями в цій фазі дослідження було ідентифіковано 32 важливих етичних принципів соціальної роботи.

Словенський етичний кодекс належить до групи кодексів без явного, зрозумілого і очевидного визначення ключових цінностей. У великій мірі це пов’язано зі старим міжнародним кодексом IFSW 1994. Такий стан не відповідає актуальним тенденціям у професійній етиці, що соціальна робота є професією, що ґрунтується на цінностях. Автор тому пропонує, щоб у переглянутому етичному кодексі були ідентифіковані та названі цінності, які ми можемо позначити як ключові і які стануть основною етичною базою для формулювання окремих принципів і правил поведінки. З огляду на глобальну спільноту було б доречно вказати обидва основні принципи IFSW/IASSW, тобто 1)повага до людських прав і людської гідності; 2) підтримка соціальної справедливості. Завдяки своїй актуальності та частому з'явленню в національних кодексах вони заслуговують уваги ще дві ключові цінності:3) компетентність; 4) цілісність. Питання полягає в ідентифікації цінності/цінностей, що мають значення для національного контексту соціальної роботи на Словаччині. Словенський етичний кодекс є специфічним – і в цьому пункті близький до NASW (2008) – з акцентом на пріоритетність служби:Соціальний працівник у своїй роботі вважає за пріоритетну зобов’язання служити (1.C).

Області відповідальності та етичні стандарти поведінки

У всьому дослідницькому наборі було ідентифіковано 6 областей відповідальності та 68 стандартів поведінки. 41 % випадків правил етичної поведінки стосується клієнтів, але лише 4 % відповідальності соціальних працівників перед собою. Такі також вказуються лише неявно в рамках інших областей відповідальності, особливо з огляду на професійну поведінку. Словенський етичний кодекс у багатьох аспектах відстає від міжнародних і національних етичних стандартів. Щодо позначень окремих областей відповідальності, недолік полягає переважно у зведенні робочого середовища виключно до відповідальності соціальних працівників перед роботодавцями та організаціями роботодавців. Такий односторонній і односторонній погляд не відповідає сучасним стандартам. Тому слід змінити назву на етичну відповідальність перед робочим місцем. З огляду на окремі області відповідальності автор підкреслює наступне:

1. У рамках відповідальності перед клієнтами

Питання полягає в термінологічній (не)відповідності використання позначення «клієнт», яке в багатьох кодексах, включаючи IFSW/IASSW (2004), замінено виразом «користувач соціальних послуг». Ця важлива епістемологічна проблема має бути у нас ширше обговорена.

У відповідності з міжнародним етичним кодексом і добрим практикою кількох національних кодексів ASP SR (1997) коротко вказується пріоритетність інтересів клієнта, обов’язок збереження конфіденційності інформації, повага до права на приватність і виступ соціального працівника на рівні високого стандарту. Це слід ширше розвинути і поглибити, наприклад, «інформованим згодою» у зв’язку з захистом персональних даних, гарантованим у Словаччині законом № 428/2002 Z. z. про захист персональних даних у редакції пізніших нормативних актів. Крім того, відсутні наступні, у дослідженні розпізнані теми, які слід явно вказати і розвинути:

  • антидискримінація– у відповідності з Конституцією Словаччини і законом № 365/2004 Z. z. (закон про антидискримінацію);
  • повага до права клієнта на доступ до інформації про себе;
  • повага і підтримка права на участь;
  • посилення і уповноваження клієнтів;
  • ризики двоєвих і багатозв'язкових відносин;
  • уникання сексуального домагання і сексуального насильства– у відповідності з законом № 300/2005 Z. z. (статутний закон);
  • розпізнавання етнічної, культурної і національної різноманітності, включаючи ідентифікацію сильних сторін різних культур.

Щоб етичний кодекс соціальних працівників став невід’ємною складовою соціальної роботи, необхідно дотримуватися постійної поваги до людини як людської істоти (Hučík, Hučíková, 2009, с. 156).

2. У рамках відповідальності перед професією

Словенський етичний кодекс у цій області коротко присвячує трьом нормам:збереженню честі професії; службі суспільству(що було б більш доречно включити до сфери відповідальності перед суспільством);розвитку знань. Ці слід поглибити і додати до них інші, ідентифіковані у міжнародному етичному кодексі та добрій практиці національних етичних кодексів:

  • етична відповідальність співпраці зі школами соціальної роботи– це серйозна актуальна проблема, з якою стикаються студенти соціальної роботи;
  • професійна та беззлобна поведінка соціальних працівників– у зв'язку з пунктами 1. А. С. Д у ASP SR, 1997;
  • надання послуг лише в межах власної компетенції;
  • захист професії від несправедливої критики разом із конструктивними критичними пропозиціями позитивної зміни;
  • робити етично обґрунтовані рішення.

3. У рамках відповідальності перед колегами

Словенський етичний кодекс не розрізняє і не називає дві групи колег – з соціальної роботи та з інших допоміжних професій. У цій сфері відповідальності дуже стисло розглядаються дві норми:ввічливість і доброзичливість; робота з клієнтами колег(норма, спрямована фактично на клієнтів). Ці слід поглибити і додати до них інші, ідентифіковані у міжнародному етичному кодексі та добрій практиці національних етичних кодексів:

  • потреба співпраці з колегами у соціальній роботі та експертами з інших допоміжних професій;
  • консультування з колегами– як важливий інструмент підвищення якості та подальшого професійного зростання;
  • уникання негативного критичного ставлення, а такожпотреба попередження про порушення професійної етики– тут важливо зв'язування з інституційним забезпеченням професійної асоціацією або органами держави;
  • відповідальність за соціальних працівників із серйозними труднощами– також необхідне систематичне та інституційне вирішення.

4. У рамках відповідальності перед робочим місцем

Я раніше зазначив неприйнятність старої форми назвивідповідальність перед роботодавцями та організаціями роботодавців, оскільки це є одностороннім і односторонньо спрямованим. У цю сферу відповідальності було б доречно додати стандарти, ідентифіковані у міжнародному етичному кодексі та добрій практиці національних етичних кодексів:

  • зусилля щодо найвищого стандарту якості наданої послуги– було б доречно, щоб етичний кодекс належав до стандартів якості соціальних послуг, зазначених у закіні № 448/2008 Z. z.
  • неприйняття дискримінації, булінгу та переслідування на робочому місці– у відповідності до Конституції СР, закону № 365/2004 Z. z., закону № 200/2005 Z. z. Законодавство про працю (закон № 311/2001 Z. z. у складі пізніших нормативних актів);
  • регулярне перевіряння ефективності процесу надання соціальних послуг– у відповідності до закону № 448/2008 Z. z.

5. У рамках відповідальності перед суспільством

Словенський етичний кодекс у цій сфері коротко розглядає одну норму –підтримку загального добробуту суспільства. Цю норму слід поглибити та додати до неї інші, ідентифіковані у міжнародному етичному кодексі та у хорошій практиці національних етичних кодексів:

  • покращення соціальних умов і солідарність;
  • справедливо розподіляти ресурси;
  • підтримка участі у громадському житті.

У цій сфері було б корисно провести дискусію з експертами з соціальної політики, або запросити їх як активних учасників і членів «робочої етичної групи».

6. У рамках відповідальності перед собою

Інноваційним кроком у рамках міжнародних етичних стандартів було б чітке вказання відповідальності соціального працівника перед собою як специфічної сфери відповідальності. Автор пропонує саме цей підхід. З огляду на зміст було б доречно вказати:

  • обов’язок професійної самопіклування;
  • інструментальне забезпечення професійного зростання

– включаючи супервізію, постійне навчання тощо;визнання можливостей конфліктів інтересів, виникнення дилематичних або проблематичних сфер у професійній діяльності. Специфічні сфери діяльності у соціальній роботі

Часткова дослідницька запитання звучала так: «Яким специфічним діяльностям присвячуються етичні кодекси? З'ясовано наступне:»

  1. Дослідження(8 кодексів)
  2. Супервізія(4 кодекси)
  3. Освіта і тренування(4 кодекси)
  4. Менеджмент(3 кодекси)
  5. Оцінка(2 кодекси)
  6. Психотерапіявиконувана соціальним працівником (1 кодекс).

Словакський етичний кодекс у зв'язку з IFSW 1994 коротко вказує як специфічні області дослідження і вивчення (словакська форма терміну «викладання»). Обидві специфічні області професійної діяльності соціальної роботи було б доцільно далі розвинути і доповнити. З огляду на етичні відповідальності перед собою, професією і робочим місцем було б належним доповненням також про дуже важливу професійну діяльність, якою є супервізія. Ця стала в Словаччині одним із стандартів якості надання соціальної послуги. Оскільки у нас не створено специфічний етичний кодекс супервізії, було б доцільно її впровадити в національний етичний кодекс. Поточним ідентифікованим трендом з огляду на область відповідальності перед робочим місцем, відповідно самостійно, є розробити і ввести етичні стандарти управління. Щодо актуальності такого підходу було б доцільно вести дискусію в рамках робочої етичної групи.

У професійній літературі ми знаходимо кілька етичних принципів, які слід дотримуватися в соціальному консультуванні та в інших допоміжних професіях (критичність до професії і до власної особи, самопожертва під контролем, професійний відсторонення, забезпечення чутливих потреб консультанта і захист клієнта, колегіальність і відкритість, конфіденційність, мовчання про інформацію і дані тощо. (порів. Хучік, Жолнова, 2006).

СТРУКТУРАЛЬНИЙ КОНЦЕПТ

У дослідницькому вибірці ми можемо розрізнити типологію з огляду на обсяг впливу і характер кодексів. I.Етичний кодекс соціальної роботи– з досліджених кодексів 7; II.Етичний кодекс соціальних працівників– з досліджених кодексів загалом 8. Швейцарський етичний кодекс є специфічним тим, що в назві маєBerufskodex der Professionellen Sozialer Arbeit, але з огляду на зміст іде скоріше про етичний кодекс соціальних працівників.

Поточний Етичний кодекс соціальних працівників у СР є за назвою і змістом національним етичним кодексом соціальних працівників. Важливим питанням для дискусії робочої групи і ширшої професійної спільноти є, чи має ревізований кодекс зберегти цей характер, або було б доцільніше його розширити на «етичний кодекс соціальної роботи». Автор схиляється до другої альтернативи з наступних причин:

а)у етичному кодексі соціальної роботи можна і доцільно розширити зміст на специфічні діяльності, як-от супервізія, дослідження, управління тощо. (див. вище); б)у етичному кодексі соціальної роботи краще враховувати взаємність етичних відповідальностей, наприклад, з огляду на робоче місце не підходить вказувати виключно відповідальність соціальних працівників перед роботодавцями, а також відповідальність роботодавців, відповідно управління; в)етичний кодекс соціальної роботи краще впроваджує у свій текст також студентів соціальної роботи, які за словакським законодавством ще не можуть бути визначені як соціальні працівники.

Обсяг кодексу пов'язаний найчастіше з змістом і типологією. За кількістю слів і розміром документа можна розділити кодекс на 5 шкал:

A.

Дуже маленький (до 1.000 слів) – лише словакський,

B.

Менший (1.000 – 2.500 слів) – 6 кодексів, наприклад чеський,

C.

Середній (2.501 – 6.000 слів) – 3 кодекси, російський є граничний,

D.

Великий (6.001 – 10.000 слів) – 3 кодекси, наприклад американський,

E.

Дуже великі (понад 10 000 слів) – 2 кодекси, наприклад австралійський.

Етичний кодекс соціальних працівників у СР розташовується в найнижчій шкалі з урахуванням розміру. За своїм обсягом він належить до найменших етичних кодексів соціальної роботи у світі. При його ревізії головним критерієм є переважно змістовний підхід, але було б доцільно розглянути межі, до яких повинен йти ревізований текст. Ураховуючи певне правило цілісності, автор пропонує максимальний зсув у порівнянні з вказаною шкалюванням на 2 шкали – тобто на меншу або середню.

У досліджуваній вибірці ми можемо розрізнити за результатами першої дослідницької фази три типи документів з урахуванням їх фізичної та змістовної цілісності:

  1. Ціліснідокументи з урахуванням змісту та фізичної форми – 13 кодексів;
  2. Змістово розділенідокументи – 1 кодекс, і хоча IFSW 1994, який складається з двох документів International Declaration of Ethical Principles of Social Work та International Ethical Standards for Social Workers;
  3. Фізично розділенідокументи – 1 кодекс, і хоча канадський, що складається з Code of Ethics та Guidelines for Ethical Practice, при цьому це фізично окремі документи.

Стандартна структура етичних кодексів зазвичай має три основні частини та одну факультативну. Серед основних структурних частин разом із вибірковим змістом входять:

I. Вступ

  • Пreambula
  • Визначення соціальної роботи
  • Ідентифікація використаних джерел
  • Значення та мета етичного кодексу

II. Цінності та принципи

  • Ідентифіковані ключові цінності (принципи)
  • Детальніша характеристика окремих цінностей та принципів

III. Стандарти поведінки

  • Розділені за окремими сферами відповідальності (та специфічними діями)

Факультативною складовою можуть бути специфічні положення з урахуванням особливого характеру національних кодексів, наприклад дисциплінарні та санкційні заходи (італійський кодекс), або проблемні області та способи їх вирішення (чеський кодекс). Найчастіше зустрічається факультативна складова у вигляді додатків, які можуть містити:

IV. Додатки

  • Словник
  • Використані бібліографічні посилання
  • Подяка
  • Приклади формулярів

З урахуванням стандартної структурування відсутня у slovenskому етичному кодексі частина про цінності та принципи. Сучасним елементом ревізії етичного кодексу має бути ретельне розроблення саме цієї частини та впровадження її у текст.

Обов'язковість етичних кодексів

З урахуванням обов'язковості етичних кодексів ми можемо розрізнити за дослідницькими результатами чотири шкали:

  1. Кодекси рекомендуючого характеру– окрім етичного апелю йому бракує будь-якого механізму забезпечення дотримання етичних норм. Не відносяться до жодних дисциплінарних заходів і не мають створеної санкційної системи; з дослідженої вибірки йдеться про 4 кодекси – обидва міжнародні документи, словацький і чеський етичний кодекс;
  2. Кодекси зобов'язкові для членів асоціації без уточненого дисциплінарного та санкційного механізму– у порівнянні з першим типом ці мають зобов'язання явно вказане в тексті. Це 5 кодексів, при цьому канадський контроль дотримання передав на території; британський і ізраїльський залишають дисциплінарні заходи на державну адміністрацію і два кодекси жоден дисциплінарно-санкційний механізм не вказують (російський, шведський);
  3. Кодекси зобов'язкові для членів асоціації з уточненням дисциплінарного та санкційного механізму– у 4 кодексах з дослідженої вибірки національні асоціації мають власні органи („етичні комісії“) з дисциплінарними та санкційними повноваженнями. На них потім етичні кодекси звертаються (німецький), при цьому більшість з них прямо в тексті не присвячує дисциплінарним і санкційним заходам – ці розроблені в окремому документі (наприклад, американський, австралійський), винятком є швейцарський кодекс, який коротко вказує також дисциплінарно-санкційні заходи прямо в тексті.
  4. Кодекс під керівництвом державної установи, що безпосередньо забезпечує механізм контролю – 1 кодекс: італійський.

Словацький етичний кодекс належить до першої групи – це кодекс рекомендаційного характеру. До цього ще треба додати, що оскільки йдеться про документ ASP SR, що є позаурядовою установою, що об'єднує соціальних працівників добровільно і не є державною асоціацією, такий етичний кодекс є незобов'язковим. Зусилля ревізії етичного кодексу мають бути спрямовані таким чином, щоб його дотримання було можливим від самих соціальних працівників. У зв'язку з інституційним вакуумом на Словаччині одна з можливих альтернатив – так званий «італійський шлях», тобто через керівництво державної адміністрації (MPSVaR SR). Прикладом з хорошої практики на Словаччині є Етичний кодекс медичного працівника, що міститься в законодавстві – як додаток № 4 закону № 578/2004 Z. z. про постачальників медичної допомоги.

Висновок

Ревізія етичного кодексу соціальної роботи на Словаччині є надзвичайно актуальним викликом, який тісно пов'язаний з якістю надання соціальних послуг. Квалітативне дослідження автора щодо порівняння міжнародних і національних етичних кодексів може бути одним із важливих кроків у процесі комплексної ревізії етичного кодексу соціальних працівників у Словачкій Республіці. Ключовою проблемою в цій галузі є інституційний вакуум, оскільки немає організації, яка б ініціювала, форсувала та реалізувала цей процес. Пропонованим рішенням є тому, що цей процес ініціювати кількома фахівцями з галузей соціальної роботи та професійної етики, які створили б міжінституційну робочу групу. Обговорення та переоцінка слід провести у кількох сферах і темах, такими як етична відповідальність перед собою, робочим місцем і школами соціальної роботи, далі повага до людської гідності, антидискримінація, професійні межі у відносинах і інше.

Автор: doc. PhDr. ThDr. Andrej Mátel, PhD.

Список бібліографічних посилань

[1] Akademikerförbundet SSR. 1997. Yrkesetiska riktlinjer för socionomer. Stockholm : ASSR, 1997. 8 s. [online 2010-17-10]. Доступно в інтернеті: < http://www.ifsw.org/cm_data/Sweden_ethics_swe.pdf >. [2] Associação dos profissionais de serviço social. 2007. Código de Ética. Lisboa : APSS, 2007. [online 2010-15-10]. Доступно в інтернеті: < http://www.apross.pt/interna.php?idseccao=12 >. [3] Australian Association of Social Workers. 2010. Code of Ethics. 3rd Ed. Canberra : AASW, 2010. 55 s.ISBN 978-0-9808661-0-0. 2002. Code of Ethics. 2nd Ed., Canberra : AASW, 2002. 33 s.ISBN 0-909255-32-6. [4] Avenirsocial. 2006. Berufskodex der Professionellen Sozialer Arbeit. Bern : AvenirSozial, 2006. 4 s. [online 2010-15-10]. Доступно в інтернеті: < http://www.ifsw.org/cm_data/Berufskodex_A4_d_1.pdf >. [5] BRNULA, P. 2010. Reálna potreba praxe alebo len nevyhnutnosť. In: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010b. Aplikovaná etika v sociální práci. Brno : Institut mezioborových studií, 2010.ISBN 978-80-87182-13-0, s. 40 – 51. [6] Canadian Association of Social Workers. 2005. Code of Ethics. Ottawa : CASW, 2005. [online 2010-15-09]. Доступно в інтернеті: < http://www.casw-acts.ca/practice/codeofethics_e.pdf >. [7] Canadian Association of Social Workers. 2005. Guidelines for Ethical Practice. Ottawa : CASW, 2005. [online 2010-15-09]. Доступно в інтернеті: < http://www.casw-acts.ca/practice/guidelines_e.pdf >. [8] Consejo general de colegios oficiales de diplomados en trabajo social y asistentes sociales. 1999. Código Deontológico de la Profesión de Diplomado en Trabajo Social. Madrid, 1999. [online 2010-15-09]. Доступно в інтернеті: < http://www.trabajosocialnavarra.org/index.php?option=com_content&view=article&id=5&Itemid=8 >. [9] Consiglio nazionale. 2009. Codice deontologico dell’Assistente Sociale, Roma : CN, 2009. [online 2010-15-09]. Доступно в інтернеті: < http://www.cnoas.it/codicedeontologico.php >. [10] Deutscher Berufsverband für Soziale Arbeit. 1997. Berufsethische Prinzipien des DBSH. Göttingen, 1997. [online 2010-15-09]. Доступно в інтернеті: < http://www.dbsh.de/BerufsethischePrinzipien.pdf >. [11] Hučík, J – Hučíková, A. 2009. Kauzistika v sociálnej práci. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety, 2009. 203 s.ISBN 978-80-89271-66-5. [12] Hučík, J. – Hučíková, A. 2010. Kazuistika v špeciálnej pedagogike. Prešov: PU v Prešove, Pedagogická fakulta, 2010.ISBN 978-80-555-0143-7. [13] Hučík, J. – Žolnová, J. 2006. Etika v špeciálnopedagogickom poradenstve. In: EFETA, 2006, roč. XVI. č. 3.ISSN 1335-1397. [14] International Federation of Social Workers. 1994. The ethics of social work: Principles and standards. Geneva : IFSW, 1994. [online 2010-15-8]. Доступно в інтернеті: < http://www.ifsw.org/p38000139.html >. [15] International Federation of Social Workers – International Association of Schools of Social Work. 2004. Ethics in Social Work: Statement of Principles. Geneva : IFSW, 2004. [online 2010-15-8]. Доступно в інтернеті: < http://www.ifsw.org/p38000398.html >. [16] Mátel, A. a kol. 2010a. Etika sociálnej práce. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 183 s.ISBN 978-80-89271-85-6. [17] Mátel, A. 2010b. Оновлення етичного кодексу соціальних працівників Slovenskej republiky – базовий план In: Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej конференції. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety. 413 с.ISBN 978-80-89271-89-4, с. 274-284. [18] Mátel, A. – Roman, T. 2010a. Етика в супервізії – ключові цінності та вибрані етичні аспекти. In: Prohuman, odborný internetový časopis. [online 2010-30-09]. Dostupné na internete: < http://www.prohuman.sk/socialna-praca/etika-v-supervizii%E2%80%93klucove-hodnoty-a-vybrane-eticke-dorazy >.ISSN 1338-1415. [19] Mrázová, A. 2000. Етичний кодекс соціальних працівників SR. Žilina: ASPS, 1997. In: Zdravotníctvo a sociálna práca. Trnava: FZaSP, 2004. [20] National Association of Social Workers. 2008. Code of Ethics. Washington: NASW, 2008. [online 2010-18-5]. Dostupné na internete: < http://www.socialworkers.org/pubs/code/code.asp >. [21] Союз социальных педагогов и социальных работников. 2003. Кодекс этики социального работника и социального педагога. Москва, 2003. 20 с. [online 2010-30-09]. Dostupné na internete: < http://socpedagogika.narod.ru/Kodeks.html >. [22] Společnosti sociálních pracovníků České republiky. 2006. Етичний кодекс соціальних працівників Чеської республіки. Praha: SSP ČR, 2006. [online 2010-15-10]. Dostupné na internete: < http://www.socialnipracovnici.cz/images/pdf/Eticky%20kodex%20SSPCR.pdf >. [23] Schavel, M. – Tomka, M. 2010. Зáklady supervízie a supervízia v praktickej výučbe v sociálnej práci. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 193 с.ISBN 978-80-89271-87-0. [24] Strieženec, Š. 2006. Теорія та методологія соціальної роботи. Trnava: Tripsoft, 2006. 296 с.ISBN 80-969390-4-1. Medzinárodné a legislatívne dokumenty [25] Európska únia. 2003. Хартія основних прав Європейського Союзу. Bratislava: SNSLP, 2003. 28 с.ISBN 80-89016-07-3. [26] Európska únia. 2007. Лісабонська угода. Офіційний вестник ЄС (2007/C 306/01-271).ISSN 1725-5236. [online 2010-18-10]. Dostupné na internete: < http://www.socialworkers.org/pubs/code/code.asp >. [27] Організація Об'єднаних Націй. 1948. Загальна декларація прав людини, A/RES/217/III. [28] Rada Európy. 2009. Європейська соціальна хартія (редагована). Bratislava: Epos, 2009. 48 с.ISBN 978-80-8057-817-6. [29] Закон ч. 460/1992 Z. z. z 1. вересня 1992 Конституція Slovenskej republiky. [30] Закон ч. 365/2004 Z. z. z 20. травня 2004 про однакове ставлення в деяких сферах і про захист від дискримінації та про зміну та доповнення деяких законів (закон про антидискримінацію). [31] Закон ч. 578/2004 Z. z. z 21. жовтня 2004 про постачальників медичної допомоги, медичних працівників, організацій у сфері охорони здоров'я та про зміну та доповнення деяких законів. [32] Закон ч. 300/2005 Z. z. z 20. травня 2005 Кримінальний кодекс. [33] Закон ч. 305/2005 Z. z. про соціально-правову охорону дітей і про соціальну куріатуру та про зміну та доповнення деяких законів у складі пізніших положень. [34] Закон ч. 448/2008 Z. z. про соціальні послуги та про зміну та доповнення закону ч. 455/1991 Zb. про підприємництво (підприємницький закон) у складі пізніших положень.

(1) Конкретно йшлося про 2 міжнародні етичні кодекси (IFSW 1994; IFSW IASSW 2004); 4 позаєвропейські етичні кодекси (американський NASW 2008; канадський CASW 2005; австралійський AASW 2010; ізраїльський SWI 2007) і 9 європейських (окрім slovenského britský BASW 2002; český SSP ČR 2006; російський ССОПиР 2003; німецький DBSH 1997; швейцарський AS 2006; шведський ASSR 1997; португальський APSS і італійський CN 2009).

(2) Найбільше National Association of Social Workers, Canadian Association of Social Workers, Australian Association of Social Workers та British Association of Social Workers.