Родина та соціальна робота

Вступ

Стаття присвячена родині, її визначенню та представленню її основних типів, функцій та допомоги з боку соціального працівника. Родина представлена з погляду багатьох фахівців, чи то соціологів, чи психологів; родина визначена як з погляду соціологічного словника, так і з погляду чинного законодавства — закону про родину. Далі стаття характеризує типи родин на основі статистики зі статистичного управління та презентує шість основних функцій родини. Завершення статті присвячене процедурам соціальної роботи з родиною. У ньому звертається увага на процедури та правила соціального працівника під час роботи з родиною, а також на методи супервізії, яка має бути корисною як один із останніх варіантів.

Родина

Родина являє собою просту модель суспільства. Оскільки ми будемо працювати з цим поняттям, ми спробуємо визначити цей базовий термін — «РОДИНА». Для соціального працівника, який працює з родиною, це поняття є важливим. Первісне значення слова родина означало спільноту людей, які живуть під одним дахом, підпорядковуються одній владі та дотримуються встановлених правил. Сучасне законодавство визначає родину як одиницю, засновану на моногамному шлюбі. У зміненому законі про родину № 36/2005 З. з. шлюб визначено як союз чоловіка та жінки, що виник на основі їхнього добровільного та вільного рішення з метою створення тривалої та гармонійної спільноти, яка забезпечить належне виховання дітей. Шлюб — це рівноправні стосунки з дотриманням взаємної поваги, гідності, допомоги, спільного виховання дітей та створення здорового родинного середовища.

Великий соціологічний словник визначає родину як спільне домогосподарство, що складається з батьків та їхніх власних або усиновлених дітей. Вони утворюють замкнену, малу інтимну групу, в якій переважають довірливі особисті контакти. Ця родина характеризується спільними інтересами та значним ступенем солідарності. (Великий соціологічний словник II, 1996).

У недавньому минулому ми зустрічали в фаховій літературі безліч різних визначень родини, наприклад, що родина виникла насамперед через потребу захищати своє потомство, навчати, виховувати та готувати його до життя (Matejček, Z., 1994). Сучасні автори визначають родину як вид інституції, що має незамінне значення для розвитку та життя людини. Окрім задоволення психічних, соціальних та фізичних потреб, родина забезпечує підтримку, яка необхідна для суспільної самореалізації. Родина є джерелом зразків поведінки для подальшого життя та скарбницею досвіду. (Fischer, Škoda, 2009)

Родину також можна сприймати як важливий чинник соціалізації, що дає дитині перший і дуже сильний досвід у житті. Дитина в родині бачить поведінку інших, співпрацю, взаємодопомогу, ставлення та погляди, а також цінності батька та матері. Ця родина включає дитину в спосіб життя, навчає її соціальним вимогам та нормам. Далі ми звертаємо увагу на те, що родину можна сприймати як соціально значущу ланку між людиною та суспільством, і тому вона має значення як для людини, так і для всього суспільства. Для людини важливо, в якій родині вона живе, а для суспільства важливо, з яких родин воно складається (Keller, J., 2008). За Laca (Laca, 2011), родина становить важливу частину життя кожної людини. За своєю суттю вона є формою постійного співжиття осіб, які пов'язані шлюбними, партнерськими, кровними, а також усиновленими зв'язками. Родина має своє коріння в минулому, а її спрямування — у майбутнє.

Родина має для суспільства незамінне значення. За Marschϋtz, з одного боку, піклуючись про своїх старих і хворих членів, яким вона надає незамінну послугу, а з іншого боку, родина присвячує себе молодому поколінню і відкриває йому двері в життя (Marschűtz, 2008).

Німецький соціолог René König назвав родину «суспільно тотальним феноменом», причому аналізи родини мають, за його словами, «стратегічно центральну позицію» (in Sociológia 38, 2006, № 1, стор. 6).

Типи родин

Усі представлені нами визначення родини є позитивними і мають свою легітимність, проте погляньмо на родину з погляду статистичного управління, яке здійснило оцінку родин з кількох точок зору. За останні три десятиліття словацька родина зазнала значних змін, зокрема внаслідок трансформаційних процесів у суспільстві. Відбувся відхід від традицій, особливо в тому сенсі, що родина та батьківство вже не пов'язуються суворо зі шлюбом. Як зазначає статистичне управління, молоді люди переоцінюють пріоритети, особливо у виборі «батьківство проти професійної кар'єри». Розлучення часто сприймається як одне з рішень у разі незгоди партнерів. У сучасний час неповна родина вже не вважається небажаним аспектом, відбувається дезінтеграція родини, тобто взаємна підтримка членів родини входить у конфлікт із вимогами особистої незалежності (Статистика в контекстах, 2023).

Сучасний образ словацької родини на основі «Перепису населення 2021 року» ми представимо за даними, які оприлюднило статистичне управління. Як зазначає статистичне управління, станом на 1 січня 2021 року у Словаччині було 1 436 078 родин — родинних домогосподарств, що становить 60 % від усіх цензових домогосподарств, причому в них проживає майже 4,2 мільйона мешканців, тобто в родинних домогосподарствах проживає 80 % мешканців, які задекларували станом на 1 січня 2021 року своє проживання на території Словаччини. До цих родин включені повні родини (утворені родинами подружніх пар та родинами пар, що співживуть) та неповні родини (утворені самотніми батьками/матерями з дитиною/дітьми). Родини подружніх пар становлять 66 % родинних домогосподарств, родини пар, що співживуть (9 %), та родини самотніх батьків з дітьми (25 %).

Рисунок 1: Структура родин у СР у 2021 році

Як далі зазначає статистичне управління, більшість родин — це родини з дітьми. Вони декларують, що майже 944,6 тисячі родин, заснованих шлюбом (RZM), становлять 38,1 % без дітей та 584,3 тисячі з дітьми, що складає аж 61,9 %.

Кількість родин, заснованих співжиттям, становила 50,8 тисячі, з них 37,7 % без дітей та 62,3 % з дітьми.

Якщо ми подивимося на так звані неповні родини, то виявимо, що ці родини становлять другу за чисельністю групу родин, з чисельністю майже 357,2 тисячі. Переважають неповні родини з однією дитиною — 68,9 %.

Таблиця 1: Родинні домогосподарства за кількістю дітей у СР, 2021

Джерело: Статистичне управління СР 2023

Увага з боку статистичного управління була приділена також альтернативним формам сімейного співжиття. Джерелом змін у сім’ї є впливи, які спричиняють певну диверсифікацію форм сімейного співжиття, як-от життєві події, але насамперед тривалість стосунків, ранній і частий дошлюбний досвід у сфері сексуального життя, відкладання батьківства, вищий акцент на матеріальних цінностях, прагнення до збереження індивідуальної свободи чи кар’єрні амбіції. І так культурний тиск на одну, певну загальнообов’язкову модель сім’ї послабшав, і шукаються та створюються різні рішення, а різні люди приймають різні рішення відповідно до своїх уподобань, і оскільки для створення сім’ї потрібні двоє, частиною вибіркового парування все частіше стає узгодження моделі сім’ї, до якої прямує пара (Možný, 2006).

У межах останніх десятиліть не лише за кордоном, а й у Словаччині утвердилася альтернативна сім’я, яка виникла внаслідок розпаду біологічних сімей на основі нових партнерських стосунків. Цей тип сім’ї ми знаємо також під назвою реконструйована сім’я, або ж доповнена сім’я, заново створена сім’я чи навіть як нерідна сім’я. З погляду багатьох фахівців очевидно, що такий тип сім’ї представляє найскладнішу мережу сімейних стосунків.

По суті, ця сім’я складається з батьків і принаймні однієї дитини, яка має прямий родинний зв’язок лише з одним із батьків, проте водночас у такому типі сім’ї можуть перебувати і спільні діти від теперішніх стосунків. Завдяки статистичному управлінню було виявлено 48 950 таких сімей, і в них перебувала принаймні одна дитина, яка мала батьківський зв’язок лише з однією особою в подружній або когабітаційній парі. Більшу частину таких реконструйованих співжитій складають сім’ї, засновані на шлюбі (27 202), а менша частина припадає на когабітуючі пари (21 748). З усіх шлюбів із дітьми, однак, доповнені сім’ї становлять лише 4,7 %, на противагу 26 % від усіх когабітацій із дітьми. (Štatistika v súvislostiach, 2023).

Таблиця 2: Сім’ї типу patchwork у СР у 2021 році

Як декларує статистичне управління, у цьому типі сім’ї члени стикаються з багатьма проблемами, що може призвести до травмування дітей, а також батьків.

Майбутнє сімей у Словаччині тісно пов’язане з налаштуванням демографічних процесів, які пов’язані з сімейною поведінкою, а також із віковим складом населення. Динамізація старіння населення є фактором, який впливає на розвиток сімей і домогосподарств. Окрім цього фактора, необхідно брати до уваги соціально-економічні умови, житло, спосіб життя, а також норми та цінності в контексті сімейної поведінки та парного співжиття. (Štatistika v súvislostiach, 2023).

Основна функція сім’ї

Якщо суспільство має функціонувати, воно повинно виконувати свої основні функції, і те саме стосується сім’ї. Більшість авторів погоджуються, що ми знаємо шість основних функцій сім’ї:

• Біологічно-репродуктивна
• Економічна
• Емоційна
• Захисна
• Виховна
• Соціалізаційна (Sobotková, I. 2012)

Кожна з визначених функцій сім’ї є по-своєму специфічною, і сім’ї в її межах намагаються виконати конкретне завдання. Також важливо зазначити, що всі функції взаємопов’язані, доповнюють одна одну, ми не можемо їх суворо розділити, оскільки вони утворюють одне ціле — одну сім’ю. Окрім вищезазначених основних функцій сімей, можна зустріти також гедоністичну, ціннісно-орієнтаційну та регенераційну функції сім’ї.

На основі Інституту дослідження праці та сім’ї звернемо увагу на так звану «Європейську сім’ю», яка пройшла за останні десятиліття значний розвиток. Kasanová (Kasanová, A., 2022) звертає увагу на факт, що стабільність сьогоднішньої сім’ї стоїть і падає з емоційним балансом партнерських стосунків.

Процедури соціальної роботи з сім’єю

Сім’я — це простір, де соціальний працівник може застосовувати процедури, а також методи своєї роботи, і це тоді, коли він виявить, що в сім’ї виникла ситуація, яка сім’ю пошкоджує або загрожує їй. Незаперечно, що на індивіда найсприятливіше впливає сім’я, у якій є гармонійне подружжя/партнерство батьків, не виникає жодних конфліктів чи неприємностей. Сім’я — це місце, де мають домінувати радість, спокій і безпека. Діти в сім’ї, спостерігаючи за своїми батьками, засвоюють моделі поведінки. Зауважимо, що сім’ї з дестабілізованим подружжям/партнерством негативно впливають на формування особистості дитини, діти часто бувають травмовані. (Levická, J. et 2004)

Роль батька — «батьківська роль» — це роль, первинно біологічно зумовлена, яка має психічну, а також соціальну цінність. Її можна охарактеризувати наступним чином:

• Батьківська роль є однозначно підпорядкованою роллю;
• Батько є домінуючим авторитетом, дитина від батька залежна і в усьому йому підпорядковується;
• Батьківська влада і відчуття контролю над дитиною є майже абсолютними, батько вирішує майже про все;
• Батько пов’язує свою дитину нерозірваним зв’язком із партнером — другим із батьків, оскільки вона є їхнім спільним нащадком.
• Батьківство представляє фундаментальний поворот у житті людини, вимагає зміни способу життя і не є легким завданням, це скоріше виклик!

Соціальний працівник розрізняє наступні типи сімей: Перфекціоністські сім’ї: один або обидва батьки вирізняються надмірним акцентуванням бажаного способу поведінки, причому порушення норм супроводжується високою тривожністю. Неадекватні сім’ї покладаються при вирішенні проблем на допомогу ззовні. Ці сім’ї мають проблеми з фінансами, розпоряджанням ними та вихованням дітей. Егоцентричні сім’ї: вирізняються соціальною кар’єрою, сімейні стосунки мають інструментальний характер, індивід має цінність лише тоді, коли безпосередньо задовольняє потребу когось іншого або добре презентує сім’ю назовні. У дітей трапляються часті пропуски шкільних занять, розлади поведінки чи психіатричні проблеми. Асоціальні сім’ї: вирізняються браком ціннісного та соціального зв’язку зі звичайним суспільством. Стосунки в сім’ї слабкі, якщо народжується дитина, це є незапланованим, безвідповідальним, батьки іноді відмовляються від дітей і погоджуються на усиновлення. В асоціальній сім’ї може відбуватися нехтування, зловживання, а також катування дітей. Дорослі не ходять на роботу, часто можуть вживати адиктивні речовини, і є можливість прояву фізичної агресії.

Соціальну роботу з сім’єю можна вважати четвертим методом соціальної роботи, який продовжує методи соціальної роботи індивідуальної, групової та комунальної. Соціальна робота з сім’єю побудована на ідеї, що батьки, діти і сім’я як ціле заслуговують на допомогу. Соціальний працівник працює з сім’єю, тому що те, що впливає на індивіда, перенесеться і на інших членів сім’ї. Тому необхідно розуміти сім’ю як одне ціле.

До головних завдань соціальної роботи з сім’єю належать:

• посилити потенціал сім’ї та підготувати сім’ю до довгострокових змін;
• надати додаткову підтримку подальшій сімейній терапії, щоб сім’я могла підтримувати ефективне функціонування;
• створити конкретні зміни у функціонуванні сім’ї для збереження ефективної та задовільної щоденної рутини, яка буде незалежною від офіційної допомоги.

Соціальний працівник, чиїм завданням є робота з сім’єю, може зустрітися з нею за різних обставин. Його може розшукати сама сім’я, оскільки вона усвідомлює, що вся сім’я або її член потребує фахової допомоги, або установа, в якій працівник працевлаштований, доручає йому роботу з сім’єю. Також сім’я може потрапити до соціального працівника за ініціативою іншої організації, наприклад: суду, школи тощо, або на підставі подання звернення іншого громадянина, або вона викликається через органи соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки. (Levická, J., 2003)

Найчастіше саме в Управліннях праці реалізується робота з сім’єю, де компетенції соціальних працівників є найбільшими та найефективнішими. Далі можна згадати Центр для дітей та сімей, далі муніципалітет, а також вищу територіальну одиницю. Не можна забувати про третій сектор, який має незамінне місце при роботі з дітьми, а також при роботі з сім’єю. Для того, щоб робота виконувалася ретельно, соціальний працівник тісно співпрацює з поліцією, прокуратурою, судами, школою, шкільними закладами, надавачами медичних послуг, комісаром у справах дітей та омбудсменом.

На сім’ю в соціальній роботі можна дивитися у двох площинах:

• Сім’я як соціальне середовище клієнта – індивіда
• Вся сім’я як клієнт соціальної роботи

Коли соціальний працівник збирається працювати, важливо, щоб він зосередився на цілому і комплексно оцінив сім’ю, врахував погляд клієнта та погляд усього середовища, в якому клієнт живе і яке на нього впливає. Завданням соціального працівника є зважити виявлені фактори та визначити, які з них є ключовими у контексті даної ситуації. (Hudecová, A. a kol. 2010)

Висновок

На завершення статті зазначаємо, що перш ніж соціальний працівник приступить до своєї роботи, важливо, щоб він виходив із базових правил роботи з сім’єю:

• Створити стосунки з усією сім’єю;
• Контролювати напругу в сім’ї та забезпечувати «вентиляцію»;
• Приймати думки всіх, хто бере участь у процесі;
• У разі індивідуальних зустрічей інформувати всіх членів сім’ї;
• Залучати до процесу всю сім’ю;
• Шукати з сім’єю відповідні альтернативні рішення;
• Заохочувати сім’ю до реальної домовленості;

Принципи прав людини та соціальної справедливості становлять основу соціальної роботи, яка утворює взаємопов’язану систему цінностей теорії та практики. Ще одним ефективним, але все ще мало використовуваним методом є супервізія з сім’єю. «Супервізор може коригувати неефективні підходи, які виникають у сім’ї». (Bujda, 2022, In: Prohuman) Супервізія служить для усунення накопичених і неперероблених негативних емоцій, які можуть призвести до її розпаду. «Також вона може перевіряти правильність підходів членами, з групою і з сім’єю. Супервізія може бути профілактикою перед неправильними рішеннями, які могли б негативно вплинути». (Bujda, 2022, In: Prohuman). Супервізія в майбутньому буде корисною і необхідною також у сім’ях. Супервізія має бути корисною як одна з останніх можливостей. «Найефективнішим способом боротьби з цими соціально-патологічними явищами є профілактика». (Bujdová, 2015, с. 25). Не існує чітко визначених найефективніших методів профілактики. При цьому слід зважати на індивідуальність кожної сім’ї.

Автор: PhDr. Radovan Dvonč

Література:

BUJDA, S.: Postavenie supervízora v supervíznom procese. 2022. In: Prohuman ; [cit.: 10.3.2025]. Dostupné na: https://www.prohuman.sk/socialna-praca/postavenie-supervizora-v-superviznom-procese

BUJDOVÁ, N.: Alternative care in Slovakia. Lira print : Ukraina, 2015. 157 s. ISBN 978-617-596-214-5

FISCHER, S. – ŠKODA, J.: Sociálni patológie. Praha: Grada publishing a.s., 2009, ISBN 978-80-247-2781-3

HUDECOVÁ, A. a kol. Profesijné kompetencie sociálnych pracovníkov v kontexte intencionálnych a inštitucionálnych reflexií. Pg fakulta MB, Banská Bystrica, 2010, 151 s. ISBN 978-80-557-0112-7

KASANOVÁ, A., Rodina v minulosti a dnes. Inštitút pre výskum práce a rodiny. Bratislava 2022, 12 s. ISSN 2729-9767

KELLER,J. a NOVOTNÝ,P. Úvod do filozofie, sociologie a psychologie. Dialog, Praha 2008, 224 s. ISBN 8086-761-817

LACA, P., Rodina ako primárne prostredie v spoločnosti. PROHUMAN - vedeckoodborný interdisciplinárny recenzovaný časopis, zameraný na oblasť spoločenských, sociálnych a humanitných vied. [online]. 2011 [cit.: 18.10.2023]. Dostupné na: https://www.prohuman.sk/socialna-praca/rodina-ako-primarne-prostredie-vspolocnosti

LEVICKÁ, J. et al. Sociálna práca s rodinou. , Mosty, Trnavská univerzita, 2004, 177 s. ISBN 808-907-493-6

LEVICKÁ, J, Metódy sociálnej práce – VŠZaSP sv. Alžbety, 2003. 122 s. ISBN 80- 89074-38-3

MATEJČEK, Z., O rodine vlastní, nevlastní, náhradní, Portál Praha, 1994. 98 s. ISBN 80-85282-83-6

MARSCHŰTZ, G. 2008. Rodinná kultura verzus bezohledná sociální struktura. In: Rodinná politika a životní styl. Zborník z konferencie. Praha: Národní centrum pro rodinu. 21. 4. 2008. Dostupné na: http://www.rodiny.cz/f/Image/fotkyNCR/sbornik_08.pdf

SOBOTKOVÁ, I., Psychologie rodiny, Portál Praha 2012, 219 s. ISBN 97-8802-620-217-2

Veľký sociologický slovník II, 1996

Zákon č. 36/2005 z. z. o rodine a o zmene a doplnení niektorých zákonov

Kolektív autorov, Štatistický úrad 2023, Rodinné správanie populácie Slovenska, Bratislava 2023, 230 s. ISBN 978-80-8121-939-9 (online) [cit.: 10.3.2025]. Dostupné na: https://www.scitanie.sk/storage/app/media/dokumenty/Rodinne_spravanie.pdf