Вступ

Соціалізація кожної людини відбувається в суспільстві, у родині, у контакті та спілкуванні з іншими людьми. Суспільство своєю структурою створює різні утворення офіційного та неофіційного характеру, які формують люди, і в їхніх межах формуються зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на виховання та соціалізацію людини.

Соціальна патологія — це галузь соціології, яка займається дослідженням аномальних і «нездорових» умов та їхнього впливу на перебіг соціальних процесів. Це збірний термін для позначення хворих, аморальних, загалом небажаних суспільних явищ. Після 1989 року зі зміною соціальних умов у суспільстві почали виразніше проявлятися такі соціально-патологічні явища, як безробіття, бідність, злочинність, наркоманія, проституція... і тому дуже важливо говорити про них і водночас шукати ефективні інструменти для усунення цих негативних явищ.

Однією з причин патологічних явищ у ромів є рання сексуальна активність, пологи молодих дівчат і жінок до 18 років, нездатність багатьох родин піклуватися про своїх дітей, неповні сім'ї або, навпаки, багатодітні родини, що живуть у неналежних умовах. У такому середовищі зростає злочинність, проституція та наркоторгівля... Низька трудова мобільність, недостатня освіта, відсутність інтересу до самореалізації на ринку праці... зрештою призводять окремих осіб і цілі групи до ситуації, коли вони втрачають здатність і мотивацію шукати роботу. Зазначені негативні обставини пригнічують або навіть унеможливлюють внутрішню мотивацію до зміни власного життя. (1)

За Ондрейковичем, значення соціального середовища має три сфери впливу на людину:

  • «виховне середовище – родина, школа, позашкільні заклади,
  • система цінностей і міжособистісних стосунків – групи, інституції, соціальні класи, тобто ті, що не належать до виховного середовища, але впливають на соціалізацію та виховання,
  • сфера суспільної патології – тобто дефекти, викликані впливом морально зіпсованої родини, соціальних груп та інших осередків з низькою мораллю, які порушують процес соціалізації та виховання». (2)

У наш час з'являється дедалі більше злочинів проти моралі. Йдеться насамперед про зґвалтування, сексуальне насильство, а у дівчат — це переважно проституція, де мотивом дій є насамперед майнова вигода. Суттю проституції є досягнення якомога більшого прибутку, на якому, окрім самої особи, що займається проституцією, наживаються й інші особи — сутенери. Проституція часто супроводжується майновими, насильницькими та моральними злочинами. У зв'язку з проституцією зростала і злочинність як вторинний наслідок проституції, зокрема «торгівля білим м'ясом». Нелегальна торгівля жінками та дітьми, які потрапляють на вторинний ринок як раби примусової проституції, є новим феноменом XXI століття.

Молодь у багатьох випадках стає жертвою злочинів, які вчиняють щодо неї дорослі злочинці. Значною мірою трапляються випадки сексуального насильства, зґвалтувань, торгівлі молодими дівчатами, коли їх під приводом працевлаштування на прибуткову роботу вивозять за кордон, де обмежують у свободі та примушують до заняття проституцією. (3)

Згідно зі статтею, опублікованою в Romano nevo lil (2. 7. 2009), «Словацькі ромки на чеському ринку "білого м'яса" є одними з найбільш затребуваних і популярних. На сумнозвісній чеській трасі E 55 між Дольнім Дворжіште та Капліце вони становлять понад сімдесят відсотків усіх повій. Домінують східнословацькі дівчата, яких до німецько-австрійсько-чеського прикордоння вигнала злидні. Словачок, як ромських повій у Чеській Республіці, залюбки обирають переважно австрійські та німецькі клієнти, які становлять близько дев'яноста відсотків їхньої клієнтури. Дівчата стоять біля дороги, поруч із ними пластикові пляшки з водою, щоб дівчина могла після статевого акту омити інтимні частини тіла. Біля вуличних працівниць час від часу зупиняється дорогий лімузин, з нього виходять сутенери й забирають денну "виручку"... Сутенери ж іноді залишають їм лише мінімум. Деякі тому тікають додому і воліють краще злидні у Словаччині, ніж життя словацьких рабів у Чеській Республіці.

Проте повій не бракує. У Словаччині торгівля "білим м'ясом" буквально процвітає у найбрудніших формах. Кілька випадків, які спливають на поверхню, — це лише верхівка айсберга. За оцінками чеської поліції, проституцією займаються сотні дівчат із бідних ромських родин, переважно з околиць Свидника, Бардієва та Гіралтовців. Сімнадцятирічна неписьменна дівчина працює на трасі в Чехії під наглядом свого "доброго дядечка". Яна Ц. з Борова поблизу Меджилабірців не вміє ні читати, ні писати, ледве може підписатися. Каже, що "мати змушувала її з раннього віку до статевих стосунків із шурином". Звісно, за гроші. Пізніше — з іншим, глухонімим родичем. Коли відмовлялася, бив її залізним прутом. Потім надійшла ексклюзивна пропозиція від чеського "дядечка" Евжена, який пообіцяв, що влаштує дівчину у Вімперку повією. Мати ні на мить не вагалася. Доньку продала в рабство за 500 євро».

Подібних випадків торгівлі, особливо ромськими дівчатами з поселень, багато. Однак, поки місцеві сутенери не звинувачують один одного, поліція в Чеській чи Словацькій Республіці про їхні оборудки не має жодного уявлення. А часто про них навіть не хоче знати.

Якою ж насправді є ромська родина?

Проблематику торгівлі ромськими дітьми у Словаччині першими публічно викрили репортери німецької телевізійної станції SAT 1. У їхньому сюжеті не було проблемою купити дітей для проституції безпосередньо у батьків чи друзів. Словацьку громадськість про це поінформувало телебачення JOJ у своїх вечірніх новинах (1. 2. 2006), транслювавши сюжет німецького телебачення. За 13-річну Маріку з Лученця її батьки вимагали 300 тисяч. Іншу, 8-річну дівчинку, натомість пропонували для сексу її друзі приблизно за 80 тисяч крон.

З кадрів було зрозуміло, що таку торгівлю в районі Лученця здійснювали ромські родини. За словами Еви Демеової з тамтешнього Центру соціальної допомоги молоді (CESPOM), така поведінка родин є наслідком їхньої поганої економічної ситуації. До зловживань доходить у такий спосіб, що це важко довести, і ми можемо лише мовчки спостерігати, як ґвалтівник продовжує свої збочені забаганки, дитина з ним співпрацює і мовчить з різних причин аж до дорослого віку. Водночас вона зауважила, що така поведінка не є типовою для ромських родин, оскільки подібні випадки практикуються в усьому світі. Торгівля «білим м'ясом» і дитяча проституція належать, за словами Еви Демеової, до найбільш прибуткових справ.

Як повідомила редакції Romano nevo lil Яна Побішова з відділу комунікацій Міністерства внутрішніх справ Словацької Республіки, «над справою від самого початку працює спеціалізований відділ Управління боротьби з організованою злочинністю з виявлення кримінальних правопорушень, пов’язаних із торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією. У багатьох випадках ведеться кримінальне провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з торгівлею людьми або торгівлею дітьми. З огляду на розслідування, що триває, ми не можемо надати детальнішу інформацію», — повідомила вона. Як вона далі додала, «німецькі репортери контактували зі словацькою поліцією, проте матеріали, необхідні для кримінального переслідування, їм не надали. Ми отримали їх лише через німецьку поліцію в жовтні минулого року. Відтоді поліція інтенсивно працює над справою. Підозрюваних осіб ми встановили без допомоги німецьких журналістів, які зі словацькою поліцією не співпрацювали», — уточнила вона.

Випадки продажу дітей із ромських родин для сексуальних цілей у Словаччині та Чеській Республіці можуть викликати в очах широкого загалу уявлення про те, що така поведінка є природним явищем для цієї спільноти. Якою є реальність? Якою насправді є ромська родина? Деякі ромські родини справді продають дівчат для проституції... «Однак це не відбувається в традиційних ромських родинах, у яких шанують традиції, де вірність і чесність стоять на першому місці в ієрархії цінностей, які визнають роми», — інформує нас Аніна Ботошова з Міністерства праці, соціальних справ і сім’ї СР. Це вада, яку приніс новий час і, зокрема, несприятлива соціально-економічна ситуація в окремих родинах. Жінка в закритій спільноті в поселенні є також рушійною силою в родині. Хоча зовні головою родини є чоловік, жінка — це буквально та шия, яка тримає голову родини над землею. Вона вирішує питання фінансів, вибору чоловіка для своєї доньки або дружини для сина, освіти своїх дітей. У ромській родині жінку дуже поважають. Однак якщо вона не може мати дітей, є безплідною, то в цьому соціумі вона посідає останнє місце в ієрархії соціальної оцінки. Навіть вона сама оцінює себе як меншовартісну.

До вразливих і маргіналізованих груп населення СР належить частина ромських жінок, які живуть переважно в закритих спільнотах, де переважають інші звичаєві норми, ніж у мажоритарному соціумі. «Стосовно цієї групи населення ми можемо однозначно сказати, що це група мешканців, яка тривалий час соціально виключена із суспільства. Гендерна рівність у деяких ромських родинах суперечить культурним та етнічним звичаям і стереотипам. Становище ромської жінки в ромській родині, з огляду на їхні традиції, часто призводить до накопичення причин соціальної інклюзії та багатовимірної дискримінації». (Romanono nevo lil, 19.05.2006)

Згідно із заявою Американського посольства цього року, «Уряд Словацької Республіки не виконує в повному обсязі мінімальні норми щодо усунення торгівлі людьми. Проте він докладає в цьому напрямку значних зусиль. У звітному періоді уряд інтенсифікував зусилля з ідентифікації жертв серед іноземців, надав допомогу більшій кількості жертв і створив центр для консолідації даних про торгівлю людьми. Слабкою стороною зусиль уряду щодо придушення торгівлі людьми залишалося покарання засуджених торговців людьми, оскільки у 2009 році майже всім злочинцям, засудженим на підставі правових норм про боротьбу з торгівлею людьми, було призначено умовне покарання у вигляді позбавлення волі. У Словацькій Республіці заборонені всі форми торгівлі людьми на підставі §§ 179–181 Кримінального кодексу, які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 25 років. Ці покарання є достатньо суворими і пропорційними до кримінальних санкцій, передбачених за інші тяжкі злочини, як-от, наприклад, зґвалтування. У 2009 році поліція вела розслідування у дев’яти випадках торгівлі людьми порівняно з 18 випадками у 2008 році. Відповідні органи призначили у 2009 році кримінальне переслідування проти трьох осіб, підозрюваних у торгівлі людьми, що становило таку саму кількість, як і у 2008 році. За інформацією уряду, у звітному періоді за кримінальне правопорушення, пов’язане з торгівлею людьми, було засуджено 10 осіб, що становило таку саму кількість, як і у 2008 році. Словацький уряд не зазначає, чи були деякі з цих осіб засуджені за кримінальне правопорушення, пов’язане з торгівлею з метою примусової праці. Вісьмом із 10 засуджених торговців людьми було призначено покарання у вигляді позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, що означає, що покарання вони не відбували у в’язниці... Уряд не доклав жодних значних зусиль для зниження попиту на комерційні сексуальні акти. Цього року Міністерство закордонних справ США подає нашому уряду також стислий план дій як ключовий показник для визначення рівня прогресу, досягнутого в боротьбі проти торгівлі людьми. Метою плану дій, а також відповідних рекомендацій, є надання окремим країнам керівництва для дотримання мінімальних норм, зазначених у законі про захист жертв торгівлі людьми». (4)

До вразливих і маргіналізованих груп населення СР належить частина ромських жінок, які живуть переважно в закритих спільнотах, де переважають інші звичаєві норми, ніж у мажоритарному соціумі. Стосовно цієї групи населення ми можемо однозначно сказати, що це група мешканців, яка тривалий час соціально виключена із суспільства. Гендерна рівність у деяких ромських родинах суперечить культурним та етнічним звичаям і стереотипам. Становище ромської жінки в ромській родині, з огляду на їхні традиції, часто призводить до накопичення причин соціальної інклюзії та багатовимірної дискримінації, з чого випливає також продаж ромських дівчат і жінок з метою прибутку.

Автор: František Hanobik Використана література:

  1. CANGÁR, J. 2003. Ľudia s rodiny Rómov. Nové Zámky. Crocus, 2003. 239 s. ISBN 80 – 88992 – 42 – 7.
  2. LEHOCZKÁ, L. 2006. Kultúrna identita Rómov. Univerzita Konštantína Filozofa v Nitre, 113 s. ISBN 80 – 8050 – 945 – X.
  3. ONDREJKOVIČ, P.: Základy sociológie výchovy a mládeže. Prednáška. Nitra: UKF, FSVaZ. 22.05.2004.
  4. PORTIK, M.: 2003. Determinanty edukácie rómskych žiakov. Prešov: FF PU Prešov. s. 20 – 27. 177 s. ISBN 80 – 8068 – 155 – 4.
  5. SCHAVEL, M.-ČEŠECKÝ, F.-OLÁH, M.-2007. Sociálna prevencia. 2. vyd. Prešov: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, Bratislava, Ústav sociálnych vied a zdravotníctva P.P. Gojdiča, Prešov, 2007. 141 s. ISBN 978-80-89271-22-1
  6. TANCOŠ, J. et al. 2002. Zatratení a zabudnutí. Iris P.O.BOX Bratislava, 2002. 204 s. ISBN 80 – 89018 – 26 – 2.
  7. VAŠEČKA, M. 2002. Súhrna správa o Rómoch na Slovensku. Inštitút pre verejné otázky Bratislava 2002. 911 s. ISBN 80 – 88935 – 41 – 5.
  8. http://www.rnl.sk/modules.php?name=News&file=article&sid=16379
  9. http://jozef.kmeto.blogy.atlas.sk/zeny/64613/
  10. http://www.rnl.sk/modules.php?name=News&file=article&sid=4466
  11. http://slovakia.usembassy.gov/2010-trafficking-in-persons-report---slovensk-republika.html

(1) PORTIK, M.: Determinanty edukácie rómskych žiakov. Prešov: FF PU Prešov. s. 20 – 27. (2) ONDREJKOVIČ, P.: Základy sociológie výchovy a mládeže. Bratislava: 2004, s. 56.

(3) SCHAVEL, M.-ČEŠECKÝ, F.-OLÁH, M.: Sociálna prevencia. Bratislava, VSZaSP, Bratislava: 2007, с. 67. (4) ISBN 978-80-89271-22-1

Доповідь була представлена на V щорічній науковій конференції з міжнародною участю під назвою 'Sociálno-patologické javy a marginalizované skupiny', яку організували Ústav Kráľovnej Pokoja z Medžugorja Bardejov, Institut mezioborovych studii Brno, Filozoficka fakulta UPJS Kosice, і яка відбулася 8 жовтня 2010 року в Бардієві.