Духовне служіння у своїх різних формах передбачає роботу з людьми, а разом із нею — різні радощі, підбадьорення, а також страждання та розчарування. Це величезний привілей — іти поруч із людьми в різних життєвих ситуаціях, мати можливість надати підтримку, духовний погляд та керівництво. Проте важливо усвідомлювати, що потреба в такому супроводі зростає і буде ставати все більш необхідною. Тому на священника в різних життєвих ситуаціях окремих людей покладається величезний тягар: бути професіоналом і діяти завжди милосердно — при вирішенні конфліктів, співчутливо — при зустрічі зі смертю, з радістю — під час вінчань (Polcková 2021).

«Помилково вважати священника кимось, хто служить усім, а сам нічого не потребує. На жаль, у християнському середовищі так і стається. Такі поняття, як супервізія, здебільшого невідомі, балінтовські групи зустрічаються лише випадково. Так доходить до частого перевантаження священників, до настання синдрому вигорання або до незворотних духовних і моральних збитків, на які ніхто не очікував. Іноді також у грі неправильне переконання, що добрий християнин — це той, хто не дбає про себе. Священник повинен насамперед усвідомлювати, що його можливості та здібності обмежені. Іншими словами, він повинен усвідомлювати свої межі та поважати їх. Чим більше він хоче зробити для інших і чим більші вимоги до нього висуваються, тим відповідальніше він повинен дбати про самого себе — а не навпаки». (Opatrný 2014, с. 174)

Священник Jesús Morán говорить про потребу приносити Христа туди, де є розділення, про потребу бути з людьми в їхніх стражданнях. (Kubicová 2023) Папа Франциск в апостольському повчанні Evangelii gaudium каже, що ми не можемо залишатися спокійними, лише в пасивному очікуванні всередині наших церков, а повинні перейти від пасторації простого утримання до пасторації рішуче місійної. (František 2013) «Людина має піднімати впалих і звільняти ув'язнених. Вона не повинна лише чекати, не повинна лише спостерігати. Вона має сама брати участь у спасінні світу». (Buber 1995, с. 63)

Такі очікування, як і тиск на результативність духовних осіб, несуть із собою ризик вигорання або відходу духовних осіб від служіння. Статистика, як і досвід, свідчать, що синдром вигорання серед духовних осіб не є незвичним явищем, оскільки їхня професія також є служінням людям. Слід усвідомлювати, що багато священників борються з почуттям розчарування, пригніченості, втоми та ізоляції. Багато хто почувається покинутим у своїх проблемах і не знає, з ким можна було б говорити про свої проблеми відкрито та щиро. (Žurek, 2021)

Покликання до духовного служіння означає вміння дбати про власне здоров'я, щоб я міг допомогти тим, кому маю служити. Їм наказано дбати про себе та людей, які були їм довірені. У зв'язку з Богом людина легше вирішує свої проблеми, і тим, що вона вміє вирішувати свої питання, вона є добрим прикладом для людей, які не знають Бога.

Біблія про потребу дбати про себе каже: «Пильнуйте себе та всю отару, у якій Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку Він здобув власною кров'ю» (Дії 20:28). «Пильнуй себе та науки; будь у цьому витривалим. Бо якщо будеш так чинити, то спасеш і себе, і тих, хто тебе слухає» (1 Тим 4:16).

Однією з можливостей, як і інші допоміжні професії дбають про своє професійне здоров'я, є супервізія, і навіть у контексті вищезгаданих віршів вона видається методом, який дозволяє рефлексію власної професійної поведінки; при цьому йдеться про розвиток саморефлексії, розуміння несвідомих та усвідомлюваних зв'язків. «Під час супервізійної зустрічі рефлексується переживання та стосунки супервізованого до свого первинного соціального середовища, до самого себе, до клієнта, робочого середовища тощо». (Bednářová 1997, с. 8) Дедалі більше церковних громад, поки що скоріше за кордоном, а в Словаччині лише деякі євангельські церкви, усвідомлюють потребу професійної супервізії, так званої пасторальної супервізії для тих, хто працює в духовному покликанні з виходом у благодійну, філантропічну та пасторальну діяльність. «Користь, яка прямо вплине не лише на самих духовних осіб, але також від неї виграють ті, кому духовна особа служить, а також ширша духовна спільнота. Коли духовній особі надано достатню підтримку та підбадьорення, вона сама стає ефективнішою у своїй роботі з людьми, стає емпатичнішою та милосерднішою, але також усе тіло Христове стає більш підтриманим та підбадьореним». (Leach - Paterson 2015, с. 21)

Студенти теології (богослови Греко-католицької богословської факультету Пряшівського університету в Пряшеві) мали можливість під час пасторального року, деякі навіть більше ніж два роки, брати участь у супервізії, яка була реалізована в соціальному закладі (Dorka, n. o.). Надавачі соціальних послуг мають обов'язок забезпечувати супервізію для своїх працівників згідно з § 9 п. 12 закону 448/2008 про соціальні послуги. Студенти теології пізніше, після участі в супервізії, поділилися своїм досвідом щодо супервізії в анкеті, в якій ми запитуємо про їхній досвід супервізії, про її внесок у ситуацію, в якій вони на той час перебували, а також про внесок у їхню майбутню пасторальну роботу. З їхніх відповідей ми дізналися, що всі, хто заповнив анкету, провели в закладі соціальних послуг більше року, що дозволило їм пройти більше трьох супервізій.

Усі, хто брав участь у супервізії, зазначили, що це був досвід, який допоміг їм у подальшій роботі, а також у кращому налаштуванні на клієнта чи співробітників у даний момент. У первинному скринінгу взяли участь п'ять теологів. З їхніх відповідей ми вибираємо наступні витяги з даних:

«Покращився мій підхід до клієнтів та колег, а також сприйняття поставлених завдань».

«Участь допомогла мені в тому, що я можу краще оцінити ефективність і правильність свого підходу до довірених людей і, можливо, після рефлексії переглянути чи змінити підхід».

«Супервізія допомогла мені краще сприймати моїх колег».

«Я почав більше думати про цей метод, він корисний для покращення стосунків у групі співробітників».

«Я можу собі уявити, що групова супервізія допомогла б нам на рівні деканатів».

«Індивідуальна супервізія допомогла мені з окремими ситуаціями. Дуже шкода, що на супервізії економлять і ми не можемо надавати людям цю послугу регулярніше. Думаю, що багато моїх колег у соціальному закладі, чим були досвідченішими, тим більше цінували супервізію».

«Погляд супервізора надихнув мене настільки, що мені сподобалася ця робота».

«Це корисний інструмент не лише для професійного, а й для особистісного зростання».

З огляду на позитивні наслідки, з якими зіткнулися студенти теології, ми переконані, що цей формат допомоги сприятиме їхньому подальшому розвитку, а метод супервізії не буде для них чужим. Однак з цього виникає питання, чи готові ми в умовах Словаччини та церкви так професійно розвиватися в турботі про себе, а також про людей, довірених нам. Важливість запобігання вигоранню, яке виникає повільно й непомітно, і яке важко помітити на перших стадіях, доки не настане повне виснаження. (Žurek 2021) Темою пасторальної супервізії у Словаччині активно займаються Oslíková та Ibošová, але ця тема у нас все ще перебуває на початковому етапі. У Католицькій церкві про пасторальну супервізію пише Kožuch, який навіть розмірковує про її впровадження у семінарську підготовку та безперервну формацію священників і ченців у Католицькій церкві. (Kožuch 2022) «Люди потребують підтримки в перші роки свого службового життя, оскільки проблеми, що виникають, можуть бути в ці перші роки дуже складними.» (Kožuch 2022, с. 11) Про пасторальну супервізію в літературі говорять як про навмисну, регулярну розмову між супервізором і супервізантом, духовним наставником або людиною, відповідальною за пасторальну роботу з людьми в церкві, яка зосереджується на пастораті та пов'язаних з ним аспектах. Супервізія створює безпечний простір для учасника, у якому він може рефлексувати над цілями, покликанням та майбутніми орієнтирами. Хороша супервізія приділяє велику увагу тому, щоб принести користь самому духовному наставнику та способу здійснення служіння в дусі вірності та співчуття. Супервізія передбачає тривалу та постійну підтримку через регулярні інтервали. Розмова ведеться між обома зацікавленими сторонами, які взаємно залучаються до відкритого та чесного діалогу й постановки запитань. (ASPE 2015)

У церкві ми можемо зустріти й інші методи підтримки, що базуються на заохоченні духовного наставника та його загального здоров'я (well-being), такими як коучинг, менторство, духовний супровід та консультування. У контексті пасторату супервізія може забезпечити підтримуюче та освітнє середовище, а також сприяти професійному розвитку духовного наставника, дозволяючи супервізанту продовжувати служіння вірно та ефективно, навіть у складніших ситуаціях. (AAOS 2009)

Біблійне підґрунтя для супервізії

«Того ж дня двоє з них ішли в село, що було від Єрусалима стадій на шістдесят, і звалися Еммаус, і розмовляли між собою про все те, що сталося. І сталося, як вони розмовляли й розпитували один одного, і сам Ісус, наблизившись, ішов з ними. Очі ж їхні були стримані, щоб Його не впізнали. Він же сказав до них: "Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи, і чому ви сумні?" Один же з них, на ім'я Клеопа, відповів і сказав Йому: "Ти хіба один прийшов у Єрусалим і не знаєш, що в ньому сталося цими днями?" Він же сказав їм: "Що?" Вони ж сказали Йому: "Те, що сталося з Ісусом Назарянином, Який був пророком, могутнім у ділі й слові перед Богом і всім народом; як Його первосвященики та наші начальники віддали на засудження на смерть і розіп'яли. А ми сподівалися, що Він є Той, Хто має викупити Ізраїль. Але й до всього цього вже третій день сьогодні, як це сталося. Деякі ж жінки з наших здивували нас: вони були рано-вранці біля гробу, і, не знайшовши Його тіла, прийшли й казали, що бачили з'явлення ангелів, які кажуть, що Він живий. І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки казали, а Його не бачили." Він же сказав їм: "О, нерозумні й повільні серцем, щоб вірити всьому, що говорили пророки! Чи не так належало постраждати Христу і ввійти в славу Свою?" І, почавши від Мойсея, з усіх пророків вияснював їм те, що про Нього було в усьому Писанні. І наблизилися вони до села, в яке йшли, і Він удавав, ніби хоче йти далі. Але вони примушували Його, кажучи: "Залишися з нами, бо день уже схилився до вечора." І Він увійшов і залишився з ними. І сталося, коли Він возлежав з ними, взявши хліб, благословив, переломив і подав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. І вони сказали один одному: "Чи не палало в нас серце, коли Він говорив нам дорогою і коли пояснював нам Писання?" І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли одинадцятьох та тих, що були з ними, зібраних разом.» (Лк 24, 13-35)

З найрізноманітніших причин текст про Шлях до Еммауса з Євангелія від Луки є найкращим прикладом супервізії, де двоє учнів, що залишають Єрусалим після смерті та воскресіння Ісуса, сповнені смутку і не здатні у своєму горі впізнати воскреслого Христа. Часто з духовними наставниками трапляється так, що через щоденні дрібниці, а також більші виклики у служінні, вони не бачать Христа. Завданням супервізії є знайти перспективу та опрацювати щоденні турботи й великі виклики, які зрештою ведуть до служіння, у якому впізнаваний Святий Дух і Його дія, а також присутність Христа. (AAOS 2009)

Антіохійський православний священник David Alexander написав корисну статтю, що стосується теології супервізії, під назвою: Спільна подорож і присутність: Східно-православна перспектива пасторальної супервізії (Alexander 2013), у наступних рядках ми підсумуємо рефлексію на його статтю, натхненну священником Alexander.

Участь у пасторальній супервізії — це як здійснення паломництва. У думках людина, що вирушає в паломництво, має чітку мету та надію на трансформацію. Спільнота є невід'ємною частиною супервізійного процесу. Натхненна Христом в історії про Шлях до Еммауса, пасторальна супервізія — це компанія в дорозі, навмисний похід з іншими та моменти здивування людьми або фактами, яких ми зустрічаємо під час подорожі. Довіра на цьому шляху є ключовою. Так само як під час подорожі до святого місця ми змушені довіряти провіднику, так ми будуємо й стосунки довіри та дисципліни в пасторальній супервізії. У тому, що ми не бачимо в супервізорі когось, хто рахує наші невдачі та поразки, а когось, хто є кваліфікованим і досвідченим у слуханні, заохоченні, підтримці та допомозі спрямувати нас до цілей, які ми шукаємо.

Ця довіра існує не лише між супервізором і супервізантом, а й як довіра до процесу самої супервізії. Вона вимагає відкритості визнати, що наша мета може змінюватися в процесі, і що іноді це вимагатиме радикальних змін. Знову уявімо учнів, що подорожують до Еммауса. Ісус подорожує з ними більшу частину дня, слухає їх, рефлексує і наприкінці дня закликає їх змінити напрямок і повернутися назад до Єрусалима. Учні йдуть разом у горі, вони збентежені, прагнуть змін. Їхня зустріч із Христом призвела до цієї трансформації, але також їхня власна рішучість, готовність відіграли важливу роль у перетворенні. Учні дозволили Ісусові йти з ними, навіть попри те, що не знали, хто Він, слухали та слідували Його вказівкам. Супервізійний процес створює простір для Христа. Так само як метафора про три стільці в кімнаті — один для супервізора, один для супервізанта і один для Ісуса. Супервізія пропонує простір у служінні та в житті супервізанта для відкриття Христа. У супервізії ми вступаємо у свідомі стосунки, щоб рефлексувати над своїм служінням, щоб ми могли з'ясувати, що Бог хоче від нас, щоб ми робили і ким були.

Пасторальна супервізія приносить користь як супервізованому, так і тим, кому він служить, а також ширшій духовній спільноті:

  • може покращити самопочуття та здоров'я індивіда, пропонуючи йому підтримуюче, безоцінне вислуховування через стосунки та простір, де людина може бути автентичною та щирою щодо свого досвіду служіння,
  • надає можливість отримати чіткішу та всеосяжнішу перспективу роботи,
  • може зменшити певну напругу та фрустрацію від служіння і запобігти вигоранню, може допомогти духовному особі знову віднайти бачення та первинний внутрішній поклик до служіння, які могли загубитися в щоденних проблемах,
  • надає безпечне середовище для навчання та розвитку,
  • підтверджує сильні сторони супервізованого і може допомогти йому бути більш свідомим та сприйнятливим до своїх недоліків або простору для зростання. (Leach - Paterson 2015)

Якщо духовна особа навчається і розвивається, якщо вона відчуває заохочення та підтримку, вона стає ефективнішою у служінні, і разом з нею процвітає вся парафія, а духовна спільнота переживає розвиток.

Один із моделей супервізії, відомий також як модель стільця з трьома ніжками, базується на трьох функціях: реставративній, формативній та нормативній. Ці три функції служать супервізованому тим, що він отримує підтримку та вислуховування, що допоможе йому повернутися до свого бачення та покликання, допоможе йому зростати, що може включати нове бачення, знання та ресурси, а також приділяє увагу етичним та управлінським питанням і питанням кордонів. (The United Reformed Church, 2020)

Автор: Mgr. Antónia Helton Пряшівський університет у Пряшеві, Православний богословський факультет

Використана література

ALEXANDER, D.W. 2013, Co-Pilgrimage and Presence: An Eastern Orthodox Perspective for Pastoral Supervision. Reflective Practice: Formation and Supervision in Ministry, 2013, стор. 169-180, ISSN 2325-2855

ASPE. 2015. The Association for Pastoral Supervision & Education. Promoting good practice in pastoral supervision. (online) (цит. 10.9.2023) Доступно на: https://www.pastoralsupervision.org.uk/

BEDNÁŘOVA, Z. 1997, Supervize jako forma metodického vedení. Sociální politika. 1997, том 23, № 7-8, стор. 8, ISSN 0049-0961

BUBER, M. 1995, Štyri mystéria, Bratislava, Gardénia Publishers, 1995, 63 с., ISBN 9788085662047

FRANTIŠEK : Evangelii gaudium. Apoštolsá exhortácia o ohlasovaní evanjelia v súčasnom svete. Tranava: SSV, 2013, 202 с. ISBN 978-80-8161-04408

HAVRÁNEK, A. 1986, Úvahy o pastýřské péči. Praha: Ústřední církevní nakladatelství. 1986. 280 с. ISBN не вказано

HAWKINS, P. - SHOHET, R. 2016, Supervize v pomáhajících profesích. Вид. 2. Praha: Portál, 2016. 208 с. ISBN 978-80-262-0987-4.

KALENSKÁ, M. 2011, Syndróm vyhoření u duchovných- Bakalárska práca, Univerzita Karlova, Pedagogická fakulta

LEACH, J. - PATERSON, M. 2015. Pastoral Supervision: A Handbook. 2nd Ed, London, SCM Press, 2015, 320 с., стор. 20-22, ISBN 9780334053446

MLYNARČÍK, P. 2018. Supervízia v pastoračnej praxi (duchovnej službe). In: SCHAVEL, M. – KUZYŠIN, B. – HYNYADIOVÁ, S. (eds.) Podoby supervízie a prevencia syndrómu vyhorenia. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava: VŠZaSP sv. Alţbety. 2018. 247 с. ISBN 978-80-8132-193-1

OPATRNÝ, A. 2014. Pastorace zvláštních skupin. Červený Kostelec: Pavel Mervart, 2014. 196 с. ISBN 978-80-7465-116-8

Oslíková, E. 2017. Pastorálna supervízia v službe spolupracovníkov cirkvi. Dizertačná práca. UK EBF

OXHANDLER, E. C.- POLSON, K. M. -MOFFATT, W.A.- ACHENBAUM, H. K., 2017, The Religious and Spiritual Beliefs and Practices among Practitioners across Five Helping Professions. In: Religion, 8(11), 2017, с. 237.

SCHAVEL, M. – KUZYŠIN, B. 2023. Teória a prax supervízie. Sumarizačno- teoretické a systémovo- analytické kontexty slovenského aplikačného prostredia. Prešovská univerzita v Prešove, Prešov. 2023, 198 с., ISBN 978-80-555-3133-5

Супервізія в галузі соціальної роботи встановлена наступними законодавчими актами: законом Національної ради Словацької Республіки № 219/2014 Зб. про соціальну роботу та умови здійснення деяких фахових видів діяльності в галузі соціальних справ і сім'ї та про зміну і доповнення деяких законів; законом Національної ради Словацької Республіки № 305/2005 Зб. про соціально-правовий захист дітей та соціальну опіку і про зміну і доповнення деяких законів та законом Національної ради Словацької Республіки № 448/2008 Зб. про соціальні послуги та про зміну і доповнення закону № 455/1991 Зб. про підприємницьку діяльність у редакції пізніших змін.

ŽUREK, M. 2021, Možnosti pastorace duchovenských pracovníku v předcházení syndromu vyhoření. Testimonium fidei. Časopis pre teológiu a katechetiku. 2021, том 9, № 2, стор. 28-45, ISSN 2729-8191

Інтернет-джерела:

The Australasian Association of Supervision website: https://www.supervision.org.au/

Júlia Kubicová. Spoluprezident Hnutia fokoláre povzbudil seminaristov pod Zoborom [online]. Доступно в інтернеті: https://www.tkkbs.sk/view.php?cisloclanku=20231006032-

DomaJeDoma- ADAMCOVÁ, I., POLCKOVÁ, A., KNEZOVIČ, R. 2014, Syndróm vyhorenia v duchovnej službe. 27. 02. 2014, Rádio Regina Západ. [online]. Доступно в інтернеті: https://www.rtvs.sk/radio/archiv/11387/1553244 від 24.04.2021,

KOŽUCH, B. Pastorálna supervízia v službe spolupracovníkov cirkvi, 2022 https://www.szspektrum.eu/wp-content/uploads/2023/01/Kozuch.pdf

THE UNITED REFORMED CHURCH. 2020. Guidelines for Pastoral Supervision [online]. [цит. 2023-09-09]. Доступно в інтернеті: https://www.urcwestmidlands.org.uk/uploads/9/9/8/2/99821718/guidelines_for_pastoral_supervision.pdf