Послуги кризового втручання у Словаччині Згідно із законом № 448 від 2008 року про соціальні послуги, соціальна послуга — це фахова діяльність, обслуговуюча діяльність або інша діяльність, чи сукупність цих дій, які у випадку кризового втручання спрямовані на вирішення кризової соціальної ситуації фізичної особи та сім'ї.

Згідно із законом № 485 від 2013 року, яким змінюється та доповнюється закон № 448/2008 Зб. з. про соціальні послуги, несприятлива соціальна ситуація згідно з цим законом — це загроза фізичній особі через соціальне виключення або обмеження її здатності соціально інтегруватися та самостійно вирішувати свої проблеми: а) через те, що вона не має забезпечених необхідних умов для задоволення базових життєвих потреб, б) через свої життєві звички або спосіб життя, в) через тяжку інвалідність або несприятливий стан здоров'я, через свої життєві звички, спосіб життя, залежність від наркотичних речовин або шкідливих звичок. Далі закон № 485/2013 регулює та доповнює положення щодо загрози розвитку дитини через її інвалідність, якщо йдеться про дитину до семи років: г) через те, що вона досягла віку, необхідного для отримання права на пенсію за віком згідно з особливим приписом, д) через виконання догляду за фізичною особою з тяжкою інвалідністю, е) через загрозу з боку поведінки інших фізичних осіб або є) через те, що вона стала жертвою торгівлі людьми, або, якщо вона стала жертвою поведінки інших фізичних осіб, під чим розуміється домашнє насильство, гендерно зумовлене насильство або насильницький злочин. Через перебування у просторово сегрегованій локації з присутністю концентрованої та поколінно відтворюваної бідності. Кризова соціальна ситуація згідно з цим законом — це загроза життю або здоров'ю фізичної особи та сім'ї, яка вимагає негайного вирішення за допомогою соціальної послуги. Соціальна послуга виконується переважно через соціальну роботу, процедурами, що відповідають знанням суспільних наук та знанням про стан і розвиток надання соціальних послуг.

Соціальні послуги кризового втручання надаються для вирішення несприятливої соціальної ситуації фізичної особи. Соціальні послуги кризового втручання можуть мати низькопороговий характер. Соціальними послугами кризового втручання є: 1. польова соціальна послуга кризового втручання, 2. надання соціальної послуги в закладах, якими є: 2.1. низькопороговий денний центр, 2.2. інтеграційний центр, 2.3. громадський центр, 2.4. нічліжка, 2.5. притулок, 2.6. будинок на півдорозі, 2.7. заклад екстреного житла, 3. низькопорогова соціальна послуга для дітей та сім'ї.

За соціальну послугу, яка має низькопороговий характер, вважається соціальна послуга, яка є для фізичної особи легкодоступною, зокрема з огляду на місце, в якому фізична особа перебуває, та на розмір оплати за соціальну послугу. Соціальна послуга надається анонімно без підтвердження ідентичності цієї фізичної особи документом, що посвідчує особу, і незалежно від проявів вживання наркотичних речовин. Метою соціальної послуги з низькопороговим характером є полегшити фізичній особі контакт із соціальним середовищем, доступ до соціальних послуг або до підтримки та допомоги, що надається згідно з особливими приписами, і тим самим підтримати її інтеграцію в суспільство.

Польова соціальна послуга кризового втручання надається фізичній особі в несприятливій соціальній ситуації, і її змістом є діяльність, спрямована на пошук таких фізичних осіб, фахові дії, обслуговуючі дії та інші дії, спрямовані переважно на виконання профілактичної активності, надання соціального консультування, соціальної реабілітації, допомоги при реалізації прав та законних інтересів, а також створення умов для видачі харчування або продуктів харчування.

Найсерйозніші прояви, що характеризують кризу: Гостра криза приходить несподівано, зі зловісним характером, пов'язана з втратами життів або травмами, вимагає переосмислення актуальності цінностей та цілей, створює страх і безпорадність, які вимагають швидкого прийняття рішень.

  • Кожна криза приносить із собою дестабілізацію, як на психічному, так і на соціальному рівнях.
  • Криза приносить із собою підвищену вразливість, яка може спричинити зміни в поведінці (напр., пасивність, що іноді вимагає госпіталізації, відмова від навчання), які потребують стабілізації.
  • На фазі малих лабільних причин великий вплив може мати, наприклад, слово, яке веде до агресії і яке може мати непередбачувані наслідки для майбутнього. (Grundlagen der Krisenintervention: Einführung und Anleitung für helfende Berufe, 1997)

Теорія кризового втручання та інші підходи до допомоги

Однією з переваг теорії кризового втручання є те, що вона може легко поєднуватися з іншими підходами до допомоги. Наприклад, з огляду на: Консультування — з огляду на обмежений у часі характер кризи, малоймовірно, що було б доречним довгострокове консультування. Однак у час кризи короткострокове інтенсивне консультування може виявитися дуже корисним, оскільки для людини в кризі набагато ймовірніше, що вона буде відкрито здійснювати необхідні зміни у своєму житті, ніж це було б у час, коли вона перебувала у відносній безпеці гомеостазу. Когнітивно-поведінкова робота — основою цього підходу є ідея, що поведінка повинна змінитися з якоїсь причини (оскільки вона викликає проблеми або тривогу), тоді базове переконання, яке веде до поведінки, потребує зміни. У час кризи ймовірно, що буде сильніша рішучість до зміни базового переконання, більша мотивація на випробування нових ідей або підходів до ситуацій. Завдання, спрямовані на практику — це означає виникнення ситуації: де ви зараз, де хочете бути, і які кроки необхідно вжити, щоб перейти з (проблемної, неприйнятної ситуації) до (менш проблемного, прийнятного стану). Ці кроки потім вибудовуються з погляду завдань, які мають бути досягнуті. Багато залежить від мотивації, і в час кризи мотивація принести зміни, ймовірно, буде вищою, ніж в інший час. Підходи, спрямовані на вирішення — зосереджується на сильних сторонах, і зокрема визначенні та встановленні ситуації, коли проблема не виникає (наприклад, якщо хтось має напади паніки, які є ситуації, коли він або вона не має паніки? Як урок з цього потім використати в ситуації, коли виникає паніка?). Це дуже узгоджується з акцентом на позитивний потенціал у кризовому втручанні. Адвокація — люди в кризі, звісно, намагаються впоратися. У таких випадках може бути важко відстояти свої права та уникнути зловживань або несправедливості. Тому їм може знадобитися підтримка адвоката, щоб допомогти їм подолати цей важкий період. Адвокатський план на принципі кризового втручання, ймовірно, на початку діє прямо як захисник, але потім для підтримки відповідної особи розвиває самоадвокацію так, щоб вони були здатні використовувати позитивний потенціал кризи, вчитися новим навичкам та розвивати нові особисті ресурси. Тут ми могли б ще доповнити послуги медіації як позасудового вирішення спору.

Групова робота — стосується кризової роботи в обмежений час, і може бути важко координувати учасників для роботи в групі. Однак, якщо це можливо, вона може бути дуже корисною та мотивуючою, оскільки особа, якої це стосується, може використовувати підтримку групи як емоційний та практичний ресурс, а також розвивати нові способи подолання труднощів.

Кризова інтервенція являє собою гостре професійне втручання з боку фахівця, що надає допомогу, стосовно клієнта, який опинився в кризі і не може адекватно вирішити свою проблемну ситуацію. Метою є усунення загрози та створення таких стратегічних форм допомоги, які усунуть загрозу для клієнта та його оточення, створять простір для активізації клієнта та його стабілізації, а також відновлять внутрішню рівновагу. У кризовій інтервенції першим кроком є надання негайної допомоги, яка включає емоційну підтримку, соціально-правову допомогу та надання з можливостей соціальних стратегічних мереж такої, що задовольнить потреби даного клієнта та його поточної кризової ситуації.

Everly & Mitchell (1999 In. George W. Doherty, 2007) визначають кризову інтервенцію як «надання психологічної допомоги жертвам у біді, допомогу цим жертвам у поверненні до адаптивного рівня функціонування, щоб запобігти потенційному негативному впливу та психологічній травмі».

Особа в кризовій ситуації повинна в межах вирішення стресової ситуації використовувати насамперед свій потенціал, тобто шлях самодопомоги. Після нього настає допомога з боку оточення, тобто вужчого та ширшого соціального середовища. У межах свого соціального середовища вона використовує соціальну підтримку. Коли ситуацію не вдається опанувати власними силами, настає допомога соціального працівника або іншого фахівця чи непрофесіонала в межах допомоги при подоланні кризового стану.

Отже, настає кризова інтервенція, основою якої є подолання стану кризової ситуації за допомогою доступних стратегічних процедур (вентиляція емоцій, заспокоєння) та визначення цілей. Після їх подолання необхідна допомога та спрямування клієнта до повторної самодопомоги та самореалізації.

У межах конфігурації цілей у процесі кризової інтервенції — тобто вирішення ситуації «тут і зараз» — важливо після безпосереднього усунення загрози життю клієнта та забезпечення базових потреб — на основі вже отриманих знань про проблематику спільно з клієнтом охарактеризувати цілі та узгодити їх (якщо клієнт здатний фізично та психологічно) на загальну, тобто головну ціль, та часткові цілі, які необхідно вирішити в межах розв'язання проблеми безпосередньо та згодом. Настає:

  • Самостійна робота соціального працівника, завданням якого є змапувати доступні стратегічні можливості вирішення даної проблеми з роз'ясненням індивідуальних можливостей клієнта та його вужчого соціального середовища, які можуть бути йому корисними.
  • Конструювати можливості соціальної та організаційної структури регіону для вирішення проблеми та мапувати соціальну мережу.
  • Аналізувати знання про дану проблему, якою він займається, на основі фахових, казуїстичних та інформаційних можливостей.

Втручання при кризовій інтервенції завжди є короткостроковим і включає створення специфічних цілей у межах специфічної поведінки, які можуть бути створені лише в короткому часовому горизонті, без заздалегідь спланованих процедур.

Інтервенція

При травматичних кризах метою інтервенції є насамперед зниження психофізіологічної напруги або рівня стресу пацієнта. Навіть якщо внутрішні або зовнішні загрози вже не існують, пацієнту слід згодом рекомендувати звернутися за психотерапевтичним лікуванням для подолання кризової події.

Рисунок: 4-фазна модель травматичної кризи за Cullberg

Тому кризова інтервенція — це обмежена в часі інтервенція зі специфічним терапевтичним підходом, спрямованим на безпосередню стабілізацію пацієнта: пацієнт має бути емоційно розвантажений, а його діяльність та здатність приймати рішення — відновлені. У принципі, кризова інтервенція повинна відповідати таким вимогам:

  • швидкий початок,
  • часові межі інтервенції,
  • забезпечення безпеки для пацієнтів та навколишнього середовища,
  • при самоушкодженні та заподіянні шкоди іншим створити швидку міждисциплінарну співпрацю (психотерапевт, лікар, аварійний персонал, поліція),
  • лікувальний фокус спрямувати на актуальний кризовий тригер ситуації та/або кризовий тригер,
  • з метою швидкого полегшення у зв'язку з кризою психосоціальних страждань,
  • використання ресурсів пацієнта та його соціального середовища,
  • гнучка терапевтична позиція, від вислуховування до директивної розмови чи активного ведення переговорів, залежно від стану пацієнта,
  • прозорий, зрозумілий та однозначний терапевтичний підхід із чіткою комунікацією. (D'Amelio R., Archonti C., Falkai P., Pajonk F., 2006)

Надавач соціальних послуг кризової інтервенції повинен отримати дозвіл на надання цих послуг згідно з окремим законом і бути внесеним до реєстру надавачів. Фахову діяльність кризової інтервенції здійснюють: польовий соціальний працівник, соціальний працівник громади, соціальний куратор, соціальний консультант, соціальний терапевт, соціальний асистент, психолог. Для ілюстрації наводимо також форми кризової інтервенції:

Табл.: Форми кризової інтервенції (Kozoň та кол., с. 353, 2013) Амбулаторна допомога — надається клієнтам, які особисто приходять до консультації (або амбулаторії) певної установи, первинно призначеної для надання допомоги людям у кризі (наприклад, амбулаторії кризових центрів), або установи, у компетенції якої надання кризової інтервенції є вторинним (наприклад, амбулаторії психотерапевтичних закладів, кабінети клінічного психолога, психіатричні кабінети, сімейна консультація тощо). Клієнти можуть шукати амбулаторну допомогу на основі власного рішення, але зазвичай вони «спрямовуються» іншими закладами — телефонами довіри, працівниками медичних або соціальних установ, поліцією тощо. Госпіталізація — це короткострокове розміщення клієнта в кризі на так зване «кризове» ліжко, найкраще в установах, призначених для цього, тобто в кризовому центрі. До госпіталізації вдаються у випадку, якщо стан клієнта такий, що не дозволяє залишатися в домашньому середовищі та отримувати інші форми допомоги. Польові та мобільні послуги — полягають у перенесенні процесу кризової інтервенції (а отже, і переміщенні кризової мобільної команди або кризового інтервента) на місце, де перебуває індивід (або особи) у кризі (це може бути школа, дім, лікарня, вулиця або місце, де сталася катастрофа чи нещасний випадок). Телефонна допомога — пропонує клієнтам у кризі підтримку та допомогу за допомогою телефону. Її зазвичай забезпечують телефони довіри. Телефони довіри можуть бути вузькоспеціалізованими на певну групу клієнтів (Gay-лінія допомоги, телефон довіри для дітей та молоді) або на якусь конкретну проблему (Help line AIDS, телефон довіри DINGIR для проблематики сект, контрацептивна лінія Cilestína) або можуть надавати послуги цілому широкому спектру тих, хто телефонує.

Інтернет-допомога – реалізується за допомогою відносно нового медіа – інтернету. З огляду на постійно зростаючу кількість користувачів інтернету та великі комунікаційні можливості цього медіа, ми можемо припустити зростаючий інтерес до цієї форми допомоги (Špatenková a kol., 2004).

Цілями кризової інтервенції є:

  • надання комплексного консультування (соціального, психологічного, правового та економічного),
  • надання соціальної допомоги та соціальних послуг (кризова інтервенція, соціальна асистенція, телефонна лінія, індивідуальний підхід, профілактика...),
  • усунення насильства та його негативних наслідків у суспільстві,
  • захист прав людини та громадянських прав, а також захищених законом інтересів клієнтів усіх вікових категорій,
  • профілактика соціально-патологічних явищ, профілактика поглиблення негативних наслідків криз,
  • кооперація з поліцейськими підрозділами, державними установами та недержавними організаціями й об’єднаннями,
  • видання та розповсюдження інформаційних матеріалів для широкого загалу, що стосуються місії та змісту роботи окремих кризових центрів.

Послуги кризової інтервенції, що надаються

  • кризова інтервенція,
  • соціально-правове консультування,
  • робота кризової телефонної лінії,
  • групи підтримки,
  • інтернет-консультація,
  • різні види терапії,
  • соціальна діагностика,
  • соціальна асистенція,
  • розподіл клієнтури до компетентних фахівців, профілактичні заходи,
  • посередництво у наданні правових, психологічних та педагогічних послуг,
  • допомога у подоланні кризи, кризова інтервенція та допомога у кризових станах,
  • психологічна допомога: психодіагностика, кризова інтервенція та допомога у стані психологічної кризи, надання індивідуальної та групової інтервенції та психотерапії, психологічна допомога, методична допомога, опрацювання комплексних звітів на вимогу органів та судів,
  • забезпечення матеріальних умов для задоволення базових життєвих потреб, безпосередньо або опосередковано.

Висновок

Законодавство Словацької Республіки відповідно до чинного правового стану покладає на кризову інтервенцію в існуючій системі соціальної допомоги у Словаччині два головні завдання – вирішувати гострий кризовий стан індивіда, групи або спільноти в межах забезпечення не лише їхніх потреб, а й одночасно інформувати їх про права, які випливають для громадянина з правових норм, що регулюють систему соціального захисту, надання соціальних послуг та соціальної профілактики, допомоги соціального характеру, а також допомагати громадянам у матеріальній і, перш за все, у соціальній скруті.

Автор: PhDr. Soňa Šrobárová, PhD. Список бібліографічних посилань

GEORGE W. DOHERTY : Crisis intervention training for disaster workers , Rocky Mountain DMH Institute Press; 1st edition, 2007, p.288, ISBN-10: 1932690425 , ISBN-13: 978-1932690422 D'AMELIO R., ARCHONTI C., FALKAI P., PAJONK F. Psychologische Konzepte und Möglichkeiten der Krisenintervention in der Notfallmedizin. In Notfall Rettungsmedizin. [online]. 2006. roč. 2, č. 9, s. 194-204. [cit. 2013-10-18]. Dostupné na internete: . ISSN 1436-0578. ŠPATENKOVÁ, Naděžda a kol. Krizová intervence pro praxi. Vyd. 1. Praha: Grada, 2004, 200 s. Psyché (Grada). ISBN 80-247-0586-9. Grundlagen der Krisenintervention: Einführung und Anleitung für helfende Berufe/Základy krízovej intervencie Úvod a príručka pre pomáhajúce profesie. Freiburg im Breisgau : Lambertus-Verlag 1977. 245 S. : 13 graph. Darst. ; 21 cm Broschiert; ISBN: 3784101526 (EAN: 9783784101521 / 978-3784101521) NEIL THOMPSON: Crisis intervention, Publisher - Russell House Publishing Limited, s. 128, ISBN-10,1905541678, ISBN-13,9781905541676 ZÁKON NR SR č. 448/2008 Z.z. SR z 30. októbra 2008 o sociálnych službách a o zmene a doplnení zákona č. 455/1991 Zb. o živnostenskom podnikaní (živnostenský zákon) v znení neskorších predpisov BAŠTECKÁ, Bohumila a kol. Terénní krizová práce: psychosociální intervenční týmy. Vyd. 1. Praha: Grada Publishing, 2005, 300 s. ISBN 80-247-0708-X. KOZOŇ, Antonín a kol. Etické otázky socializácie: sociálnej práce a príbuzných vedných disciplín. Trenčín: Fakulta sociálnych štúdií Vysokej školy v Sládkovičove, Univerzita Jana Amose Komenského, Praha, Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, Bratislava, Vysoká škola Karlovy Vary, Spoločnosť pre sociálnu integráciu v SR, Trenčín, 2013, 474 s. ISBN 978-80-89533-10-7.