Соціальне житло у Словаччині Сьогодні ми як у себе в країні, так і в Європейському Союзі все частіше стаємо свідками дискурсу щодо проблематики доступності житла та його сталої спроможності. У країнах ЄС не існує законодавчо закріпленої єдиної житлової політики. Застосовується принцип субсидіарності, тобто органи ЄС займаються проблематикою житла у випадку, якщо можна забезпечити досягнення стратегічних цілей ЄС ефективніше, ніж житловою політикою, встановленою самими країнами. Для досягнення визначених цілей у країнах ЄС використовуються різні інструменти, як-от правила для державних закупівель, правила надання державної допомоги, енергетична політика (зниження енергоємності житла та зниження енергетичної бідності1), а також встановлення наскрізних національних цілей на визначені періоди часу, як-от боротьба з бідністю та соціальним виключенням.
Житло є одним із соціальних прав і базовою людською потребою, причому його якість2 та доступність є одним із оціночних показників рівня життя населення.3 Право на житло належить до основних прав людини, закріплених у різних документах міжнародного значення, підписантом яких є і Словацька Республіка.4 Право на житло не можна розуміти як право індивіда, що вимагається від суспільства, а як право, засноване на співвідповідальності суспільства перед громадянином.5 (Концепція державної житлової політики СР 2020). Право на житло означає більше, ніж право на притулок.6 Його змістом є комплекс взаємопов'язаних і взаємозалежних прав людини.7 Придатне житло, згідно з міжнародно прийнятими документами, характеризується фінансовою доступністю8, придатністю для проживання9, доступністю10, розташуванням11 та культурною відповідністю12. (COHRE, 2004)
Які є можливості житла?
В умовах СР ми можемо розділити сектор житла13 на приватний та державний орендний. До приватного сектору ми відносимо приватний орендний сектор та приватне житло у власності. Частка державного орендного сектору становить від загального житлового фонду14 приблизно 2,5%, тоді як сектор приватного орендного житла ще нижчий, тобто близько 0,2%. (MVVP SR, 2012) Представленість окремих секторів у країнах ЄС різниться. Чим східніше та південніше розташовані європейські країни, тим більше знижується частка приватного орендного сектору та державного орендного сектору, тобто соціального житла.
У межах приватного сектору вагоме місце посідає приватне житло у власності. Майже 90% квартир і будинків у СР перебувають у приватній власності. (SODB, 2011) У межах країн ЄС вищу частку приватного сектору мають такі країни, як Естонія, Болгарія або Румунія. Натомість у Німеччині частка приватної власності становить близько 40%. У країнах південної частини Європи частка приватного житла у власності вища, ніж у північних країнах. У нас приватне житло у власності є одним із найбільш пріоритетних способів забезпечення житлом. Неабиякою мірою на це впливає і недостатня пропозиція приватного орендного житла15, а також низька пропозиція соціального житла.16 Значним негативним наслідком надання переваги приватному житлу у власності домогосподарствами є низька мобільність робочої сили17, ризик втрати житла у разі невиконання обов'язків, що випливають із купівлі квартири18, і, зрештою, заборгованість сімей та окремих осіб на десятиліття їхнього життя. Приватне житло у власності призначене переважно для середніх та вищих верств населення за рівнем доходу.19 До орендного приватного сектору ми також відносимо стандартне орендне житло, що належить інституціям фінансового ринку, девелоперам, інвесторам будівельних компаній, квартири у приватній власності фізичних осіб з метою оренди, а також квартири та будинки у власності неурядових організацій. Розмір орендної плати формується ринком, тобто попитом і пропозицією.20 Зазначений вид житла не виконує функцію соціального житла, тобто соціальне житло перебуває у повній компетенції міст і сіл. Чинне законодавство СР за певних умов дозволяє передати частину сегмента соціального орендного житла в пряме управління неурядових організацій (n. o.). Проте залишається питанням, якою мірою державою буде забезпечена адекватна підтримка для запуску зазначених змін.21 (Концепція державної житлової політики СР 2020) Значення NGO організацій у ролі управителя та власника соціального житла в країнах ЄС зростає (наприклад, Нідерланди, Ірландія, Австрія, Велика Британія), насамперед через ефективніше управління квартирами, що пов'язано з меншою бюрократією, нижчим рівнем корупції, відсутністю зловживання соціальним житлом у політичній боротьбі та готовністю через соціальне житло забезпечувати соціальний мікс та інклюзію. Значна частина NGO організацій, окрім надання соціального житла, паралельно надає комплексні соціальні послуги (у разі потреби) у сфері спільного проживання, соціальних проблем або проблем при оплаті оренди тощо. (Lux, 2010)
Державний орендний сектор житла складають квартири та будинки, що перебувають у власності міст і сіл.22 Орендний державний сектор житла за обсягом є тотожним соціальному житлу. Зазначений сегмент житла значною мірою підлягає регулюванню державної житлової політики. Через її інструменти держава регулює та коригує будівництво або розвиток соціального житла23 і, насамперед, цільові групи населення, для яких зазначений вид житла є першочергово призначеним.
Що таке соціальне житло?
Соціальне житло, як і житлові політики держав ЄС, не регулюється єдиним законодавством ЄС, також не визначена єдина класифікація соціального житла, чинна для всіх держав-членів ЄС. Позначення соціального житла в окремих країнах також не є єдиним, воно називається як житло з помірною орендною платою (Франція), лімітоване некомерційне житло (Австрія), державне житло (Данія), підтримуване житло (Німеччина) або захищене житло (Іспанія). У наших умовах ми можемо зустріти позначення соціального житла як орендного житла для соціальних цілей або як соціального орендного житла. В обох випадках акцент робиться на визначенні правових відносин щодо даної нерухомості та мети, для якої цей вид житла призначений. Загалом соціальне житло налаштоване так, щоб була задоволена потреба у якісно придатному житлі для домогосподарств24, які не здатні досягти успіху в «конкуренції» на ринку житла. Соціальне житло надається за нижчими цінами, ніж ринкові25, і його розподіл серед населення забезпечується через адміністративні процедури.26 Навіть попри відмінності в житловій політиці та розумінні соціального житла в окремих країнах ЄС, можна класифікувати підхід до соціального житла за трьома основними моделями.
Першим є універсальний модель, метою якого є зробити житло доступним для якомога більшої кількості охочих через міські, муніципальні підприємства (наприклад, Швеція) або неурядові некомерційні організації27 (наприклад, Данія, Нідерланди). Зазначений тип соціального житла має на меті надати якісно прийнятне28 та доступне за ціною житло (регульована орендна плата) якомога ширшому колу населення незалежно від їхнього доходу, тобто для заявників не існує «стелі доходу» на домогосподарство. У країнах із зазначеною моделлю соціального житла частка соціального житла коливається в межах від 18% до 32% від загального житлового фонду країни (Нідерланди, Швеція та Данія). (UNECE, 2015) Для домогосподарств з низьким рівнем доходу та домогосподарств, яким загрожує бідність і соціальна ізоляція, залишається можливість отримувати різні форми підтримки та допомоги (наприклад, житлова субсидія). Результатом є забезпечення соціального міксту домогосподарств з різних соціально-економічних груп населення та усунення соціального виключення і житлової сегрегації. Країни, що застосовують універсальну модель соціального житла, характеризуються високою часткою соціального житла в загальному житловому фонді. Описана модель долає житлову сегрегацію та створює умови для соціального міксту,29 суспільної згуртованості та забезпечує доступ до гідного житла для всіх. (IZA, 2013)
Другою моделлю соціального житла є всебічна модель. Зазначена модель має домінуюче представництво в житловій політиці країн ЄС. Йдеться насамперед про країни, у яких відсоткова частка соціального житла в загальному житловому фонді коливається в межах від 0% до 19%. (UNECE, 2015) У фокус соціального житла потрапляють домогосподарства, які не здатні самостійно забезпечити собі гідне житло за прийнятною та доступною ціною. Ця модель реагує на недоступність житла на ринку. Житло надається отримувачам вибірково на основі визначених пріоритетних критеріїв, процедур і правил. Йдеться насамперед про встановлені фіксовані стелі доходів. Ця модель соціального житла надає перевагу домогосподарствам з низьким рівнем доходу, вразливим домогосподарствам та окремим групам ризику, або домогосподарствам.30 Всебічна модель соціального житла застосовується, наприклад, в Австрії, Франції, Фінляндії, Люксембурзі, Польщі та багатьох інших країнах ЄС. Словацька Республіка застосовує зазначену модель соціального житла, проте в поєднанні з залишковою моделлю (разом із такими країнами, як, наприклад, Франція, Фінляндія, Бельгія та Німеччина).
Останньою моделлю, що застосовується в державах ЄС, є залишкова модель. Зазначена модель застосовується насамперед у Великій Британії, Естонії, Ірландії, на Мальті, у Болгарії, Литві та ін. Залишкова модель найчастіше впроваджується в країнах ЄС, у яких не насичений попит на соціальне житло. Метою залишкової моделі соціального житла є надання прийнятного та доступного за ціною житла31 окремим категоріям домогосподарств, які здебільшого прямо залежать від різних фінансових трансфертів та допомоги з соціального забезпечення (наприклад, безробітні, особи з інвалідністю, люди похилого віку, багатодітні сім'ї, неповні сім'ї, особи після відбуття покарання, біженці, молоді люди32 та ін.) і в багатьох відношеннях витісняються або їм повністю унеможливлюється доступ до ринку житла. Соціальне житло надається обраним групам вразливих домогосподарств, причому пріоритетним критерієм є рівень доходу домогосподарства. Домогосподарствам з доходом, вищим за встановлений максимальний дохід для домогосподарства, вхід у систему соціального житла обмежений. Зазначена модель соціального житла створює високий ризик житлової сегрегації та концентрації вразливих домогосподарств.33 Підвищена концентрація домогосподарств, позначених бідністю та високим рівнем безробіття, може призвести до подальших синергетичних ефектів, як-от: занепад житлового фонду, підвищений рівень злочинності, погіршення стану здоров'я орендарів, заборгованість домогосподарств тощо, що в кінцевому підсумку означає збільшення витрат з боку держави та муніципалітетів при вирішенні виниклого несприятливого стану. (UNECE, 2015)
У підході до соціального житла з 2008 року зафіксовані зміни урядової політики в таких країнах, як Нідерланди, Швеція та Данія. Під тиском економічної кризи, що тривала донедавна, і досі відчутних дефіцитів у державних фінансах, житлова політика зазначених країн наближається до всебічної моделі. Значна частина країн ЄС (наприклад, Німеччина, Польща, Іспанія, Італія) з всебічною моделлю соціального житла переходить до залишкової моделі, наслідком чого є нижча доступність соціального житла, що, своєю чергою, становить ризик збільшення кількості домогосподарств, обтяжених іпотечними кредитами.34
Функціонально налаштована державна житлова політика у сфері соціального житла повинна відповідати двом основним вимогам: вимозі ефективності та результативності. Державну житлову політику можна вважати ефективною у випадку, якщо її інструменти допомагають домогосподарствам з нижчим рівнем доходу більше, ніж домогосподарствам з вищим рівнем доходу, причому жодне із соціально вразливих та малозабезпечених домогосподарств не виключене з допомоги. Вимога результативності житлової політики та її інструментів вважається виконаною, якщо вона не створює нерівноважного стану на ринку житла (наприклад, монополію на ринку житла, зростання цін на нерухомість та орендної плати) і використовується в тому випадку, коли поставлена мета житлової політики не може бути забезпечена дешевше, з урахуванням державних фінансів, наприклад, альтернативне налаштування інструментів житлової політики та втручання держави (наприклад, житлова субсидія). (Lux - Kostelecký, 2011)
У межах соціального житла можна забезпечувати інтеграційні процеси соціально вразливих груп з метою забезпечення соціальної та територіальної згуртованості. Серед найвідоміших концепцій належать концепції «housing ready» (житло як результат готовності) та «housing first» (житло передусім). При забезпеченні інтеграції виключених осіб без компетенцій для утримання довгострокового (орендного) житла найчастіше використовується концепція «housing ready» (перехідне житло). Низький рівень компетенцій для довгострокового утримання житла нерідко супроводжується багатьма соціально-патологічними явищами та сімейними проблемами (алкоголізм, наркозалежність, заборгованість, розпад сім'ї, втрата роботи тощо). Філософія перехідного житла ґрунтується на припущенні, що реальна реінтеграція у сфері житла можлива лише у разі безперервного вирішення проблем клієнта за допомогою активних соціальних послуг, соціальної роботи та заходів соціальної та житлової політики. Це на практиці забезпечується за допомогою кількох форм житла35 із цілеспрямованою соціальною роботою. Самостійне житло є результатом індивідуальних успіхів членів домогосподарств у суспільному житті. Активна соціальна робота супроводжує членів домогосподарства окремими етапами житла з кінцевою метою досягнення самостійного орендного житла (навіть поза системою соціального орендного житла).36 Протилежним підходом при вирішенні доступності житла для найбільш вразливих домогосподарств та осіб, яким загрожує гостра втрата житла або які опинилися у стані бездомності, є концепція «housing first». Вона ґрунтується на припущенні, що чим довше індивід або домогосподарство перебуває у стані «без постійного та безпечного житла», тим швидше втрачає компетенції для його постійного утримання. Забезпечення самостійного житла є першочерговим, і його досягнення має відбутися у якомога коротші терміни. Забезпечення житлом має пріоритет над вирішенням соціальних проблем домогосподарства. Надання допомоги та асистування забезпечується лише після надання житла, а саме за допомогою цілих пакетів соціальних та допоміжних послуг (допомога при оформленні допомог та виплат, асистування при пошуку відповідної роботи, допомога при вирішенні заборгованості тощо).
Slovenská republika a sociálne bývanie
Соціальне житло законодавчо визначає § 21 ч. 1 закону № 443/2010 З. з. про субсидії на розвиток житла та про соціальне житло. Основною рисою визначення соціального житла є його прямий зв'язок із публічними фінансами, тобто до соціального житла належать усі квартири, будинки, житлові будівлі, на придбання яких були використані публічні фінансові кошти, або житло та проживання, що фінансуються з використанням публічних фінансових коштів. Метою соціального житла є забезпечення належного та людськи гідного житла для осіб та сімей,37 які не можуть придбати житло власними зусиллями, або для тих осіб, яким надається догляд через обрані соціальні послуги. З наведеного випливає, що орендне житло у власності міст та громад є тотожним із соціальним житлом. Так само соціальним житлом вважаються обрані соціальні послуги, у межах яких клієнтам, що потребують допомоги згідно із законом 448/2008 З. з. про соціальні послуги у редакції пізніших нормативних актів, надається догляд, пов'язаний із проживанням, як-от: заклади для людей похилого віку, будинки соціальних послуг, заклади опікунського догляду, притулки, нічліжки, будинки на півдорозі, заклади екстреного житла тощо. Для того, щоб зазначені соціальні послуги класифікувалися як соціальне житло, не є вирішальним їхній засновник, тобто те, чи йдеться про публічного чи непублічного надавача, а факт того, чи надаються зазначені соціальні послуги з метою отримання прибутку. У разі, якщо надавач експлуатує соціальну послугу з метою неотримання прибутку, він є правомочним отримувачем фінансового внеску на надання соціальної послуги з публічних джерел, тобто з розділу Міністерства праці, соціальних справ та сім'ї SR.
Кому призначене соціальне житло
Соціальне житло в межах країн ЄС найбільшою мірою надається домогосподарствам, які не здатні самостійно отримати житло на ринку житла, наприклад, через дохід, дискримінацію, або тому, що ці домогосподарства не є цікавими для банківських установ, що виключає їх із можливості придбати приватне житло у власність (наприклад, іпотечний кредит). Словацька республіка застосовує дуальну модель соціального житла. Соціальне житло, забезпечене шляхом будівництва за державні кошти (наприклад, ŠFRB, MDVaRR SR),39 законодавчо поділене на соціальне житло у квартирі звичайного стандарту та у квартирі нижчого стандарту. Зазначені типи соціального житла законодавчо не поставлені на однаковий «якісний» рівень.40 Для квартир звичайного стандарту визначена максимальна площа квартири 80 м2, а квартири нижчого стандарту не повинні перевищувати площу 60 м2.41 Сектор соціального житла призначений для домогосподарств та окремих осіб, які є знедоленими або не мають достатніх фінансових коштів для того, щоб забезпечити себе житлом та утримувати його самотужки. Знедоленість може мати короткостроковий або постійний характер. Йдеться насамперед про знедоленість, пов’язану з фазами життєвого циклу,42 станом здоров’я (інвалідністю), соціально-економічним статусом, а також із дискримінацією за етнічним принципом або навішуванням ярлика «проблемного чи непристосованого» громадянина. Словацька республіка через державну житлову політику визначає знедолені групи населення на ринку житла, до яких зараховує низькодохідні домогосподарства, молоді сім’ї, багатодітні сім’ї, людей похилого віку,43 сім’ї з одним з батьків, жінок, які перебувають під загрозою насильства, та жертв насильства, іноземців та мігрантів, бездомних, домогосподарства, що живуть у соціально виключених локаціях/трущобах.44 Так само сюди належать групи осіб, які з різних причин настільки знедолені, що не здатні задовольнити потребу в житлі.45 (Koncepcia štátnej bytovej politiky SR 2020) Закон № 443/2010 З. з. про субсидії на розвиток житла та про соціальне житло вичерпно визначає правомочних заявників та отримувачів соціального житла. Соціальним житлом може користуватися особа/домогосподарство з місячним доходом домогосподарства не більше ніж у трикратному розмірі прожиткового мінімуму46 або не більше ніж у чотирикратному розмірі прожиткового мінімуму, якщо членом цього домогосподарства є особа з тяжкою інвалідністю, якщо йдеться про домогосподарство самотнього з батьків з дитиною, яка не має власного доходу, або принаймні один із членів домогосподарства забезпечує медичне обслуговування, соціальні та загальнокорисні суспільні послуги, освіту, культуру або захист мешканців муніципалітету. До інших правомочних заявників належать особи, у яких закінчилося інституційне піклування, замінне особисте піклування, прийомне піклування або особливе піклування опікуна, якщо вони не досягли віку 30 років, а також особи, які живуть у домогосподарстві, якому надається житлова компенсація47. Сам процес розподілу соціального житла визначають самі муніципалітети через Загальнообов’язкові розпорядження муніципалітету. Вони, окрім визначених умов, встановлених законом про соціальне житло, часто «покращені» умовами, які муніципалітети визначають самі через загальнообов’язкові розпорядження. У багатьох випадках ці умови створюють бар’єри в доступі до житла. Йдеться насамперед про використання можливості внесення фінансової застави майбутнього орендаря, яка може означати для низькодохідних груп населення значний бар’єр у доступності житла (для цієї мети неможливо отримати і навіть використати жодну форму соціальної допомоги).48 Постійне місце проживання заявника на житло нерідко зумовлене його тривалістю, тобто встановлена межа мінімального терміну тривалості постійного проживання заявника в муніципалітеті. Ще однією частою умовою є відсутність зобов’язань перед муніципалітетом, навіть тих, які можуть бути кількарічної давнини (і заявник міг не знати про їхнє існування) і не мають нічого спільного з житлом (наприклад, податок за собаку, комунальні відходи,49 дрібні будівельні відходи тощо). Можна зустріти умову з’ясування виховних умов у домогосподарстві, відвідування дітьми школи або внесок заявника для муніципалітету, наприклад, у культурній, соціальній, медичній, економічній сферах суспільного життя муніципалітету.50 Багато умов спрямовані на відстеження попереднього житла заявника. У разі, якщо заявник у минулому був орендарем і оренда квартири припинилася з вини орендаря, або він був власником квартири чи сімейного будинку, і це майно було у нього вилучене через стягнення, він втрачає можливість претендувати на соціальне житло.51 У минулому деякі муніципалітети та міста впроваджували в договори оренди також нотаріальний запис із виконавчим титулом, через який муніципалітет у разі несплати оренди з боку орендарів міг розпочати виселення52 з квартири без судового рішення.53 Очевидно, що зазначені «покращення» міст та муніципалітетів у межах розподілу соціального житла знижують доступність житла для вразливих груп населення, при цьому вони переслідують радше певне політичне та тенденційне наповнення загальнопрезентованої думки про непристосованість обраних груп населення.54 Ще одним фактором, що сприяє недоступності соціального орендного житла як звичайного, так і нижчого стандарту, є встановлення розміру місячної орендної плати, яка в багатьох випадках перевищує можливості домогосподарств та їхні регулярні доходи. Багато сімей намагаються «обійти» фінансову скруту, забезпечуючи собі готівку нерідко від небанківських суб’єктів, щоб викликати враження «платоспроможності» у орендодавця, через що вони потрапляють у важко вирішувану ситуацію, результатом чого є несплата та пов’язані з цим проблеми (наприклад, примусове виселення).55 - 56 Не в останню чергу недоступність соціального орендного житла для обраних соціальних груп, включаючи соціально виключені домогосподарства, опосередковано «підтримується» державою через низьку та відносно неадресно налаштовану систему допомоги на житло до допомоги у стані матеріальної скрути, що прив’язана до стану матеріальної скрути.
Вибрані інструменти житлової політики у сфері підтримки соціального житла
У межах житлової політики в країнах ЄС серед найчастіше застосовуваних інструментів підтримки соціального житла є підтримка пропозиції («підтримка цегли») та попиту («підтримка голови»). Підтримка пропозиції57 соціального житла полягає переважно у сприянні будівництву житлових одиниць (включаючи реконструкцію нежитлових приміщень) або викупі квартир у власність міст і муніципалітетів. Завдяки цьому можна застосовувати регульовану орендну плату на рівні собівартості,58 що дозволить зробити житло доступним для вразливих груп населення міст і муніципалітетів.59 (Lux, 2010) Прямі фінансові субсидії з боку держави, призначені для будівництва соціального житла, створюють «передумову» для доповнення існуючого або створення нового житлового фонду в регіонах, де є попит на зазначену форму житла.60 Передумова доповнення існуючого або створення нового житлового фонду у сфері соціального житла в СР, на жаль, залишається лише передумовою.61 У межах СР з 2012 року кількість завершених соціальних квартир драматично скорочується. У 2015 році було завершено будівництво 339 квартир у власності територіального самоврядування62 (у 2007 році було завершено 3 149 квартир у власності самоврядування).63 У 2005 році частка завершених квартир у власності державного сектору становила 14% від загальної кількості завершених квартир порівняно з приватною власністю. Приватна власність становила 86% частки від загальної кількості завершених квартир, проте у 2015 році частка завершених квартир у державній власності досягла рівня 2% (приватна власність завершених квартир – 98%). (Kolesárová – Blahová – Kuška, 2016) Недостатнє будівництво соціального житла знижує доступ малозабезпечених груп населення до гідного, безпечного для здоров'я та доступного за ціною житла.
Підтримка попиту являє собою систему підтримки через допомогу на житло або на оренду. Допомога на житло стоїть на межі соціальної та житлової політики. Проте все частіше в країнах ЄС вона стає інструментом виключно житлової політики. Вона є частиною державних урядових політик, відповідальних за житлову, а не соціальну політику в країні (напр., Франція, Велика Британія).64 Допомога на житло є виплатою, що залежить від рівня доходу, метою якої є підвищення фінансової доступності житла шляхом збільшення доходу домогосподарства. Допомога не надається переважно домогосподарствам, що проживають у соціальному житлі, а також домогосподарствам, які живуть у квартирах у межах приватного орендного сектору. Основним принципом допомоги на житло є надання виплати, що покриває різницю між фактичним навантаженням домогосподарства витратами на житло та нормативно визначеними максимальними витратами домогосподарства на житло. Реальні витрати домогосподарства на житло, що враховуються у розмірі допомоги, підлягають певним нормативам, як-от розмір квартири, розмір орендної плати за житло відповідає розміру орендної плати в середньопривабливій локації в місті тощо.65 Допомога, як правило, фінансується з державних бюджетів, а в деяких випадках співфінансується з бюджетів міст і муніципалітетів. Це забезпечує доступність житла для домогосподарств, які часто звертаються за наданням соціального житла до муніципалітету. За допомогою виплати допомоги на житло муніципалітетом можна розширити доступність житла, яке перебуває у власності приватних орендодавців і яке інакше за ринкову орендну плату було б недоступним для обраних груп домогосподарств. Зазначену модель можна застосовувати також у разі запланованого будівництва орендних квартир приватними компаніями. Іншою можливістю муніципалітетів є довгострокова оренда вже існуючих житлових одиниць у приватних власників (приватне власне житло) і надання їх за домовленістю з власником заявникам у формі суборенди. Мотивацію приватних власників здавати в оренду житловий фонд за якомога нижчою ціною, тобто ціною, нижчою за ринковий рівень оренди, має підвищити система гарантій та поручительств з боку муніципалітету. До основних і найчастіше використовуваних належать гарантія довгострокової оренди, захист від несплати та виникнення боргу за послуги, пов'язані з користуванням квартирою, гарантія реконструкції квартири тощо.66 До головних переваг підтримки попиту належать відносно низькі витрати з боку держави або муніципалітету. Вибір локації та житла не є настільки обмеженим, на відміну від адміністративно розподілюваного житла (підтримка соціального міксу). Гнучкість у регулюванні розміру допомоги залежно від реальної ситуації на ринку житла та доходу домогосподарств. Не в останню чергу допомога на житло значно підвищує мобільність домогосподарств, наприклад, для цілей ринку праці. (Lux - Kostelecký, 2011) Для цілей соціального житла можна за певних обставин використовувати пропозиції приватних орендодавців орендних квартир, що перебувають у власності девелоперів. Зазначений спосіб забезпечення соціального житла застосовується, наприклад, у Бельгії, Великій Британії, Німеччині, Франції тощо. У цьому випадку муніципалітети можуть надати непрямі переваги або субсидії67 приватному власнику, завдяки чому створюється простір для переговорів про розмір майбутньої оренди для домогосподарств.68 Так забезпечене соціальне житло є високоефективним з погляду розподілу житла між обраними цільовими групами населення,69 мінімізує ризик виникнення або розширення житлово сегрегованих поселень, причому є ощадливим також з погляду платників податків.70 Несучим стовпом є широка співпраця муніципалітету, NGO організацій, управлінських організацій, приватних орендодавців та багатьох інших акторів, метою яких є постійне забезпечення доступу до житла для найбільш вразливих груп населення.71 Муніципалітети/NGO за певних умов орендують вільні доступні квартири в сегменті орендних квартир, які на пільгових умовах (знижена орендна плата нижче рівня ринкової) здають в оренду кінцевим домогосподарствам. Муніципалітет/NGO стає орендарем квартири/нерухомості, а клієнт/домогосподарство — суборендарем. Різниця між розміром ринкової та соціальної орендної плати компенсується з бюджету муніципалітету або через державні субсидії. Для того, щоб зазначена модель функціонально забезпечувала соціальне житло шляхом трансформації з приватного житлового сектору, необхідний інтерес з боку приватних власників квартир.
Житлова допомога в межах СР належить виключно до компетенції соціальної політики під прямим керівництвом Міністерства праці, соціальних справ та сім’ї СР.72 Житлова допомога призначена для домогосподарств у стані матеріальної скрути і не є доступною для інших видів домогосподарств (наприклад, домогосподарств, що перебувають нижче межі ризику бідності73). До найбільших недоліків сучасного налаштування житлової допомоги належить її пряма прив’язка до стану матеріальної скрути. Так само і домогосподарство, що орендує житло, не може розраховувати на житлову допомогу у власному бюджеті домогосподарства. Розмір допомоги не враховує відмінності у розмірі орендної плати.74 Відсутнє визначення нормативу прийнятності та якості житла, на яке можна надати житлову допомогу, з урахуванням кількості членів домогосподарств, або кількості неповнолітніх дітей тощо. Зрушення у сприйнятті житлової допомоги ми зафіксували у 2011 році, коли Міністерство праці, соціальних справ та сім’ї СР підготувало проєкт закону про житлову допомогу, проте сам проєкт закону не був розглянутий урядом СР.75 Налаштування розміру житлової допомоги відображає реальні витрати, пов’язані з житлом, у значно обмеженій мірі.76 Розмір допомоги не враховує відмінності у розмірі орендної плати в межах регіонів СР.77 Інструменти житлової політики в окремих країнах ЄС відрізняються за ступенем надання переваги вищезазначеним базовим моделям підтримки соціального житла та залежно від цільових груп населення.
Висновок
Соціальне житло є необхідною складовою національної та регіональної соціальної та житлової політики. Ключовою є готовність органів місцевого самоврядування як носіїв значних компетенцій у сфері забезпечення доступного житла для мешканців. У майбутньому зростатиме попит на соціальне житло, особливо в регіонах та містах з можливістю створення робочих місць, чим буде прямо підтримуватися мобільність робочої сили в межах країни. Викликом залишається вирішення питання фінансово доступного житла для найбільш вразливих груп населення поза межами житлово сегрегованих локацій з можливістю всебічного розвитку членів домогосподарства. Автор: PhDr. Martin Brňak, PhD. Список бібліографічних посилань
COHRE, 2004. Obhajoba práv Rómov na bývanie na Slovensku. Bratislava: COHRE, 2004. 115 s. ISBN 80-89008-17-8.
FILADELFIOVÁ, J - GERBERY, D. 2012. Správa o životných podmienkach rómskych domácností na Slovensku 2010. [online]. Bratislava: UNDP, 2012. Dostupné na internete: http://issuu.com/undp_in_europe_cis/docs/undp_sprava. ISBN 978-80-89263-10-3.
FILADELFIOVÁ, J. – GERBERY, D. - ŠKOBLA, D. 2006. Správa o životných podmienkach rómskych domácností na Slovensku. Bratislava: Rozvojový program OSN Regionálny úrad pre Európu a Spoločenstvo nezávislých štátov, 2006. 100 s. ISBN 80-89263-02-X.
FICO, M. 2011. Sociálne bývanie – aktuálne otázky a trendy v jeho podpore. Bratislava: Inštitút pre výskum práce a rodiny, 2011. 32 s. ISSN 1336-7153. GERBERY, D. – LESAY, I. – ŠKOBLA, D. 2007. Kniha o chudobe. Priatelia Zeme – CEPA, 2007. 144 s. ISBN 978-80-968918-9-4.
HOUSING EUROPE, 2015. The state of housing in the EU 2015. Brussels, 2015. 106 s. bez ISBN
JAKOUBEK, M. - HIRT, T. 2004. Romové: Kulturologické etudy. Plzeň: Aleš Čenĕk, s.r.o., 2004. 383 s. ISBN 80-86473-83-X.
KOCMAN, D. – KLEPAL, J. 2015. Bydlení a sociální začleňování: kvalitativní analýza trajektorií uživatelů prostupného bydlení. Agentura pro sociální začleňování, 2015. 84 s. bez ISBN
KOLESÁROVÁ, L. – BLAHOVÁ, D. – KUŠKA, P. 2016. Bytová výstavba v rokoch 2005 až 2015. Bratislava: ŠU SR, 2016. 56 s. ISBN 978-80-8121-524-7.
KONCEPCIA ŠTÁTNEJ BYTOVEJ POLITIKY SR 2020. MDVaRR SR http://www.telecom.gov.sk/index/index.php?ids=81554
KUSÁ, Z. Tieňová správa o chudobe a sociálnom vylúčení v Slovenskej republike za rok 2013. Bratislava: IRIS, 2013. 66 s. bez ISBN
LUCAN, E. 2012. Opinion of the European Economic and Social Committee on ,,The problem of homelessness“ Dostupné na internete: (http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52011IE1592) LUX, M.- KOSTELECKÝ, T. 2011. Bytová politika teorie a inovace pro praxi. Praha: Slon, 2011, 229 s. ISBN 978-80-7419-068-1.
LUX, M. – MIKESZOVÁ, M. – SUNEGA, P. 2010. Podpora dostupnosti bydlení pro lidi akutně ohrožené sociálním vyloučením – mezinárodní perspektiva a návrhy opatření v ČR. Praha: Sociologický ústav AV ČR, 2010. 64 s. ISBN 978-80-7330-176-7.
MISKESZOVÁ, M. – LUX, M. – SLÁDEK, J. 2010. Důsledky vývoje cen bydlení na potenciální i akutní ohrožení finanční nedostupností bydlení In Bydlení v regionech. Praha: Professional Publishing, 2010. 156 s. ISBN 978-80-7491-026-3.
SUCHALOVÁ, A. – STAROŇOVÁ, K. 2010. Mapovanie sociálneho bývania v mestách Slovenska. FSEV UK, 2010. 90 s. ISBN 978-80-89244-71-3.
ŠTATISTICKÝ ÚRAD SR. 2011. Sčítanie obyvateľov, domov a bytov 2011
UNECE, 2015. Social Housing in the UNECE Region. Geneva: UNECE, 2015. 168 s. bez ISBN
VLAČUCHA, R. – KOVÁČOVÁ, Y. 2013. EU SILC 2012. Indikátory chudoby a sociálneho vylúčenia. Bratislava: ŠU SR, 2013. ISBN 978-80-8121-242-0.
VLAČUCHA, R. – KOVÁČOVÁ, Y. 2014. EU SILC 2013. Indikátory chudoby a sociálneho vylúčenia. Bratislava: ŠU SR, 2014. ISBN 978-80-8121-314-4.
VLAČUHA, R. – KOVÁČOVA, Y. – VELČICKÁ, J. 2015. EU SILC Vývoj chudoby a životných podmienok v SR 2009-2014. Bratislava: ŠU SR, 2015. 60 s. ISBN 978-80-8121-434-9.
VLAČUCHA, R. – ŠKÁPIK, P. 2012. EU SILC 2011. Indikátory chudoby a sociálneho vylúčenia. Bratislava: ŠU SR, 2012. ISBN 978-80-8121-135-5.
Opatrenie Ministerstva financií Slovenskej republiky z 1. decembra 2011 č.01/R/2011, ktorým sa mení a dopĺňa opatrenie Ministerstva financií z 23. apríla 2008 č. 01/R/2008 o regulácii cien nájmu bytov v znení opatrenia z 25. septembra 2008 č. 02/R/2008
Vyhláška č. 259/2008 Z. z. Ministerstva zdravotníctva Slovenskej republiky o podrobnostiach o požiadavkách na vnútorné prostredie budov a o minimálnych požiadavkách na byty nižšieho štandardu a na ubytovacie zariadenia
Zákon č. 443/2010 Z. z. o dotáciách na rozvoj bývania a o sociálnom bývaní v znení neskorších predpisov
Zákon č. 417/2013 Z. z. o pomoci v hmotnej núdzi a o zmene a doplnení niektorých zákonov
Zákon č. 250/2012 Z. z. o regulácii v sieťových odvetviach v znení neskorších predpisov
Zákon č. 448/2008 Z. z. o sociálnych službách a o zmene a doplnení zákona č. 455/1991 Zb. o živnostenskom podnikaní (živnostenský zákon) v znení neskorších predpisov
Zákon č. 369/1990 Zb. Zákon Slovenskej národnej rady o obecnom zriadení v znení neskorších predpisov
1 Під енергетичною бідністю (СР) ми розуміємо нездатність населення впоратися з рахунками за енергію в домогосподарстві, або стан, коли середні місячні витрати домогосподарства на споживання електроенергії, газу, тепла, на опалення та підготовку гарячої технічної води становлять значну частку середніх місячних доходів. (Zákon č. 250/2012 Z. z. o regulácií v sieťových odvetviach) 2 У 2011 році в квартирах IV категорії проживало 11,6% населення СР. Вперше (з 1961 року) зросла частка населення, що проживає в найнижчій категорії квартир (1961 - 77,3%, 1971 – 50,4%, 1981 – 22,2%, 1991 – 9,9%, 2001 – 7,5%). SODB 2011 зафіксував також зниження населення СР, що проживає в квартирах I категорії (1961 – 7,4%, 1971 – 23,1%, 1981 – 46,2%, 1991 – 75,9%, 2001 – 77,8%, 2011 – 72,2%). (Kusá, 2013)
3 Основним завданням держави (у контексті Словацької Республіки) є створення стабільного ринкового середовища, що дозволяє домогосподарствам забезпечувати себе житлом відповідно до рівня їхнього доходу, з метою підтримки мобільності робочої сили. Проте ринок житла не в змозі покрити житлові потреби всіх груп населення. З цієї причини в рамках житлової політики необхідно впроваджувати більшою чи меншою мірою підтримуючі елементи, метою яких є підвищення доступності належного житла для якомога ширших верств населення. (Концепція державної житлової політики СР 2020) 4 Наприклад, Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966), Ванкуверська декларація (1976), Глобальна стратегія житлового забезпечення (1988), UN - Habitat зі Стамбула (1996), Європейська соціальна хартія (1996) та ін. На національному рівні йдеться насамперед про закон № 365/2004 Зб. законів, антидискримінаційний закон, що регулює принцип рівного поводження, включаючи сферу житла. 5 Конституція Словацької Республіки саме право на житло не згадує. У деяких країнах ЄС право на житло прямо зазначено в конституції, наприклад, у Бельгії, Іспанії, Греції, Португалії, Фінляндії та ін. У Шотландії місцеве самоврядування або некомерційна житлова асоціація має законний обов'язок прийняти заяву на отримання житла у разі, якщо заяву подає особа без визначеного місця проживання. У Франції запроваджено судово оскаржуване право на житло у випадку, якщо громадянину було перешкоджено в доступі до житла, попри його зусилля. (Fico, 2011) 6 «З метою боротьби із соціальним відчуженням та бідністю, Союз визнає та поважає право на соціальну допомогу та допомогу в забезпеченні житлом з метою гарантування гідного існування всіх осіб, які не мають достатніх засобів». (Lucan, 2012) 7 До основних прав людини, що безпосередньо пов'язані з житлом, належать право на адекватне житло, право на адекватний життєвий стандарт, право на доступ до безпечної питної води та гігієнічного обладнання, право на найвищий можливий стандарт фізичного та психічного здоров'я, право на безпечне та здорове довкілля, право дитини на середовище, придатне для фізичного та психічного розвитку, право на доступ до ресурсів, включаючи енергію для приготування їжі, опалення та освітлення, право на доступ до житла та супутніх послуг без дискримінації за ознакою статі, раси, етнічної приналежності та іншого статусу, право на приватність, сім'ю та дім без свавільного втручання ззовні, право на безпеку, включаючи впевненість у правовій формі житла, право на захист від примусового виселення та знищення або знесення житла, навіть у ситуаціях військової окупації, міжнародних та громадянських збройних конфліктів, створення та будівництва чужих осель, переселення населення та проектів розвитку тощо. (COHRE, 2004) 8 Фінансові витрати домогосподарства, пов'язані з житлом, повинні бути на такому рівні, щоб не було під загрозою (ускладнено) задоволення інших основних потреб. 9 Житло повинно надавати достатній простір і захищати членів домогосподарства від холоду, вогкості, спеки, дощу, вітру та інших загроз здоров'ю. 10 Житло повинно бути доступним для тих, хто має на нього право. Знедоленим групам має бути надано повний і постійний доступ до відповідної пропозиції житла. 11 Житло повинно знаходитися в локації, яка забезпечує доступ до можливостей працевлаштування, медичних послуг, шкіл, центрів догляду за дітьми та інших соціальних закладів. 12 Конструкція оселі, використані будівельні матеріали та супутні процедури повинні належним чином дозволяти вираження культурної ідентичності та різноманітності житла. 13 На сьогодні в межах СР припадає 370 квартир на 1000 жителів. Після Польщі це друга найнижча частка квартир у ЄС на 1000 жителів. Необхідно додати, що експертні оцінки в рамках результатів і цифр з SOBD 2011 свідчать, що зазначена частка квартир може бути насправді нижчою на 10%. (Housing Europe, 2015) У СР припадає на 1000 жителів 329 заселених квартир, що становить найнижчу фізичну доступність житла в ЄС. (Kusá, 2013) 14 Представленість приватного орендного сектору та соціального житла порівняно із загальним житловим фондом у межах країн ЄС класифікується на чотири основні класи, а саме: висока представленість (>19 %), середня представленість (11-19 %), низька представленість (5-10 %) та дуже низька представленість (4-0 %). Словацька Республіка знаходиться в зоні дуже низької представленості обох секторів житла. 15 У 2011 році в межах СР було вільними, або незаселеними, понад 200 тисяч житлових одиниць. (SODB, 2011) 16 Частка витрачених державних ресурсів СР (від загального ВВП), спрямованих на підтримку розвитку житла, знижується. У 2005 році СР витрачала 0,55 % від загального ВВП, тоді як у 2013 році це було 0,36 % від загального ВВП країни. У видатках, здійснених із державного бюджету, ми фіксуємо таку саму негативну тенденцію, а саме з 2,39% (2005) до 0,99 % (2013). (Концепція державної житлової політики СР 2020) 17 За останній п'ятирічний період у Словаччині у 2007 році переїхало в іншу квартиру 3,4 % жителів (Німеччина 10,2%, Данія 16,5 %, Швеція 21,3%). У 2012 році частка жителів у межах СР зросла до значення 7,7 % (Німеччина 20,8 %, Данія 31,3%, Швеція 37,6%). (EU SILC, 2012) 18 Результати дослідження Mikeszová та кол. (2010) довели, що домогосподарства (ЧР), які виплачують іпотечні кредити і не мають достатнього фінансового резерву, при втраті роботи членом домогосподарства (навіть при короткостроковій) і подальшому випадінні доходів потрапляють у серйозні фінансові проблеми. 19 Середній групі населення за рівнем доходу з метою забезпечення житлом доступні за підтримки держави кредити зі ŠFRB, будівельні заощадження та іпотечні кредити. 20 Частка витрат, пов'язаних із житлом, у наявному доході досягла у 2012 році в СР 19,9%. Середній показник у ЄС-28 становив 21,2% (наприклад, Бельгія 22,1%, Чеська Республіка 24,6%, Франція 17,9%, Нідерланди 29,2%, Люксембург 14,0%, Німеччина 27,9%). Найвищі витрати, пов'язані з житлом, у 2012 році несли домогосподарства в Греції, і навпаки, найнижчі були зафіксовані на Мальті (11,0%). До витрат були включені іпотеки, кредити на житло, витрати на газ, електроенергію, опалення та витрати на утримання та користування квартирою. (Концепція державної житлової політики СР 2020) 21 З одного боку, це створює передумову для виникнення нових NGO організацій у межах III сектору безпосередньо муніципалітетами та містами у ролі управителів соціального житла. З іншого боку, можна трансформувати існуючі муніципальні управлінські компанії (наприклад, s.r.o.) у некомерційні організації. 22 Кількість квартир, будівництво яких розпочалося, та квартир, завершених у власності міст та муніципалітетів, має тенденцію до зниження. У 2009 році було розпочато будівництво 2 719 житлових одиниць, тоді як у 2013 році кількість розпочатих житлових одиниць впала до значення 575 квартир. У 2013 році було завершено 1 064 квартири у муніципальній власності, причому у 2009 році було завершено 2 305 квартир. З погляду країв, наймасштабніше будівництво квартир протягом усього періоду спостереження було в Братиславському краї, і навпаки, найнижче — у Банськобистрицькому краї. (Концепція державної житлової політики СР 2020)
23 Міста та села зобов’язані закуповувати та затверджувати програми розвитку житлового будівництва, а також сприяти створенню належних умов для проживання. (Закон № 369/1990 Зб. про муніципальний устрій у редакції пізніших змін)
24 У СР у 2013 році з поганими житловими умовами зіткнулися 4,5 % домогосподарств. У 2014 році цей показник становив 4,3 % домогосподарств. (EU SILC, 2014) У 2012 році 7,9 % домогосподарств у СР із доходом вище межі бідності були незадоволені житлом, тоді як серед домогосподарств із доходом нижче межі бідності незадоволеність становила 19,1 % домогосподарств. Домогосподарства, які стикаються з житловими недоліками (2012), найбільше незадоволені якістю електропроводки (29,7 %), нестачею місця в квартирі (28,2 %), нестачею денного світла (27,7 %), каналізацією та водопроводом (27,6 %) і проблемами з дахом, що протікає, та вологими стінами (22,9 %). (EU SILC, 2013)
25 В умовах СР розмір орендної плати регулюється Заходом Міністерства фінансів СР від 1 грудня 2011 року № 01/R/2011, яким вносяться зміни та доповнення до заходу Міністерства фінансів Словацької Республіки від 23 квітня 2008 року № 01/R/2008 про регулювання цін на оренду житла в редакції заходу від 25 вересня 2008 року № 02/R/2008. У § 2 абз. 1 зазначено максимальний розмір річної орендної плати у розмірі 5% від вартості придбання квартири. Це стосується квартир, придбаних шляхом будівництва, реконструкції або добудови житла, введених в експлуатацію після 1 лютого 2001 року та придбаних за рахунок коштів державного бюджету, державних фондів, бюджетів муніципалітетів та вищих територіальних одиниць. Це не стосується квартир житлових кооперативів, створених або заснованих після 1958 року, квартир у власності фізичних осіб та квартир у багатоквартирних будинках, побудованих без участі державних коштів тощо (детальніше § 4 заходу № 01/R/2011). Максимальний розмір орендної плати для квартир, на які не поширюються § 2 та § 4, вичерпно визначений § 1 та § 4a зазначеного заходу Міністерства фінансів СР. Орендну плату, визначену таким чином, ми називаємо регульованою, витратною або економічно обґрунтованою орендною платою.
26 Процес розподілу соціального житла законодавчо не визначений. Муніципалітети мають повну компетенцію визначати спосіб розподілу житла через обраних представників. У 2010 році більшість міст і сіл розподіляли житло заявникам на соціальне житло через чергу (66%). Через індивідуальну оцінку заявок діяли 50% муніципалітетів. За допомогою лотереї соціальне житло розподіляли 21% міст і сіл. Через бальну систему з метою надання пріоритетів певним факторам у заявці та аукціони розподіляють соціальне житло в 11% міст і сіл. У багатьох органах місцевого самоврядування застосовуються різні процедури одночасно. (Suchalová – Staroňová, 2010)
27 У СР до числа правомочних заявників на отримання фінансових коштів для забезпечення житлом, управління та обслуговування квартир із Державного фонду розвитку житлового будівництва належать також неурядові організації, що надають загальнокорисні послуги (n.o.), засновником або одним із засновників яких є муніципалітет або вища територіальна одиниця, якщо їхній внесок становить не менше 51 % майна некомерційної організації, а в наглядовій раді некомерційної організації їх представляє більше половини членів. (Закон № 443/2010 Зб. про субсидії на розвиток житлового будівництва та про соціальне житло)
28 Серед загальновживаних індикаторів якості житла можна вважати рівень переповненості житла на основі даних EU SILC. У 2013 році в переповненому житлі проживало 17,3% жителів ЄС. Проблему з недостатнім простором у житлі відчувають четверо з десяти жителів Словаччини (у 2014 році – 38,6% жителів СР). Частка заселених квартир із 2 і більше домогосподарствами в СР з 1991 року зростає: у 1961 році – 18,4%, у 1971 році – 15,1%, 1981 – 15,1%, 1991 – 11,8%, 2001 – 18,8% і у 2011 році – 20,9%. (Vlačuha – Kováčová – Velčická, 2015)
29 Прикладом сегрегації та концентрації домогосподарств із проблемами є житловий масив Luník IX. Житловий масив почали будувати в 70-х роках минулого століття як експериментальне будівництво житлового масиву типу ABC (A – armáda (армія), B – bezpečnosť (безпека), C – cigáni (цигани)). Наслідком недалекоглядних заходів (концентрація переважно неплатників та «непристосованих мешканців» з інших міських частин) Luník IX став одним із найбільших нетрів у Центральній Європі.
30 У країнах ЄС домогосподарства використовують переважно комбінацію власного доходу та допомоги на житло.
31 належна приватність, належний простір, належна безпека, належне освітлення та вентиляція, належна базова інфраструктура, належне розташування щодо роботи та базового обладнання, і все це за прийнятною ціною... (CESCR, 1991)
32 Згідно з даними EU-SILC, приблизно 67% (2014) жителів СР у віці 18–34 років живуть зі своїми батьками. Це другий найвищий відсоток молодих людей у країнах ЄС (після Греції – 70,3%). Середній показник по країнах ЄС становить 48,1%. (EU SILC, 2014) Нерідко ця проблематика багетелізується в контексті «мама-готель», що, проте, не пояснює той факт, що спільне проживання з батьками має вищу частку в країнах ЄС із нижчою фізичною доступністю житла, ніж у країнах із більшою кількістю квартир на 1000 жителів. (Kusá, 2013)
33 На практиці (СР) ми стикаємося переважно з тим, що будівництво квартир нижчого стандарту нерідко реалізується в житлово-сегрегованих локаціях з атиповим технічним рішенням. Йдеться переважно про галерейне рішення будівлі, що знижує витрати на будівництво та якість житла і водночас підвищує витрати на проживання. Розміщення соціального житла в житлово-сегрегованих локаціях лише з частковим інженерним облаштуванням призводить до надання соціального житла без підключення до гарячої води або центрального опалення (зазначені технічні недоліки компенсуються електричним опаленням та електричними проточними водонагрівачами, що в обох випадках підвищує економічні витрати на проживання).
34 Жителі СР закредитовуються найшвидше серед усіх країн ЄС. Національний банк Словаччини планує з 2017 року значно посилити умови надання іпотечних кредитів. Метою заходів має бути забезпечення доступності кредитів лише тим заявникам, які володіють достатнім обсягом власних заощаджень і будуть здатні виплачувати кредит навіть у кризових ситуаціях. Зазначений захід створюватиме тиск на доступність соціального житла.
35 від тимчасового проживання до постійного орендного житла ...
36 Численні дослідження вказують на те, що модель перехідного житла із занадто суворо встановленими умовами для окремих етапів проживання може створювати ризики та знижувати ефективність самого житла. Наслідком дуже суворих умов є стагнація домогосподарств та окремих осіб, які застрягли між окремими етапами проживання без можливості просування та досягнення мети, тобто самостійного проживання. Результати дослідження, спрямованого на перехідне житло (ЧР), вказують на те, що багато сімей, які були включені до системи перехідного житла і досягали швидкого прогресу в системі проживання, не були зумовлені засвоєнням правил та здобуттям (відновленням) компетенцій, необхідних для підтримки самостійного проживання. Скоріше, виявляється, що зазначені домогосподарства володіли необхідними компетенціями ще до входу в систему. Їхньою проблемою була нестача фінансово доступного житла. (Kocman – Klepal, 2015) Попри існуючі недоліки моделі перехідного житла, дедалі гучніше лунають голоси з лав експертів та політиків про «масове» впровадження перехідного житла при вирішенні так званої «ромської проблематики». МВС СР анонсує на початок 2017 року оголошення конкурсу на підтримку програм перехідного житла. У питанні фінансової доступності житла, наприклад, за підтримки держави (реалістичне встановлення розміру допомоги на житло), ці «голоси» вже не чути.
37 У 2012 році найбільша кількість домогосподарств (СР) відчувала як найбільшу проблему у своєму оточенні/сусідстві забруднення та бруд (16,2 %), вандалізм, злочинність та насильство (15,1 %), шум від сусідів або з вулиці (14,2 %), труднощі з доступом до продуктів харчування (13,5 %), труднощі з доступом до громадського транспорту (11,9 %) та до базової медичної допомоги (11,2 %). (EU SILC, 2012)
38 Універсальна та залишкова модель соціального житла.
39 і збереже орендний характер щонайменше 20 років. Про їхню подальшу «долю», тобто про те, чи збережуть вони орендний характер навіть після закінчення зазначеного терміну, чи будуть продані у приватну власність, вирішуватимуть обрані представники самих муніципалітетів.
40 Загальна корисна площа квартири нижчого стандарту становить щонайменше 15 м2, причому розмір площі на мешканця не може бути меншим за 12 м2 та 6 м2 на кожну наступну особу, яка проживає з ним у домогосподарстві. Мінімальні вимоги до обладнання квартири — це підключення до водопроводу питної води з технічною можливістю встановлення обладнання для приготування їжі, підігріву води, можливістю встановлення обладнання для особистої гігієни, відведення стічних вод з технічною можливістю встановлення унітаза та технічна можливість встановлення опалювальних приладів для локального опалення житлових приміщень. Частиною будинкового обладнання будівель з квартирами нижчого стандарту, які опалюються локально твердим паливом, повинні бути приміщення для зберігання палива. (Vyhláška č. 259/2008 Z. z. Ministerstva zdravotníctva Slovenskej republiky o podrobnostiach o požiadavkách na vnútorné prostredie budov a o minimálnych požiadavkách na byty nižšieho štandardu a na ubytovacie zariadenia)
41 Максимальні розміри квартир можна перевищити на 10% площі підлоги у випадку, якщо йдеться про квартиру, яка є національною культурною пам'яткою, або знаходиться в локаціях, внесених до Списку всесвітньої спадщини, або якщо квартира призначена для проживання осіб з тяжкими вадами здоров'я (інвалідність вичерпно визначає закон № 443/2010 Зб. про субсидії на розвиток житла та про соціальне житло). Зазначене визначення площі підлоги квартир звужене в межах умов при отриманні субсидії з державних коштів (для обраних заявників), коли середня площа підлоги соціальних квартир, розрахована із загальної кількості придбаних квартир, не повинна перевищувати у випадку квартири звичайного стандарту 60 м2, а у квартир нижчого стандарту 55 м2. Таким чином законодавчо забезпечено, щоб заявники на субсидію не використовували державні кошти на будівництво квартир максимально можливої площі підлоги.
42 Вік особи та її сімейне середовище, тобто фактори, що впливають на життєві цикли, впливають не лише на ймовірність переживання ключових життєвих ситуацій (партнерство, народження дитини, вихід на пенсію тощо), а й на ймовірність досвіду падіння доходу або його зростання. (Gerbery – Lesay – Škobla, 2007)
43 Люди похилого віку є групою високого ризику, особливо після смерті одного з подружжя. Втрата доходу за таких обставин є значною. Найбільш вразливими є бездітні літні люди, які безпосередньо стикаються з втратою житла і протистоять їй лише ціною скорочення витрат в інших сферах життя (здоров'я, культура, харчування тощо).
44 У стратегічних урядових та фахових документах їх нерідко називають маргіналізованими ромськими спільнотами. Образ «ромської спільноти» є політичною фікцією, яка розроблена та підтримується державною владою. (Jakoubek – Hirt, 2004)
45 Наприклад, довготривало безробітні, активні споживачі наркотиків тощо. (Koncepcia štátnej bytovej politiky SR 2020)
46 Прожитковий мінімум домогосподарства розраховується із сум прожиткового мінімуму членів домогосподарства, чинних станом на 31 грудня календарного року, що передує року, в якому виникла оренда квартири.
47 Наприклад, закон № 403/1990 Зб. про пом'якшення наслідків деяких майнових кривд у редакції пізніших змін.
48 Закон 443/2010 Зб. про субсидії на розвиток житла та про соціальне житло дозволяє вносити до договору оренди пункт про фінансове забезпечення, розмір якого не може перевищувати суму максимальної шестимісячної орендної плати.
49 Зазначений податок часто стає непереборною перешкодою для низькодохідних груп населення, або тих, чий дохід складають переважно допомоги у матеріальній скруті. Не існує допомоги у матеріальній скруті, яка б хоча б частково компенсувала податкове навантаження на членів домогосподарств.
50 На жаль, самі постанови вже не містять вимірюваних показників та ваги окремих показників, згідно з якими забезпечується об'єктивна оцінка окремих заяв. Це може становити термінологічну та методологічну проблему у випадку з'ясування виховних умов у домогосподарстві або культурного, соціального, медичного та економічного внеску заявника.
51 Серед інших бажаних умов є умова, що заявник не повинен бути орендарем, власником або частковим співвласником будь-якої квартири чи сімейного будинку. Це означає, що, наприклад, у випадку домогосподарств, які подали на розлучення і ще не було прийнято рішення про спільну сумісну власність подружжя, предметом якої є також квартира або сімейний будинок, соціальне житло для такого заявника стає недоступним.
52 У 2012 році 16,5% домогосподарств (СР) вказали виселення як головну причину залишення житла (6,6 % EU-28). (EU SILC, 2012)
53 Майбутні орендарі повинні були так само нести фінансові витрати, пов'язані зі створенням нотаріального запису. Про зазначений спосіб укладання договору оренди суд ухвалив рішення як про такий, що суперечить закону.
54 Держави не можуть виправдовувати своє невиконання міжнародних зобов'язань, посилаючись на внутрішнє законодавство, яке не відповідає міжнародним нормам. (COHRE, 2004)
55 Європейська комісія рекомендує Словацькій Республіці забезпечити альтернативне житло у разі примусового виселення домогосподарств, наголошуючи, що цей захід не повинен сприяти житловій сегрегації. (Európska komisia, 2016) 56 Наприклад, 15% ромських домогосподарств у СР мають заборгованість за воду, житло, телефон тощо. (World Bank, 2012) Найбільша кількість ромських домогосподарств мала заборгованість, пов’язану з постачанням електроенергії (10,8%), житлом, опаленням, телефоном (7,6%) та постачанням води (6,1%). Гарячу воду ромські домогосподарства отримують найчастіше за допомогою дров’яних печей (55,8%) та електричних проточних водонагрівачів (16,7%). (Filadelfiová-Gerbery-Škobla, 2006) У 2010 році 41,2% ромських домогосподарств не могли регулярно сплачувати рахунки за електроенергію. (Filadelfiová-Gerbery, 2012) 57 Однак не кожне будівництво житла, підтримане за рахунок державних коштів, можна вважати соціальним житлом. Будівництво через будівельні ощадні каси або іпотечні кредити, призначене для майбутньої оренди (ринкової), не можна вважати соціальним житлом. Соціальне житло в першу чергу визначається розміром орендної плати, тобто орендна плата встановлюється нижче рівня ринкової. (Lux, 2011) 58 У країнах ЄС, окрім уже згаданої орендної плати, що базується на витратах, застосовується також орендна плата, прив’язана до доходу. Такий спосіб визначення розміру орендної плати дозволяє через певні проміжки часу (наприклад, кожні 10 років) підвищувати орендну плату залежно від фінансових можливостей домогосподарств аж до рівня ринкової орендної плати. Таким чином забезпечується безперервний перехід домогосподарства із сегмента соціального житла до сегмента орендного житла (наприклад, Німеччина). (Lux, 2010) 59 Нерідко ми є свідками політичного «популізму» під час прийняття рішень представниками міст та муніципалітетів щодо умов надання соціального житла та визначення цільової групи мешканців, для яких це житло призначене. Рішення частіше мотивовані задоволенням потреб та уявлень про соціальне житло більшості населення, ніж реальними потребами вразливих груп мешканців громад та міст. 60 Словацька Республіка мала до кінця 2000 року виділити приблизно 20% існуючого орендного фонду для соціально вразливих груп. Ця політична мета не була досягнута. (Koncepcia štátnej bytovej politiky do roku 2000) 61 Загальна кількість завершених квартир у межах СР зростає, хоча все ще не досягає показників завершених квартир 2009 року, коли в нас почали проявлятися наслідки економічної кризи. У 2015 році було загалом завершено 15 471 квартиру (2009 рік – 18 834 квартири). Зазначена позитивна тенденція стосується виключно завершених квартир у приватній власності, призначених переважно для приватних цілей, для продажу або оренди за ринковою ціною. (Kolesárová – Blahová – Kuška, 2016) 62 тобто у власності муніципалітетів та вищих територіальних одиниць. 63 У власності територіального самоврядування було завершено у 2005 році – 2 032 квартири, у 2006 році – 2 143 квартири, 2007 – 3 149 квартир, 2008 – 2 631 квартира, 2009 – 2 305 квартир, 2010 – 2 481 квартира, 2011 – 1 544 квартири, 2012 – 1 544 квартири, 2013 – 1 064 квартири, 2014 – 680 квартир та у 2015 році – 339 квартир. (Kolesárová – Blahová – Kuška, 2016) 64 У країнах ЄС внесок з метою підвищення доступності житла запроваджувався з 60-х років минулого століття (Німеччина, Франція, Велика Британія тощо). (Lux - Kostelecký, 2011) 65 Загальноприйнятою межею надмірного навантаження витрат на житло є 40% від загального доходу домогосподарства. 66 Договори оренди, як правило, укладаються на 10 і більше років. Оскільки орендарем квартир є муніципалітет, він гарантує регулярну сплату узгодженої орендної плати в повному обсязі. Можливе невиконання обов’язків щодо сплати суборенди з боку суборендарів та пов’язаний з цим борг несе в повному обсязі муніципалітет. Зазначений ризик спонукає муніципалітети та міста до відповідального вибору суборендарів. 67 наприклад, подарувати земельну ділянку, або здати в оренду, продати ділянку за символічну ціну, податкові пільги тощо. 68 Муніципалітет орендує частину новоствореного житлового фонду за зниженою ціною, яку надає домогосподарствам з низьким рівнем доходу. Ця модель є бажаною насамперед через створення соціального міксу, оскільки частина житлового фонду з даного комплексу буде здаватися в оренду за ринковими цінами, а частина – за зниженою (регульованою) орендною платою. 69 Наприклад, у Великій Британії 87% договорів, укладених таким чином, проходять без проблем, лише 2% контрактів були розірвані через повідомлення про виселення. (Lux, 2010) 70 У порівнянні з «масовим» будівництвом соціального житла за державні кошти. 71 У більшості випадків зазначені завдання забезпечують NGO організації, створені для цієї мети. Організації шукають потенційних орендодавців серед приватних власників квартир та нерухомості. Мотиваційним компонентом для оренди приватної власності є система гарантій, які мають компенсувати та знижувати можливий ризик від оренди. 72 В умовах СР визначений у законі № 417/2013 З. з. про допомогу у матеріальній скруті. Він належить до системи допомоги у матеріальній скруті, і право на допомогу зумовлене станом матеріальної скрути. Допомога на житло призначена для часткового покриття витрат, пов’язаних із житлом, і її надання є відносно суворо регламентованим. Багато домогосподарств у матеріальній скруті не отримують зазначену допомогу через невиконання умов, встановлених законом. Допомога недоступна мешканцям нетрів, зосереджених переважно на сході та в центрі Словаччини. Причиною недоступності допомоги є відсутність свідоцтва про право власності (житло, побудоване без дозволу на будівництво і часто на неврегульованих земельних ділянках) або договору оренди житла. 73 У 2014 році ризику бідності були піддані 12,6% мешканців СР. Лише 3 краї (Братиславський, Трнавський, Тренчинський краї) досягли показників нижче загальнословацького середнього рівня. Решта країв досягли показників вище середнього (Нітранський край 13,2%, Жилінський край 13,5%, Банськобистрицький 17,1%, Пряшівський край 16,0%, Кошицький край 13,7%). 28,4% домогосподарств із 2 дорослими та 3 і більше дітьми на утриманні жили у 2014 році за межею ризику бідності. Більше 30% (30,6) домогосподарств, що складаються з 1 дорослої особи та однієї дитини на утриманні, жили за межею ризику бідності. З погляду економічної активності майже 50% (48,7%) безробітних живуть або безпосередньо піддаються ризику бідності. У 2014 році 6,7% пенсіонерів перебували під загрозою бідності. (EU SILC, 2015) 74 Розмір орендної плати, що базується на витратах, змінюється залежно від часу будівництва квартир. У принципі, чим новіша забудова, тим вища орендна плата. 75 Розробка нового законодавчого регулювання допомоги на житло, частиною якого є вилучення допомоги на житло із системи допомоги у матеріальній скруті, є одним із пріоритетних завдань MPSVR SR, визначених у межах Концепції державної житлової політики СР 2020, з терміном подання до 31.12.2018. Частиною змін має стати встановлення умов для отримання допомоги залежно від розміру домогосподарства, форми житла, дохідної ситуації домогосподарств тощо.
76 На сьогодні встановлений розмір допомоги на житло для особи, яка перебуває у стані матеріальної скрути, становить 55,80 €, для громадянина у стані матеріальної скрути та фізичних осіб, які спільно оцінюються з громадянином у стані матеріальної скрути, — 89,20 €. Допомога на житло не покриває витрати на житло в повному обсязі, її розмір має «мотивувати» отримувача або до більшої фінансової участі у покритті потреб на житло, або до забезпечення себе більш фінансово доступним житлом. Розмір допомоги на житло залишається незмінним з 2003 року. 77 Витрати на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива. В обласних центрах 939 €/особа/рік, інше місто 847 €/особа/рік, інший населений пункт 662 €/особа/рік. (ŠU SR, 2015)
Повний текст статті додається у форматі PDF: