Соціальне підприємництво

Безробіття у Словаччині має, згідно з Cintulová (2021, с. 3-11), комплексну історію, яка розвивалася відповідно до політичних та економічних змін у країні. Вирішення проблеми безробіття залишається ключовим викликом для словацької економіки та всього суспільства, яке намагається адаптуватися до постійно мінливих умов на ринку праці.

Згідно з Pčolinská (2017, с. 7-10), соціальні підприємства визначаються як суб'єкти, що поєднують підприємницькі та соціальні цілі. Вони відіграють ключову роль у зниженні рівня безробіття та усуненні соціальної ізоляції. Теоретична база ґрунтується на концепціях соціального підприємництва, які наголошують на важливості соціальної інклюзії, сталого розвитку та економічної участі вразливих груп населення. Соціальні підприємства надають робочі місця особам, які мають обмежений доступ до традиційного ринку праці, таким як довготривало безробітні, особи з інвалідністю, молодь без досвіду роботи та інші вразливі групи. Теорія соціального капіталу підкреслює, що ці підприємства сприяють розбудові громадських зв'язків та покращенню соціальної згуртованості, тим самим зміцнюючи місцеві економіки.

При оцінці впливу соціальних підприємств на безробіття важливо враховувати також законодавчі та фінансові аспекти, які впливають на їхнє функціонування. Моделі фінансування соціальних підприємств включають різні джерела, наприклад, державні субсидії, соціальні інвестиції та доходи від власної підприємницької діяльності, які є необхідними для їхньої стійкості та зростання.

Соціальні підприємства, за словами Bobáková (2021, с. 50-61), використовують інноваційні підходи та стратегії, наприклад, партнерські мережі, кооперативне та партисипативне управління, які підвищують їхню ефективність у вирішенні соціальних проблем. Ці засади надають рамку для дослідження того, як соціальні підприємства можуть ефективно сприяти зниженню рівня безробіття та підтримувати інклюзивний економічний розвиток.

Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, яка інтенсивно вирішується також у постпандемічний період. Європейська стратегія зайнятості спрямована на підвищення рівня зайнятості та створення нових робочих місць шляхом покращення працевлаштування, підтримки підприємництва та рівності можливостей. Нові тенденції у сфері зайнятості, зокрема промислова революція 4.0 та цифровізація, приносять радикальні зміни, включаючи загрозу робочим місцям та підвищення вимог до кваліфікації. Робота з дому (home-office) стала новим стандартом, який приносить переваги як роботодавцям, так і працівникам, при цьому вимагаючи балансу між продуктивністю та соціальними контактами, зазначає Dirgová (2022, с. 26-30).

Авторка також розглядає проблематику безробіття з погляду соціальних факторів, аналізує причини та наслідки безробіття в межах окремих соціальних груп та регіональних відмінностей. Вона зосереджується на соціальних, економічних та психологічних аспектах безробіття, а також на його впливі на життя окремих осіб та їхніх сімей. Вона дискутує про можливості зниження рівня безробіття через різні соціальні політики та інструменти, освітні програми, підтримку зайнятості та реінтеграційні заходи для безробітних, при цьому наголошуючи на потребі комплексного підходу у боротьбі з цим явищем. Авторка вказує на необхідність комплексного підходу, який включає співпрацю між урядовими установами, неприбутковим сектором та підприємницькими суб'єктами, зазначає Dirgová (2017, с. 15-34).

Визначення соціальних підприємств різняться залежно від економічного та суспільного контексту. Кожне суспільство має власну інтерпретацію та характеристику соціальних підприємств. Згідно з Pčolinská (2017, с. 3-18), соціальне підприємство — це підприємницький суб'єкт, який функціонує в межах ринку товарів і послуг та зосереджується на працевлаштуванні осіб з інвалідністю або соціальними обмеженнями. На відміну від традиційних підприємств, які спрямовані на максимізацію прибутку, соціальні підприємства роблять акцент на створенні соціальної цінності та підтримці інтеграції своїх працівників у суспільство. Прибутки, які генерують соціальні підприємства, значною мірою реінвестуються в активності та проєкти, що підтримують їхні соціальні та економічні цілі.

Згідно з Bobáková (2021, с. 1-5), соціальне підприємство спрямоване на досягнення соціальних цілей, а надлишок від його діяльності реінвестується у підприємницьку діяльність або суспільні проєкти. Цей тип підприємства намагається конкурувати на звичайному ринку і водночас дотримуватися етичних норм, які проявляються стосовно клієнтів, конкурентів та працівників.

Dirgová та Černá (2013, с. 10-25) займаються етичними питаннями управлінського прийняття рішень та його впливом на робоче середовище в контексті соціального діалогу. Авторки аналізують роль менеджерів у підтримці прозорості, справедливості та відповідальності у відносинах між роботодавцями, працівниками та іншими суб'єктами. У зв'язку із соціальними підприємствами вони вказують на значення етичного менеджменту при створенні робочих місць для вразливих груп та при розвитку сталого підприємництва, яке поважає соціальні цінності та сприяє покращенню якості життя громади.

Основною характеристикою соціального підприємства, згідно з Černá (2017, с. 51-66), є його орієнтація на суспільне благо та реінвестування прибутків на підтримку місцевої громади та соціальних цілей. Соціальні підприємства надають робочі місця та освітні можливості для людей, які є соціально маргіналізованими, створюючи середовище, яке підтримує їх та допомагає їм інтегруватися в суспільство. Їхня діяльність часто охоплює різні рівні робочих завдань, забезпечуючи доступність працевлаштування для різних рівнів професійних навичок.

У деяких країнах, наприклад, у Чеській Республіці, соціальні підприємства засновуються на базі добровільних ініціатив громадян, які зосереджуються на створенні робочих місць для вразливих груп. Ці підприємства виконують роль інтеграційних соціальних підприємств та надають продукти й послуги в місцевих громадах. Підтримка цих підприємств часто забезпечується через субсидії та фонди (Pčolinská, 2017, с. 5-9).

Соціальні підприємства, згідно з Lubelcová (2017, с. 1-5), є унікальними організаціями, які поєднують елементи підприємництва з метою досягнення соціальних та екологічних цілей. Вони виникли як реакція на потребу вирішувати різні суспільні проблеми, які традиційні ринкові та урядові інституції не змогли адекватно вирішити. Їхнє визначення та цілі можуть відрізнятися залежно від контексту та країни, проте в основі йдеться про підприємства, які мають за першочергову мету створення соціальної цінності замість максимізації прибутку для власників чи акціонерів.

Згідно з міжнародно визнаними визначеннями, за Pčolinská (2020, с. 6-12), соціальні підприємства спрямовані на вирішення соціальних, екологічних або громадських проблем, причому ця мета є пріоритетнішою за отримання прибутку. Вони здійснюють регулярну економічну діяльність і генерують доходи шляхом продажу товарів або послуг. На відміну від благодійних організацій, соціальні підприємства залежать від ринку і є конкурентоспроможними. Більшість прибутків реінвестується в бізнес або у виконання соціальних цілей. Багато соціальних підприємств керуються демократичними принципами та залучають своїх працівників, клієнтів або членів громади до процесу прийняття рішень. Соціальні підприємства часто використовують інноваційні підходи для вирішення соціальних проблем і намагаються знайти нові та ефективні способи досягнення своїх цілей.

Соціальні підприємства ставлять собі за мету вирішення різноманітних суспільних викликів. Згідно з Pavlík та кол. (2020, с. 69-73), до головних цілей належить підвищення рівня зайнятості, надання робочих можливостей для знедолених груп, для довгостроково безробітних, осіб з інвалідністю, молодих людей без досвіду роботи, літніх осіб та інших вразливих груп. Соціальні підприємства створюють інклюзивні робочі місця, де зосереджуються на розвитку навичок і потенціалу працівників. Вони підтримують соціальну інклюзію та зменшують соціальну ексклюзію шляхом залучення маргіналізованих груп до суспільної та економічної діяльності. У такий спосіб вони сприяють побудові більш згуртованих та інклюзивних громад. Вони також підтримують екологічну сталість через екологічні бізнес-практики та проєкти, спрямовані на захист довкілля. Соціальні підприємства часто наголошують на зменшенні відходів, переробці та використанні відновлюваних джерел енергії. Вони пропагують інноваційні підходи та моделі бізнесу, які можуть принести нові рішення соціальних та екологічних проблем. Соціальні підприємства часто експериментують з новими технологіями та методами, які згодом можуть бути впроваджені підприємницьким сектором. Вони підтримують місцеві економіки шляхом реінвестування прибутків у громаду, створення місцевих робочих місць та підтримки місцевих постачальників і підприємців. У такий спосіб вони сприяють економічному розвитку та покращенню якості життя в громадах, де вони діють.

Соціальні підприємства мають різні специфічні цілі залежно від своєї спрямованості. Наприклад, підприємства, орієнтовані на працевлаштування знедолених осіб, зосереджуються на створенні робочих місць для осіб, які стикаються з перешкодами на традиційному ринку праці. Екологічні соціальні підприємства зосереджуються на захисті довкілля та сталості, наприклад, шляхом переробки, використання відновлюваних джерел енергії або сталого сільського господарства. Освітні та тренінгові підприємства пропонують освітні програми та тренінги, які допомагають знедоленим групам здобути нові навички та підвищити їхні шанси на працевлаштування (Procházková та кол., 2018, с. 1-9).

Соціальні підприємства — це організації, які поєднують підприємницьку діяльність з метою досягнення позитивного соціального або екологічного впливу. У сучасний час дедалі більше визнається їхнє значення у сфері підвищення рівня зайнятості, особливо в регіонах, де традиційні можливості працевлаштування є недостатніми або відсутніми. Необхідно розглядати різні аспекти соціальних підприємств, включаючи законодавство, проєкти, спрямованість та приклади належної практики у світі, в Європі та в Словаччині.

Соціальні підприємства використовують різні методи для зменшення безробіття, які адаптовані до їхніх специфічних цілей та потреб місцевих громад. Залучення соціальної роботи до структури соціального підприємства сприяє довгостроковій інтеграції працівників з маргіналізованих громад. Надаючи роботу людям, які мають проблеми з працевлаштуванням на традиційному ринку, соціальні підприємства допомагають зменшити безробіття та підтримують економічну інтеграцію. Підтримка працездатності через освітні програми, навчання та професійний розвиток також сприяє покращенню працездатності працівників, включаючи розвиток нових навичок, необхідних на ринку праці (European Commission, 2024, с. 1).

Перетини соціального підприємництва та соціальної роботи

Соціальні підприємства відіграють важливу роль, оскільки вони забезпечують зайнятість для мешканців і водночас підтримують місцевий та глобальний розвиток через соціальні проєкти. У соціальній роботі соціальні підприємства використовуються як засіб для інтеграції маргіналізованих та осіб з інвалідністю, що сприяє їхньому кращому включенню в суспільство. Соціальна робота відіграє ключову роль у поєднанні соціальних підприємств з місцевими громадами, особливо в сферах, де необхідно вирішувати питання зайнятості маргіналізованих груп, таких як особи з інвалідністю та довгостроково безробітні. Соціальні підприємства в таких регіонах допомагають не лише створювати нові робочі місця, а й покращувати якість життя цих груп через цілеспрямовані програми соціальної інтеграції.

Значення соціальних підприємств у муніципалітетах полягає також у тому, що вони надають альтернативу традиційному бізнесу та сприяють сталому розвитку шляхом вирішення локальних соціальних викликів. Одним із прикладів є модель бізнесу для людей з інвалідністю, де умови праці адаптовані до специфічних потреб працівників. Одним із таких підходів є модель економіки спільного споживання. Ця модель дозволяє спільне використання ресурсів, таких як робочі інструменти або приміщення, між кількома підприємствами або окремими особами, а також підтримує місцеві громади та надає робочі можливості для вразливих груп.

Методологія дослідження

Дослідження було спрямоване на вивчення ролі соціальних підприємств у зменшенні безробіття та їхнього внеску в соціальну інклюзію. Респондентами були соціальні працівники, які безпосередньо співпрацюють із соціальними підприємствами. Дослідження ідентифікувало головні проблеми, з якими стикаються соціальні підприємства, наприклад, брак фінансових ресурсів або низька кваліфікація клієнтів. Дослідження також ідентифікувало фактори, які підтримують успішність соціальних підприємств, з метою надання рекомендацій щодо покращення їхньої ефективності та підвищення їхнього внеску в зайнятість у суспільстві.

Метою дослідження було на основі досвіду соціальних працівників з'ясувати завдання та вплив соціальних підприємств у боротьбі з безробіттям та ідентифікувати фактори, які сприяють їхньому успішному підвищенню рівня зайнятості.

Часткові цілі:

  1. З'ясувати вплив стратегій соціальних підприємств на зменшення безробіття, зокрема проаналізувати підходи та методи, які підтримують зайнятість у знедолених групах.
  2. Ідентифікувати головні проблеми, з якими стикаються соціальні підприємства при підвищенні рівня зайнятості.
  3. З'ясувати досвід соціальних працівників щодо ефективності програм працевлаштування в соціальних підприємствах та оцінити фактори, які сприяють їхньому успіху або невдачі.

Дослідницькі питання:

  1. Який вплив мають стратегії соціальних підприємств на зменшення безробіття?

  2. Які головні проблеми, з якими стикаються соціальні підприємства при підвищенні рівня зайнятості?

  3. Який досвід мають соціальні працівники щодо ефективності різних робочих програм у соціальних підприємствах?

До дослідження було залучено 118 респондентів. Регіоном діяльності соціальних працівників найчастіше був Братиславський край — 37 (31,4 %) респондентів, Пряшівський край був представлений 18 (15,3 %) респондентами, а Кошицький край — 17 (14,4 %) респондентами; найменше представництво мав Тренчинський край — 4 (3,4 %) респонденти.

У дослідженні ми зосередилися на досвіді роботи із соціальними підприємствами. Співпраця із соціальними підприємствами в практиці соціальних працівників спрямована насамперед на організацію освітніх заходів для клієнтів, на думку 50 (42,4 %) респондентів, що є найпоширенішою формою співпраці. Далі йде участь у проєктах, спрямованих на соціальну інклюзію та зайнятість — 31 (26,3 %) респондент. Підтримка працівників соціальних підприємств як вирішення особистих чи професійних проблем була зазначена 21 (17,8 %) респондентом. Моніторинг та оцінка ефективності соціальних підприємств є ще одним способом співпраці, на думку 8 (6,8 %) респондентів, тоді як посередництво у працевлаштуванні та адаптація клієнтів до робочого середовища зустрічаються рідко, однаково — на думку 4 (3,4 %) респондентів. Результати вказують на домінування освітніх та інклюзивних заходів у співпраці.

Презентація вибраних результатів дослідження

Оцінка загального впливу соціальних підприємств на зниження рівня безробіття показує, що скоріше позитивну оцінку висловили 82 (69,5 %) респонденти. Нейтральну позицію займали 15 (12,7 %) респондентів, тоді як скоріше негативний вплив зазначив 21 (17,8 %) респондент. Жоден респондент (0,0 %) не висловив ні позитивної, ні негативної оцінки. Ці дані свідчать про те, що соціальні підприємства сприймаються переважно позитивно, хоча частина респондентів вказує на недоліки або незначний ефект.

На графіку зображено відповіді респондентів щодо оцінки загального впливу соціальних підприємств на зниження рівня безробіття.

Графік 1 Оцінка загального впливу соціальних підприємств

Джерело: власна розробка

Ефективність соціальних підприємств при інтеграції вразливих груп на ринок праці оцінили як ефективну 66 (55,9 %) респондентів, причому 10 (8,5 %) респондентів оцінили цю ефективність як дуже високу. З іншого боку, 38 (32,2 %) респондентів вважали соціальні підприємства не дуже ефективними, а 4 (3,4 %) респонденти сприймали їх як неефективні. Ці дані свідчать про те, що більшість респондентів вбачають у соціальних підприємствах потенціал для підтримки інтеграції вразливих груп, проте частина з них мала зауваження щодо їхньої актуальної ефективності.

Графік 2 Ефективність соціальних підприємств при інтеграції вразливих груп на ринок праці

Джерело: власна розробка

Значення соціального підприємництва для суспільства та місцевих громад, на думку респондентів, полягає насамперед у наданні робочих місць для вразливих груп, що зазначили 58 (49,2 %) респондентів. Ще одне значення вони вбачають у зміцненні соціальної згуртованості та інтеграції в громадах, що зазначили 22 (18,6 %) респонденти. Менш поширеними, але все ж важливими є такі фактори, як підвищення обізнаності про соціальну справедливість та інклюзію, на думку 11 (9,3 %) респондентів, вирішення соціальних та екологічних проблем, на думку 8 (6,8 %) респондентів, і створення інноваційних рішень для потреб громади, на думку 7 (5,9 %) респондентів. Підтримка сталого розвитку та підтримка місцевої економіки за допомогою локальних ресурсів сприймалися як менш важливі, кожна з часткою 6 (5,1 %). Ці результати свідчать про те, що найбільший внесок соціальних підприємств респонденти вбачають у їхній здатності підтримувати вразливі групи та покращувати соціальну інтеграцію.

На графіку зазначено, що значення соціального підприємництва для суспільства та місцевих громад полягає насамперед у наданні робочих місць для вразливих груп, зміцненні соціальної згуртованості та інтеграції, а також підвищенні обізнаності про соціальну справедливість та інклюзію.

Графік 3 Значення соціального підприємництва для суспільства та місцевих громад

Джерело: власна розробка

Дискусія

Ці результати свідчать про те, що соціальні підприємства відіграють важливу роль у пом'якшенні безробіття, хоча деякі респонденти вказують на необхідність покращення певних аспектів їхнього функціонування. Наші висновки узгоджуються з дослідженням Steiner та Teasdale (2019), яке вказує на їхню ефективність у підвищенні рівня зайнятості. Соціальні підприємства розпізнають взаємозв'язок між різними потребами сільської місцевості та потенційними рішеннями. Виклики сільського середовища могли б трансформуватися у можливості для соціальних підприємств та розвитку громад. Однак національна політика щодо соціальних підприємств недостатньо впроваджена на сільському рівні. Майбутній успіх сільських соціальних підприємств залежить від подолання традиційних політичних бар'єрів та сильних галузевих поділів.

Наші висновки узгоджуються з дослідженням Apostolopoulos et al. (2019), яке зосереджується на значенні соціальних підприємств у підтримці зайнятості, особливо в сільських громадах. Дослідження показує, що соціальні підприємства в позаміських районах реагували на період заходів жорсткої економії шляхом заміщення державних послуг. Ключовим фактором для розширення цих підприємств є інституційна база, яка забезпечує їхнє зростання та стабільність. Соціальні підприємства виникали як швидка відповідь на економічну кризу, коли державні послуги не могли реагувати на зростаючі потреби громад. Цей підхід відображає здатність соціальних підприємств підтримувати стійкість громад та адаптуватися до викликів економічних і соціальних змін, відіграючи при цьому важливу роль у регіональному розвитку.

Пропозиції та рекомендації для соціальних підприємств:

  1. Розширити спектр послуг, що надаються. Соціальні підприємства повинні розширити свої послуги, щоб охопити ширше коло вразливих груп і запропонувати більше можливостей для безробітних, а також підтримку при адаптації до ринку праці.
  2. Зосередитися на професійному навчанні та розвитку навичок. Впроваджувати спеціальні програми професійного навчання та освіти, які допоможуть працівникам набути практичних навичок, необхідних для постійного працевлаштування.
  3. Підвищувати привабливість робочих місць. Робочі місця повинні бути краще адаптовані до потреб працівників, щоб зменшити плинність кадрів і підвищити задоволеність роботою.
  4. Покращити управлінські практики. Використовувати партисипативні та інклюзивні управлінські практики, які покращать мотивацію працівників і сприятимуть їхньому довгостроковому професійному зростанню.
  5. Зміцнити співпрацю з місцевими громадами. Співпрацювати з компаніями та організаціями в межах місцевих громад, щоб забезпечити більшу інтеграцію та підтримку зайнятості в регіональному контексті.
  6. Створити програми наставництва та довгострокової підтримки. Заснувати менторські програми, які допоможуть працівникам із вразливих груп отримати необхідну підтримку при їхній інтеграції на ринок праці.

Висновок

Соціальні підприємства відіграють важливу роль у зниженні рівня безробіття, особливо серед вразливих груп населення. Метою дослідження було на основі досвіду соціальних працівників з’ясувати завдання та вплив соціальних підприємств у боротьбі з безробіттям, а також ідентифікувати фактори, що сприяють їхньому успіху у підвищенні рівня зайнятості. Дослідження виявило кілька ключових завдань та впливів соціальних підприємств на зниження безробіття. До основних завдань належать надання робочих місць для вразливих груп, підтримка їхньої інтеграції на ринок праці та надання професійного навчання. Соціальні підприємства також сприяють розвитку місцевих громад та покращенню соціальних умов. Їхній вплив на зайнятість значною мірою підтримується співпрацею з державними установами, інноваціями у робочих процесах та гнучкими умовами праці. Крім того, вони відіграють роль у запобіганні соціальній ізоляції та забезпечують довгострокову підтримку для працівників із вразливих груп.

Авторки: doc. PhDr. Mgr. Eva Dirgová, PhD., DSc. Bc. Jana Grejtáková VŠZaSP sv. Alžbety v Bratislave, n. o., Ústav bl. Z. G. Mallu , Košice

Література:

APOSTOLOPOULOS, N. – NEWBERY, R. – GKARTZIOS, M. 2019. Social enterprise and community resilience: Examining a Greek response to turbulent times. In Journal of Rural Studies. ISSN 0743-0167, 2019, roč. 70, s. 215-224.

BOBÁKOVÁ, V. 2021. Sociálne podniky-možnosť či nevyhnutnosť social enterprises–option or necessity. In ĽUDSKÝ KAPITÁL, č. 14.

CINTULOVÁ, L. 2021. Aspekty a vývoj chudoby v sociálno-demografických podmienkach Slovenskej republiky. Veľké Leváre: Protext Work, 2021. 80 s. ISBN 978-80-971835-8-5.

ČERNÁ, Ľ. 2017. Ekonomické, sociálne a environmentálne ciele sociálnych podnikov. In Disputationes Scientificae Universitatis Catholicae in Ružomberok. ISSN 1335-9185, 2017, roč. 17, č. 3, s. 51-66.

DIRGOVÁ, E. 2022. Nové trendy v oblasti zamestnávania a prípravy na vstup na pracovný trh v post-pandemickom období. In Edukácia vo vysokoškolskom prostredí, s. 26-30. [online] [cit. 10. 2. 2025] Dostupné na: https://is.vsfs.cz/publication/10557/Zbornik_2022_OSV_2.pdf

DIRGOVÁ, E. 2017. Fenomén nezamestnanosti v kontexte sociálnych aspektov. Ružomberok: PF KU, 2017. 109 s. ISBN 978-80-561-0455-2.

DIRGOVÁ, E. – ČERNÁ, Ľ. 2013. Etika manažéra vo svetle sociálneho dialógu. Ružomberok: Verbum – Vydavateľstvo Katolíckej univerzity v Ružomberku, 2013. 154 s. ISBN 978-80-8084-993-1.

European Commission. 2024. Social economy and inclusive entrepreneurship. [online] 2024. [cit. 30. 5. 2024] Dostupné na: https://ec.europa.eu/social/main.jsp?catId=952&intPageId=3510&langId=en

LUBELCOVÁ, G. 2017. Forma a proces – dilema sociálneho podniku a sociálneho podnikania. [online] Bratislava, [cit. 30. 5. 2017] Dostupné na: https://fphil.uniba.sk/fileadmin/fif/veda/centra_ex_akad_siete/cesiuk/socialna_dimenzia/Dalsie_Lubelcova_forma_a_proces.pdf

PAVLÍK, M. a kol. 2020. Regiony budoucnosti – spolupráce, bezpečí, efektivita. Inspirace pro rozvoj měst a regionů s příklady dobré praxe. Praha : Grada Publishing, 2020. 224 s. ISBN 978-80-271-1310-1

PČOLINSKÁ, L. 2017. Obecné sociálne podniky. In Aktuálne otázky trvalo udržateľného rozvoja miest a obcí, 2017. s. 142. ISBN 978-80-8152-529-2.

PČOLINSKÁ, L. 2020. Ako založiť sociálny podnik – manuál pre založenie sociálneho podniku. In Trvalo udržateľný rozvoj v krajinách Európskej únie II. Košice: Fakulta verejnej správy UPJŠ v Košiciach, 2020. 173 s. ISBN 978-80-8152-855-2.

PČOLINSKÁ, L. 2021. Sociálna ekonomika a sociálne podnikanie. [online] [cit. 21. 8. 2024] Dostupné na: https://eknizky.sk/wp-content/uploads/2022/05/socialna-ekonomika-a-socialne-podnikanie.pdf

PROCHÁZKOVÁ, I. a kol. 2018. Sociální ekonomika a sociální podnikání a jejich integrační role. Sociální ekonomika a sociální podnikání = cesta k zaměstnanosti znevýhodněných i k trvale udržitelnému rozvoji - studie. Praha: Ministerstvo práce a sociálních věcí - Expertní skupina pro osoby zdravotně postižené a osoby sociálně vyloučené. [online]. [cit. 2022-01-10]. Dostupné na: https://ipodpora.odbory.info/soubory/dms/wysiwyg_uploads/0913e2cfd408ab51/uploads/ES_OZP_OSV_STUDIE_3_FINAL.docx