Сучасні аспекти бідності в словацькому суспільстві

Сучасні аспекти бідності в словацькому суспільстві

Slavomír Laca

Людську історію ми могли б, з невеликим перебільшенням, назвати також «історією бідності». Протягом усієї історії бідність як соціальне явище супроводжувала індивідів або навіть цілі великі соціальні групи. Сприйняття бідності, природно, у цьому процесі поступово змінювалося. Від розуміння бідності T. Akvinský-м як стану, даного Богом, який існує у світі для того, щоб багаті мали можливість чинити акти милосердя та каяття, через розроблену Vives-ом систему громадської опіки над бідними шляхом праці, чи відмову Malthus-а від усіх заходів підтримки бідності, аж до різноманітних концепцій державної соціальної політики, реалізованих у XX столітті. Попри зміни, яких зміст цього поняття зазнав у минулому, одне залишається стабільним — бідність розуміється як стан, у якому індивіду бракує засобів для реалізації власних потреб. Таким чином, бідністю ми позначаємо інферіорні (нижчі) умови життя з серйозними індивідуальними та суспільними наслідками.

Бідність є дуже комплексним і складним поняттям, і сьогодні вона вважається однією з найсерйозніших проблем глобалізованого світу. Отже, парадоксально, але ми знаємо про бідність так багато, що маємо проблему чітко і, головне, стисло сказати, що ж таке бідність насправді. Насамперед, не завжди чітко визначені поняття, які пов'язані між собою: бідність, злидні, нерівність, безпорадність, нестача, нужда. Свою роль тут відіграють також відмінності окремих мов, або ж сталість фахової термінології в них. Не існує жодного абсолютного і загальновизнаного визначення чи межі, яка б окреслювала поняття бідної людини. Особливо це помітно при визначенні бідності в економічно розвинених країнах, де забезпечено ситуацію базових життєвих потреб, зокрема їжа, одяг і дах над головою. Бідність з цієї точки зору завжди визначається стосовно стандарту даного суспільства.

Бідність присутня в усьому світі, в Європі, а також у словацькому суспільстві. На увагу заслуговує також розуміння того, яким чином бідність і, головне, її причини відображаються у громадській думці. Чи це наслідок немилості долі, ліні, відсутності твердої волі, несправедливості в суспільстві, чи, можливо, це неминуча частина прогресу. Частота цих ставлень і думок є цікавішою, якщо ми поміщаємо їх у міжпоколіннєві порівняння та контексти. Бідність можна розуміти як вияв екстремальної нерівності, точніше як дистанцію певної частини населення не лише від багатих, а й від усього іншого населення.

У сучасному світі нерівність і бідність постійно відтворюються, а прірва між багатством і бідністю зростає як у глобальному, так і в національному масштабі окремих європейських держав. Бідність часто пов'язують із поняттям нерівність, проте це не тотожні, а пов'язані поняття. Бідність визначається як вияв «екстремальної нерівності, або як дистанція певної частини населення не лише від багатих, а й від усього іншого населення» (Mareš 1999, с. 39). Загальної концепції бідності не існує, а критерії бідності залежать від традицій та від актуальної концепції соціальної справедливості. Найширше розуміння бідності, яке сьогодні просувають деякі міжнародні організації, охоплює, окрім доходу, також доступність державних послуг і стан харчування.

Бідність зазвичай вважається соціальною проблемою, іноді її вважають соціальною девіацією, а також злиднями та соціальною патологією. «Бідність у різних концепціях і підходах визначається та вимірюється по-різному, проте завжди йдеться про інферіорні умови життя з особливими індивідуальними та суспільними наслідками» (Cantalamessa 1999, с. 45). Дедалі частіше замість поняття бідність використовується поняття соціальна ексклюзія, або соціальне виключення. Соціальна ексклюзія — це ширша концепція, ніж бідність, вона виражає ризик маргіналізації та виключення для індивідів і груп у багатьох сферах життя і завжди охоплює бідність. Натомість бідність не завжди означає ексклюзію (Schavel et al. 2008, с. 32). Бідність стосується споживчого стандарту, досягнення низьких або неадекватних матеріальних засобів. Водночас соціальна ексклюзія завжди пов'язана із соціальною інклюзією, що означає: якщо люди виключені з однієї сфери, вони водночас включені в іншу сферу (наприклад, матері виключені з ринку праці та включені до сімей).

Існує багато концепцій бідності та поглядів на неї. Деякі соціальні чи політичні концепції розглядають бідність, наприклад, також з погляду недостатнього доступу до освіти, охорони здоров'я чи політичної влади. «Найчастіше, проте, під бідністю розуміють нестачу фінансів і мале матеріальне володіння. Не все, що часто вважається матеріальною бідністю, бідністю є насправді» (Tvrdoň, Kasanová 2004, с. 52).

Бідність зачіпає всі сторони людського життя, вже у XIX та першій половині XX століття деякі території Словаччини на основі відсталої індустріалізації маргіналізувалися і характеризувалися бідністю. Відставання, а отже, зубожіння регіонів Словаччини в минулому, і сьогодні проявляється високим рівнем безробіття, зростаючою бідністю, а також соціально-патологічними явищами. Після 1989 року проблематика бідності несміливо, але все ж таки потрапила до свідомості громадськості. Певне обережне використання вислову бідність скоріше розуміється як вияв провалу соціальної політики, ніж як наслідок дії ринкової економіки чи частина соціальної диференціації. Паралельно із соціально-економічними нерівностями, які зазвичай прив'язуються і концентруються регіонально, у Словаччині поглиблюються також просторові диспропорції.

У період соціалізму в Словаччині вдалося без акценту на економічну ефективність усунути значні відмінності в економічному рівні регіонів. Неправильність принципу рівного перерозподілу між секторами та окремими регіонами, а також «приховування» регіональних нерівностей потім виразно і гостро проявлялися, і досі проявляються. У наш час соціально-економічна ситуація не покращилася, скоріше погіршилася. З приходом економічної та фінансової кризи зросло безробіття, і це має великий вплив на бідність окремих людей.

Словаччина тривалий час належала до європейських країн з найнижчою нерівністю доходів, проте протягом 90-х років відбувається поступове зростання нерівності доходів. З погляду міжнародного порівняння, це не поодинокий тренд розвитку, що виникає лише в Словаччині та інших постсоціалістичних країнах. Економічна нерівність зростала також у Західній Європі, не виключаючи Північну Америку. З розвитком суспільства трансформаційні процеси в Словацькій республіці дедалі очевидніше проявлялися у виникаючих соціальних та економічних нерівностях, які мали наслідком бідність людей. Одними з найпомітніших є соціально-економічні нерівності. Ці нерівності проявляються в доході чи в майні. Вони є в диференціації споживчої поведінки, способу життя, життєвих умов в окремих регіонах.

У сфері досліджень, а також у деяких статистичних вимірюваннях, поняття бідності використовується найчастіше у зв’язку з доходом особи або домогосподарства, який є нижчим за певну межу. Найчастіше цитуються дані Eurostat (європейського статистичного відомства), які навіть сам Eurostat не презентує як бідність, а лише як ризик бідності в нашій країні.

Серед країн Європейського Союзу в Словаччині зафіксовано другу найменшу частку людей, які перебувають під загрозою бідності, згідно з останніми вимірюваннями Eurostat. У Словаччині ризик бідності загрожує 11 відсоткам населення. У порівнянні з країнами Європейського Союзу Словаччина разом із Нідерландами посіла другу сходинку. Найменше бідних у Європі має Чеська республіка. У всіх інших державах рівень бідності вищий.

У країнах Європейського Союзу ризик бідності загрожує в середньому 17 відсоткам людей. Бідними Eurostat вважає тих людей, чий річний дохід не досягає 60 відсотків середнього доходу дорослої людини. Отже, йдеться про відносне порівняння. Наприклад, людина, яка перебуває на межі бідності в Люксембурзі, має в понад чотири рази вищий дохід, ніж словак на межі бідності, і це змушує замислитися, чи доцільно проводити таке дослідження бідності.

Найбільш вразливими групами населення є діти до 17 років та люди похилого віку старше 65 років. Бідність у Європі загрожує п’ятій частині молодих людей та 19 відсоткам пенсіонерів. У Словаччині, за даними Eurostat, під загрозою перебувають 17 відсотків молоді та десята частина літніх людей. Протилежна ситуація спостерігається у випадку працевлаштованих людей. Серед працівників ризик бідності у Словаччині загрожує шести відсоткам людей, у Європі — восьми відсоткам.

Показник, який вимірював Eurostat, — це «ризик бідності», тобто який відсоток населення живе з доходом нижче межі 60 відсотків середнього доходу в країні. Суворо кажучи, дохід нижче цієї межі ще не означає, що людина справді бідна. Проте можна сказати, що їй загрожує бідність — рівень доходів в економіці, серед іншого, пов’язаний і з рівнем цін, тому люди з суттєво нижчим за середній доходом мають обмежені можливості споживання або доступу до послуг.

З дослідження випливає, що в Європейському Союзі в середньому ризику бідності піддаються 16 відсотків людей, тобто близько 72 мільйонів. Проте середній показник приховує значні відмінності між окремими країнами. Інформативність відносної бідності іноді ставиться під сумнів — «бідна» людина в країні з вищим середнім доходом все одно багатша, має вищий дохід, ніж частина «багатих» у країні з нижчим середнім доходом. І важливо не те, скільки банкнот має людина в гаманці, а те, що вона може за них купити.

Справжня бідність являє собою нестачу матеріальних потреб, необхідних для щоденного виживання, тобто їжі, питної води, одягу та належного житла. «Межа справжньої бідності виражається абсолютно, тобто за допомогою певної фіксовано встановленої вартості, якої достатньо для забезпечення базових потреб» (Waisová 2006, с. 59). Домогосподарство класифікується як бідне, якщо його дохід не досягає цієї фіксовано встановленої межі. Для ідентифікації матеріально вразливої групи людей у Словаччині ми можемо використати систему соціальної допомоги людям у стані матеріальної скрути. Хоча прожитковий мінімум визначений адміністративно, ми вважаємо його межею, коли дохід та інші ресурси є настільки недостатніми, що не дозволяють досягти мінімального рівня життя, який є прийнятним у нашому суспільстві.

Кожен має право жити гідно. Хоча Європейський Союз належить до найбагатших регіонів світу, навіть тут існують мільйони людей, які живуть за межею бідності. Бідність та виключення із суспільства мають наслідки не лише для якості життя окремих осіб та їхньої здатності інтегруватися в суспільство, але й є гальмом для загального економічного розвитку.

Пропозиції щодо можливого зменшення бідності

Минулий рік був також Європейським роком боротьби з бідністю, який збігся з фінансовою, економічною та соціальною кризою. Ми повинні зупинитися не лише у Словаччині, а й у всій Європі та світі, щоб бідність стала приводом для спільного роздуму. Ми повинні будувати Європу, а отже, і Словаччину, як країну, де люди можуть жити без страждань, які їм спричиняє бідність та соціальне виключення. При цьому роздумі та формулюванні зобов’язання прагнути до суспільства без бідності необхідно:

• Не спрощувати бідність та інструменти для її подолання. Бідність — це багатовимірне явище: це не лише недостатні фінансові ресурси та дохід, чи то від роботи, чи то від соціальних виплат. Бідність — це вразливість, невпевненість, брак можливостей, несправедливість.

• На всіх рівнях взяти на себе зобов’язання щодо досягнення мети зменшити та покінчити з бідністю та соціальною ексклюзією, а також забезпечити доступ до прав та гідності для всіх. Така рішучість вимагає долати стереотипи та не розділяти бідних на тих, хто «заслуговує на допомогу», і тих, хто «не вартий нашої допомоги».

• Різні кампанії, що підвищують обізнаність про структурні причини бідності та соціального виключення і борються зі стереотипами щодо бідних. Проте просувати розуміння бідності як порушення прав людини — це не лише у Словаччині складне завдання, оскільки десятиліттями зміцнювався образ того, що бідність — це особиста невдача. Крім того, велика частина суспільства страждає від невпевненості та більшою чи меншою мірою від нестачі, і програми, спрямовані на соціальну інтеграцію найбільш знедолених, сприймає як щось, що відбувається за її рахунок.
• Участь та зобов’язання до діалогу з бідними людьми. Побудова суспільства, у якому кожен має своє місце, неможлива без участі та зобов’язань. Добре функціонуючі представницькі демократичні інституції є основою для захисту суспільного інтересу. Але необхідна також партисипативна демократія, щоб були почуті й голоси людей, які переживають бідність, і щоб ці голоси могли впливати на людські дії, а також на громадську думку, і здобувати її підтримку для вирішення соціальних питань шляхом зміцнення рівності в доступі до основних прав. Потрібно зміцнити діалог з бідними людьми та з неурядовими організаціями, що борються проти бідності. Боротьба проти бідності та соціального виключення є невід’ємною частиною зусиль для подолання кризи. Занадто часто наслідки рецесії відчувають саме найбільш вразливі. Тому Європейський рік боротьби з бідністю та соціальним виключенням мав би стати каталізатором для підвищення обізнаності та створення динаміки для більш інклюзивного суспільства, яке є невід’ємною частиною майбутньої Європи.

У Словаччині, у всій Європі та світі нам потрібно відкрити також дискусію про справедливість як рівність життєвих шансів для всіх, незалежно від того, у якій родині вони народилися і на якій території — континенті — окремі люди живуть. Соціальна поведінка деяких бідних людей може бути характерною прийняттям ситуації, у якій вони опинилися, або її відкиданням. Важливим при цьому є суб’єктивне сприйняття власної бідності. Люди переживають бідність як сором і, якщо можуть, приховують її. У сьогоднішньому складно організованому суспільстві ми рідко бачимо життя інших як на долоні, і це приховування бідності полегшує. Це стосується і бідності не лише у Словаччині. Про неї говорять мало і не завжди з розумінням. Бідність ми починаємо повільно приймати як частину суспільного порядку.

Висновок

У поданій статті ми спробували окреслити, як розуміється бідність у Словацькій Республіці. Соціально-економічна ситуація словацького суспільства та її різні рівні досить точно відображають події, турбулентність і проблематичність сучасної економічної кризи в окремих регіонах. Питання бідності починають у словацькому суспільстві дедалі більше резонувати. Важливим стає визначення бідності та її вимірювання. Суттєво визначити, хто насправді є бідним, як і чи можна це взагалі виміряти. Відповіді на ці основні, але не прості питання можуть просунути нас як суспільство вперед у вирішенні проблеми бідності та бідних людей. Пошук рішень несе в собі велику відповідальність за життя людей, які страждають від бідності, і це не лише на політичному рівні, при створенні законів, а й на суспільному рівні. Феномен бідності присутній у світі та в Словаччині. Тому про нього потрібно говорити, його потрібно аналізувати, пізнавати його різні форми, причини, наслідки і, перш за все, шукати способи вирішення та усунення цієї проблеми.

Література

CANTALAMESSA, Raniero: Chudoba. Bratislava: Serafín, 1999. 109 s. ISBN 80 – 88944 – 08 – 2. MAREŠ, Petr: Sociologie nerovnosti a chudoby. Praha: Sociologické nakladatelství, 1999. 248 s. ISSN 80 – 85850 – 61 – 3. SCHAVEL, Milan; OLÁH, Michal; ONDRUŠOVÁ, Zlatica: Úvod do štúdia a dejín. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety, 2008. 208 s. ISBN 80–969449–6–7. TVRDOŇ, Miroslav – KASANOVÁ, Anna: Chudoba a bezdomovectvo Nitra: Fakulta sociálnych vied a zdravotníctva UKF, 2004. 141 s. ISBN 80 – 8050 – 776 – 7. PASTERNÁKOVÁ, L.: Rodina – primárna výchovná inštitúcia. In Manažment školy 3/2010, s. 12-15. Bratislava: Iura Edition. ISSN 1336-9849. WAISOVÁ, Šárka: Chudoba a bohatství v současném světě. Plze : Vydavatelství a nakladatelství Aleš Čeněk, 2006. 160 s. ISBN 80 – 86898 – 86 – 5. Eurostat nevsrelease : [online]. Luxemburg: [2010] [cit. 2010-02-05]. Dostupné z WWW: Publikácie autora článku: PaedDr. Slavomír Laca, PhD

Основи соціальної педагогіки - Соціальна педагогіка проходить постійний розвиток у зв'язку з розвитком усього суспільства, яке позначене суспільними змінами, пов'язаними насамперед із зростаючою технікою, автоматизацією та глобалізацією світу, а також із зростаючою кількістю соціально-патологічних явищ у суспільстві.

Вибрані розділи з етики для соціально-медичних професій - У наш час ми можемо констатувати, що спостерігається велике зростання нових наукових знань про людину як про розумного індивіда на рівні людської популяції, аж до різної проблематики. На передній план виходять дедалі помітніші численні та складні етичні питання щодо людського життя.