1. Менеджмент у соціальній роботі

Соціальна робота як практична і прикладна наука вже багато років поступово будує свій профіль і намагається утвердитися серед допоміжних наукових дисциплін. З розвитком науки постійно висуваються нові вимоги до систематизації нових знань з їх подальшим впровадженням у практику та забезпеченням їхньої довгострокової та ефективної придатності. Цей факт змушує також сприймати соціальну роботу в ширшому контексті взаємозв'язків і вказувати на потребу ефективного застосування нових управлінських підходів у безпосередній практиці.

Вихідним пунктом для ідентифікації менеджменту в соціальній роботі є знання в контексті того, що кожна організація складається з двох взаємопов'язаних систем: керівної та керованої. (Mydlíková, 2004, с. 12) Головні цілі менеджменту можна вивести шляхом поєднання цих двох об'єктів інтересу. З одного боку, завжди є хтось, хто керує, за умови, що з іншого боку є ким керувати. Для того, щоб хтось міг компетентно керувати, потрібно дотримуватися основних цілей менеджменту, які Sedlák визначає наступним чином:

  1. вдосконалити практику менеджменту – щоб менеджери використовували елементарні знання, запобігаючи помилкам в управлінні,
  2. виховання менеджерів та претендентів на управлінські посади – навчити їх розуміти принципи, методи та процедури управління і тому, щоб вони вміли їх використовувати,
  3. ідентифікація сфер і проблем менеджменту, які потребують окремого дослідження та подальшого опрацювання з точки зору керованих суб'єктів. (Sedlák, 1998, с. 110-113)

З наведених підходів зрозуміло, що головною метою менеджменту із загальної точки зору є досягнення того, щоб менеджер зміг якомога ефективніше керувати керованим за умови опанування всіх знань, навичок, принципів і методик, у тому числі в контексті пізнання проблематики керованих суб'єктів.

Менеджмент є комплексною та об'ємною науковою дисципліною, і тому неможливо застосувати його в повному обсязі до наукової системи соціальної роботи. Якщо ми хочемо наблизити менеджмент та його використання в соціальній роботі, слід зосередитися насамперед на головній меті соціальної роботи, якою є підвищення якості життя людей шляхом усунення, вирішення та пом'якшення їхніх життєвих проблем. З погляду соціальної роботи, отже, має йтися переважно про менеджмент тих активностей та діяльності, які спрямовані на підвищення якості життя людей, що опинилися в скруті. За словами чеської авторки M. Svobodová, у зв'язку із соціальною роботою, слід зосередити увагу насамперед на двох сферах менеджменту: на менеджменті як процесі створення та підтримання середовища, в якому індивіди працюють і ефективно досягають обраних цілей, та на менеджменті як процесі оптимізації використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів для досягнення цілей. (Matoušek, 2003, с. 327)

Також E. Mydlíková нагадує, що сенсом менеджменту є досягнення продуктивної діяльності, причому обов'язком менеджера є вміти надихати працівників, і вказує також на потребу креативності та гнучкості, тобто здатності менеджера «щодня застосовувати найновіші технологічні процедури та навички, що відповідають умовам». (Mydlíková, 2004, с. 10.)

Далі можна простежити також думку Š. Strieženec, який сприймає менеджмент як сучасне, висококласне управління людьми в сенсі високої професійності, причому ця діяльність включає також відбір працівників для фірми, організацію їхнього робочого режиму, створення робочого та корпоративного клімату, соціальні питання функціонування підприємства, вирішення питань оплати праці, мотивацію, стимулювання та санкції. (Strieženec, 2001, с. 179)

З окреслених знань можна констатувати, що менеджмент у соціальній роботі є загалом управлінням та організацією діяльності керованих суб'єктів за допомогою керівних працівників на основі чітко визначених планів, з подальшим контролем ефективності результатів управлінського процесу в контексті управління конкретною соціальною послугою у вибраних сферах соціальної роботи.

Якщо ми повернемося до проблематики цілей соціальної роботи, виникає потреба визначення меж проникнення менеджменту в окремі поля соціальної роботи в контексті менеджменту якості життя людей, які опинилися в скруті. Якщо ми хочемо досягти комплекснішого підходу до керованих суб'єктів, слід зважити, чи застосування загального менеджменту відповідає вимогам управління деякими сферами соціальної роботи і чи не настав момент звернутися також до сучасніших підходів інтеграції специфічної сфери соціального менеджменту в практику соціальної роботи. Ця дилема змушує нас вказати на спільні та відмінні елементи менеджменту та соціального менеджменту в умовах соціальної роботи.

2. Менеджмент проти соціального менеджменту в соціальній роботі

Як вихідну точку порівняння ми використаємо визначення Strieženec, який визначив соціальний менеджмент у значенні діяльності, що спеціалізується на координуванні роботи людей, які працюють в організаціях, що діють передусім у сфері соціальної допомоги, соціальних послуг, соціальної профілактики та соціального консультування. Акцент робиться на людських ресурсах, причому під час управління соціальною системою береться до уваги також вплив соціальних та психологічних факторів. (Strieženec, 1996) З цього можна констатувати, що соціальний менеджмент відрізняється від економічно сприйнятого менеджменту насамперед тим, що бере до уваги соціальні та психологічні фактори управління. З економічно орієнтованих визначень менеджменту в соціальній роботі можна згадати погляд Repková, яка спрямовує увагу насамперед на проєктний метод. Він забезпечує опрацювання певного проєктного задуму в значенні фінансової та організаційної підтримки. Цим методом заохочується висока якість та динаміка в послугах для клієнта, а також надається новий погляд на організацію роботи людей і саме використання їхнього потенціалу на користь клієнта. Узагальнено вона вказує на метод організації роботи у стосунку до клієнта, який слугує для максимального оцінювання ресурсів. (Repková, 2000) Наведене економічно орієнтоване визначення несе ознаки персональної та ресурсно спрямованої реальності в значенні ефективності, але глибші соціально-психологічні зв'язки не аналізує. Шляхом порівняння цих визначень можна констатувати, що одним із відмінних елементів менеджменту в соціальній роботі від соціального менеджменту є саме ширший контекст дослідження взаємних зв'язків, а саме в межах соціально-психологічних факторів. Для підтвердження обґрунтованості цього висновку нам послужить ідентифікація соціального менеджменту в загальносвітовому контексті. Італійський автор Bernhart у публікації Inovácie v sociálnom manažmente визначає соціальний менеджмент наступним чином: Соціальний менеджмент — це економічне розуміння соціальної роботи, за допомогою якого ми можемо тематизувати соціальну роботу і трансформувати її в продуктивну пропозицію допомоги, яка відповідає правилам і вимогам суспільних груп у контексті солідарності. Соціальний менеджмент, на думку автора, є чимось більшим, ніж просто економіка, і завжди робиться акцент також на соціальному аспекті солідарності. У соціальному менеджменті має існувати рівновага між економічними, суспільно-етичними та людськими елементами в соціальній роботі як практична форма паралелі між ефективністю, сталою стійкістю та солідарністю. (Bernhart 2006, с. 17-20) Наведене визначення соціального менеджменту дозволяє нам конкретизувати ширший контекст дослідження взаємних зв'язків у намаганні наблизитися до більш оптимального стану збалансованості економічних, соціальних та психологічних факторів в управлінні. З цього аспекту соціальний менеджмент у соціальній роботі має на меті на певному рівні забезпечити рентабельність соціальних послуг, але не повинен зводитися лише до досягнення прибутків і доходів. Солідарність, етика та людяність — це реляційні та зворотні елементи соціального менеджменту, які частково відрізняють його від звичайних управлінських дисциплін.

Таблиця 1 Порівняння соціального менеджменту та менеджменту в соціальній роботі

3. Соціальний менеджмент у контексті соціального капіталу

Якщо ми хочемо отримати конкретну відповідь на питання, як охопити соціальний менеджмент і як точно визначити об'єкт інтересу в соціальному менеджменті, ми повинні в нашому дослідженні просунутися далі і досліджувати також менш помітні зв'язки, критерії та фактори, що впливають на ефективність управлінських процесів у соціальному менеджменті. На пояснення соціального менеджменту працюють системні знання Технологічного університету Kochi в Японії. Університет займається питаннями соціального менеджменту і створив «Центр наукових систем соціального менеджменту». Японський колега Nasu наводить на інтернет-сторінці інформацію про таку наукову систему соціального менеджменту, яка має на меті забезпечити правильне функціонування соціальних систем і досягнення поставлених цілей. Соціальний капітал у цій системі посідає центральну позицію, і його основним завданням є те, щоб за його посередництвом були встановлені цілі, процедури та правила для забезпечення ефективно функціонуючої інфраструктури, або соціальної системи. [Знайдено 6. 10. 2008 на http://management.kochi-tech.ac.jp/about_us_02_e.html]. Соціальний капітал утворюють “неформальні норми, що підтримують співпрацю між двома або більше індивідами” (Fukuyama, 1999). За допомогою операціоналізації можна ідентифікувати соціальний капітал як суспільний потенціал невидимих зворотних зв'язків, які здатні досягти співпраці кількох індивідів або груп. За Coleman, соціальний капітал можна визначити через його функції. Суть соціального капіталу полягає в різних варіаціях об'єктів інтересу, які можна виміряти у двох вимірах, що поділяються, з одного боку, на аспект соціальної структури, а з іншого боку, його утворюють індивіди або групи індивідів як функціональне ціле ефективності. (Coleman, 1990, с. 302). Функцією соціального капіталу є досягнення вищої взаємності, солідарності, взаємної довіри на базі співпраці. Недоліком є те, що співпраця та довіра можуть існувати лише у вузькій групі людей за рахунок інших. (Olson, 1965). Довіра як частина соціального капіталу є важливою складовою соціальної системи. Вона є надзвичайно ефективною частиною функціональності, здатною вберегти нас від багатьох труднощів і забезпечує таким чином справедливий рівень підтримки у стосунках з іншими людьми. Довіра та подібні до неї цінності підвищують ефективність системи і дозволяють більшу продукцію. (Arrow, 1974, с. 23).

Метою соціального менеджменту є забезпечення ефективного управління так, щоб керовані суб'єкти взаємно співпрацювали, створювали зворотні зв'язки і водночас були ототожнені з цілями функціонального цілого, або соціальної системи. Соціальний капітал — це такий управлінський елемент у системі, за допомогою якого можна вплинути на зворотні зв'язки та співпрацю кількох індивідів або груп у напрямку досягнення поставлених цілей.

З погляду соціальної роботи соціальний капітал відіграє важливу роль, оскільки, на відміну від суто людського капіталу, він спрямовує увагу також на неформальні фактори управлінських процесів. Неформальні фактори управління представляють прихований потенціал мотивації до більшої ефективності та солідарності в досягненні цілей в управлінських процесах соціальної роботи.

4. Інтегрована модель соціального менеджменту для потреб соціальної роботи

Як можна побачити, лише злагодженість і досконала комбінація всіх підходів до соціального менеджменту може надати якісне знаннєве підґрунтя для ефективного досягнення цілей у соціальній сфері. Пізнання факторів макро- та мікросередовища управлінських процесів, пояснення економічних зв'язків, закономірностей управління та дослідження соціологічних неформальних факторів управління сприяє стратегічному управлінню соціальними системами і надає простір для потенційних оцінок майбутнього розвитку та можливих змін, які приносить колообіг часу.

Якщо ми ставимо за мету соціальної роботи в контексті збереження або підвищення якості життя окремих осіб, груп і спільнот у певному суспільному устрої та поєднаємо зазначену головну мету з предметом інтересу соціального менеджменту, то дійдемо до теоретичних засад і визначення сфер застосовності соціального менеджменту в практиці соціальної роботи. Для потреб соціальної роботи як центральний об'єкт інтересу слугує вже згаданий соціальний капітал, за допомогою якого можна досягти основних цілей соціальної роботи. Фактори соціального капіталу можна ідентифікувати також за допомогою визначення Strieženec, який сприймає соціальний капітал як «обсяг соціальних знань і навичок, втілених у соціальній силі та в можливості використання всієї мережі соціальних контактів». (Strieženec 1999, с. 192)

Операціоналізацією цього визначення ми доходимо до трьох центральних елементів інтересу в соціальному менеджменті, які надають логічну рамку для впорядкування теоретичних засад ефективного управління. Ідентифіковані центральні елементи інтересу в соціальному менеджменті — це соціальні знання, соціальні навички та соціальні контакти; вони утворюють основу схеми соціального менеджменту та надають систематизуюче ціле, необхідне для комплексного охоплення управлінських процесів у соціальній роботі.

Рисунок № 1 Проєкт схеми соціального менеджменту для соціальних працівників

Таблиця 2 Систематизація елементів і факторів соціального менеджменту

Висновок

Погляди та підходи до визначення рівня проникнення менеджменту та соціального менеджменту в систему соціальної роботи різняться залежно від історичної та соціально-економічної зумовленості країн, з яких походять автори визначень. Попри різноманітність думок, шляхом послідовного поєднання та систематизації знань можна ідентифікувати ті основні елементи та фактори менеджменту і соціального менеджменту, які сприяють більш конкретному охопленню управлінських процесів у прямій управлінській практиці соціальної роботи. Запропонована модель соціального менеджменту надає комбінації управлінських технік зі сфери освітньої та соціальної економіки, причому існує прагнення інтегрувати в управлінські процеси також сучасні техніки створення відносин і контактів, поглиблюючи таким чином соціальний вимір менеджменту на користь якості управлінських процесів.

Авторка: PhDr. Mária Fabiánová

Література:

  1. Bernhart, J., Gunsch R., Promberger, K., Traugust, K.: Innovazioni nel management sociale. Milano: Franco Angeli, 2006. 442 s. ISBN 3-7065-4190-4.
  2. Coleman, J.: Foundations of Social Theory. Cambridge: MA - Harvard University Press, 1990. 1114 s. ISBN 13: 978-0-674-31225-8.
  3. Freeman, R. E.: Strategic Management:A Stakeholder Approach. Boston: Pitman. 1984, s. 1-27, a s. 91-123. ISBN: 9780273019138.
  4. Matoušek O. a kol.: Metody a řízení sociální práce. Praha: Portál, 2003. 311 s. ISBN 80-903086-1-9.
  5. Mydlíková, E.: Manažment v sociálnej práci. Bratislava: Občianske združenie Sociálna práca, 2004. 91 s.
  6. Olson, M.: The Logic of Collective Action. Harvard: University Press. 1965. 186 s. ISBN 0-674-53751-3.
  7. Repková K.: Projektovanie v sociálnej práci, stratégie, koncepčné východiska i praktické otázky. Bratislava: EPOS, 2000. 224 s. ISBN 80-8057-310-7.
  8. Sedlák, M.: Manažment. Bratislava: Elita, 1998. 456 s. ISBN 80-8044-015-8.
  9. Strieženec, Š.: Slovník sociálneho pracovníka. Trnava : AD, 1996. 255 s. ISBN 80-9675589-0-X.
  10. Strieženec, Š.: Úvod do sociálnej práce. Trnava: AD, 1999, s. 192. ISBN. 80-8068-087-6.

Стаття в журналі

  1. Arrow, K. J.: The Limits of Organization. New York: NY: W. W. Norton, 1974, Zdroj: Kotorov R. et al. In: A model for enterprise portal management: Journal of Knowlegde Managment: ISSN 1367-3270, 2001 Volume 5, s. 86 – 93.

  2. Fukuyama, F. Social Capital and Development: The Coming Agenda SAIS Review - Volume 22, Winter-Spring 2002, Number 1, s. 23-37.

Електронні документи – монографії

  1. NASU. Centrum vedeckých systémov sociálneho manažmentu http://management.kochi-tech.ac.jp/about_us_02_e.html - [on-line] [6. 10. 2008]

Доповідь була представлена на Міжнародній конференції на тему «Менеджмент у соціальній роботі та кейс-менеджмент», яка відбулася 21 червня 2010 року. Організатором конференції була Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, n. o.