ТРАДИЦІЇ В РОМСЬКИХ РОДИНАХ (Orechov dvor)

ВСТУП

Родину можна вважати малою соціальною групою, яка у взаємодії з ширшими суспільними інституціями формує власну характерну структуру. Це цілісність, де на основі емоційних родинних зв’язків між батьками, батьками та дітьми, або між іншими родичами, утворюються особливі стосунки. Кожна родина проходить крізь багато змін. Сюди належать зміни у структурі родини та зміни в її функціях (Kasanová, 2008, ISBN 80-88992-42-7). Також і в ромській родині відбуваються певні зміни. Зміни в сучасній ромській родині ми спостерігали в Orechov dvor.

ТРАДИЦІЙНА РОМСЬКА РОДИНА

Konečná (1994, с. 17) зазначає, що: «ромська родина, як і інші родини, проходить крізь суспільний розвиток, але несе в собі також ретардаційні тренди, традиції та всі прояви ромського етносу». Родина створює одне з найважливіших соціалізаційних середовищ. Вона надає індивіду його базову ідентичність, створює передусім підґрунтя для першого пізнання та емоційних переживань. За Cangár (2002), традиційна ромська родина характеризується життям у ширшій великій родині, комунальним способом життя, чітким розподілом ролей у ромській родині та сприйняттям житла як тимчасового, провізорного. Також Rosinský (2006, с. 29) підтверджує, що: «родина живе разом у близькому, буквально тісному фізичному контакті». Чоловічі та жіночі ролі в родині чітко і твердо визначені. Ромські жінки сприймають свою гендерну ідентичність набагато виразніше, ніж словацькі жінки (Čerešník, Čerešníková, 2007, Čerešník, 2006). Ромську родину неможливо сприймати як певну кількість індивідів, а завжди як цілісність. Конфлікти родини переживають колективно, індивід діє завжди від імені родини. Помилка, яку робить індивід, оцінюється як помилка всієї родини. Також Rosinský (2006) зазначає, що в традиційній ромській родині кожен мав своє місце, кожен точно знав свій статус і знав, що можна, а що ні. Стосунки між членами родини (батько, мати, бабуся, дідусь, брат, сестра) є дуже сильними. Індивід із традиційної ромської родини не залишається сам ні вдома, ні на смертному одрі, ні в лікарні (Hartl, 1993). Ці висновки підтверджують також Čerešník та Čerešníková (2007) і пов’язують їх із колективізмом як культурним виміром.

ТРАДИЦІЇ В РОМСЬКІЙ РОДИНІ В МИНУЛОМУ

Спектром інтересу до традиційності в ромській культурі будуть обрані соціокультурні регулятиви в межах традицій та звичаїв: народження та хрещення, весілля, шлюб та похорон.

Народження та хрещення У кожній родині народження дитини є важливою подією. Не інакше це і в ромській спільноті. Як у минулому, так і в наш час, великою радістю є народження сина. Він є носієм роду, і коли виросте, буде представляти свою родину серед інших ромів. У влаських (т. зв. «олаських») ромів чоловік є найважливішою особою родини. Родина має сильний патріархальний характер. У т. зв. Rumungro ромів (тобто східнословацьких ромів) така сувора домінація поки що не була підтверджена ґрунтовнішими дослідженнями. Як зазначають Stojka та Pivoň (2003, с. 16): «коли у влаській родині народжується дитина і мати приносить її додому з лікарні, інші влаські матері приходять на неї подивитися. Кожна ромка цікавиться дитиною і кожна бажає їй здоров’я та щастя. Одна за одною вони передають її з рук у руки або просто дивляться і роблять висновок, на кого вона схожа. Перед самим хрещенням жінка не має права ходити нікуди в гості, ні показуватися на вулиці, оскільки вона ще нечиста. Власька ромка очищується тим, що йде разом зі своєю хрещеною матір’ю до церкви в день хрещення. Мати дитини перед тим, як відбудеться хрещення, не повинна нічого робити на кухні. Коли хрестять дітей у ромів, їхні батьки дають їм імена на честь їхніх хрещених батьків (якщо це хлопчик) або на честь їхніх хрещених матерів (якщо це дівчинка)».

Весілля та шлюб Fabianová та Hübschmannová (1991) детально описують ромське весілля в минулому. Коли молоді повернулися з національного комітету, вони присягали собі ще раз за ромським звичаєм. Староста зв’язав їм руки червоною хусткою, налив нареченому в долоню горілки, і наречений дав напитися нареченій, потім староста налив нареченій, і наречена дала напитися з долоні нареченому. «Живіть разом, як ця чорна земля з чорним хлібом. Ніколи не робіть іншому сорому. І так, як Господь Бог засвітив сонце, щоб ви ніколи в житті не заблукали і не зійшли з правильного людського шляху. Потім знову заграла музика, дружба (дружко) ходив навколо з тарілкою, і весільні гості кидали гроші на тарілку. Потім вони йшли один за одним танцювати з нареченою» (Stojka – Pivoň, 2003, с. 19-24).

Після повернення з церкви була підготовлена весільна гостина. Переважно її готували з родичами навіть за кілька днів наперед. Музика, яку музиканти починали грати ще при приході весільних гостей, мала зачепити кожного за серце. Спочатку грали для молодої пари і колективно пили за любов і щастя. Після святкової страви, де весільні гості їли з однієї тарілки, а наречена годувала нареченого, наречена виходила на середину кімнати, де дружко тримав сито або капелюх, і весільні гості купували соло з нареченою. Соло вважали за честь.

Лише після цього розвага починалася на повну силу. Встояти перед цимбальною музикою та прекрасними ромськими піснями було і є, принаймні для ромського серця, зовсім неможливо (Fabianová, Hübschmannová, 1991, с. 38).

Похорон

При порівнянні двох субетнічних груп ромів, що проживають у Словаччині, можна помітити певні відмінності у звичаях під час сумних життєвих подій у минулому та сьогодні. «Вартування» (чування родини над померлим, прим. автора) у сучасному світі зникає. Проте в минулому було звичним проводити над небіжчиком три дні. Він ніколи не залишався наодинці, і під час його «останнього відходу» з цього світу біля нього змінювалися родина та близькі друзі. Щодо влаських ромів Стойка та Півонь (2003, с. 120) зазначають, що перед вартуванням найближча родина мала діяти так: «Коли помирає батько, його дружина обстригає волосся, оскільки довге волосся означає її красу, а цього жінка, у якої помер чоловік, не повинна показувати. Також вона знімає із себе одяг, який носила, коли її чоловік був живий, і вдягає лише чорний одяг з голови до п’ят – вона вся в чорному. Коли помирає жінка, її чоловік, сини та доньки вдягають чорний одяг». У минулому, а в деяких місцевостях і сьогодні, до труни померлого клали також його особисті та улюблені предмети, як-от: вино, карти (якщо любив грати), батіг (якщо мав коней), палицю, гроші, золото (найчастіше каблучки), багато квітів та святих образів. Коли помирала жінка, у труну їй викладали гарну тканину, яка мала бути дорогою, а також улюблені предмети (Stojka – Pivoň, 2003). У румунгрів під час поховання померлого грали його улюблені пісні. Баранійова (2013, с. 34) зазначає: «Ромські музики базувалися і формувалися на здібностях примаша – він був носієм мелодійної лінії, якій надавав варіабельної індивідуалізованої форми. До неї приєднувалася гра інших. Другі скрипки (вторинний примаш) мали завдання посилити мелодійні контури композиції. Завданням контрашів було гармонізувати мелодію, створюючи дво- та тризвуками середній голос, що заповнював простір. Завданням баса було підтримувати основний ритм, він також мав важливе гармонійне значення. Малий бас, віолончель, великий бас – контрабас задають у композиції основний ритм, виконуючи таким чином і функцію ударного інструмента. Цимбали збагачували звукову палітру, пом’якшували вираз, додавали музиці легкості та блиску».

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАДИЦІЙНОЇ РОМСЬКОЇ РОДИНИ (ОРЕХОВ ДВІР)

Головною метою було зіставити обрані тематичні сфери в межах традиційності ромської родини з її актуальним станом.

Методи дослідження При реалізації дослідження ми використали метод якісного дослідження – напівструктуроване інтерв’ю. Штраус і Корбінова вважають, що дані самі по собі не повинні аналізуватися взагалі, і що завдання дослідника полягає радше в тому, щоб збирати дані та презентувати їх так, щоб «інформатори говорили самі за себе» (Strauss, Corbinová, 1999, 228 с.). Додатковим методом було включене спостереження.

Ми спиралися на поради Швеца (2006, с. 53 – 54), який рекомендує оцінку емпіричних даних у певному порядку:

  1. кодування (відкрите)
  2. поєднання даних (поєднання певних вимірів)
  3. коментування даних (вставлення стислого коментаря)
  4. виведення висновків із власного аналізу даних

Предмет дослідження Дослідження ми реалізували з шістьма родинами на Ореховому дворі. Ми співпрацювали з Міською радою в Нітрі, Відділом соціальних служб (польові соціальні працівники), який залучений до Національного проєкту «Польова соціальна робота в громадах». До дослідження долучилися ромські родини, які мають різні родинні стосунки, традиції та звичаї. Після введення в загальний контекст ми подаємо базову інформацію та опишемо специфіку досліджуваної локації, проте водночас будемо поважати право на анонімність. Локація Орехов двір розташована приблизно за 800 м на південь від суцільно забудованої території міста Нітра. Це колишня територія господарського двору, яка у 2004 році змінила своє функціональне призначення – для проживання. Рішенням Міської ради в Нітрі локація була обрана для будівництва орендних квартир нижчого стандарту, до яких були переселені роми з міста.

На Ореховому дворі проживають дві основні групи ромів: - Влаські «олаські» роми (характеризуються вищим культурним та життєвим рівнем, високим авторитетом вайди); - Румунгри (характеризуються як нижче поставлена група, переважно бідніші, зі слабшими культурними та племінними зв’язками). Дану локацію на сьогодні населяють 341 мешканець у 60 квартирах нижчого стандарту. Це мешканці, істотну частину яких складають громадяни маргіналізованої ромської спільноти.

ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДНОЇ ВИБІРКИ

РОДИНА 1

Пані Н., 54 роки, проживає зі своїм чоловіком Д. та 5 неповнолітніми дітьми в житловому блоці на Ореховому дворі. Відвідують початкову школу в Кршканах. У блоці проживає ще й дорослий син Даніель зі своєю співмешканкою та двома неповнолітніми дітьми, які обидва мають інвалідність, страждають на дитячий церебральний параліч, не рухаються, є незрячими. Пані Н. раніше проживала у Святплукові, де їм нібито підпалили будинок. У квартирі не підтримують гігієну, вона на низькому рівні. Меблі скромні, сплять, імовірно, всі на подружньому ліжку. Усі діти часто хворіють, не ходять до школи, мають години пропущеними через поважні причини. Пані Н. отримує допомогу в матеріальній скруті, мають призначеного особливого отримувача, боргу за квартиру не мають. Кажуть, що ходять збирати сміття з контейнерів (батьки). Мотивацією для них на сьогодні є купівля пральної машини для прання (у випадку дотримання гігієни, а також «здоров’я» дітей).

РОДИНА 2

Пані К., 42 роки, проживає в однокімнатній квартирі на Ореховому дворі разом зі своїм співмешканцем Мареком С., його батьками (отримувачі пенсії за віком) та своїми 4 дітьми. Родина певний час перебувала в Чеській Республіці, де діти за попереднім заходом суду були передані на піклування дитячого будинку (крім Марека – він був у бігах), через недбале ставлення до догляду, згодом були депортовані до Словаччини та розміщені в дитячому будинку в Нітрі, де жили в професійній родині. За словами дітей, їм у професійній родині подобалося. Батьки знайшли житло на Ореховому дворі, і над дітьми було скасовано інституційне піклування. На сьогодні Ерік відвідує 3-й клас у Кршканах, Янко ходить до дитячого садка (також на обіди, але, кажуть, його завжди через 1,5 години відправляють із садочка додому), Франтішек також відвідує початкову школу в Кршканах, 4-й клас, Марек – 4-й клас. Марек був у бігах у Чеській Республіці, де був розміщений у Діагностичному центрі для втікачів. Мати мусила їхати забирати його прямо до Праги. У діагностичному центрі мали підозру, що він вживає наркотики – первітин. Під час нашого візиту Марек зізнався у вживанні наркотиків, зазначив, що іноді вживає первітин, а також марихуану. Не зміг сказати, звідки бере на це гроші, ні чому вживає наркотики. Щодо своєї втечі до Чеської Республіки він також не зміг нічого пояснити, сказав, що його туди взяли друзі, а він навіть не знав, куди їде.

Квартира облаштована скромно, у передній кімнаті є 2 ліжка, у задній кімнаті – стінка, кухонний гарнітур, ліжко та телевізор. Гігієна в домогосподарстві не на належному рівні, наволочки на ковдрах брудні, також на підлозі є бруд. Мати справляє враження, ніби вживає якісь заспокійливі речовини (стрибає з теми на тему, все ніби проходить повз неї, постійно посміхається). Батьки отримують допомогу в матеріальній скруті, на оренду призначений особливий отримувач.

ТРАДИЦІЇ В РОМСЬКИХ РОДИНАХ (ОРЕХОВ ДВІР)

У цій частині роботи ми опишемо свідчення респондентів щодо важливих подій у традиційній ромській родині, починаючи з народження та хрещення, шлюбу, весілля і закінчуючи звичаями, яких дотримуються під час традиційного ромського похорону.

Народження та хрещення У сучасному динамічному світі змінюються і традиційні елементи ромської культури. Відмінності від минулого можна помітити в усіх сферах сімейного та суспільного життя, починаючи з хрещення. У Румунгрів народження дитини сприймають так: «Ми цінуємо кожну народжену дитину однаково, чи то хлопчик, чи дівчинка» (Пані Н., 54 роки). У влаських ромів більше бажають хлопчика: «...ми б більше хотіли хлопчика, тому що в нашу родину прийде невістка і вся її родина» (Пані К., 42 роки). Найважливішою подією в житті вони вважають народження дитини, причому тут помітні певні елементи магічності: «Коли народжується дитина, ми зав’язуємо їй на ліву руку червону стрічку, а також до хрещення ніхто не повинен на неї дивитися, поки вона ще не охрещена. Вона не захищена від злих духів». Ці свідчення були схожими в обох субетнічних групах. Важливим дарунком для дитини та родини є матеріальні подарунки: «У пелюшки ми кладемо їй золото або гроші» (Пані К., 42 роки).

Шлюб Шлюб у ромській культурі та традиції глибоко вкорінений і пов’язаний із безліччю ритуалів, хоча кожна група віддає перевагу різним типам звичаїв, але в кінцевому підсумку суть завжди однакова. У них є само собою зрозумілим, що невістка переїжджає до нареченого, але в наш час, особливо в мажоритарному суспільстві, молодята планують власне спільне житло. «Невістка у нас, влаських ромів, завжди приходить жити до нареченого, навпаки це неможливо...» (Пані К., 42 роки). У Румунгрів: «...і у нас невістка переїжджає до родини нареченого, але рідко трапляється і навпаки» (Пані Н., 54 роки).

Весілля До традицій, чи то групи влаських, чи то Румунгрів, належить і весілля. У Румунгрів вибір нареченої є лише домовленістю. «У нас, Румунгрів, тільки домовленістю. Зустрічаються батьки нареченої та нареченого і домовляються про їхнє майбутнє життя. (Де будуть жити, працювати, гроші)...» (Пані Г., 67 років). «.... Весілля для нас, Румунгрів, дуже важливе, особливо коли ми видаємо дівчину заміж. Дівчина стає жінкою». Звичаєм є те, що наречена виходить заміж з 18 років. «.... з 18 років або старше...» (Пані Н., 72 роки). «Весільний бенкет триває від ранку до ранку, ... завжди проводиться в суботу від ранку до ранку. На столах має бути багато їжі, горілки, і це має бути на високому рівні» (Пані Н., 54 роки).

Весілля для обох груп ромів представляє обряд, коли дівчина стає жінкою, а наречений бере на себе відповідальність за всю родину. У них гріхом є жити «на віру» – цей тип співжиття стає трендом переважно у молоді в мажоритарному суспільстві. На нашу думку, вони просто бояться брати відповідальність за іншого. І вже зникає потреба в шлюбі, оскільки для них це символізує лише клаптик паперу. І саме у Румунгрів та влаських ромів ми можемо спостерігати, що весілля для них є святкуванням «нового життя» молодят.

У влаських ромів є звичаєм, що наречену обирають домовленістю або втечею. «...ми обираємо домовленістю, викупом або втечею, а не викраденням. При викупі нареченої ми дотримуємося традиції «сватання». Як це виглядає під час сватання? «Наречену йде сватати найповажніший чоловік з родини нареченого, приходить туди вся родина у супроводі музики. ...перед входом у будинок ватажок тричі стукає палицею, це символізує прихід свата і прохання віддати наречену від батьків... і кажуть: ми дізналися, що тут живе гарна наречена... потім батько нареченої і ще зазвичай двоє-троє членів родини дискутують біля вікна... у них в руках або пляшка вина, або дорогої горілки... представник нареченого дістає гроші... батько нареченої відмовляється, тоді він дістає більше грошей, і коли вони домовляються, їх пускають всередину і починається велике святкування...» Коли проводиться весілля, чи є великий бенкет? «Так, приходить багато людей, у будинок культури, приходять гості... кожна родина, як приходить, для них грають композицію, і кожен приносить дороге віскі...»... святкуємо аж до ранку... при домовленості домовляються батьки нареченої та нареченого..» (Пані К., 42 роки).

Похорон Під час розмови з респондентами на тему похорону переважав похмурий настрій. Родинам було важко про це говорити. Похорон для них символізує певний обряд, коли близькі прощаються з покійним і мають можливість сказати йому те, що не встигли за життя, але головне — тільки хороше. Як вони самі стверджують про покійного — тільки хороше. Покійному в труну кладуть його найулюбленіші речі, припускаючи, що він скористається ними на тому світі. У будинку покійного закривають або знімають дзеркало. Кожен, хто приходить попрощатися з покійним, кладе на нього руку і просить у нього вибачення, якщо колись у житті образив його. Вони вірять, що його душа все ще присутня. Однак кажуть, що мертвий міг через певний час повернутися і дає знати про свій візит уві сні, озивається стукотом дверей, звуком кроків або залишає інші видимі знаки. «Перед похороном є триденна поминка, і коли похорон, приходить багато людей. ...похорон проводиться у супроводі музики, грають пісні, які він знав... «hallgató» (Пані Н., 72 роки). Влаські родини, які брали участь у розмові, не хотіли відповідати нам на цю тему, одна родина сказала нам: «Ми тримаємо жалобу навіть рік, наприклад, коли вмирає чоловік дружини, вона не може готувати, ні прибирати, ми носимо чорні речі – спідниці... Коли проводиться похорон, грає музика, швидка музика, і в труну ми кладемо мертвому найкращий одяг та його улюблені предмети: чоловікам люльку, сигарети, але також скрипку або гітару, жінкам сережки, каблучки» (Пані К., 42 роки).

ВИСНОВОК

Коли ми замислюємося над сучасною конкретною ситуацією ромів та їхнім ставленням до мажоритарного суспільства, загалом ми можемо оцінити, що ромська родина і сьогодні представляє традиційний тип багатопоколінної родини, в якій змінюється сімейна ієрархія. Ромська родина є патріархальною, вирішальне слово в родині має батько, мати відповідальна за ведення домашнього господарства та виховання дітей, причому тут ми можемо спостерігати певні відмінності порівняно з мажоритарним суспільством. Елементи початкової культури зникають і не замінюються іншими, новими елементами. Коріння початкової ромської культури можна ще знайти у субетнічної групи влаських (т. зв. «влаських») ромів. З іншого боку, у т. зв. «Румунгрів» не помітно жодних традицій, звичаїв чи обрядів, зазначених у нормативних текстах про ромську культуру в минулому. Ми висловлюємо переконання в необхідності збереження ще «живих скам’янілостей» традиційного життя в самій культурі, яка поряд із домінантними культурами століттями зберігалася.

Автори: Mgr. Magdaléna Barányiová Mgr. Peter Keresztes

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

BARÁNYIOVÁ, M. 2013. Lučenec, Kultúrne centrum Novohradu. /Diplomová práca/. Nitra: FSŠ UKF, 2013. 63 s. CANGÁR ,J. 2002. Ľudia z rodiny Rómov = Manuša andar e familia Roma : doplnková učebnica o dejinách a živote Rómov pre základné a stredné školy [preklady do rómskeho jazyka Viliam Zeman]. - 1. vyd. - Nové Zámky : Crocus, 2002. 237 s. ISBN 80-88992-42-7.

ČEREŠNÍK, M. - ČEREŠNÍKOVÁ, M. 2007. Народжуваність та здатність її оцінювання ромським населенням у сегрегованих поселеннях. In: Metanoia - Harmónia človeka : 25. Psychologické dni. Zborník príspevkov. Bratislava : Stimul, 2007. 278-283 с. ISBN 978-80-89236-39-8. ČEREŠNÍK, M. 2006. Гендер та ортогональна конфігурація його компонентів. In: Sociálne procesy a osobnosť. Košice : SAV. 66-75 с. ISBN 978-80-969628-4-6. FABIANOVÁ,T., HüBSCHMANNOVÁ, M.1991. Čavargoš/Tulák. Praha: Apeiron. 68 с. ISBN:80-900703-1-0. HARTL, P. 1993. Psychologický slovník. Praha: Budka, 1993. KASANOVÁ, A. 2008. Путівник соціального працівника, I. Родина та діти. Prešov : Vydavateľstvo Michala Vaška , 449 с. ISBN: 978-80-8094-277-9. KONEČNÁ, K. 1994. Історія та сучасність ромської родини. Košice: štátna vedecká knižnica, 1994. ISBN 80-85-328-17-8. ROSINSKÝ, R. 2006. Čhavale Romale або мотивація ромських учнів до навчання, UKF :FSVaZ, 263 с. ISBN 80-8050-955-7 STOJKA, P. – PIVOŇ, R. Náš život. Amaro trajo. Bratislava: INFOROMA, 2003. 138 с. ISBN 80-969055-0-3. STRAUSS, A.- CORBINOVÁ, J. 1999. Основи якісного дослідження. Boskovice: Albert, 1999. 228 с. ISBN 80-85834-60-X. ŠVEC, V. 2006. Запрошення до методології педагогічного дослідження. Brno: Paido, 2006. ISBN 80-7315-121-9.