Вступ
Ми переживаємо період коронакризи, яка докорінно втрутилася у функціонування різних сфер суспільства. В економічній сфері обмежувальні заходи вплинули на підприємництво в деяких секторах, і були вжиті заходи для підтримки економіки, які спрямовувалися насамперед на пом'якшення негативних наслідків, спричинених надзвичайною ситуацією. Ще у 2020 році було схвалено низку заходів, спрямованих на пом'якшення економічних наслідків пандемії, наприклад, були затверджені нові типи соціальних виплат у вигляді пандемічної допомоги по хворобі та допомоги по догляду, заходи прямої допомоги для збереження робочих місць у межах так званої «Першої допомоги» працівникам, підприємцям та самозайнятим особам. Йдеться, наприклад, про Постанову уряду № 102/2020 Зб. зак. про деякі заходи у сфері соціальних справ, сім'ї та служб зайнятості під час надзвичайної ситуації, надзвичайного стану або стану виняткової ситуації, оголошеного у зв'язку із захворюванням COVID-19 (у редакції № 184/2020 Зб. зак., 273/2020 Зб. зак., 302/2020 Зб. зак., 15/2021 Зб. зак.).
«Першу допомогу» працівникам, підприємцям та приватним підприємцям у зниженні негативних наслідків, що випливають з актуальних надзвичайних заходів, уряд Slovenskej republiky схвалив 31 березня 2020 року, а її доповнення — 14 квітня. Міністерство праці, соціальних справ та сім'ї згодом підготувало проєкт із підтримки збереження зайнятості, щоб підтримати збереження робочих місць та підприємництво самозайнятих осіб під час пандемії коронавірусу. 1
Порівняно з навколишніми країнами SR прийняла схожі заходи підтримки, проте окремі країни відрізнялися між собою за розміром та тривалістю наданої допомоги підприємцям. «Словаччина наразі виділяє на державну допомогу для підприємств та людей, у яких коронакриза забрала засоби до існування, набагато менше, ніж сусідні країни та переважна більшість країн ЄС та OECD. Словацький уряд є навіть другим «найскупішим» з усього ЄС, одразу після румунського. Це показало жовтневе дослідження Міжнародного валютного фонду. У випадку Словаччини економічна допомога під час пандемії становить лише 2,5% ВВП. Для порівняння — Угорщина 4,1%, Чехія 4,4%, Хорватія 5,2%, Польща 6,7%, Латвія 8,0%, Австрія 8,5%, Сполучене Королівство 9,2%, Канада 12,5% і Нова Зеландія навіть 19,5% ВВП».2
Відбулися також значні зміни у сфері освіти, прискорилося впровадження цифровізації шкільної системи та відбувся перехід від класичного до дистанційного навчання в домашніх умовах за допомогою додатків Zoom, MS Teams тощо, а інформацію про успішність та завдання для учнів батьки можуть відстежувати, наприклад, у додатку Edupage. Частина учнів та студентів, проте, залишилася без можливості доступу до онлайн-освіти, що обмежить їхній прогрес у навчальному процесі та поглибить соціальне виключення. Згодом ця ситуація поглибить диспропорції на ринку праці.
Безробіття молодих людей
Нові форми навчання молодих людей обмежили здобуття практичних навичок для студентів, особливо професійних шкіл, що згодом впливає на їхню працевлаштованість. Як стверджують експерти, ринок праці в майбутньому зазнає трансформації, зникнуть деякі професії та виникнуть нові спеціальності, які будуть відображенням потреб суспільства. Частина випускників шкіл таким чином залишиться без можливості долучитися до робочого процесу. Адже якщо студент закінчує навчальний напрямок, який не є перспективним, і не знаходить роботу, він втрачає знання і не набуває робочих навичок. Акцент при створенні нових робочих місць буде зроблено насамперед на робочі позиції у сфері інформатизації та цифровізації суспільства в контексті нової промислової революції 4.0, і це має відображати освітня система.
Після дискусії зі школами було б доцільно знайти механізм «керованого» прийому студентів на навчання до середніх шкіл за тими напрямками, які є дефіцитними на ринку праці, та заповнити так звану освітню прогалину. Тому бажаною є інтенсивна співпраця практики, тобто роботодавців, фірм тощо, з освітніми інституціями, які готують молодих людей для ринку праці. Наразі Міністерство освіти не регулює кількість претендентів на середню освіту за окремими напрямками, проте варто подумати про розробку аналізів працевлаштування випускників шкіл окремих напрямків на ринку праці та водночас узгодити потреби та попит на дефіцитні професії. Аналогічно це стосується випускників вищих навчальних закладів — багато з них після закінчення навчання не працюють за фахом.
Варто згадати цікавий проєкт, який базується на гострому загальносуспільному попиті на релевантну інформацію про працевлаштування випускників середніх та вищих шкіл, що призвело б до раціоналізації прийняття рішень усіма акторами на ринку праці та в системі формальної освіти, значною мірою сприяло б усуненню існуючих диспропорцій на ринку праці та запобіганню їх виникненню в майбутньому і, зрештою, дозволило б релевантно, комплексно та вичерпно оцінювати результати освітньої системи.3
Специфічною групою безробітних є молоді безробітні, яким після закінчення навчання не вдалося знайти роботу через брак вільних робочих місць. Центри зайнятості наприкінці січня цього року реєстрували 213 881 доступного претендента на працевлаштування, порівняно з груднем 2020 року це зростання на 6 697 осіб. Безробіття зростало вже третій місяць поспіль. Це випливає з даних, оприлюднених Центральним управлінням праці, соціальних справ та сім'ї SR. Рівень зареєстрованого безробіття у Словаччині в січні 2021 року порівняно з груднем 2020 року зріс на 0,24 відсоткових пункти до 7,81 відсотка. Майже 83,6 тисячі безробітних не мають роботи понад один рік. Це становить 35,9 % від загальної кількості безробітних.4
Графік № 1: Розвиток та міжмісячні зміни зайнятості випускників вищих навчальних закладів, які закінчили навчання у 2018 та 2019 роках у період березень 2019 – червень 2020 5
Для молодих людей зайнятість та робота є певною формою входу у світ дорослих, у світ відповідальності. У молодих людей, які залишають школу і знаходять відповідну роботу, можна спостерігати покращення якості їхнього життя, оскільки молоді люди стають самодостатніми, незалежними. Молоді випускники шкіл, які не знаходять застосування в роботі, залишаються залежними від фінансової чи іншої допомоги з боку сім'ї або держави. У зв'язку з безробіттям зменшується також взаємодія з однолітками, які знайшли роботу, тому доцільно мати навіть під час безробіття інтереси, які включають більше контактів з людьми подібного віку, світоглядних та ціннісних орієнтацій. Безробіття може для молодих людей означати більше негативних наслідків, ніж для інших вікових категорій, особливо з таких причин:
- вони не формують необхідні робочі навички, звикають до ролі безробітного та до грошової підтримки без власної активності,
- виникає ризик асоціальної поведінки, спричиненої надлишком вільного часу, часто нудьгою, недостатньо заповненим денним графіком обов'язками та подальшим виключенням із мажоритарного суспільства (Buchtová, 2013).
Безробітні молоді люди іноді об'єднуються у невідповідні одноліткові групи через те, що більшість суспільства їх не прийняла, не надала їм шансу отримати роботу, і тому вони не поважають суспільні норми. Головним ризиком залишається закріплення таких способів поведінки (Vágnerová, 2008). Тому необхідно профілактикою запобігти тому, щоб молоді люди опинилися в позиції безробітних, оскільки безробіття може негативно вплинути на їхню поведінку і призвести до виникнення соціально-патологічних явищ у суспільстві.
Молоді безробітні здебільшого неодружені, без зобов'язань і живуть з батьками, що значно знижує їхні фінансові потреби. Допомоги по безробіттю їм вистачає, вони не обов'язково мають бути вмотивовані до пошуку роботи. Інша ситуація у безробітних випускників вищих навчальних закладів, де економічний аспект значно виходить на перший план. Головною причиною є факт, що багато хто з них у цей період створюють або вже живуть у сім'ях. Недостатній дохід одного члена сім'ї таким чином вражає більше осіб. Чим довше людина є безробітною, тим гіршою є фінансова та екзистенційна ситуація її сім'ї. Стабільна сім'я, заснована на шлюбі, проте, є найкращою передумовою для забезпечення стабільності в суспільстві, і тому навіть у сфері соціальної роботи слід вказувати на значення стабільного шлюбу для суспільства та створювати сильнішу просімейну політику, яка б підтримувала молоді сім'ї за допомогою прямих та непрямих інструментів соціальної політики (Lešková, Fabian, 2019).
Молоді люди повинні отримати можливість працювати на роботі, яка б відповідала їхній освіті. Однак вони її не знаходять, наприклад, також через регіональні диспропорції ринку праці. Тому необхідно аналізувати причини безробіття і знаходити можливості для їх пом'якшення та усунення, простягнути руку допомоги безробітним молодим людям і допомогти їм вирішити цю проблему. Важливо надати безробітним молодим людям адекватну інформацію про послуги зайнятості, що надаються управліннями праці, соціальних справ та сім'ї, які вони можуть використати при працевлаштуванні на ринку праці, наприклад, у формі консультування — чи то кар'єрне консультування, спрямування випускників на конкретні робочі позиції, пропозиція стажування для випускників, практики або пропозиції роботи за кордоном тощо.
Праця є необхідністю не лише для кожної молодої людини, а й для суспільства. Лише працею людина реалізує себе і розвиває своє людське буття, а водночас перетворює суспільне середовище, в якому живе. Праця є для людини найважливішою умовою її існування, вона приносить їй не лише матеріальну вигоду, а водночас дає відчуття самореалізації та суспільної корисності. Праця — це не лише необхідність, доля людини, потрібна для виживання, але праця приносить також радість і задоволення. Справжню цінність праці людина зазвичай пізнає лише тоді, коли втрачає її (Buchtová, 2013).
Праця являє собою діяльність, яка підтверджує унікальність індивіда у стосунках із суспільством. Мотиви до праці можуть бути різними і можуть мати індивідуальне специфічне значення. Найважливішими з мотивів до праці є:
- Гроші. Метою є споживання, задоволення низки потреб за допомогою цінностей і насолод, які можна купити за гроші.
- Активність. Трудова діяльність може задовольняти потребу в змістовній активності. Протилежністю є нудьга і брак життєвого наповнення.
- Самореалізація. Метою є успіх, отримання бажаного соціального статусу, потреба самореалізації, відчуття корисності тощо. Праця може іноді стати навіть сенсом життя. Протилежністю є відчуття непотрібності, невдачі.
- Соціальний контакт. На роботі людина має можливість налагодити багато контактів, має простір для комунікації. Протилежністю є виокремлення з більшості суспільства, самотність, соціальна ізоляція. У час, коли home-office є бажаною альтернативою, ми відчутно сприймаємо відсутність соціальних контактів. Home-office ставить вищі вимоги до самоосвіти, до мотивації навчатися самостійно і шукати нову інформацію. На звичайній роботі нові знання та досвід працівник дізнається також під час роботи в межах звичайних соціальних взаємодій із колегами.
- Самостійність і незалежність. Економічна самодостатність і незалежність від допомоги сім'ї чи держави є підтвердженням справжньої дорослості молодої людини. Протилежністю є залежність і несамодостатність, яка має на індивіда негативний вплив (Martincová, 2011).
Багато молодих людей мають інтерес до роботи і готові працювати. Багато роботодавців, проте, віддають перевагу людям, які вже мають здобуті робочі навички, робочий досвід і достатню практику. Протягом минулого року та обмежень у зв'язку з covid була обмежена студентська практика, що проводилася у роботодавців. Таку практику мають студенти в середніх школах, чи то місячну, чи то піврічну. Це часто їхній перший контакт із роботою і для багатьох водночас із їхнім майбутнім роботодавцем, якщо вони зарекомендували себе під час практики. Молодим людям так важче працевлаштуватися на ринку праці, якщо вони не пройшли таку практику. А якщо роботу знаходять, важким є взаємне пристосування молодого працівника до робочого колективу, оскільки молоде покоління, так зване покоління Y, має власні уявлення про робочий процес, завдання та очікування, які має виконувати працівник.
Серед найсерйозніших проблем при працевлаштуванні молодих людей належать:
- недостатньо адаптивна шкільна система, яка не реагує на вимоги ринку праці, непідготовленість випускників шкіл до практики,
- фактори суб'єктивного характеру самого випускника школи, наприклад, неправильний вибір професії, часто зумовлений рішенням батьків, і подальша відсутність інтересу частини випускників працювати за професією, до якої вони готувалися,
- нереальні уявлення про розмір стартової зарплати, непідготовленість випускників реально оцінити свої можливості першого працевлаштування на ринку праці, непристосованість працівників до робочих вимог або байдуже ставлення до роботи,
- непідготовленість деяких молодих людей до екзистенційної самостійності,
- циклічний характер припливу робочої сили випускників на ринок праці, який знижує в одному часовому проміжку їхні шанси працевлаштуватися,
- демографічні впливи, тобто вступ численних поколінь на ринок праці,
- регіональний характер безробіття, пов'язаний із низькою здатністю економіки підтримувати створення нових робочих місць у деяких регіонах, що створює невідповідність між пропозицією і попитом на працю (Hetteš, 2011).
Проблеми молодих людей на ринку праці є специфічними, часто дуже складними і взаємопов'язаними. Вони починаються в час підготовки до майбутньої професії. Продовжуються в час переходу з освітнього до робочого процесу, у процесі пошуку роботи і пізніше в адаптації до своєї першої роботи. Деяким із них, які стикаються з багатьма формами знедоленості, може бракувати впевненості в собі, особистих амбіцій та мотивації до роботи. Ситуація є складнішою для молодих людей, які страждають на проблеми зі здоров'ям або мають знижену працездатність. Для них вхід на ринок праці є особливо важким.
Молода людина як індивід часто сприймає себе як товар на ринку. На відміну від товару, вона пропонує свої здібності, знання та навички. Життя людини загалом орієнтоване на «мати», орієнтація на «бути» зникає. Тим самим її «я» втрачає свою справжню цінність, яка належить людині як такій (Gurský, 2012). Словаччина володіє великою кількістю людей з вищою освітою, але водночас необхідно констатувати, що рівень знань випускників шкіл знижується. Водночас у них відсутні необхідні практичні навички для виконання конкретних професій.
Фактори, які впливають на працевлаштування молодих людей, можна підсумувати наступним чином:
- Ізольованість системи освіти та професійної підготовки від актуальних потреб ринку праці та нестача ключових навичок у випускників середніх та вищих навчальних закладів, які вимагає сфера роботодавців. Перспективною можливістю видається дуальна освіта, яка в останні роки стала новим трендом, проте вже в минулому тут функціонувала система навчання в професійних школах, доповнена практикою на конкретному підприємстві, в торгівлі тощо. Перевагою для учнів є фінансова винагорода за виконання практики. Система дуальної освіти є винятковою тим, що створює партнерські відносини між роботодавцем та учнем, які визначені у формі договору про навчання, що регулює права та обов'язки сторін договору стосовно практичного навчання учня. Практичне навчання в системі дуальної освіти здійснюється на робочому місці практичного навчання у роботодавця.6
- Передчасне припинення шкільного навчання у деяких ризикових груп, йдеться насамперед про представників ромського етносу, які проживають у соціально виключених громадах.
- Групі молодих людей, яка не володіє необхідним інтелектуальним багажем для академічного навчання, слід приділити увагу та докласти зусиль, щоб спрямувати цю групу на практичне навчання та здобуття практичних навичок, щоб і ця група могла бути затребуваною в професіях, де не настільки вимагаються широкі теоретичні знання. Проте бажано кожного навчати та виховувати, прищеплювати йому почуття обов'язку та формувати робочі звички.
- Структура ринку праці. Надання переваги професійно старшим працівникам на шкоду новим працівникам.
- Неможливість задовольнити часто нереалістичні очікування та фінансові вимоги молодих претендентів на роботу.
- Недостатня пропозиція гнучких форм зайнятості.
Частою проблемою молодих людей є те, що вони не готові працювати за запропоновану заробітну плату, або запропоноване робоче місце не відповідає їхній кваліфікації, оскільки багато молодих людей вже мають вищу освіту. При заочній формі навчання нещодавно відбулося збільшення тривалості навчання, проте є можливість денної форми навчання, майбутнє, безумовно, принесе, зокрема під впливом нинішньої коронавірусної ситуації, новий погляд на очну форму навчання, оскільки ми в часи пандемії були змушені набагато більше почати використовувати технічні можливості для навчання, і очна форма навчання змінила свій попередній вигляд. Коротший час підготовки до професії означає швидший вихід випускників шкіл на практику.
Вони також не готові працевлаштуватися поза межами свого постійного місця проживання або відтерміновують свій вхід у робочий процес через нечіткі уявлення про подальший життєвий шлях і таким чином стають добровільно безробітними. З іншого боку, багато молодих людей, попри докладені зусилля, не знаходять роботу і опиняються в соціальній мережі держави. Безробіття має на них негативний вплив, багато його наслідків можуть бути для цієї групи серйознішими та тривалішими. Робота та економічна незалежність, що з неї випливає, є важливими ознаками дорослості.
Зайнятість проти освіти
Молоді безробітні представляють групу громадян, яка своїм новим способом життя зі зниженим рівнем життя, зростаючою соціальною ізоляцією та зниженою громадянською участю спільно формує перебіг трансформації суспільства в нову суспільну систему. Навіть у країнах Європейського Союзу визнається, що досвід молодих людей з їхнього першого робочого місця як антиципаційного соціалізаційного середовища є необхідним і незамінним. Цей досвід роботи, незалежно від того, хороший він чи поганий, має своє безперечне соціалізаційно-формативне значення. Тому безробіття молоді є особливо шкідливим, насамперед тоді, коли воно настає безпосередньо після завершення шкільної освіти (Dirgová, 2018). Якщо випускник після завершення навчання не виходить на ринок праці, не застосовує набуті знання, отримані відомості, не узгоджує їх з практикою і не засвоює робочі звички, це через певний час стає набагато складнішим. Це правда, що ринок праці орієнтований на випускників так званих технічних напрямків навчання, і реальні потреби ринку праці не можуть задовольнити випускники гуманітарних напрямків, що призводить до того, що на практиці молоді люди не займаються фахом, за яким навчалися. Це очевидно, наприклад, у випускників педагогічного навчання, які після його завершення не йдуть до шкіл на вчительські посади.
Внаслідок процесів економічної глобалізації, технологічних інновацій та інформатизації, і особливо нинішньої пандемічної кризи, традиційна проблема відносин освітньої та робочої системи як відносин освіти та кваліфікації, що випливає з практичного досвіду, вбудовується в новий контекст зростання конкуренції на ринку праці. Молодь таким чином опиняється в ситуації, в якій значно знижуються шанси на працевлаштування найменш освічених та кваліфікованих людей. Це означає небезпеку тривалого безробіття та виключення з ринку праці для цілого сегмента сучасного покоління молоді. Більш уважна оцінка цієї соціологічної інформації вказує на замкнене коло між очікуваннями безробітних, їхньою освітою та ринком праці. Більшість вважає, що їхня освіта відповідає тому, чим вони хочуть займатися, але водночас знають, що роботу з набутою освітою вони не отримають. Частина з них змирилася з тим, що приймуть роботу, яка вимагає іншої освіти або кваліфікації, ніж та, якою вони володіють. Замкнене коло між роботою та освітою посилюється також тим, що пропозиція робочих місць у деяких регіонах є малою і з низьким рівнем заробітної плати. Індивідуальні часові та фінансові інвестиції в перекваліфікацію або подальше навчання молоді безробітні вважають неефективними. Фахівці з центрів зайнятості зазначають, що подолати це зачароване коло можна лише індивідуальними та груповими консультаційними заходами з безробітними, щоб вони встановили нові і, насамперед, реальні професійні цілі. Певні соціальні верстви молодих людей, проте, не здатні сприймати навчання та перекваліфікацію як можливість особистісного розвитку.
У програмах Європейського Союзу в галузі освіти та здобуття практичних навичок у молоді домінує захист та допомога знедоленим та маргіналізованим групам. Вони мотивовані, щоб знайти свої «другі життєві шанси», їм надаються можливості, щоб ті молоді люди, які не завершили обов'язкову шкільну освіту і які важко адаптуються до вимогливих запитів на робоче місце, знайшли своє застосування на ринку праці. Мабуть, найважливішим завданням сучасності є подолання неправильних стереотипів у довготривало безробітної молоді.
Проєкти Європейського соціального фонду (ESF) пропонують можливості для навчання та професійної підготовки, а також допомагають подолати низку перешкод, з якими стикаються молоді люди під час пошуку роботи та інтеграції в сучасне європейське суспільство.
Роми є однією з найбільших етнічних груп в ЄС. За оцінками, у різних державах-членах їх проживає 6 мільйонів, часто у дуже важких соціальних умовах, через що вони опиняються на узбіччі суспільства. У цій маргіналізованій групі спостерігається високий рівень неписьменності та надзвичайно низька частота відвідування шкіл, що часто зумовлено відсутністю місцевих шкіл або тим, що дітей ромів не приймають до звичайних шкіл. Крім того, серед молодих ромів з різних і складних причин фіксується високий рівень передчасного припинення навчання. Важливо, щоб успішні роми популяризувалися серед молоді у своїй спільноті в межах кампаній як позитивні приклади, які мають допомогти зміцнити їхню мотивацію до досягнення успіху.7
Словацька економіка завжди буде чутливо реагувати на розвиток інших економік у центральноєвропейському просторі. Взаємозалежність словацької економіки від інших країн, особливо в сегменті промисловості, та недостатня самодостатність у сфері сільськогосподарського виробництва лише поглиблюють наслідки covid-кризи, результати якої проявляться як в економічній, так і в соціальній сферах.
Візія працевлаштування на ринку праці в майбутньому має бути присутньою на всіх рівнях освіти. Освіта повинна відповідати сучасним тенденціям і реальним потребам ринку праці. Завданням шкіл є не лише навчати, а й формувати молодих людей, які вмітимуть самостійно мислити. Школа має виховувати креативних та інноваційних людей, оскільки на практиці чекають на якісно підготовлених фахівців з необхідними знаннями та затребуваними навичками. Також не слід забувати про моральні цінності, відповідальність за результати праці та її внесок чи користь для майбутніх поколінь і для суспільства в цілому. (Dirgová, 2018)
Освіта є превентивним рішенням проблеми безробіття. Якщо людина не володіє жодними навичками, вона має дуже обмежені можливості при пошуку роботи. Освіта — це інвестиція в самого себе. Навіть людина, яка здобула певний рівень освіти, не повинна забувати про подальше навчання, поповнення знань, пристосування до робочого середовища з сучасними технологіями. Вона має бути сприйнятливою до викликів та актуальних потреб практики.
У питаннях освіти тому необхідно реагувати гнучко та вчасно передбачати вимоги ринку праці. Існують так звані ключові навички, які є умовою успішного працевлаштування на ринку праці майже в кожній професії. Ними є: гнучкість, креативність, здатність вчитися та здобувати інформацію, практичне застосування знань, мовні та комунікаційні навички, володіння інформаційними технологіями, здатність працювати в команді, здатність вирішувати проблеми, здатність діяти самостійно та відповідально, чи здатність планувати й керувати та інші. Йдеться про потребу кооперації Міністерства освіти з засновниками шкіл та потребу дискусії з представниками вищих навчальних закладів щодо змісту навчання на окремих типах шкіл. Так само йдеться про врахування регіональних потреб ринку праці, співпрацю з майбутніми роботодавцями в областях, де є великі промислові парки, ключові фірми тощо.
Підвищення рівня зайнятості залежить від освіти та доступу до інформації, який, на жаль, не для всіх учнів є самоочевидним. З'явився новий феномен, так зване цифрове виключення, який поглибить існуючі відмінності між групами учнів та студентів. Тим, хто сьогодні не може стати на «цифровий шлях» навчання, багато в чому ускладниться доступ до входу в робочу та життєву реальність. З цим пов'язана реформа освіти, спрямована на підвищення її якості. Потрібна робоча сила з певною кваліфікацією, адаптована до нових вимог ринку праці та така, що володіє новими навичками, яка оперативно пристосовується до постійно мінливих вимог роботодавців. Освіта не є панацеєю для усунення всіх ризиків, перед якими ми стоїмо, проте висока якість освіти є позитивним внеском у майбутнє інформаційного суспільства.
Висновок
Першочерговою видається реформа освіти. Бажаним є таке налаштування освітньої системи, яке б змогло гнучко реагувати на потреби ринку праці. Також необхідно зосередити увагу на перекваліфікації, яка мала б виправдовувати очікування роботодавців і готувати шукачів роботи, потенційних працівників до нових, затребуваних професій з необхідними знаннями та навичками.
Суттєвим є питання першого працевлаштування для молодих людей, випускників шкіл. Тут необхідно приділяти максимальну увагу тому, щоб молоді люди набули робочих звичок і здобули досвід реальної практики, який є дуже необхідним. Теоретичних знань, здобутих під час навчання, на ринку праці недостатньо, вимагається принаймні мінімальна практика.
У прагненні вплинути на тенденцію безробіття серед випускників шкіл ми пропонуємо, щоб початкові та середні школи виявляли активність з метою цілеспрямованого формування ставлення учнів, студентів та батьків до вибору професії з метою активного залучення випускників шкіл на ринок праці, а також забезпечити тісну співпрацю шкільної системи з роботодавцями так, щоб обсяг і структура освіти відповідали освітнім вимогам робочих місць.
Для випускників середніх та вищих навчальних закладів ми б рекомендували розробляти проєкти, які могли б фінансуватися з джерел фондів Європейського Союзу. Суттю проєктів був би пошук можливостей підприємництва та розвитку конкретного регіону. За допомогою цих проєктів учні та студенти мали б шанс під керівництвом фахівців краще пізнати свій регіон, знайти в ньому недоліки, а також підприємницькі можливості.
Сьогодні ринок праці приділяє велику увагу вибору освіти, професії та професійного шляху. Невизначеність на ринку праці стає явищем навіть для людей, чия освіта та кваліфікація в минулому були достатніми для виконання їхньої роботи. З цієї причини необхідно посилити ринок праці новим компонентом, який займається проблематикою професійного, кар'єрного консультування.
Інтегрована система типових позицій (ISTP) — це інструмент, метою якого є надання якомога більшої кількості інформації про світ праці, включаючи консультування для зацікавлених осіб, які виступають на ринку праці як працівники, роботодавці, студенти або шукачі роботи. ISTP надає кожному учаснику можливість пошуку відповідних позицій для вибору адекватної роботи, облік вільних робочих місць, де шукач роботи може для рекомендованих типових позицій знайти актуальні вільні місця в базі даних ÚPSVaR та в базі даних EURES, регіональну статистику вартості праці, каталог робочих місць, що містять чітко визначені кваліфікаційні та медичні вимоги, можливість створення та збереження «Європейського резюме» або «Особистісного профілю», інформацію про подальшу освіту; на відсутню обов’язкову або рекомендовану освіту вказує Аналіз спроможності. Після цього можна знайти конкретну освітню організацію, терміни та ціни курсів. Система ISTP методично та технічно побудована так, що в одному місці (www.istp.sk) пропонує комплексну інформацію про ринок праці, про можливості працевлаштування на ньому та про відповідні курси для подальшої освіти.
Автор: PhDr. Mgr. Eva Dirgová PhD.
Список бібліографічних посилань
BUCHTOVÁ,B. a kol.: Nezamestnanosť –2.prepracované a aktualizované vydanie. Praha: Grada.2013. ISBN 978-80-247-4282-3. DIRGOVÁ, E.: Fenomén nezamestnanosti v kontexte sociálnych aspektov. PF KU v Ružomberku, 2018. ISBN 978-80-561-0455-2. GURSKÝ, J.: Sociálny rozmer mladých ľudí v súčasnom svete. In: Sociálny rozmer človeka v súčasnom svete. Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety Bratislava, Detašované pracovisko Kráľovnej Pokoja z Medžugoria, Bardejov 2012. ISBN 978-80-8132-037-8. HETTEŠ, M.: Sociálna súdržnosť a istota v sociálnej práci. Nitra: UKF, 2013. ISBN 978-80-558-0256-5. LEŠKOVÁ, L.- FABIAN, A.: Undergraduate students approach to marriage and forms of cohabitation as the starting point to initiate dialogue on traditional family values. In: Acta missiolgica. No.2, Vol. 13/2019. ISSN 2453-7160 (online) S. 125-137. MARTINCOVÁ, M.: Nezamestnanosť ako makroekonomický problém. Bratislava: IURA EDITION, 2002.128 s. ISBN 80-89047-31-9. VÁGNEROVÁ, M.: Psychopatológie pro pomáhajíci profese. Praha: Portál, 2008. ISBN 978-80-7367-414-4. Podpora zamestnanosti v období koronakrízy v SR a v okolitých krajinách. Slovak Business Agency Bratislava, 2020. Elektronická publikácia.
1 Доступно на: https://www.pomahameludom.sk/ 2 ŠIMEČKA, M. Prečo je naša vláda druhá najskúpejšia v EÚ? Sme Blog. [online]: https://simecka.blog.sme.sk/c/546818/preco-je-nasa-vlada-druha-najskupejsia-v-eu.html [цит. 10. 4. 2021] 3 Доступно на: www.uplatnenie.sk 4 Miera nezamestnanosti na Slovensku v januári stúpla tretí mesiac po sebe. Pravda. [online]: https://ekonomika.pravda.sk/ludia/clanok/578666-miera-nezamestnanosti-na-slovensku-v-januari-stupla-treti-mesiac-po-sebe/ [цит. 10. 4. 2021] 5 Vývoj a medzimesačné zmeny zamestnanosti absolventov vysokých škôl, ktorí ukončili štúdium v rokoch 2018 a 2019 v období marec 2019 – jún 2020 [online]: https://www.trendyprace.sk/sk/absolventi/sk-trendy/zamestnanost [цит. 10. 4. 2021] 6 Доступно на: http://www.dualnysystem.sk 7 ESF Доступно на: https://ec.europa.eu/esf/home.jsp?langId=s