Використання копінг-стратегій подолання навантаження у соціальних працівників
Навантаження, стрес, проблемні чи кризові ситуації — це поняття, які є певним чином винятковими в житті людини та висувають до неї надзвичайні вимоги. Oravcová (2004, с. 274) зазначає, що «навантажувальною є така ситуація, яку характеризує диспропорція між вимогами, запитами даної ситуації та потенційними можливостями, здібностями, навичками людини, необхідними для її подолання». Стресові ситуації виникають як у робочому середовищі, так і в приватному житті. З навантаженням кожен індивід справляється індивідуально, відповідно до своїх здібностей та можливостей. Повторювані або схожі навантажувальні ситуації вирішуються переважно вивченим способом, який виправдав себе для індивіда і приносить йому повернення до рівноваги. У наш час зростає тенденція визначення (ідентифікації) відповідних стратегій (способів) подолання навантаження. Актуальною темою все частіше стають копінг-стратегії як профілактика робочого навантаження.
Загалом копінг визначається як «сукупність когнітивних та поведінкових зусиль, спрямованих на те, щоб впоратися, зменшити або толерувати внутрішні та зовнішні вимоги, які загрожують або перевищують ресурси індивіда» (Lazarus, Folkman In: Bratská, 2004, с. 1). Під поняттям подолання (coping) Venglářová та ін. (2011) розуміють подолання діючих стресорів, тобто застосування всіх сил для того, щоб впоратися з надмірним навантаженням. Laca та ін. (2011, с. 102) описує подолання як «процес управління зовнішніми та внутрішніми факторами, які людиною в стані стресу оцінюються як такі, що загрожують її ресурсам». За Mikuš (2012), копінг — це процес, за допомогою якого індивід намагається впоратися зі стресовими ситуаціями. Це мистецтво дати собі раду з незвично важкою, майже нездоланною ситуацією і тим самим запобігти синдрому вигорання. Подолання навантажувальних ситуацій відбувається у кожної людини по-різному. Багато авторів поділяють їх на три головні форми подолання навантаження:
- подолання, спрямоване на проблему (поведінка, спрямована на зменшення або усунення загрози)
- подолання, спрямоване на емоції (спроба змінити власне переживання навантажувальної ситуації)
- подолання, спрямоване на уникнення (зміна середовища, умов або людей, що знаходяться поруч) (Gáborová, Kollárik In: Šiňanská та ін., 2013).
Копінг-стратегії є важливим стабілізуючим фактором при вирішенні проблемних ситуацій. Допоміжні професіонали, якими є соціальні працівники, під час виконання своєї роботи майже щодня стикаються з ситуаціями, які є для них складними, викликають у них почуття гніву, безпорадності, тривоги або страху (Šiňanská та ін., 2013, с. 41). Oláh та ін. (2009) зазначають, що соціальний працівник щодня стикається з нелегкими людськими долями, часто має суттєвий вплив на життя клієнтів, входить у найінтимніші міжособистісні стосунки. Часто йдеться про гострі стани, які є непередбачуваними, і людина не може до них підготуватися. Інколи соціальний працівник перебуває на позиції адміністратора, і через його руки проходять значні фінансові суми. Спеціальна функція соціального працівника випливає з його особливої позиції у стосунках до клієнта та до самого оточення, коли частиною його професійної діяльності є його здібності та готовність брати участь у вирішенні проблем людей (Raková, Bednarek, 2015, с. 47). Навантажувальні ситуації можуть супроводжувати соціального працівника в роботі з клієнтом, сім'єю та громадою. Вони впливають на сприйняття та переживання працівників, що відображається на їхній поведінці та має суттєвий вплив також на виконання їхньої роботи. Професія вимагає залучення комплексної особистості, яка володіє як теоретичними знаннями, так і характерологічними рисами та практичним досвідом. До особистісних диспозицій сучасного соціального працівника повинні належати такі якості, як гнучкість, динамічність, ініціативність, наполегливість та соціальна чутливість. Швидка реакція та вибір відповідних методів є необхідністю при вирішенні кризових станів клієнтів. Вибір копінг-стратегії суттєво залежить від конкретної ситуації та, особливо, від особистості індивіда. Метою нашого дослідження було з'ясувати, які копінг-стратегії подолання навантаження використовують соціальні працівники на практиці.
Вибір респондентів був цілеспрямованим. Вибірку респондентів склали 78 соціальних працівників, які працюють в Управліннях праці, соціальних справ та сім'ї в Кошицькому регіоні. До вибору респондентів ми включили всіх соціальних працівників, які виявили бажання взяти участь у дослідженні, без обмеження вибору респондентів за статтю, віком, освітою та тривалістю стажу. Участь у дослідженні була анонімною.
Як метод збору даних ми використали опитувальник Brief COPE — опитувальник копінг-стратегій. Опитувальник Brief COPE є переробленою та скороченою версією оригінального опитувальника COPE (Carver, 1997 за Macdonald, 2011), містить 28 пунктів, розділених на 14 субшкал, де кожна субшкала містить два пункти. Субшкали — копінг-стратегії: самовідволікання, активний копінг, заперечення, вживання психоактивних речовин, емоційна підтримка, інструментальна підтримка, відсторонена поведінка, вентилювання (виплеск емоцій), позитивне переформулювання, планування, гумор, прийняття, релігія, самозвинувачення. Ці 14 субшкал далі поділяються на дві групи — подолання, спрямоване на проблему, емоції та подолання через уникнення. До стратегій, спрямованих на проблему, ми відносимо: активний копінг, планування, інструментальну підтримку; до стратегій, спрямованих на емоції, належать: емоційна підтримка, позитивне переформулювання, заперечення, прийняття, релігія та гумор. Стратегії, спрямовані на уникнення, представляють: вентилювання, самовідволікання, відсторонена поведінка, вживання психоактивних речовин та самозвинувачення. Подолання, спрямоване на проблему та емоції, представляють адаптивні стратегії, а подолання через уникнення представляє дезадаптивну стратегію. Респонденти на чотирибальній шкалі вказують, чи поводяться вони в навантажувальних ситуаціях зазначеним способом (так — 0, скоріше так — 1, скоріше ні — 2, ні — 3) протягом останніх 6 місяців. У другій частині опитувальника ми з'ясовували демографічні характеристики респондентів. Опитування було добровільним та анонімним. Дослідження було реалізовано у 2014 році. Дані були оброблені в програмі SPSS 15. Ми здійснили дескриптивний опис даних, отриманих від сукупності респондентів.
Результати
Загалом досліджувану сукупність склали 78 соціальних працівників. Переважна частина сукупності, 95% (n=74), була жіночої статі, чоловіки склали 5% (n=4) сукупності. Середній вік респондентів становив 40,9 ± SD 9,110 років. Віковий діапазон сукупності був від 21 до 59 років. Середня тривалість стажу становила 10,1 ± SD 7,545 років. Мінімальна тривалість стажу у респондентів становила 1 рік, а максимальна — 35 років.
Освіта у сфері соціальної роботи в наш час здобувається на всіх рівнях. У досліджуваній нами сукупності респонденти вказували найвищу здобуту освіту. Найчастішою відповіддю, 51% (n=40), було здобуття другого рівня вищої освіти без специфікації спеціальності. Закінчену вищу освіту третього рівня вказали 22% (n=17) опитаних, вищу освіту першого рівня — 13% (n=10), а закінчену повну середню освіту вказали 14% (n=11).
На основі результатів розрахунку частот, середніх значень та стандартного відхилення наводимо огляд використання копінг-стратегій соціальними працівниками (Таблиця 1).
Дискусія
Копінг як такий являє собою процес, у якому індивід намагається впоратися з навантаженням. Кожен індивід має свій спосіб подолання навантаження, і нашою метою було ідентифікувати, які стратегії використовують соціальні працівники як представники допомагаючих професій у своїй роботі. Для виконання нашої мети ми використали опитувальник Brief COPE, який пропонував респондентам вибір кількох копінг-стратегій. Окремі стратегії були спрямовані на проблему, емоції та уникнення.
Копінг, орієнтований на проблему, концентрується на зміні або подоланні стресової ситуації, і його головним завданням є обмеження несприятливих наслідків стресової ситуації або розрізнення ресурсів для її подолання (Bally, Šiňanská, 2014). Активний копінг означає реалізацію активних інтервенцій з наміром усунути стрес або принаймні його пом'якшити. Активний копінг був ефективним незалежно від типу робочих стресорів (Shimazu, Kosugi, 2003) у сенсі зниження психологічної тривожності. У досліджуваній нами групі активний копінг використовують 59 % соціальних працівників. Планування як копінг-стратегія являє собою роздуми соціального працівника про те, які кроки він може зробити, щоб якнайефективніше впоратися зі стресом і навантаженням. Стратегію планування віддають перевагу 86 % респондентів у нашій групі, що ми оцінюємо дуже позитивно, так само як і те, що вираз «не планую» не вказав жоден респондент. Li, Lambert (2008) зазначають, що медсестри, які належать до допомагаючих професій, найчастіше використовують саме копінг-стратегію планування. Sarmány-Shuller (2000) загалом зазначають, що при зустрічі зі стресором першими активуються базальні копінг-стратегії, такі як інструментальна підтримка. На важливість підтримки соціального оточення вказує Nákonečný (1997), який зазначає, що «чисто раціональне вирішення стресової ситуації як проблемної ситуації завжди є однобічним, оскільки суб'єкт завжди більшою чи меншою мірою залучений емоційно, і його емоційний стан стає частиною проблеми». Перевага копінг-стратегії інструментальної підтримки не є домінуючою в нашій групі. Відповіді респондентів щодо того, чи використовують вони цю стратегію, були рівномірно розподілені як у позитивному, так і в негативному сенсі.
Копінг, орієнтований на емоційне переживання, характеризується зусиллями індивіда контролювати почуття, що виникають під впливом стресу, та регуляцією емоційної відповіді на дію навантаження (Gajdošová, 2009). Першим завданням ефективного копінгу має бути зниження інтенсивності негативних емоцій, які могли б перешкодити використанню активних стратегій подолання навантаження (Baumgartner a kol., 2010). Емоційна підтримка як копінг-стратегія була вказана 66 % респондентів у нашій групі. Перевагу емоційної підтримки рекомендують також результати дослідження Burker, Paton (2006). Індивіди, які мають оптимістичний підхід, ефективніше долають стресові ситуації та вирішують проблеми (Hayes, Bart, 2007). Цю думку підтверджує використання копінг-стратегії позитивного переформулювання, яку в нашій групі використовують аж 58 % опитаних, що свідчить також про емоційну зрілість і досвід соціальних працівників. Акцептацію (прийняття) як копінг-стратегію вказали 75 % наших респондентів, що можна оцінити високопозитивно і підкреслити здатність соціальних працівників справлятися з важкою роботою. Striežinec (2007) звертає увагу на відмінності в переживаннях, коли зовнішня релігійність пов'язана з більшим психологічним стресом і менш ефективним подоланням навантаження, і навпаки, внутрішня релігійність представляє внутрішній спокій та ефективне подолання стресових ситуацій. Про активне використання цієї копінг-стратегії заявили 38 % респондентів.
Копінг, орієнтований на уникнення, представляє стратегії, які ми можемо назвати також захисними. Використання копінг-стратегії вентилювання (виплеску емоцій) у досліджуваній нами групі становить аж 75 % позитивних відповідей. Bosson et al. (2006) на основі результатів дослідження зазначає, що обмін негативними емоціями позитивно впливає на зміцнення міжособистісних стосунків. Автор рекомендує підтримувати та розвивати копінг-стратегію вентилювання як один із ефективних засобів подолання навантаження. Індивіди з високим сприйняттям стресу не використовують адаптивні копінг-стратегії, а віддають перевагу скоріше стратегіям уникнення (Halama, Bakošová, 2009). Відсторонену поведінку, тобто відступ, обирають лише 15 % соціальних працівників, що можна оцінити позитивно. Наші висновки можна порівняти з висновками, які наводять Shipley, Gow (2006), про те, що 81 % працівників державної рятувальної служби не використовують копінг-стратегію відстороненої поведінки. Саморозсіяння як маладаптивна копінг-стратегія була зафіксована у пожежників як представників допоміжної професії у першій п'ятірці вибору респондентів (Nydegger et al., 2011). У нашій групі цей варіант обрали 69 % опитаних. Перевага використання копінг-стратегії вживання психоактивних речовин у досліджуваній нами групі не підтвердилася. Наші висновки узгоджуються з результатами дослідження Šiňanská, Šandlová (2013). Цей факт нас порадував, оскільки ми дотримуємося думки, що часте використання цієї стратегії могло б мати наслідки для здоров'я самих індивідів.
На основі результатів дескриптивного аналізу використання копінг-стратегій соціальними працівниками ми можемо констатувати, що до трьох найчастіше використовуваних стратегій належать відсторонена поведінка, гумор і заперечення. До найменш використовуваних копінг-стратегій у досліджуваній нами групі ми можемо віднести стратегію акцептації, самозвинувачення та планування. Для порівняння наводимо результати дослідження Pratie et al. (2009), у якому було доведено, що у волонтерів найчастіше використовуваними копінг-стратегіями були планування, інструментальна підтримка та активний копінг. Найменш використовуваними були стратегії заперечення та вживання психоактивних речовин.
Висновок
Копінг-стратегії означають специфічний спосіб подолання навантаження. Здатність ефективного вибору відповідної копінг-стратегії полегшує адаптацію до змін, що відбуваються, і спрощує подолання стресових ситуацій, з якими соціальні працівники стикаються в особистому та професійному житті. Важливо розпізнати, чи використання копінг-стратегій, які обирають працівники, спрямоване на позитивне та успішне подолання стресу, чи вони лише поглиблюють складність ситуації та можуть призвести до виникнення синдрому вигорання. Позитивним було виявлення того, що в досліджуваній нами групі соціальні працівники використовують у складних ситуаціях усі способи копінгу. При виборі відповідної копінг-стратегії важливим критерієм є конкретна ситуація. Усі копінг-стратегії за певних обставин є ефективними, і їх можна змінювати залежно від ситуації.
Автори: doc. PhDr. Lucia Dimunová, PhD., LF UPJŠ v Košiciach, Ústav ošetrovateľstva doc. PhDr. Anna Bérešová, PhD., LF UPJŠ v Košiciach, Ústav sociálnej a behaviorálnej medicíny Список бібліографічних посилань
BALLY, D. – ŠIŇANSKÁ, K. 2014. Стрес як частина професії соціальних працівників. In Rizikové správanie v teórii a praxi sociálnej práce. Košice: UPJŠ FF, 2014. ISBN 978-80-8152-212-3. с. 154-159.
BAUMGARTNER, F. – MOLČANOVÁ, Z. – CHYLOVÁ, M. 2010. Емоційний інтелект у стосунку до копінгу. In Ruisel, I. – Prokopčáková, A. (eds.). Kognitívny portrét človeka. Bratislava: Ústav experimentálnej medicíny SAV, 2010. ISBN 978-80-88910-29-9. с. 186-204.
BOSSON, J.K. – JOHNSON, A.B. – NIEDERHOFFER, K. 2006. Interpersonal chemistry through negativity: Bonding by sharing negative attitudes about others. In Personal Relationships. 2006. vol. 13, no. 2, p. 135-150.
BRATSKÁ, M. 2004. Специфіка чоловіків і жінок у виникненні, подоланні та наслідках стресових ситуацій та їхнє місце у профілактиці. In Psychologické dny 2004. Sborník příspevků z konference. Olomouc: Vydavatelství Univerzity Palackého, 2005. ISBN 80-244-1059-1. 1-12 с.
BURKE J. K. – PATON D. 2006. Well-being in Protective Services Personnel: Organisational Influences. In Australasian Journal of Disaster and Trauma Studies, [online]. 2006, no. 20 [cit. 201-01-10]. Доступно в інтернеті: .
CARVER, C.S. 1997. You want to measure coping but your protokol´s too long. Consider the Brief Cope. In International Journal of Behavioral Medicine. [online]. 1997, vol.4, no. 1, p. 11-20 [cit. 2013-07-26]. Доступно в інтернеті: .
GAJDOŠOVÁ, E. 2009. Вибір психологічних дисциплін. Bratislava: Príroda, 2009, 256 с. ISBN 978-80-07-01511-1
HALAMA, P. - BAKOŠOVÁ, K. 2009. Meaning in life as a moderator of the relationship between perceived stress and coping. In Studia psychologica, 2009. vol. 51, no. 2-3, p. 143-148.
LACA, S. та ін. 2011. Співпраця допомагаючих професій у паліативній та хоспісній допомозі. Bratislava: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety v Bratislave, 2011. 342 с. ISBN 978-80-8132-016-3.
LI, J. – LAMBERT, V.A. 2008. Workplace stressors, coping, demographics and job satisfaction in Chinese intensive care nurses. In Nursing in critical care. 2008. vol. 13, no.1. p. 12-24.
MIKUŠ, T. 2012. Професійна залученість у наданні соціальних послуг – як феномен «Тринадцятої кімнати». In Trinásta komnata. Zborník z medzinárodnej konferencie Zvládanie emocionálnej záťaže v sociálnych službách. Trnava: Úrad TTSK, 2012. ISBN 978-80-971062-0-1, с. 4-12.
NYDDEGER, R. et al. 2011. Post-Traumatic Stress Disorder And Coping Among Career Professional Firefighters. In American Journal of Health Sciences, [online]. 2011. vol.2, no. 1 [cit. 2012-03-26]. p. 11-20. Доступно в інтернеті: .
OLÁH, M. та ін. 2009. Соціальна робота – вибрані розділи з історії, теорії та методів соціальної роботи. 3-тє вид. Bratislava: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, 2009. 228 с. ISBN 80-969449-6-7.
ORAVCOVÁ, J. 2004. Соціальна психологія. Banská Bystrica: Univerzita Mateja Bela, Fakulta humanitných vied, 2004. 314 с. ISBN 80-8055-980-5.
PRATIE et al. 2009. Coping strategies and professional quality of life among emergency workers. In The Australasian Journal of distaster and trauma Studies. [online]. 2009. no.1 [cit. 201-11-20]. Доступно в інтернеті: .
RAKOVÁ, J.- BEDNAREK, A. 2015. Становище соціального працівника в медичних закладах. In Pribišová, E., Beňo, P., Šramka, M. (eds.) Nové trendy v súčasnom zdravotníctve. Bratislava: Samosato s.r.o., 2015. ISBN 978-80-89464-29-6, с. 46-54.
SARMÁNY-SHULLER. 2000. Аналіз стратегій подолання у стресових ситуаціях. In Zvládanie psychickej záťaže a stresu. Bratislava: MO SR, Štáb personálneho manažmentu, 2000. ISBN 80-88842-31-X. с. 8-12.
SHIMAZU - KOSUGI. 2003. Job stressors, coping, and psychological distress among Japanese employees: interplay between active and non-active coping. In Work & Stress. [online]. 2003, vol. 17, no. 1 [cit. 2014- 12- 28]. Доступно в інтернеті: .
SHIPLEY, K . – GOW, K. 2006. State Emergency Service (SES) volunteer members: An Investigation into coping abilities and adjustment strategies following emergency activations. In The Australasian Journal of distaster and trauma Studies [online]. 2006. no.1. [цитовано 2014-09-30]. Доступно в інтернеті: .
STRIEŽENEC, Š. 2001. Вступ до соціальної роботи, II видання. Trnava: Tripsoft, 2001. 224 с. ISBN 80-968294-6-7.
ŠIŇANSKÁ, K. та ін. 2013. Подолання стресу та стресових ситуацій у польових соціальних працівників. In Študentská vedecká a odborná činnosť v študijnom odbore Sociálna práca. Zborník príspevkov z vedeckej konferencie. Košice: Univerzita Pavla Jozefa Šafárika, 2013. ISBN 978-80-8152-013-6, с. 536-574
ŠIŇANSKÁ, K. – ŠANDLOVÁ, V. 2013. Справляння зі стресом та стресовими ситуаціями польовими соціальними працівниками. Grant Journal. ISSN 1805-062X. Доступно в інтернеті: http://www.grantjournal.com/issue/0201/PDF/0201sinanska.pdf
VENGLÁŘOVÁ, M. та ін. 2011. Сестри в біді. Синдром вигорання, мобінг, босинг. Praha: Grada Publishing a.s., 2011. 192 с. ISBN 978-80-247-3174-2.