Значення третинної профілактики Jana Vallová, Jozef Božik Після невдачі первинної та вторинної профілактики, коли акт насильства вже відбувся, настає третинна профілактика, завданням якої є запобігання погіршенню стану вже виниклих проблем і розладів. Її мета — забезпечити, щоб дитині більше не завдавали шкоди, і мінімізувати наслідки, що виникли. Метою третинної профілактики є шляхом відповідного лікування та догляду пом'якшити наслідки, спричинені неналежним поводженням з дитиною, а також спробувати знайти або покращити умови для її подальшого розвитку.

Третинну профілактику ми базуємо на допомозі, а не на репресіях, а на перевихованні та ресоціалізації, терапії та роботі з сім'єю. У ній мають об'єднатися всі залучені професії для синергічного впливу на цю соціальну патологію. Велику роль тут відіграють громади та органи місцевого самоврядування.

Цільовою групою третинної профілактики є люди, які вже мають проблеми і які, окрім того, що наражають на небезпеку себе, становлять серйозний ризик також для своєї сім'ї та найближчого оточення. За допомогою третинної профілактики можна запобігти погіршенню стану, рецидивам та зменшити наслідки розладів у соціальному, психічному чи фізичному розвитку.

Однією з можливостей допомогти дітям та підліткам є певна форма модифікованого соціально-психологічного тренінгу, що базується на рівні розвитку та вікових потребах дітей і підлітків — інтервенційна програма. Метою цієї програми є надання фахівцям, які займаються роботою з дітьми, практичного посібника, що пропонує техніки, вправи, ігри та методи, які підтримують процес соціального навчання. Серед терапій, якими впливають на скривджену, зловживану та занедбану дитину, є:

  • Арттерапія — це використання образотворчого мистецтва та творчості в процесі терапії, що дозволяє хворим висловити своє послання невербальним шляхом, даючи їм можливість отримати інформацію про себе, про світ інших людей і водночас відкрити свої можливості. Арттерапія допомагає зменшити почуття тривоги, сприяє полегшенню при депресії та загальній когнітивній і психічній стимуляції. Арттерапія може бути рецептивною та продуктивною. Рецептивна арттерапія — це сприйняття мистецького твору, обраного арттерапевтом з певною терапевтичною метою. Метою є краще розуміння власного внутрішнього світу, пізнання почуттів та переживань інших людей, вживання в мистецький твір. Продуктивна арттерапія означає використання конкретних творчих дій — малювання, живопису, моделювання. Сенс впровадження арттерапії у виховання вбачають у культивуванні емоційної та ціннісної сфери внутрішнього світу дитини. Арттерапія має забезпечити виходи для життєвих стресових ситуацій. Позитивна профілактика має бути ефективною насамперед у нестабільних і малолюбячих сім'ях, оскільки в такій ситуації арттерапевт може стати дуже важливою особою в соціальному оточенні дитини, допомагаючи їй інтегрувати свій внутрішній світ і підтримуючи її здоровий емоційний розвиток. Образотворча діяльність є для дітей одним із найприродніших засобів вираження. Вона дає їм можливість у формі гри та творчої діяльності з художніми матеріалами вивільнити свої емоції та зобразити теми, які вони переживають.
  • Терапія грою — у лікувальній терапії йдеться про цілеспрямоване використання гри, пов'язане з розладами розвитку, здоров'я або несприятливими життєвими обставинами. Метою є підтримка природного розвитку дітей та створення умов для досягнення необхідних змін у поведінці та ставленні. Для дитини гра є найприроднішим засобом пізнання, навчання, подолання сумних спогадів, а також болісного досвіду. Гра базується на реальності, але водночас відбувається в уявній площині. У грі важливу роль відіграють іграшки, які дозволяють дітям висловити те, що вони не хочуть, не вміють або не можуть зробити за допомогою слів; важливо, щоб вони відповідали розвивальним завданням даного віку.
  • Музикотерапію можна віднести до арттерапії — лікування мистецькими засобами. Сьогодні музикотерапія стає важливою частиною різних програм комплексного догляду в межах профілактики та роботи з особами, які мають інвалідність або порушення. Музикотерапія — це лікувально-виховний метод, коли за допомогою музичної активності або музичного сприйняття, обраного відповідно до індивідуальних потреб, індивід виражається так, щоб це мало максимально природний ефект для його соматичного, психічного чи соціального стану. Йдеться про вплив музики у сфері профілактики, діагностики та терапії з метою покращення, корекції або підтримки його стану. Лікування музикою (музикотерапія) — це цілеспрямоване використання музики та її складових для позитивного впливу на проблемні стани індивіда в індивідуальному або груповому процесі, керованому фахівцем. Найпоширенішою формою музикотерапії є слухання музики — рецептивна музикотерапія, яка дозволяє розслабитися, відпочити, отримати культурне задоволення, зосередитися. У музикотерапії використовуються традиційні та нетрадиційні музичні інструменти, але це можуть бути й предмети, що видають різні звуки. Найчастіше згадуваною технікою музикотерапії є імпровізація.
  • Драматотерапія представляє комплекс підходів і методів, у яких драматичні засоби використовуються для емоційного оздоровлення, для пригнічення небажаних установок і поведінки. Використовуються різні форми театральної гри — психодрама, соціодрама, ляльковий театр, рольові ігри, пантоміма, танцювальна драма, які мають виховну спрямованість. Важливий рівень представляє гра в театрі, яка вимагає готовності до співпраці, систематичної роботи над собою, прийняття відповідальності за свою роль і загальний результат. Драматотерапія допомагає отримати внутрішню мотивацію, здатність краще орієнтуватися у своїх проблемах, погляд збоку, а також зрушення у сприйнятті та переживанні, самореалізацію. Використовується при інтеграції дітей з фізичними та розумовими вадами.
  • Ерготерапія є основним засобом для діагностики та терапії. Вона базується на тому, що кожен осмислений рух є результатом складних внутрішньопсихічних процесів, у яких завжди бере участь людина в цілому. Передумовою є засвоєння інформації, її оцінка стосовно себе, мотивація, самооцінка щодо наявних можливостей, очікування успіху, а також розуміння значення своїх дій та своєї життєвої реальності. Діяльнісна терапія — це не тренування, а можливість відкривати власні можливості. У дітей вона наближається до терапії грою. Діяльнісна терапія завжди зосереджується на людині в цілому в її життєвій реальності.
  • Бібліотерапія — це метод психотерапії, що використовує читання з лікувальною метою. Читання допомагає доцільно використовувати вільний час, долати депресивні стани та душевні кризи, вирішувати внутрішні чи психічні конфлікти. З розвитком бібліотерапії все частіше починають використовувати також терапевтичні казки. Казка допомагає дитині відкрити різні можливості поведінки, дозволяє їй ототожнити себе з головним героєм і пережити безліч нових емоцій та пригод. Казковий світ, до того ж, керується правилами добра, яке перемагає.

Для читання підходить такий вибір книг, який поважає інтереси клієнта, але водночас повинен відкривати для нього нові можливості. Згодом для читання стають придатними ті книги, які відкривають нові виміри у світогляді, викликають інтерес до світу в його різноманітності та впливають на спосіб мислення. У лікувально-педагогічному догляді йдеться про надання інформації про світ і людей, про заохочення інтересу, приємне захоплення, розвиток словникового запасу та комунікативних навичок.

У межах системи консультування та системи соціального забезпечення соціальний працівник може також виступати як організатор дозвіллєвих заходів для дітей з дисоціальним розвитком та іншими вадами у центрах виховної та психологічної профілактики, у кризових центрах та інших закладах для безпритульних дітей. Ці заклади надають комплексну соціальну, психологічну та лікувально-виховну допомогу. Дозвіллєві заходи є їхньою невід’ємною частиною, причому в роботі надається перевага відкритості до змін, участі у творчості, орієнтації на стосунки, вільному вибору.

Самі терапії тут представляють простір для цілісності з дітьми, але не є інструкціями для досягнення бажаних змін. Їх використання завжди є індивідуальним та унікальним. Психотерапевтичний ефект його заходів є дуже ймовірним, оскільки йдеться про більш цілеспрямоване та змістовне опанування повсякденного життя, яке приносить дітям полегшення, веде до змін у ставленні та стосунках і допомагає подолати травматичні переживання минулого.

Соціальна профілактика здійснюється переважно для дитини,

  • чиє виховання досі перебуває під загрозою або серйозно порушене,
  • з порушеннями поведінки,
  • яка нехтує відвідуванням початкової школи,
  • яка вчинила діяння, що відповідає кримінальному злочину,
  • якій суд призначив інституційне виховання або застосував захисне виховання,
  • яка зазнає жорстокого поводження, нехтування або експлуатації.

Усі заходи соціальної профілактики — первинної, вторинної або третинної — рекомендується проводити у формі консультування соціального працівника. В інтересах соціального працівника — допомогти своїм клієнтам, і тільки від нього залежить, яку форму, метод і порядок роботи він обере.

Література

1.HAMBÁLEK, V.: Úvod do voľnočasových aktivít s klientskymi skupinami sociálnej práce. Bratislava: Občianske združenie Sociálna práca, 2005. 79 s. ISBN 80-89185-11-8. 2.HORŇÁKOVÁ, M.: Liečebná pedagogika pre pomáhajúce profesie. Bratislava: Občianske združenie Sociálna práca, 2007. 175 s. ISBN 978-80-89185-28-3. 3.OLÁH, M.: Sociálnoprávna ochrana detí. Prešov: PBF, 2005. 4.OLÁH, M.: Supervízia v sociálnej práci. Prešov: PBF, 2005. 5.OLÁH, M.- ROHÁČ. J.: Sociálnoprávna ochrana detí a sociálna kuratela. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety, n. o., 2008. 255 s. ISBN 978-80-89271-35-1. 6.ONDREJKOVIČ, P.: Negatívne stránky individualizácie mládeže. Bratislava: Pedagogická fakulta UK, 2000. 116 s. ISBN 80-88868-60-2. 7.SCHAVEL, M. et al.: Sociálna prevencia. Prešov: VŠ zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, ÚSV a zdravotníctva. 2007. 141 s. ISBN 978-80-89271-22-1. 8.ZELINA, M.: Arteterapia. In: Rodina a škola. Roč. 50, 2002, č. 9, s. 5. ISBN 0231-6463.