Автор: doc. RNDr. Miloslav Hetteš, CSc.

Безробіття належить до новітніх феноменів. Безробіття виникло в конкретний час як суспільне замовлення, викликане потребами фабричного виробництва. Його існування відповідно до розвитку набуває іншої ваги. Безробіття можна розуміти як пережиток, оскільки в наш час із використанням традиційних підходів воно є нерозв’язним. Ми можемо ставити собі запитання. Чи є катастрофою те, що нам потрібно менше людей для економіки, орієнтованої на прибуток? Чи не є безробіття ознакою чогось доброго?

ВСТУП

Метою цієї праці, присвяченої соціальній роботі з безробітними, є надання навчального посібника та орієнтирів для тих, хто вивчає соціальну роботу, а також надання ширших знань соціальним працівникам у питаннях праці, зайнятості та пов’язаних із ними проблем. Публікація має на меті звернутися і до ширшої фахової громадськості. Користь від неї можуть отримати як для своєї практики, так і для власного кращого життя. Важко знайти в Словаччині родину, де хтось із близьких не мав би досвіду погіршення робочої ситуації. Соціальні працівники самі також перебувають у лавах безробітних і потребують допомоги насамперед собі.

У Словаччині ми маємо в розпорядженні фахову літературу, довідники та посібники з галузі економічних і правових наук. Є також підручники, які пояснюють порядок соціальної роботи з безробітними. (Kasanová, 2013, Jusko, Halásková, 2012)

Однак бракує літературних джерел, що присвячені ширше передумовам та впливу безробіття, а також виходам із нього відповідно до сучасних знань соціальних наук, особливо соціальної роботи, і з урахуванням глобальних змін у цій серйозній суспільній сфері. У праці ми спробуємо заповнити цю прогалину.

У праці не робиться акцент на політиці зайнятості, а на наслідках, допомозі та сталих рішеннях для індивіда, групи та суспільства. Обрана проблематика безробіття вирішується по-різному з погляду економіки, права та інших підходів. Сучасна економічна теорія не надає рішень, спрямованих на потреби людей, і не може надати сталого вирішення безробіття. В економічному погляді переважають або думки про потребу постійного економічного зростання, або думки про необхідність визнати нерозв’язність безробіття чи про «вічність» безробіття. Право не може вирішити проблему безробіття понад межі своїх регулятивно-параметричних можливостей, які наразі не здатні змінити зростаючу кризу зайнятості.

У Старому Заповіті записано, що людина згрішила, і одним із наслідків її непокори є те, що праця стала для неї ярмом. У книзі Буття читаємо: «...проклята земля через тебе! У скорботі будеш їсти від неї всі дні життя твого...» «У поті чола твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий» (Буття 3,17-19). Праця стала тягарем. Людина підпала під владу праці, стала її рабою і працею поневолила також іншого — як людину, так і тварину.

Необхідно знати сутність та історію безробіття. Безробітна особа, згідно з резолюцією Міжнародної організації праці від 1982 року, — це особа, яка має здатність працювати, бажання працевлаштуватися і, попри це, є безробітною. Тобто вона без оплачуваної роботи. (Resolution, 1982, с. 4)

Безробіття належить до новітніх феноменів. Безробіття виникло в конкретний час як суспільне замовлення, викликане потребами фабричного виробництва. Його існування відповідно до розвитку набуває іншої ваги. Безробіття можна розуміти як пережиток, оскільки в наш час із використанням традиційних підходів воно є нерозв’язним. Ми можемо ставити собі запитання. Чи є катастрофою те, що нам потрібно менше людей для економіки, орієнтованої на прибуток? Чи не є безробіття ознакою чогось доброго? У тексті ми будемо займатися часовістю цього явища, його перехідністю, його впливом на життя людини. Деякі з цих думок, мабуть, зухвалі та незрозумілі, поки ми перебуваємо в полоні традиційного мислення. Далі в праці ми зосередимося на важливих можливостях, завданнях та місії соціальної роботи у зв’язку із зайнятістю. Безробіття з’явилося у зв’язку з індустріалізацією переважно лише протягом XIX століття. Безробіття як таке було доти невідомим. Кожен член спільноти, раб, підданий чи інший працював відповідно до своїх здібностей аж до смерті. Не існувало причини для соціального забезпечення на старість. Оскільки так само проблема старіння та старості перед індустріалізацією не була в стані необхідності вирішення або не вважалася серйозною. Прихід нового суспільного устрою звільнив підданих від обов’язків перед своїм феодальним паном і виставив їх на «свободу». В історії з’явилися бунти «проти прогресу» (наприклад, на Гаїті). Люди вимагали повернення до феодалізму і виганяли капіталістів. Попередній системі надавав більші гарантії, ніж новий. Він не потребував допомоги в старості чи в безробітті. Ірландські кочівники («Travellers») є нащадками так «звільнених», які втратили джерело існування і стали кочівниками. Для цього періоду діяло правило: хто не працює, той не їсть, і це буквально. На старість і безробіття дивилися подібно як на об’єктивний стан. Старші не можуть працювати, бо вони слабкі, а безробітні не працюють, бо їм не хочеться, і це неможливо змінити. Безробіття справді є результатом прогресу, наслідком того, що технічний розвиток уже не потребував попередньої кількості людей. Подібно і в сільському господарстві зараз працює лише частка робочої сили, і все ж фермери забезпечують продуктами харчування навіть несільськогосподарську більшість. Міжнародна організація праці прийняла глобальну рекомендацію про право на соціальний мінімум. Існують універсальні допомоги, які не пов’язані майже з жодними умовами. Чи це незаслужене марнотратство?

Людські потреби не мають меж. Лімітованою є сьогодні потреба в кількості людей для виконання роботи заради прибутку та за зарплату. Як дивитися на тих, кого виробництво «не потребує»? Чи вони суспільно непотрібні? Люди без оплачуваної роботи не є непотрібними і не живуть за рахунок тих, хто ще оплачується ринком праці. Сучасні зміни в суспільстві вказують на потреби посилення статусу прав людини, і це також у соціальній роботі. Ситуація, що безробіття стало стандартною ситуацією, є доказом подолання системи, що триває, а не доказом непотрібності людей або їхньої надлишковості. Думки про те, що треба змінити умови в трудових відносинах, щоб людям було вигідно або хотілося працювати, як ми зазначили, сьогодні є подоланими. Ці проблеми нестачі роботи не можуть ідентифікувати, назвати, а тому й вирішити. Люди мали і будуть мати інтерес бути повноцінними та корисними членами цілого (суспільства), хочуть творити, допомагати і бути коханими. Право на працю, право на вільний вибір професії тому треба застосувати як право на вибір використання часу, часу, який не призначений для безпосереднього фізичного виживання. Справжня проблема сучасності — як досягти сталого способу гідного життя. Соціальна робота повинна буде реагувати на змінену ситуацію і вирішувати проблему швидкої нестачі її фахівців у зв’язку зі старінням і пов’язаним із цим зменшенням кількості мешканців місцево та глобально.

Соціальні працівники, об’єднані в європейській організації Міжнародної федерації соціальних працівників (IFSW Europe), у квітні 2011 року чітко висловилися щодо нинішньої кризи в суспільстві, зазначивши, що за неї не повинні страждати ті, хто її не спричинив. (Social Consequences, 2011)

Існує штучна напруженість і дискримінація щодо так званих маргіналізованих груп (які іноді сприймаються майже як непотрібні). До цих виключених осіб ми можемо віднести літніх людей, жінок, молодь та новочасних працюючих бідняків. Бути працевлаштованим не означає автоматично втечу від бідності. Зростає кількість людей, які працюють на неповноцінних робочих місцях. Мільйони людей сьогодні, наприклад, працюють в умовах трудових відносин без встановленого обсягу роботи («Zero Hour Contract»). Проблема відсутності можливостей для працевлаштування є штучною. Проблема є загальносуспільно пізнаваною, пояснюваною, неприйнятною і водночас вирішуваною.

Сама соціальна робота має практично необмежені можливості для працевлаштування кожного члена людського суспільства. Сучасні соціальні проблеми у випадку безробіття проявляються в Європі з різною силою. Безробіття має спільну основу, і тому необхідний єдиний солідарний підхід. Рішення неможливо реалізувати егоїстичним (індивідуальним) підходом, оптимальним для однієї складової суспільства за рахунок інших. Спільний підхід необхідний також у міжнародній спільноті між державами.

Дотеперішні підходи до вирішення кризи доводять соціальну роботу до меж її можливостей та до загрози стандартам соціальної роботи. Вирішення безробіття, старіння, кризи шляхом постійних заходів економії соціальних інвестицій загрожує майбутньому та самій суті суспільства. Недооцінка значення соціальних інвестицій (витрат) постійно погіршує соціальну ситуацію в суспільстві. Проблема є невирішуваною за допомогою покращення традиційних фінансових показників без урахування соціальної згуртованості, соціальної справедливості та соціального розвитку. Міжнародна федерація закликала соціальних працівників до активної участі у сталому виході з кризи. У глобальному суспільстві зникає відчуття спільного блага та солідарності. (Social Consequences, 2011)

Соціальна робота сьогодні повинна робити акцент на ефективній громадській роботі та на ефективних соціальних моделях. Соціальні працівники, які допомагають найбільш вразливим членам суспільства, реально допомагають не лише нужденним членам суспільства, а й усьому суспільству. Наше суспільство, за допомогою його організованої формальної форми (держави), повинно визнати і реально оцінити діяльність соціальної роботи на благо цілого.

В Ісландії у зв’язку з фінансовою кризою відбулася втрата заощаджень, безробіття та неможливість виплачувати кредити. Тут відбувся найбільший соціальний бунт. Незадоволені громадяни пошкодили вікна парламенту. У якому є словацькі кришталеві люстри, виготовлені зниклими скляними заводами. Держава дозволила людям зняття грошей з приватних пенсійних фондів і почала виплачувати іпотеки громадян.

Словацька Республіка після вступу до Європейського Союзу зафіксувала відносно успішні роки перед початком фінансової кризи наприкінці 2008 року. Навіть був зафіксований дефіцит деяких спеціалізацій. У Словаччині ще восени 2008 року відбулася європейська міністерська конференція на тему переходу від дефіциту робочих місць до дефіциту певних професій та про необхідність використання іноземної робочої сили. Незабаром усе стало навпаки. Наслідком стало збільшення втрати робочих місць, і ситуація на словацькому ринку праці тривалий час залишається в негативному стані.

Рецензії doc. RNDr. Milan Šimek, PhD., Ostrava Тема подана і опрацьована дуже цікавим способом. У цьому контексті я оцінюю обраний нетрадиційний підхід. Автор використав різні типи джерел і намагався охопити окремі сфери досліджуваної проблематики. Використання цього підходу я вважаю дуже вдалим. Робота також примітна широтою охоплення.

prof. JUDr. Vojtech Tkáč, CSc., Košice З точки зору компетентності автор є надзвичайно визнаним фахівцем не лише в Словаччині, а й у відносинах з усіма релевантними міжнародними організаціями, зокрема Організацією Об'єднаних Націй, Міжнародною організацією праці, Радою Європи, Європейським Союзом, а також міжнародними організаціями у сфері соціальної роботи. Його міжнародний досвід і знання відобразилися в публікації, яка в багатьох випадках, можливо, вперше у нас приносить нові погляди на проблематику прав людини, праці та підприємництва, а також зайнятості/безробіття.

Публікація «насичена» інформацією, поданою в зрозумілій формі. Вона написана легко, тому читач знайде не лише безліч інформації, а й матеріали для підготовки до окремих форм навчання, семінарів, консультацій, державних випускних іспитів, докторантури, а також для написання випускних робіт, і це не лише у сфері соціальної роботи.

Doc. PaedDr. Peter Jusko, PhD., Banská Bystrica Позитивно оцінюю те, що автор взявся за опрацювання складної для рефлексії проблематики соціальної роботи в цій сфері. До позитивів таких частин тексту належить акцент на консультаційних навичках соціальних консультантів, які працюють у сфері роботи з безробітними, включення малоопрацьованої проблематики трудового потенціалу соціальної роботи та оцінка значення соціальної роботи у вирішенні безробіття в ширшому, загальносуспільному контексті.

Весь текст «переплетений» безліччю цікавої та малоопублікованої інформації, окремі твердження задокументовані відповідними статистичними показниками та проілюстровані табличним і графічним відображенням релевантних даних.

ЗМІСТ

  1. ПРАЦЯ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ТА РОЗУМІННЯ

  2. ПРАВО НА ПРАЦЮ

  3. ПОЛІТИКА ЗАЙНЯТОСТІ

  4. РИНОК ПРАЦІ 4.1. Ліберальний підхід 4.2. Кейнсіанство 4.3. Монетаризм (неолібералізм) 4.4. Марксизм

  5. БЕЗРОБІТТЯ 5.1. Причини безробіття 5.2. Форми безробіття 5.3. Рівень безробіття 5.4. Допомога по безробіттю

  6. ПОЛІТИКА ЗАЙНЯТОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

  7. СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТА ЗАЙНЯТІСТЬ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ 7.1. Ситуація із зайнятістю 7.2. Соціальний захист 7.3. Політичні інструменти 7.4. Правові інструменти 7.5. Фінансові інструменти 7.6. Подальші кроки

  8. ДОСТУП ДО РИНКУ ПРАЦІ У СЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ 8.1. Державні служби зайнятості 8.2. Законодавче закріплення служб зайнятості 8.3. Органи державного управління у сфері служб зайнятості

  9. РОБОТА З БЕЗРОБІТНИМИ 9.1. Консультування для безробітних 9.2. Консультаційні навички консультантів 9.3. Вербальна та невербальна комунікація

  10. ПРОЦЕС КОНСУЛЬТУВАННЯ

  11. ДОПОМОГА ПРИ ПОШУКУ РОБОТИ

  12. СОЦІАЛЬНО ВИКЛЮЧЕНІ 12.1. Функціональна грамотність 12.2. Робота з цільовою групою

  13. ВИМОГИ РИНКУ ПРАЦІ

  14. ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБІТТЯ

  15. СОЦІАЛЬНА ЕКОНОМІКА 15.1. Соціальна економіка та соціально-ринкова економіка 15.2. Соціальні підприємства 15.3. Значення соціальної економіки 15.4. Соціальне підприємництво та соціально відповідальне підприємництво

  16. ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

  17. БЕЗРОБІТТЯ – ПРОБЛЕМА ТА УСПІХ 17.1. Безробіття як стандартна ситуація 17.2. Стрес через безробіття 17.3. Наслідки безробіття 17.4. Допомога при втраті роботи

17.5. Соціальна робота та безробіття

Назва: Зайнятість та соціальна робота (Вибрані проблеми праці та безробіття для соціальних працівників) © Автор: doc. RNDr. Miloslav Hetteš, CSc.

Рецензенти: prof. JUDr. Vojtech Tkáč, CSc. doc. PaedDr. Peter Jusko, PhD. doc. RNDr. Milan Šimek, PhD. Видавець: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, Bratislava Рік видання: 2013 Наклад: 300 примірників Кількість сторінок: 130 ISBN 978-80-8132-089-7