Довголіття — феномен сьогодення? «Кожен хоче жити довго, але ніхто не хоче старіти». (Jonathan Swift) Анотація: Старість і старіння стали своєрідним феноменом сьогодення. Людей похилого віку стає все більше, і завдяки цьому питання старості, старіння та довголіття обговорюються частіше. У Чеській Республіці, як і в сусідніх європейських державах, зростає кількість довгожителів, тобто людей, які доживають до 90 років і більше. Стаття має на меті хоча б стисло висвітлити довголіття як феномен сьогодення та звернути увагу на той факт, що таких людей серед нас ставатиме все більше. Ключові слова: Старість, старіння, довголіття, люди похилого віку.

Abstract: Age and Ageing had become a phenomenon of our time. There are more and more eldery people and due to this people more discuss about age, aging and longevity. In the Czech Republic, but also in neighboring European countries is increasing number of very old people, ie. people who live up to ninety and more years. The article aims to briefly bring longevity as a phenomenon of our time and attention to the fact that there will be still more and more eldery people among us. Keywords: Age, aging, longevity, seniors.

Вступ

Завдяки прогресу в медицині та іншим зміненим обставинам старість для більшості людей стала очікуваною та прожитою фазою життя (Leissmann, 2010). Старість є завершальним етапом процесу старіння, і, можливо, саме тому в нашому суспільстві про неї дискутують частіше. Збільшується кількість людей похилого віку, які залежать не лише від допомоги своїх близьких, а й від допомоги всього суспільства (Koubská, 2011). Більшість із нас хотіли б дожити до похилого віку в здоров’ї та добробуті, мати навколо себе сім’ю та дожити до здорової старості (Liessmann, 2010). Адже старість може бути приємною і не обов’язково має нас лише обтяжувати.

У більшості країн прийнята періодизація людського віку згідно з пропозицією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

  • 60 – 74 роки – ранній старечий вік
  • 75 – 89 років – старечий вік
  • 90 років і більше – довголіття (Topinková, Neuwirt, 2005, с. 17).

Інший поділ старості:

  • 65 – 74 – молоді люди похилого віку
  • 75 – 84 – люди похилого віку
  • 85 років і більше – дуже старі люди похилого віку (Holmerová, Jurášková, 2007, с. 12).

Цей поділ враховує демографічний розвиток останніх років. Структура населення суспільства змінилася в усіх розвинених країнах. Ця структура змінилася в напрямку збільшення середньої тривалості життя. Це показник віку, до якого ми, ймовірно, доживемо від народження.

Zdeněk Kalvach з огляду на сестринську справу рекомендує розрізняти такі категорії людей похилого віку: Спритні (fit) – люди похилого віку, які, незалежно від свого віку, зберігають дуже хорошу фізичну форму, виконують фізично важку роботу та справляються навіть із складнішими медичними процедурами, післяопераційна реабілітація опорно-рухового апарату у них проходить швидко. Такі люди потребують мінімальних модифікацій сестринських процедур. Незалежні – люди похилого віку добре справляються з повсякденною діяльністю (activities of daily living, ADL) і за звичайних обставин не потребують жодної значної підтримки з боку членів сім’ї, свого оточення чи соціальних служб (справляються з веденням домашнього господарства, покупками тощо). Однак ці люди зазнають невдачі в ситуаціях, які створюють незвичне навантаження (гарячкові захворювання, післяопераційні стани, необхідність ходити сходами тощо). У домашніх умовах вони потребують втручання у разі надзвичайного навантаження, під час госпіталізації зазвичай не потребують особливих заходів. Крихкі (frail) – люди похилого віку, які знаходяться під загрозою раптової декомпенсації стану здоров’я (наприклад, рецидиви серцевої недостатності) або функціонального стану (падіння), не справляються зі стресовими ситуаціями (наприклад, розвиток делірію при зміні середовища), потребують постійної допомоги у складніших видах повсякденної діяльності (так звані інструментальні ADL або IADL – наприклад, покупки, приготування їжі, ведення домашнього господарства). У домашніх умовах вони потребують сестринського диспансерного спостереження з втручаннями, часто моніторингу за допомогою систем екстреної допомоги (екстреного виклику), у стаціонарному догляді необхідний посилений нагляд із профілактикою іммобілізаційного синдрому або деліріозних станів, при виписці додому зазвичай потрібна активізація виїзних служб (соціальна служба) або інструктаж сім’ї. Залежні – люди похилого віку, які не справляються навіть із звичайним самообслуговуванням, потребують допомоги під час їжі, гігієни, одягання, користування туалетом, переміщення з ліжка. Повністю залежні – люди похилого віку, які тривалий час або постійно прикуті до ліжка через кількісні чи якісні порушення свідомості, тому потребують активного забезпечення режиму проти пролежнів, гідратації, харчування. У них існує ризик розвитку іммобілізаційного синдрому (Kalvach, Onderková, 2006, с. 14).

Процес старіння

Старіння охоплює все населення. Старіння — це тривалий процес, на який впливають два фактори: генетичні фактори, які даються людині від народження, та фактори навколишнього світу. Взаємодія обох факторів створює унікальність і особливість того, як швидко чи повільно індивід проходитиме процес старіння. Старіючих і літніх людей об’єднує лише кількість років. Кожен старіє по-різному, у своєму темпі. У певний період ми старіємо швидше, у певний — повільніше. Але будьте уважні! З хронологічної точки зору ми всі старіємо однаково. Таким чином, календарний вік можна розуміти як єдину величину, за якою ми можемо порівнювати вікові групи з різних країн світу між собою (Gregor, 1999).

Довголіття

Згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров’я, у нас довгожителями вважаються люди старше 90 років. З найрізноманітніших досліджень випливає, що якби людина жила в здоровому середовищі і її не вбили б деякі злоякісні або хронічні хвороби, вона могла б дожити до ста і більше років (Gregor, 1999).

  • «Довгожителі мають природну радість від регулярного руху (ходьба, садівництво, діяльність, яку вони виконують скоріше для розваги, ніж як медичний обов’язок)».
  • «Їхня особистість врівноважена, але жива, вони мають смак до життя, але не виявляють надмірних почуттів, які призводять до вибухів гніву чи моментів паніки».
  • «Вони уникають смутку, не живуть минулим. Адже це означало б думати про часи, коли вони були ще молодшими, швидшими та сильнішими, а це може бути гнітючим. Замість цього вони живуть сьогоденням і захоплені діяльністю сьогоднішнього дня».
  • «У тому, що вони роблять, вони мають успіх, навіть якщо ставлять перед собою скромні цілі; коли вони їх досягають, вони самі бачать, що це подовжує їм життя. Вони пишаються скоріше своєю справою, ніж собою».
  • «Вони помірковані у своїх звичках, їдять різноманітну їжу без надмірностей, регулярно споживають щоденну комбінацію м’ясної та овочевої їжі, а також п’ють помірну кількість алкоголю».
  • «Їхній спосіб життя має щоденний усталений розпорядок без плутанини та стресів. У них сяють очі, почуття гумору не залишає їх навіть у похилому віці» (Nejedlá, Šafránková, Svobodová, 2004, с. 176).

У Чеській Республіці нині проживає 1 103 особи віком сто років і старше. Із загальної кількості це 920 жінок і 183 чоловіки. У поточному році сторічний ювілей мають відсвяткувати 466 осіб. У 2012 році станом на січень було зареєстровано 1 035 осіб, а у 2011 році — 913 осіб. Статистичні дані свідчать про те, що тривалість життя в нашій республіці зростає. Згідно зі статистичними розрахунками, у середині століття в Чеській Республіці може проживати близько 13 000 осіб віком сто років і старше. У 2065 році ця кількість може сягнути близько 19 700 осіб. Жінки переважатимуть над чоловічим населенням. (http://www.ceskenoviny.cz/zpravy/v-cesku-zije-1103-stoletych-a-starsich-lidi-dlouhovekych-pribyva/885894).

«Державами з найстарішим населенням у Європі (медіанний вік) у 2011 році є Німеччина (44,6 року), Італія (43,5 року), Фінляндія (42,1 року), Греція (42,1 року) та Австрія (42,0 року). Наймолодше населення мають Ірландія (34,7 року), Ісландія (35,0 року) та Македонія (36,1 року); у Чеській Республіці у 2011 році медіанний вік становить 39,6 року. Населення в Європі з 2002 по 2011 рік найбільше постаріло в Ліхтенштейні (на 4,3 року), у Німеччині (на 4 роки), у Литві (на 3,5 року), у Греції (на 3,3 року) та однаково на 3,2 року в Австрії, Нідерландах і Македонії. Найменше старіє населення у Швеції (на 1,2 року), в Угорщині та Естонії (на 1,4 року) і в Болгарії (на 1,5 року); у Чеській Республіці — на 1,7 року».

1 Медіанний вік Графік 1

Джерело: czso.cz.

2 Населення 65+ Графік 2

Джерело: czso.cz.

«Зі статистичних даних випливає, що найвищу частку найстаршого населення (65+) мають Німеччина, Італія, Греція, Швеція, Португалія та Болгарія (20,6–17,7 % у порядку спадання), найнижче представництво мешканців віком 65 років і старше — в Азербайджані, Туреччині, Молдові та Ірландії (5,8–11,6 %). У Чеській Республіці ця вікова група становить 15,5 %» (http://www.czso.cz).

Чеська Республіка у 2000 році посідала 22-ге місце в Європі за часткою осіб віком понад 65 років. Передбачається, що, наприклад, у 2050 році ЧР посяде 6-те місце.

Висновок:

Феномен старіння населення стає найактуальнішою проблемою розвинених європейських держав, і старіння населення має значний вплив на все суспільство. Потрібно витрачати дедалі більше фінансових ресурсів як на охорону здоров'я, так і на соціальну систему. Проте якісне і гідне старіння залежить не лише від суспільної структури, воно залежить і від самої індивідуальної поведінки та ставлення до літніх людей. Дуже важливо, щоб якість життя довгожителів була якомога кращою. Про це, однак, необхідно думати вже в молодості.

Автори: Mgr. Miroslava Kubicová PhDr. Jarmila Verešová

Використана література:

GREGOR, O. Stárnout, to je kumšt. Praha: Dům medicíny, 1999. 139 s. ISBN 80-238-4791-0.

HOLMEROVÁ, I.; JURÁŠKOVÁ, B.; ZIKMUNDOVÁ, K. et al. Vybrané kapitoly z gerontologie. 3. vydání. Praha: Gerontologické centrum 2007. 142 s.

KALVACH, Z.; ONDERKOVÁ, A. Stáří, pojetí geriatrického pacienta a jeho problémů v ošetřovatelské praxi. Praha: Galén 2006. 44 s. ISBN 80-7262-455-5.

KOUBSKÁ, L., KOUKOLÍK, F. Všechno dopadne jinak. Praha: Vyšehrad, spol. s.r.o., 2011. 126 s. ISBN 978-80-7429-176-0.

LIESSMANN, K. P. Hodnota člověka. Břeclav: Malovaný kraj, 2010. 140 s. ISBN 978-80-903759-7-0.

NEJEDLÁ, M., SVOBODOVÁ, H., ŠAFRÁNKOVÁ, A. Ošetřovatelství III, 1. Praha: Informatium, spol. s. r. o., 2004. 245 s. ISBN 80-7333-030-X.

TOPINKOVÁ, E., NEUWIRTH, J. Geriatrie pro praktického lékaře. 1.vyd. Praha: Grada Publishing a.s., 1995. 304 s. ISBN 80-7169-099-6.

České noviny.cz V Česku žije 1103 stoletých a starších lidí, dlouhověkých přibývá. [online]. 2013 [cit. 2013-12-08]. Dostupný z: http://www.ceskenoviny.cz/zpravy/v-cesku-zije-1103-stoletych-a-starsich-lidi-dlouhovekych-pribyva/885894.

Český statistický úřad. cz Senioři v mezinárodním srovnání 2012. [online]. 2013 [cit. 2013-12-08]. Dostupný z: http://www.czso.cz.