Емоційний інтелект як одна з особистісних якостей медсестер

Поняття емоційний інтелект почало використовуватися відносно недавно, але його коріння сягає ще 1920 року. Воно спирається на концепцію соціального інтелекту Thorndike, якою, на думку автора, є здатність мудро діяти та поводитися в міжособистісних стосунках. З новішими знаннями в галузі емоційного інтелекту ми зустрічаємося в теорії Gardner, яка розрізняє інтраперсональний та інтерперсональний інтелект. За словами згаданого автора, префікс «інтра» представляє здатність людини розуміти власні емоції, це означає, що індивід здатний визначити свої почуття, обґрунтувати те, як він почувається, і вміє контролювати свої почуття та емоції. Навпаки, префікс «інтер» представляє емоційний інтелект у межах інтерперсональних стосунків, а отже, здатність людини виявити, осягнути та зрозуміти емоції інших людей (Výrost, Slaměník, 2008).

Емоційний інтелект став популярним насамперед завдяки бестселеру Daniel Goleman під назвою 'Emocionálna inteligencia' (1997), у якому автор зазначає, що емоційний інтелект включає енергійність, ентузіазм, саморегуляцію та здатність мотивувати себе.

Згідно з Wood та Tolley (2003, с. 7, 8), емоційний інтелект — це певна сфера здібностей, яка включає:

  • самоконтроль — здатність справлятися зі своїм емоційним станом та контролювати його;
  • самоусвідомлення — пізнання себе, своїх емоцій і того, про що мені повідомляють мої емоції;
  • мотивацію — здатність використовувати енергію емоцій для досягнення своїх цілей;
  • емпатію — здатність розпізнавати та зчитувати емоції інших;
  • соціальні навички — побудова та підтримка соціальних стосунків і вплив на інших.

Segal та Smithová (2014) визначили емоційний інтелект як здатність розпізнавати, використовувати, розуміти та керувати своїми емоціями з позитивними результатами, а саме з метою подолання стресу, підвищення ефективності спілкування, співпереживання почуттям інших, легшого подолання проблем та усунення конфліктів. Емоційний інтелект визначає багато різних сторін нашого повсякденного життя, як-от спілкування з іншими людьми, нашу поведінку, вирішення різних ситуацій, вираження та спосіб встановлення і підтримки контактів. За словами згаданих авторів, якщо індивід досягає високого бала в емоційному інтелекті, він може розпізнавати та регулювати свої власні емоції, а також емоційні стани інших, вміє співпрацювати з людьми таким чином, який ненасильницько та плавно втягує їх у проблематику. Пізнання наших почуттів допомагає нам краще ставитися до людей, створювати та плекати позитивні стосунки, досягати успіхів у роботі, в особистому житті та вести більш повноцінне життя.

Згідно з Wilding (2010), емоційно інтелектуальна людина повинна вміти:

  • розпізнавати емоції — а отже, бути здатною правильно ідентифікувати свої власні емоції, а також емоції інших людей;
  • використовувати емоції — наша поведінка та манера триматися визначаються тим, як ми почуваємося. Тому почуття впливають на нашу готовність реагувати та дають нам можливість знайти правильні рішення повсякденних ситуацій;
  • розуміти емоції — якщо людина правильно осягає та розуміє емоції, вона здатна легше інтерпретувати події навколо себе;
  • справлятися з емоціями — емоції необхідно інтелектуально залучати до наших оцінок та вирішення повсякденних проблем. Отже, необхідно бути відкритим до емоцій і вміти обрати такий підхід, який враховує мудрість почуттів (Wilding 2010).

Варто, проте, зауважити, що між інтелектом та емоційним інтелектом ми не знаходимо прямих зв'язків. Це означає, що людина, яка досягає високого рівня загального інтелекту, не обов'язково повинна мати високий бал у сфері емоційного інтелекту. Часто трапляється, що люди з високим IQ не можуть ладнати з людьми, не вміють розуміти інших, не здатні справити враження на людей у своєму оточенні, не вміють себе реалізувати, попри те, що в галузі загального інтелекту вони дуже високо. Це тому, що рівень їхнього емоційного інтелекту дуже низький. Саме емоції впливають на нашу поведінку, переживання, через емоції ми здатні інфільтруватися в суспільне життя (Schulze, Robers, 2007). Рівень емоційного інтелекту людини є кращим предиктором продуктивності праці, ніж IQ. Hunter та Hunter підрахували, що в найкращому випадку IQ становить близько 25% успішності, тоді як емоційний інтелект складає 75% (Bar-On, 1997).

До спектра емоційного інтелекту належать м'які навички (soft skills), як-от здатність працювати в команді, комунікативна та інтеграційна здатність, самостійність, готовність взяти на себе відповідальність та мотивація (Goleman, 2011). Усі ці атрибути є частиною робочої продуктивності працівників, особливо в допоміжних професіях, таких як лікарі, медсестри, соціальні працівники, психотерапевти чи вчителі. Для потреб представленого внеску ми зосереджуємося на професії медсестри.

Центром інтересу медсестринського догляду є особа як цілісна біо-психо-соціальна істота, що перебуває в певному середовищі та в певному стані здоров'я. Медсестри співпрацюють під час управління, планування, надання, координації та оцінювання медсестринського догляду з іншими медичними працівниками відповідної галузі. При наданні медсестринського догляду важливою є також співпраця між медсестрами окремих прикладних галузей медсестринства на національному та міжнародному рівнях (Koncepcia odboru ošetrovateľstva, 2006). У межах компетенцій медсестри є необхідним застосування особистісних передумов, комунікативних навичок, асертивності та емпатії. Здатність медичних працівників побудувати стосунки з пацієнтами, впоратися зі своїми власними емоціями та зосередитися на пацієнті є необхідною для надання якісної медичної допомоги (Audrey, 2010).

У галузі охорони здоров'я на емоційний інтелект слід дивитися через дві точки зору. По-перше, необхідно сприймати та розуміти емоції пацієнта. Друга точка зору зосереджується на емоціях медичних працівників, щоб вони були здатні використати ці сприйняття для досягнення мети догляду за пацієнтом, а отже, впоратися зі складними повсякденними ситуаціями так, щоб вони спрямовували до якісного догляду за пацієнтом. У наш час догляд за пацієнтом включає не лише якісну медичну допомогу, а й догляд, який зосереджується на повазі до цілей пацієнта, його вподобань та можливостей, причому поважаються їхні емоційні, соціальні та духовні потреби. Догляд за пацієнтом — це комплексний процес, який не може спиратися лише на вирішення їхніх соматичних проблем, а й на психологічні та духовні потреби пацієнта (Freshwater, Stickley, 2009).

Емоційний інтелект визначається різними авторами по-різному, проте важливо те, що ядром усіх моделей емоційного інтелекту є інтраперсональні та інтерперсональні компоненти (Birknerová, Vávrová a kol., 2013). Численні моделі емоційного інтелекту були використані для допомоги медсестрам у виконанні їхньої роботи, щоб вони були здатні опановувати як власні емоції, так і емоції пацієнтів та інших людей, з якими вони контактують у межах своєї професії. Основою всіх моделей є спільне ядро, яке утворюють базові поняття, включаючи самопізнання, саморегуляцію, соціальну обізнаність та управління стосунками (Freshwater, Stickley, 2009).

Усі ці вищезгадані емоційні компетенції дозволяють медсестрам ефективно реагувати на обставини, з якими вони стикаються щодня під час реалізації медсестринських втручань. У межах структури надання медсестринської допомоги медсестри також обіймають управлінські посади. Керівні працівники в охороні здоров'я повинні вміти опановувати свої емоції, а також вміти тримати під контролем емоції людей, якими вони керують. Kentoš та Birknerová (2011) зазначають, що емоційний інтелект у менеджерів та всіх керівних працівників характеризується пізнанням власних почуттів, їх опануванням, здатністю мотивувати як себе, так і інших, здатністю співпереживати почуттям інших та ефективно керувати міжособистісними стосунками. За Pletzer (2009), керівні працівники повинні приділяти увагу розвитку свого емоційного інтелекту, оскільки він допомагає їм досягати кращих результатів та отримувати більше задоволення від роботи. Автор, проте, застерігає також і про те, що недостатньо, аби керівний працівник знав лише свої власні почуття, бо це могло б призвести до дефіциту в здатності до емпатії. Тому необхідно усвідомлювати, що емоційний інтелект дуже тісно пов'язаний із готовністю людини налаштовуватися на ситуації, що виникають у межах міжособистісних стосунків, та зі здатністю давати собі з ними раду.

Однак не слід забувати про те, що емоційний інтелект необхідно підтримувати та вдосконалювати. Підвищення емоційного інтелекту допомагає медичним працівникам справлятися з емоційними вимогами їхнього робочого середовища, яке може бути стресовим і виснажливим, що може призвести до вигорання. Емоційний інтелект надає рамки для посилення співпраці, позитивної поведінки у сфері конфліктів та допомагає створювати й підтримувати здорові стосунки на робочому місці (Codier, Kooker, Shoultz, 2010). Підвищувати емоційний інтелект необхідно вже під час підготовки студентів до виконання професії медсестри. Потрібно зосередитися на тому, щоб вони не лише критично мислили, а й інтегрували емоційний інтелект у клінічну практику. Деякі автори запропонували, щоб емоційний інтелект був включений до навчальних планів освіти медсестер. Деякі дослідження свідчать, що медичні працівники з вищим рівнем емоційного інтелекту демонструють сильне самопізнання та високий рівень міжособистісних навичок, вони емпатичні та адаптивні, і є більш імовірним, що вони легше встановлюють стосунки з пацієнтами та здатні таким чином задовольняти їхні психологічні потреби. Такі працівники можуть сприяти вищій продуктивності праці (Routson, 2010).

Емоційний інтелект вважається ключовою кваліфікацією на ринку праці, і при працевлаштуванні працівників, поряд із необхідними фаховими знаннями та навичками, він є одним із вирішальних критеріїв. Його застосування в роботі медсестри є незамінним у межах реалізації медсестринських втручань, на рівні інтерперсональних та інтраперсональних стосунків і в самому менеджменті. Можемо констатувати, що підтримка та розвиток емоційного інтелекту є одним із інструментів, що спрямовані на якість надання медичної допомоги та посилення соціального статусу медсестри.

Автори: PhDr. Valéria Parová, PhD. Univerzita Pavla Jozefa Šafárika, Lekárska fakulta, Ústav ošetrovateľstva doc. PhDr. Lucia Dimunová, PhD. Univerzita Pavla Jozefa Šafárika, Lekárska fakulta, Ústav ošetrovateľstva Список бібліографічних посилань

AUDREY, Beauvais, M. et.al. 2010. Emotional Intelligence and Nursing Performance Among Nursing Students. In Nurse Education Today. ISSN 0260-6917, 2010, 31, 4, s. 396-401 .

BAR-ON, Reuven. 1997. The Emotional Quotient Inventory (EQ-I): A Test of Emotional Intelligence. Toronto, Canada: Multi-Health Systems, 1997.

BIRKNEROVÁ, Zuzana - VÁVROVÁ, Soňa. a kol. 2013. Vybrané sociální jevy v kultúrnich souvislostech: Výzkumná sonda mezi české a slovenské vysokoškolské studenty. Praha: Hnutí R, 2013. 158 s. ISBN 978-80-86798-41-7.

CODIER, Estelle - KOOKER, Barbara - SHOULTZ, Jan. 2008. Measuring the Emotional Intelligence of Clinical Staff Nurses: An Approach for Improving the Clinical Care Environment. In Nursing Administration Quarterly. ISSN 0363-9568, 2008, 32, 1, s. 8 - 14 .

FRESHWATER, Dawn - STICKLEY, Theodore. 2009. The Heart of the Art: Emotional Intelligence in Nurse Education. In Nursing Inquiry. ISSN 1320-7881, 2009, 11, 2, s. 91-98.

GOLEMAN, Daniel. 1997. Emóční inteligence. Praha: Columbus, 1997. 348 s. ISBN 80-85928-48-5.

GOLEMAN, Daniel. 2011. Emóční inteligence. Praha: Metafora, 2011. 336 s. ISBN 978-80- 735-9334-6.

ROUTSON, Joyce. 2010. Emotional Intelligence: An Essential Skill for Nurses. Health Network Career [online]. 2010. [cit. 2018-01-16]. Dostupné na internete: https://www.healthecareers.com/article/career/emotional-intelligence-an-essential-skill-for-nurses.

KENTOŠ, Michal - BIRKNEROVÁ, Zuzana. 2011. Emocionálna a sociálna inteligencia mužov a žien. In Človek a spoločnosť: internetový časopis pre pôvodné teoretické a výskumné štúdie z oblasti spoločenských vied. ISSN 1335-3608, 2011, 14, 4, s. 16-23.

Koncepcia odboru ošetrovateľstva. 2006. Vestník MZ SR, 2006. č.14535/2006-OO z dňa 29. mája 2006.

PLETZER, Mark. 2009. Emóční inteligence. Praha: Grada Publishing, a.s., 2009. 176 s. ISBN 978-80-247-3057-8.

SCHULZE, Ralf. – ROBERTS, Richard D. 2007. Emoční inteligence. Praha: Portál, 2007. 367 s. ISBN 8073672294.

SEGAL, Jeanne. – SMITH, Melinda. 2014. Emotional Intelligence (EQ) Key Skills for Raising Emotional Intelligence. [online]. 2014. [cit. 2018-01-16]. Dostupné na internete: https://www.helpguide.org/articles/mental-health/emotional-intelligence-eq.htm.

THORNDIKE, Edward L. 1920. Intelligence and its use. In Harper s Magazine. 1920. pp. 277 - 235.

VÝROST, Jozef - SLAMĚNÍK, Ivan. 2008. Sociální psychologie. Praha: Grada Publishing, a.s., 2008. 404 s. ISBN 8024714288.

WILDING, Christine. 2010. Emóční inteligence: Vlyv emocí na osobní a profesní úspěch. Praha: Grada, Publishing, a.s., 2010. 240 s. ISBN 978-80-247-2754-7.

WOOD, Robert - TOLLEY, Harry. 2003. Testy emoční inteligence. Brno: Computer Press, 2003. 123 s. ISBN 80-7226-808-4.