ВСТУП
Звітування про небажані події та критичні інциденти в контексті медсестринського догляду є ключовим визначником якості та безпеки надаваного догляду. Не існує медичного закладу, де б ніколи не сталося помилки, ризикової ситуації або небажаної події. В охороні здоров’я помилки можуть трапитися навіть у найдосвідченіших професіоналів, оскільки робота з людьми сповнена непередбачуваних ситуацій. Для професії медсестри характерна робота, пов’язана зі стресом, часовим тиском, високим психічним та фізичним навантаженням, що природно підвищує ризик виникнення небажаних подій.
Найбільший бар’єр у сфері клінічного управління ризиками становить не саме виникнення помилки, а жорсткі механізми реагування на неї. На практиці ми досі стикаємося з тим, що звітування про небажані події викликає у медичних працівників страх – звинувачень, стигматизації в колективі та потенційних трудово-правових наслідків. Ця оборонна стратегія персоналу унеможливлює реєстрацію та аналіз небажаних подій і критичних ситуацій, тим самим блокуючи процес навчання на помилках і застоюючи рівень якості догляду.
Медсестри повинні сприймати звітування про критичні ситуації насамперед як захист пацієнта. Медсестра перебуває з пацієнтом у найтіснішому контакті, безперервно спостерігає за його станом і часто першою помічає ускладнення, помилку або потенційний ризик. Повідомлення про таку подію не повинно сприйматися як визнання власної некомпетентності, а як професійний і відповідальний крок.
Однак слід підкреслити, що, незважаючи на людську помилку, багато небажаних подій виникають як наслідок системних проблем – перевантаження персоналу, недостатньої комунікації в команді, відсутності матеріально-технічного забезпечення або нечітко встановлених робочих процедур. Реєстрація та аналіз цих ситуацій дозволяє виявити слабкі місця робочого середовища та згодом вжити профілактичних заходів.
Основною передумовою оптимізації цього стану є побудова культури безпеки, де медсестри не боятимуться відкрито говорити про ситуації, що виникли. Середовище, засноване на довірі, психологічній безпеці, підтримці та взаємній повазі, веде до більшої готовності повідомляти про події та водночас сприяє командній співпраці. У цьому процесі стратегічну роль відіграє керівниця медсестринства, яка повинна наголошувати, що метою звітування є не пошук винного, а покращення якості надаваного догляду.
Ефективність системи звітування про небажані події прямо пропорційна якості надаваного зворотного зв’язку. Медичні працівники повинні бачити, що повідомлені події ведуть до реальних змін, наприклад, коригування процедур або посилення заходів безпеки.
Звітування про небажані події та критичні ситуації в медсестринстві є одним із основних стовпів безпеки пацієнта та якості надаваного догляду. У сучасній охороні здоров’я наголошується на профілактиці помилок, систематичному оцінюванні ризиків та створенні безпечного робочого середовища (Hulková, Kilíková, 2025; Kilíková, Katriňáková, Štefanová, 2025).
МЕТА
З’ясувати ставлення медсестер покоління «Z» до звітування про небажані події та критичні ситуації в медсестринстві.
ВИБІРКА ТА МЕТОДИ
Дослідження, проведене з січня по березень 2026 року, використало змішаний дослідницький підхід (mixed-methods) із конвергентним паралельним дизайном (Grešš Halász et al., 2025), коли кількісні та якісні дані збираються одночасно, аналізуються окремо, а в кінці інтегруються. Дослідницьку вибірку склали 43 медсестри покоління «Z». У межах якісної лінії використано метод напівструктурованих інтерв’ю та фокус-груп. Кількісні дані отримано за допомогою нестандартизованого контрольного списку з пунктами, оціненими за 7-бальною шкалою Лікерта. У контрольному списку медсестри позначали оцінку критеріїв: 1 – недостатньо; 2 – нижче середнього; 3 – середньо/задовільно; 4 – добре; 5 – дуже добре; 6 – відмінно/чудово; 7 – експертно/винятково.
Schifferdecker, Reed (2009) та Rao, Shiyanbola (2022) також рекомендують використання змішаних методів у медичних дослідженнях, коли дані, отримані з напівструктурованих інтерв’ю або фокус-груп, можна комбінувати з кількісними даними. Для обробки кількісних даних використано описову статистику (середнє, стандартне відхилення, медіана, мода, мінімальні, максимальні значення) та частоту.
Дані з інтерв’ю восьми фокус-груп були опрацьовані за допомогою контент-аналізу (Renfro, Hohmeier, 2022). З відповідей створено інвентар змісту даних – зібрані дані узагальнено в шаблонному зведенні. Після прочитання відповідей і кольорового кодування повторюваних виразів встановлено домени/категорії: 1. ставлення до звітування про небажані події та критичні ситуації; 2. ставлення до ідентифікації ризиків і помилок; 3. ставлення до прийняття відповідальності.
Отримані дані представлено в оглядових таблицях, а узагальнення висновків – в інтеграції кількісних і якісних даних відповідно до встановлених категорій у розділі результати.
РЕЗУЛЬТАТИ
Результати вказують на те, що моніторинг небажаних подій є невід’ємною частиною підвищення якості в медсестринстві. Звітування про небажані події та критичні ситуації в медсестринстві виявляє слабкі місця в операційних і комунікаційних процесах команди. Конструктивний аналіз повідомлених подій є передумовою для впровадження системних змін, які запобігають їхньому повторенню, підвищують безпеку пацієнтів і трансформують організаційну культуру в бік справедливості та відкритості.
Кількісний аналіз отриманих даних (таблиця 1) продемонстрував специфічні тенденції в ставленні медсестер покоління «Z» до звітування про небажані події та критичні ситуації в медсестринській практиці. Найважливішими аспектами цього ставлення респонденти вважали прийняття особистої відповідальності за власні дії (x̄ = 5,53 з макс. 7; sd = 1,08), за яким слідувало повідомлення про помилки, спричинені власною провиною (x̄ = 5,25 з макс. 7; sd = 0,96), та здатність ідентифікувати ризики та помилки (x̄ = 4,95 з макс. 7; sd = 1,11). Навпаки, найнижчий рівень (медіана = 4) зафіксовано у випадку пункту, спрямованого на повідомлення про небажані події, спричинені колегами. Виявлений низький рівень готовності застосовувати критичне ставлення до помилок колег порушує питання професійної конформності наймолодшої когорти медсестер. Цей феномен можна інтерпретувати як прояв побоювань щодо міжособистісних конфліктів на робочому місці, або як дотримання усталеної культури мовчання та потенційної професійної деформації у старших медсестер.
Таблиця 1 Ставлення медсестер покоління «Z» до звітування про небажані події та критичні ситуації в медсестринстві
| Критерії | x̄ | sd | xm | s2 | min. | max. | Q1 | Q2 | Q3 | mod(x) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повідомлення про небажані події та критичні ситуації (загальне ставлення) | 4,81 | 1,52 | 5 | 2,33 | 1 | 7 | 4 | 5 | 6 | 5 | | Повідомлення про небажані події та критичні ситуації, які ви спричинили | 5,25 | 0,96 | 5 | 0,93 | 4 | 7 | 4 | 5 | 6 | 5 | | Повідомлення про небажані події та критичні ситуації своїх колег | 4,07 | 1,16 | 4 | 1,36 | 1 | 7 | 3 | 4 | 5 | 5 | | Ідентифікація ризиків та помилок | 4,95 | 1,11 | 5 | 1,25 | 2 | 7 | 4 | 5 | 6 | 6 | | Прийняття відповідальності за свої дії | 5,53 | 1,08 | 6 | 1,17 | 2 | 7 | 5 | 6 | 6 | 6 |
Легенда: n – кількість респондентів, x̄ – середнє арифметичне, sd – стандартне відхилення, xm – медіана, min. – мінімальне значення, max. – максимальне значення, mod(x) – мода, Q1–Q3 квартилі; s² – дисперсія
У табл. № 2 упорядковано дані та показано розподіл частот окремих значень, що підтверджує вищенаведені результати. 27 медсестер (n=43) зазначили, що без побоювань повідомляють про небажані події та критичні ситуації в медсестринстві. 25 медсестер під час своєї практики повідомили про помилку, яку вони спричинили. З таблиці також видно, що медсестри дали найвищі оцінки за критеріями «Прийняття відповідальності за свої дії» та «Ідентифікація ризиків та помилок».
Таблиця 2 Частотна таблиця
| елемент | частота | кумулятивна частота | відносна частота | кумулятивна відносна частота | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повідомлення про небажані події та критичні ситуації (загальне ставлення) | |||||||||
| 4 | 17 | 17 | 0.386 | 0.386 | |||||
| 5 | 27 | 44 | 0.613 | 1 | |||||
| Повідомлення про небажані події та критичні ситуації, які ви спричинили | |||||||||
| 3 | 2 | 2 | 0.045 | 0.045 | |||||
| 4 | 25 | 27 | 0.568 | 0.613 | |||||
| 5 | 17 | 44 | 0.386 | 1 | |||||
| Повідомлення про небажані події та критичні ситуації своїх колег | |||||||||
| 3 | 11 | 14 | 0.255 | 0,325 | |||||
| 4 | 12 | 26 | 0.279 | 0,604 | |||||
| 5 | 14 | 40 | 0.325 | 0,930 | |||||
| Ідентифікація ризиків та помилок | |||||||||
| 4 | 11 | 15 | 0,255 | 0,348 | |||||
| 5 | 12 | 27 | 0,279 | 0,627 | |||||
| 6 | 14 | 41 | 0,325 | 0,953 | |||||
| Прийняття відповідальності за свої дії | |||||||||
| 5 | 12 | 18 | 0,279 | 0,418 | |||||
| 6 | 18 | 36 | 0,418 | 0,837 | |||||
65 % респондентів мають позитивне ставлення до повідомлення про небажані події та без побоювань повідомляють про такі ситуації. У таблиці № 3 ми представляємо вибрані відповіді.
Таблиця 3 Повідомлення про небажані події та критичні ситуації (загальне ставлення)
| Респондентка | Відповіді |
|---|---|
| R2 | «На робочому місці, де я працюю, необхідно зміцнювати культуру безпеки так, щоб повідомлення про небажані події, помилки сприймалося як інструмент покращення якості догляду, а не як джерело занепокоєння або страху. Пряма відверта комунікація про помилки може бути значним кроком до підвищення безпеки пацієнта та підтримки медичного персоналу. Важливо працювати в середовищі, в якому помилка не сприймається як особиста невдача окремої людини, а як можливість для вдосконалення системи роботи. Навіть менш серйозні події, які зареєстровані, можуть принести цінні знання для покращення системи роботи у відділенні. У відділеннях особливо допомогло б більше взаємної підтримки та розуміння між колегами та з боку керівництва. Медсестра повинна мати можливість повідомити про помилку також анонімно, і щоб про ситуацію, що виникла, говорили спокійно, без зайвих емоцій та коментарів. Замість пошуку винного увагу слід зосередити на тому, що можна покращити в майбутньому. Визнання помилки не повинно означати втрату довіри, а має сприйматися як прояв відповідальності. Повідомлення про помилку є для медсестри, особливо молодої або початківця, часто психологічно складним. Однак, якщо вона відчуває підтримку з боку колег та керівництва, навіть поганий досвід може стати можливістю чогось навчитися, вдосконалитися, щоб ситуація не повторилася. Здорове робоче середовище може призвести до вищої якості наданої допомоги, більшої задоволеності персоналу і, перш за все, до підвищення безпеки пацієнтів. Повідомити про помилку не повинно означати, що я зазнала невдачі як медсестра. Швидше, це має розумітися як правильна та відповідальна реакція на ситуацію, яка допомагає захистити пацієнта». |
| R3 | «Повідомлення про небажані події та критичні ситуації в медсестринстві я вважаю дуже важливою частиною безпечної медичної допомоги. Під час роботи з пацієнтами іноді можуть виникати ситуації, які неможливо повністю передбачити, або помилки, які виникають, наприклад, через неуважність, стрес або велике робоче навантаження. Саме тому, на мою думку, важливо, щоб про такі ситуації відкрито говорили і щоб їх правильно реєстрували. Я вважаю, що повідомлення про небажані події не повинно сприйматися як щось негативне або як спосіб покарання медичного працівника. Швидше, воно має слугувати можливістю повчитися на помилці та покращити функціонування медичного закладу. Якщо помилку повідомлено, можна проаналізувати її причину та вжити заходів, щоб подібна ситуація не повторилася в майбутньому. Особисто я вважаю, що визнати власну помилку не завжди легко. Людина може боятися реакції керівництва або колег. Тим не менш, я вважаю правильним, щоб медичний працівник умів взяти на себе відповідальність за свої дії. Такий підхід, на мою думку, є ознакою професіоналізму і водночас сприяє більшій довірі між членами медичної команди. Так само це стосується і випадку, коли йдеться про помилку колег. Важливо підходити до такої ситуації чуйно та професійно. Метою не повинен бути пошук винного, а перш за все захист пацієнта та прагнення запобігти подібним ситуаціям у майбутньому. Велику роль відіграє також комунікація між медичними працівниками та підтримка середовища, де люди не бояться вказати на проблему. Дуже важливою я вважаю також здатність ідентифікувати можливі ризики та помилки ще до того, як станеться небажана подія. Це може стосуватися, наприклад, перевірки правильної ідентифікації пацієнта, правильного введення ліків або ретельної комунікації між медиками. Такі профілактичні кроки можуть значно сприяти підвищенню безпеки пацієнтів. Прийняття відповідальності за свої дії, на мою думку, належить до основних умов у медсестринстві. Медичні працівники несуть велику відповідальність, оскільки працюють зі здоров'ям та життям людей. Тому важливо дотримуватися професійних процедур, діяти відповідально і у разі помилки намагатися вирішити ситуацію найкращим чином». |
| R12 | «Як медсестра я сприймаю повідомлення про небажані події та критичні ситуації як невід’ємну частину своєї професійної відповідальності. Безпека пацієнта є для мене пріоритетом, і тому я вважаю своєчасне та правдиве повідомлення про помилки, надзвичайні ситуації чи ризики ключовим інструментом підвищення якості наданої медичної допомоги. Небажані події я сприймаю не як можливість пошуку винного, а як можливість навчитися, проаналізувати причини та запобігти їх повторенню. Я переконана, що активний підхід до повідомлення про небажані події сприяє не лише захисту пацієнта, але й захисту медичного працівника та побудові довіри до медичної системи». |
Ми також з’ясовували ставлення медсестер з поколіннєвої когорти «Z» до повідомлення про власні помилки та небажані події, які спричинили медсестри (табл. № 4). 74 % медсестер у нашій вибірці зазначили, що повідомили б про небажану подію, яку вони спричинили. У рамках інтерв’ю та фокус-груп ми проаналізували найпоширеніші причини, які спонукали медсестер до визнання та повідомлення про помилки.
Медсестри, незважаючи на свій вік і короткий стаж роботи, усвідомлюють, що безпека пацієнтів є першорядною, і сприймають повідомлення про помилку як основу етичного та професійного обов’язку медсестри, що ми вважаємо проявом їхньої особистісної зрілості та професійної зрілості. А оскільки для покоління Z дуже важливі згуртованість команди та соціальні зв’язки, то іншою причиною є культура відкритої комунікації на робочому місці та збереження довіри в команді.
Таблиця 4 Повідомлення про небажані події та критичні ситуації, які ви спричинили
| Респондентка | Відповіді |
|---|---|
| R16 | «Критерій повідомлення про небажані події, у виникненні яких я б особисто брала участь, оцінюю на 6. У випадку власної помилки я вважаю своїм професійним обов’язком негайно визнати ситуацію та повідомити про неї старшій медсестрі, лікуючому лікарю. Такий підхід я б застосувала, наприклад, при неправильному введенні ліків, адміністративній помилці в документації або при недостатньому забезпеченні профілактичних заходів, наприклад, у сфері профілактики пролежнів. Я усвідомлюю, що медсестра несе особисту професійну, моральну та правову відповідальність за свої дії. Визнання власної помилки може бути пов’язане з психологічним дискомфортом, почуттям невдачі чи страхом негативної оцінки. Незважаючи на це, я сприймаю це як прояв професійної зрілості, а не як ознаку невдачі. Приховування помилки могло б призвести до погіршення стану здоров’я пацієнта, втрати довіри в команді та повторення подібної ситуації в майбутньому. Обраною оцінкою я висловлюю, що повністю усвідомлюю свою відповідальність, здатна рефлексувати власні помилки і в разі їх виникнення надаю перевагу безпеці пацієнта над особистим комфортом. Водночас я усвідомлюю емоційну складність таких ситуацій і природний стрес, пов’язаний з ними, що, однак, не вважаю перешкодою для професійного вирішення події, що виникла». |
| R18 | «Я вважаю, що визнати свою помилку часто важко, особливо в медичному середовищі, де від медичних працівників очікується висока професійність і точність. Незважаючи на це, я вважаю дуже важливим, щоб медичні працівники могли відкрито визнати помилку, яку вони зробили. Повідомлення про таку подію може допомогти швидко зреагувати та мінімізувати можливі небажані наслідки для пацієнта. Також це дозволяє проаналізувати та оцінити причину, чому сталася помилка, і навчитися на ній. Я вважаю, що кожна людина може помилитися, але важливо, щоб вона поставилася до цього відповідально. Професійний підхід означає взяти на себе відповідальність за свої дії, намагатися виправити ситуацію, що виникла, і в майбутньому уникати подібних ситуацій і помилок». |
| R20 | «Визнати власну помилку нелегко – це часто супроводжується почуттям сорому або страху перед критикою з боку колег чи керівників. Цілком природно боятися реакції оточення, тому що ніхто не хоче виглядати ненадійно. Однак приховування проблеми може мати набагато гірші наслідки. Навпаки, відкритість демонструє професіоналізм і відповідальність». |
| R24 | «Під час моєї досі роботи в медицині, хоча поки що лише протягом відносно короткого періоду, я зіткнулася з кількома ситуаціями, які можна було б назвати небажаними подіями, які спричинила я. Цей досвід показав мені, що помилки можуть траплятися, незважаючи на мої зусилля працювати відповідально та ретельно. Водночас я усвідомила, наскільки важливо приділяти достатню увагу ідентифікації пацієнта, перевірці медичної документації та дотриманню стандартних робочих процедур. Про події, що виникли, я завжди повідомляла старшій колежанці або старшій медсестрі. Я вважаю важливим, щоб кожна медсестра була здатна визнати свою помилку та повідомити про неї керівника або колег. Відкрита комунікація та прозорість, на мою думку, є необхідними для забезпечення безпеки пацієнтів. Помилка не повинна сприйматися лише як індивідуальна невдача, але й як можливість для інших навчитися та покращити систему надання медсестринського догляду». |
Нас також цікавило ставлення медсестер покоління «Z» до повідомлення про помилки та небажані події, які спричинили їхні колежанки (табл. № 5). Лише 39 % медсестер повідомили б про помилку, спричинену колежанкою, якби колежанка сама не визнала помилку. З виявлених причин ми можемо вивести побоювання медсестер покоління «Z» щодо порушення міжособистісних стосунків та атмосфери в колективі. Молодші медсестри також бояться соціальної стигми через позначення «донощик» чи «скаржник»; вони хочуть уникнути того, щоб їхні дії інтерпретувалися старшими або іншими колежанками як зверхність чи повчання інших. Медсестри покоління «Z» відчувають сильний внутрішній конфлікт між професійним обов’язком (захищати пацієнта) та лояльністю до команди та колежанок. Медсестри прямо заявляють, що повідомити про помилку колежанки для них психологічно та емоційно «ще важче», ніж визнати власну помилку. Для медсестер покоління Z це дуже сильний внутрішній бар’єр.
Таблиця 5 Повідомлення про небажані події та критичні ситуації своїх колежанок
| Респондентка | Відповіді |
|---|---|
| R5 | «Повідомлення про небажані події або критичні ситуації своїх колежанок я сприймаю як чутливу частину робочих стосунків у команді. Я вважаю, що в такій ситуації важливо зберегти професійний і водночас емпатійний підхід. Особисто я б намагалася бути для колежанки опорою та підтримати її в тому, щоб вона взяла на себе відповідальність за ситуацію, що виникла, і сама її повідомила. Відкрита комунікація та взаємна підтримка в команді можуть допомогти впоратися з такою ситуацією без зайвих звинувачень, які могли б порушити міжособистісні стосунки на робочому місці та негативно вплинути на робочу атмосферу та співпрацю в команді». |
| R6 | «Що стосується повідомлення про ситуації колег, то тут, на мою думку, це дещо інше та чутливіше. На відділенні важливі стосунки, ми всі знаємо один одного та поважаємо, і ніхто не хоче виглядати як той, хто доносить на інших. Цього б не хотіла і я. Але поступово я усвідомила, що існує різниця між доносом і відповідальною поведінкою. Якщо я бачу щось, що може загрожувати пацієнту, я просто звертаю на це увагу тієї колеги, якої це стосується. Я помітила, що колега помилково приготувала інфузію для неправильного пацієнта – ще до введення, я намагалася вирішити це розумно – поговорила з відповідною колегою, якби це було серйозніше, вирішую це далі. Я завжди намагаюся бути підтримкою, а не тим, хто хоче виглядати як той, хто хоче повчати інших». | | R9 | «Повідомлення про небажані події та критичні ситуації своїх колег я оцінюю як недостатнє. Ця позиція відображає мій внутрішній конфлікт між професіоналізмом – повідомленням про небажані події та лояльністю до моїх колег. Таке повідомлення сприймалося б негативно з боку колег і призвело б до значних проблем у колективі та порушення міжособистісних стосунків. Я усвідомлюю, що безпека пацієнта має бути пріоритетом. На майбутнє я вважаю важливим працювати над зміною цієї позиції. Ми повинні зосередитися насамперед на недоліках у практиці, які ми можемо покращити, а не на пошуку винного, який спричинив небажану подію». | | R31 | «Повідомлення про події, які спричинили колеги, може бути чутливою та складною ситуацією, оскільки в робочому колективі важливі взаємна довіра та співпраця. З іншого боку, однак, завжди на першому місці безпека пацієнта та якість наданої допомоги. Якщо станеться помилка або критична ситуація, яка може загрожувати пацієнту, її необхідно вирішити і, в разі потреби, також повідомити. Водночас варто зберігати професійний підхід, відкрито спілкуватися з колегою та намагатися вирішувати ситуацію конструктивно. Метою не повинні бути звинувачення або конфлікти, а покращення робочих процедур, запобігання подібним помилкам та захист пацієнта». | | R33 | «Повідомлення про небажані події та критичні ситуації, які стосуються моїх колег, я сприймаю як дуже чутливу тему. Чесно кажучи, я вважаю, що це навіть важче, ніж визнати власну помилку. На відділенні важливі добрі стосунки, співпраця та довіра, і людина не хоче виглядати як та, хто «скаржиться» або створює напругу в колективі. Водночас я усвідомлюю, що в центрі нашої роботи – пацієнт. Якби йшлося про ситуацію, яка може загрожувати його безпеці, я мала б діяти професійно і не дозволяти особистим симпатіям впливати на себе. Я не вважаю, що метою повідомлення має бути звинувачення конкретної людини, а радше вирішення проблеми та запобігання її повторенню. Важливо, щоб такі ситуації вирішувалися по суті, а не агресивно. Щоб помилки сприймалися як можливість для навчання, а не як привід для покарання або висміювання». | | R41 | «Приховування помилки могло б мати серйозні наслідки і могло б ще більше загрожувати пацієнту. Тому, на мою думку, краще визнати помилку, намагатися її вирішити та навчитися з неї на майбутнє. Дещо складнішою ситуацією, на мою думку, є тоді, коли йдеться про помилку колеги. Чесно кажучи, я б не хотіла повідомляти про помилки своїх колег, тому що добрі стосунки на робочому місці дуже важливі. Медична команда повинна співпрацювати, і довіра між колегами дуже необхідна в цій роботі. Я радше вважаю, що кожен повинен бути здатним сам визнати свою помилку і нести за неї відповідальність. Якби йшлося про менш серйозну ситуацію, я, ймовірно, спочатку намагалася б поговорити з колегою та звернути її увагу на помилку, щоб вона її усвідомила та могла вирішити. З іншого боку, однак, я усвідомлюю, що існують також ситуації, які можуть бути серйозними та можуть безпосередньо загрожувати пацієнту. У такому випадку я б вважала своїм обов'язком повідомити про таку подію, навіть якщо це могло б порушити стосунки на робочому місці. Безпека пацієнта завжди повинна бути найважливішою. Навіть якщо це могло б бути неприємним і могло б спричинити напругу між колегами, медичний працівник повинен вміти прийняти рішення, яке є правильним з точки зору захисту пацієнта». |
Особисте ставлення медсестер покоління «Z» до ідентифікації ризиків та помилок пов'язане з їхнім досвідом і сміливістю висловити свою думку. 65% медсестер мають позитивне ставлення до ідентифікації ризиків та помилок і вважають ідентифікацію проявом професіоналізму та відповідальності. У таблиці 6 ми представляємо вибрані відповіді.
Таблиця 6 Ідентифікація ризиків та помилок
| Респондентка | Відповіді |
|---|---|
| R9 | «Я вважаю, що моя здатність ідентифікувати ризики та помилки дуже хороша. Це також завдяки тому, що на роботі я стикаюся зі спокійним, терплячим підходом моїх колег, яким не важко відповідати мені на всі запитання щодо різних процедур і ситуацій. На роботі я також стикаюся з тим, що ми всі радимося разом і переконуємося, що те, що ми робимо, робимо правильно, якщо йдеться про процедуру, яка виконується не так часто». |
| R12 | «Моїм обов'язком є активно виявляти потенційні ризики та запобігати їм. Помилки я сприймаю не як особисту невдачу, а як сигнал для аналізу їхніх причин та вдосконалення системи роботи. Я переконана, що систематична ідентифікація ризиків та помилок, профілактичні заходи, а також безперервне навчання є необхідними для захисту пацієнта, якості наданої допомоги та професійного зростання медсестри». |
| R15 | «Ідентифікацію ризиків я сприймаю як основну форму профілактики. Я намагаюся помічати деталі, такі як ризики падінь чи неясності в документації. Своєчасне виявлення ризику ще до того, як подія настане, я вважаю найвищим ступенем безпеки. Моя увага спрямована на такі фактори, як перевантаження або комунікаційний шум, які могли б призвести до критичної ситуації». |
| R26 | «Я вважаю, що важливо вміти розпізнавати можливі ризики ще до виникнення помилки. Якщо ми ретельно контролюємо свою роботу та співпрацюємо з членами медичної команди, ми можемо таким чином запобігти багатьом проблемам». |
| R33 | «Я сприймаю ідентифікацію ризиків і помилок як важливу частину роботи медсестри. Я не вважаю, що йдеться лише про великі та серйозні помилки, але часто й про дрібні деталі, які людина повинна помітити вчасно. На практиці я усвідомила, що багато ситуацій можна виявити до того, як вони переростуть у проблему – наприклад, неправильно маркований лікарський засіб, нечітко записана документація або зміна стану пацієнта. Водночас я вважаю, що здатність ідентифікувати ризики приходить головним чином із досвідом. Як студентка я іноді не була впевнена, чи я перебільшую, чи дана ситуація справді є ризиковою. Однак поступово я зрозуміла, що краще запитати або попередити, ніж щось ігнорувати. На мою думку, важливо бути уважним, помічати взаємозв’язки та не боятися висловлювати свою думку чи запитувати про причину, чому це так. Ідентифікація ризиків – це не пошук помилок в інших, а прагнення запобігати проблемам і захищати пацієнта. Загалом я вважаю, що повідомлення про небажані події є проявом професіоналізму, відповідальності та поваги до пацієнта, навіть якщо це іноді неприємно та складно». |
Останнє оцінене критерій стосувалося прийняття відповідальності за свої дії (табл. № 7). Аж 86 % медсестер покоління «Z» суб’єктивно високо оцінюють здатність взяти на себе відповідальність у разі спричинення небажаної події або критичної ситуації в медсестринській практиці.
Таблиця 7 Прийняття відповідальності за свої дії
| Респондентка | Відповіді |
|---|---|
| R5 | «Я вважаю прийняття відповідальності за свої дії дуже важливою частиною професійного підходу. Кожна медсестра повинна усвідомлювати, що її рішення та дії можуть вплинути на здоров’я та безпеку пацієнта. Тому важливо підходити до своєї роботи відповідально, сумлінно та з акцентом на дотримання професійних процедур». |
| R10 | «Я вважаю прийняття відповідальності за свої дії дуже важливою частиною роботи. Кожна людина повинна відповідати за те, що вона робить, і намагатися виконувати свою роботу якомога краще. Я намагаюся працювати сумлінно, дотримуватися правил і обмірковувати, як мої рішення та дії можуть вплинути на інших. Якби я зробила помилку, я вважаю правильним її визнати, навчитися з неї та намагатися її виправити. Такий підхід допомагає будувати довіру між колегами та сприяє тому, щоб робоча команда функціонувала краще та ефективніше». |
| R12 | «Я вважаю прийняття відповідальності за свої дії одним із основних стовпів професійної медсестринської практики. Як медсестра я усвідомлюю, що кожне моє рішення, втручання, процедура чи можлива помилка мають прямий вплив на здоров’я та безпеку пацієнта. Тому я завжди дію відповідно до професійних стандартів, чинного законодавства та етичного кодексу. Я не сприймаю прийняття відповідальності як загрозу, а як прояв професіоналізму та поваги до пацієнта, колег і самої професії медсестри. Відповідальність для мене означає не лише ретельне виконання робочих обов’язків, але й здатність визнати помилку, навчитися з неї та вжити заходів для її виправлення». |
| R15 | «Я сприймаю відповідальність як основу професійної зрілості. Я намагаюся діяти так, щоб у будь-який момент могла відповідати за свої рішення. Це не лише про несення наслідків у разі помилки, але насамперед про щоденну сумлінну підготовку та дотримання професійних стандартів, які мінімізують ризики для пацієнта заздалегідь». |
| R20 | «Я вважаю відповідальність за власні дії основою довіри між медичним працівником і пацієнтом. Пацієнти покладаються на нас, що наші рішення будуть продуманими та спрямованими на їхню безпеку. Я усвідомлюю, що безпека пацієнта залежить не лише від технологій чи ліків, але й від мого підходу до роботи – від концентрації, комунікації з командою та готовності вчитися з минулого досвіду. Коли ми відкриті та відповідальні, ми будуємо міцніші стосунки, де пацієнти відчувають, що вони в надійних руках. Зрештою, йдеться про те, щоб ми всі робили внесок у систему, яка захищає життя та мінімізує непотрібні ризики». |
Інтеграція кількісних та якісних даних відповідно до визначених категорій
1. Ставлення до повідомлення про небажані події та критичні ситуації Вибірка медсестер поколіннєвої когорти «Z» задекларувала високий рівень прийняття повідомлення про небажані події та критичні ситуації в медсестринській практиці (x̄ = 4,81 з макс. 7; sd = 1,52). 65 % медсестер у нашій сукупності мають раціональне та відповідальне ставлення до повідомлення про небажані події та без побоювань повідомляють про такі ситуації.
2. Ставлення до ідентифікації ризиків та помилок Вибірка медсестер поколіннєвої когорти «Z» суб’єктивно вважає, що володіє здатністю ідентифікувати ризики та помилки при наданні медсестринського догляду (x̄ = 4,95 з макс. 7; sd = 1,11). 65 % медсестер у нашій сукупності вважають це проявом професіоналізму та відповідальності.
3. Ставлення до прийняття відповідальності Дослідницька вибірка медсестер покоління Z задекларувала високий рівень суб’єктивної відповідальності за власні дії, пов’язані з небажаними подіями (x̄ = 5,53 з макс. 7; sd = 1,08). Аж 86 % медсестер зазначили, що взяли б на себе відповідальність у разі спричинення небажаної події або критичної ситуації в медсестринській практиці.
ДИСКУСІЯ
Прозора та функціональна система повідомлення дозволяє систематичне збирання даних, їх аналіз та подальше прийняття коригувальних і профілактичних стратегій. Таким чином мінімізується ймовірність повторення подібних ситуацій і водночас підтримується культура безпеки, заснована на відкритості, відповідальності та некаральному підході до помилок. З вищезазначених причин повідомлення про небажані події можна вважати важливим інструментом постійного підвищення якості наданої медсестринської допомоги, а також необхідною передумовою професійного та етично відповідального виконання професії медсестри.
Різними атрибутами безпеки медичної та медсестринської допомоги в умовах Словацької Республіки займалися кілька авторок. Kilíková, Karoľová (2026) досліджували на вибірці 411 медсестер сприйняття тринадцяти атрибутів безпечної медичної допомоги. Авторки виявили у медсестер
rezervy v розумінні ризиків пошкодження здоров’я пацієнтів на основі недооцінки значення політики безпечної медичної допомоги. Hulková, Kilíková, Tupá (2025) у своєму дослідженні, спрямованому на оцінку внеску peer review оцінювання в медсестринстві в ключових атрибутах якості та безпеки, виявили, що медсестри вважають найважливішою ідентифікацію пацієнта. Kilíková, Katriňáková, Štefanová (2025) проаналізували ставлення 200 медсестер до ризикових факторів виникнення небажаних подій. Вони виявили, що найвагомішим ризиковим фактором виникнення небажаних подій була втома та виснаженість медсестер. Kurucová, Kalánková, Žuffová, Žiaková (2022) у своєму дослідженні зосередилися на оцінці культури безпеки госпіталізованих пацієнтів медсестрами за допомогою опитувальника The Hospital Survey on Patient Safety Culture (HSOPSC) у шести лікарнях Словаччини. Найвищий відсоток позитивних відповідей зафіксували у вимірах командна співпраця у відділенні, зворотний зв’язок та комунікація, навчання та безперервне вдосконалення. Значущим негативним предиктором сприйняття ступеня безпеки пацієнтів була більша кількість зареєстрованих небажаних подій за останній рік.
Наше дослідження було зосереджене на медсестрах поколіннєвої когорти «Z» та їхньому ставленні до звітування про небажані події та критичні ситуації в медсестринстві. На основі аналізу кількісних та якісних даних можемо констатувати, що це покоління медсестер бере на себе відповідальність за власні помилки та повідомляє про небажані події та критичні ситуації, які вони спричиняють. Аж 65% медсестер у нашій вибірці без побоювань повідомляють про такі ситуації. Згідно з Wu et al. (2024), неповідомлення про небажані події може призвести до хибного відчуття безпеки, оскільки створює враження, що існує менше ризиків, ніж насправді. Авторський колектив провів дослідження серед 943 медсестер з метою проаналізувати ставлення медсестер до звітування про небажані події. 56,5% медсестер спричинили небажану подію, а 56,6% медсестер повідомили про небажані події. Автори проаналізували фактори, що впливають на ставлення медсестер до звітування про небажані події. Результати показали, що чим вищий рівень освіти, тим позитивніше ставлення до звітування. Другим сприяючим фактором була культура організації – запровадження системи звітування без покарань, або запровадження системи винагороди за повідомлення про небажані події.
Zhao et al. (2025) зазначають, що в країнах з низьким та середнім рівнем доходу, за даними ВООЗ, щорічно трапляється приблизно 134 мільйони небажаних подій та 2,6 мільйона пов’язаних з ними смертей. Понад 50% медсестер стикалися з небажаною подією. Фінансові витрати, пов’язані з небажаними подіями, спричиненими медсестрами в Ірландії, становлять для системи охорони здоров’я 92,26 мільйона доларів на рік. Автори підтверджують, що хоча частота небажаних подій є високою, рівень звітування про небажані події загалом у всьому світі є низьким, що залишається головним викликом у менеджменті безпеки пацієнтів. У Новій Зеландії рівень небажаних подій сягав 91%. У В’єтнамі 34% медичних працівників визнали, що не повідомляли про небажані події.
Метою дослідження Longti et al. (2024) було вивчити сприйняття ризику небажаних подій медсестрами та проаналізувати фактори, що на нього впливають. Сприйняття небажаних подій медсестрами (n=1084) позитивно корелювало з організаційною підтримкою та лідерською поведінкою менеджерок медсестринства. Дослідження показало, що медсестри, які пережили небажані події в медсестринстві, мають значно вище сприйняття ризику небажаних подій, ніж ті, які їх не пережили. Автори наголошують, що небажані події медсестринства шкодять репутації лікарні.
Використання результатів дослідження в медсестринській практиці
Знаючи ставлення медсестер покоління «Z» до звітування про небажані події в медсестринстві, менеджерки в медсестринстві можуть суттєво вплинути на безпеку пацієнтів та стабільність команди.
Покоління Z наголошує на психологічній безпеці, відкритій комунікації, технологічній ефективності та значущості своєї роботи. Якщо вони бояться покарання або не бачать сенсу в бюрократичному звітуванні, медсестри цього покоління радше замовчать небажану подію або розглянуть можливість звільнення з професії. Покоління Z чутливо реагує на авторитарний підхід та загрозу покарань. Завданням менеджерок є побудова культури без звинувачень, де молода медсестра може без побоювань висловити свою думку або вказати на помилку старшої колеги чи лікаря.
Обмеження дослідження
Представлене дослідження має кілька методологічних обмежень. З огляду на вибіркову сукупність отримані результати не можна повсюдно узагальнювати на все покоління медсестер; їхня валідність обмежена респондентами, які брали участь у дослідженні. Незважаючи на частковий обсяг вибірки, представлені дані надають релевантний підсумковий огляд поточного стану досліджуваного феномену в клінічній практиці. Висновки водночас відповідають літературі та забезпечують необхідну емпіричну основу для розвитку теоретичних засад. Результати дослідження можна вважати прийнятними, при цьому виявлені взаємозв’язки становлять значуще підґрунтя для ініціювання конструктивних змін у медсестринському менеджменті, безпосередньому виконанні медсестринського догляду та в освіті медсестер.
ВИСНОВОК
Зниження частоти небажаних подій в охороні здоров’я є нагальною проблемою в усьому світі. Ефективний менеджмент звітування про небажані події та критичні ситуації є ключовим детермінантом якості та безпеки медсестринського догляду. Ідентифікація та подальший глибокий аналіз цих інцидентів дозволяє виявити системні недоліки в клінічній практиці, організації праці чи в міжпрофесійній комунікації. Впровадження цілеспрямованих коригувальних заходів слугує профілактикою рецидиву помилок, оптимізує робочі процеси, максимізує безпеку пацієнтів та сприяє побудові прозорої культури безпеки та справедливості на робочому місці.
Авторка: doc. PhDr. Viera Hulková, PhD., MPH Факультет охорони здоров’я, Тренчинський університет Александра Дубчека в Тренчині
СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ
Grešš Halász, B. et al. _Základy výskumu v zdravotníctve. Učebnica pre vysoké školy. Košice : UPJŠ., 2025. s. 61-63. ISBN 978-80-574-0488-0 (e-publikácia).
Hulková, V., Kilíková, M., Tupá, M. Prínos peer review hodnotenia v ošetrovateľstve na zvýšenie bezpečnosti pacientov a predchádzanie nežiadúcich udalostí – pilotná štúdia. Prohuman. 2025. [online]. Доступно: https://www.prohuman.sk/osetrovatelstvo/prinos-peer-review-hodnotenia-v-osetrovatelstve-na-zvysenie-bezpecnosti-pacientov
Hulková, V., Kilíková, M. Bezpečnosť zdravotnej a ošetrovateľskej starostlivosti. Bratislava : Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety, n.o. 2025.159s. ISBN 978-80-8132-314-0 (print). ISBN 978-80-8132-315-7 (pdf). Доступно: https://prohuman.sk/osetrovatelstvo/bezpecnost-zdravotnej-a-osetrovatelskej-starostlivosti
Kilíková, M., Karoľová, Ľ. Percepcia atribútov bezpečnej zdravotnej starostlivosti sestrami. Prohuman. 2026. [online]. Доступно: https://www.prohuman.sk/osetrovatelstvo/percepcia-atributov-bezpecnej-zdravotnej-starostlivosti-sestrami
Kilíková, M., Katriňáková, T., Štefanová, M. Faktory ovplyvňujúce vznik nežiaducich udalostí v ústavnej zdravotnej starostlivosti. Prohuman. 2025. [online]. Доступно: https://www.prohuman.sk/osetrovatelstvo/faktory-ovplyvnujuce-vznik-neziaducich-udalost-v-ustavnej-zdravotnej-starostlivosti
Kurucová, R., Kalánková, D., Žuffová, A., Žiaková, K. Kultúra bezpečnosti pacienta vo vybraných slovenských nemocniciach: prierezová štúdia. Kontakt. 2022; 24(4): 273-278. https://doi.org/10.32725/kont.2022.041
Longti, L. et al. Nurses’ Risk Perception of Adverse Events and Its Influencing Factors: A Cross-Sectional Study. J of health Care Organization, provision and financing. 2024; 61: 1-8. https://doi.org/10.1177/00469580241263876
Schifferdecker, K.E., Reed, V. A. Using mixed methods research in medical education: basic guidelines for researchers. Med Educ. 2009; 43:637-644. https://doi.org/10.1111/j.1365-2923.2009.03386.x
Rao, D., Shiyanbola, O.O. Best practices in mixed methods for pharmacy and health services research. In DESSELLE S. P., GARCÍA-CÁRDENAS V., ANDERSON C., ASLANI P., CHEN T. F. (Eds), Contemporary Research Methods in Pharmacy and Health Services.(E-book). [online]. USA : Elsevier Academic Press. 2022. p. 407-420. ISBN 978-0-323-91888-6. https://doi.org/10.1016/C2021-0-00184-X
Renfro, CH.P., Hohmeier, K.C. Rapid turn-around qualitative analysis applications in pharmacy and health services research. In DESSELLE S. P., GARCÍA-CÁRDENAS V., ANDERSON C., ASLANI P., CHEN T. F. (Eds), Contemporary Research Methods in Pharmacy and Health Services.(E-book). [online]. USA : Elsevier Academic Press. 2022. p.397-405. ISBN 978-0-323-91888-6. https://doi.org/10.1016/C2021-0-00184-X
Wu, F., Wang, X., Chen, S., Li, H., Xie, H. Nurses' adverse event reporting attitudes and related factors: a cross-sectional study in maternal and child specialized hospitals in China. Front. Public Health. 2024; 12:1434387. https://doi.org/10.3389/fpubh.2024.1434387
Zhao, X., Zhao, L., Li, G., Yang, W., Wang, H., Yang, Y. Reducing Nurses' Barriers to Reporting Adverse Events Using a WeChat-Based Cognitive Load Training Platform: An Open-Label, Randomized Controlled Trial. Risk Manag Healthc Policy. 2025; 18:947-961. https://doi.org/10.2147/RMHP.S482233
