Професійна автономія медсестер як інтегральна складова виконання сестринської практики

Вступ

Професійна автономія належить до основних ознак професіоналізму в медсестринстві та представляє собою право і здатність медсестри самостійно приймати рішення щодо обсягу та характеру власних робочих завдань, нести відповідальність за свої рішення та контролювати надану сестринську допомогу (Žiaková, 2023). У клінічній практиці вона проявляється незалежним професійним судженням, використанням компетенцій та активною участю медсестер у процесах прийняття рішень щодо догляду за пацієнтом (Pursio et al., 2021; Rouhi-Balasi et al., 2020). Автономія має значний вплив не лише на індивідуальне виконання професійних обов'язків, а й на якість робочого середовища. Вона підтримує відчуття професійного розширення повноважень, впевненості, мотивації та задоволеності роботою, тим самим сприяючи сприятливому організаційному клімату (Mabona et al., 2022). Водночас вона пов'язана з підвищенням якості та безпеки допомоги, оскільки дозволяє медсестрам гнучко реагувати на клінічні ситуації та приймати своєчасні рішення (Clavelle et al., 2016; Yuk a Yu, 2023). Попри доведені переваги, дослідження Oshodi et al. (2019) та Labrague et al. (2019) вказують на постійні відмінності в рівні автономії між країнами та робочими місцями, причому медсестри часто володіють лише частковою або обмеженою самостійністю. Автономію медсестер визначають переважно ієрархічні та організаційні структури, дисбаланс влади та недостатня підтримка з боку менеджменту, що може знижувати можливість медсестер самостійно приймати рішення щодо догляду за пацієнтом (Parizad et al., 2021; Taleghani et al., 2023). Обмежена автономія таким чином може негативно впливати на задоволеність роботою, професійну стабільність та якість наданої допомоги.

Мета

Проаналізувати рівень професійної автономії медсестер у окремих вимірах сестринської практики.

Вибірка та методика

До вибірки було включено 143 медсестри, які надають стаціонарну медичну допомогу в різних регіонах Словацької Республіки. Методом збору даних була скорочена версія стандартизованої шкали Dempster Practice Behaviors Scale (DPBS), спрямованої на оцінку професійної автономії медсестер. Використана версія інструменту містила 28 пунктів, розділених на чотири виміри (готовність, розширення повноважень, актуалізація, оцінка), що оцінювалися за допомогою п'ятибальної шкали Лайкерта. Збір даних ми здійснювали в лютому – березні 2025 року за допомогою онлайн-анкети, розповсюдженої в електронній формі через професійні бази даних та робочі контакти медсестер. Для статистичної обробки даних було використано програму Microsoft Excel. Дані аналізувалися за допомогою описової статистики (середнє арифметичне, стандартне відхилення, діапазони значень min–max). Було розраховано середнє значення загальної шкали DPBS, а також середні значення окремих вимірів та пунктів. Загальний бал представляв собою середнє арифметичне всіх 28 пунктів, причому вимірний бал визначався як середнє значення пунктів відповідного домену. Пункти шкали були закодовані зворотно, причому нижчий бал вказував на вищий рівень професійної автономії.

Результати

Таблиця 1 Середній бал вимірів професійної автономії за шкалою DPBS (n = 143)

Легенда: x̄ = середнє арифметичне; SD = стандартне відхилення; Min = мінімальне значення; Max = максимальне значення;

Таблиця 1 наводить середній бал окремих вимірів професійної автономії у вибірці зі 143 медсестер. З огляду на зворотне кодування відповідей, нижчий бал відображає вищий рівень професійної автономії. Загальний середній бал шкали DPBS досяг значення 1,79 (SD = 0,36), що вказує на загалом сприятливий стан професійної автономії досліджуваної вибірки. Найвищий рівень автономії був зафіксований у вимірі Оцінка (x̄ = 1,31), за яким слідував вимір Готовність (x̄ = 1,58). Середній рівень досяг вимір Розширення повноважень (x̄ = 2,00). Найнижчий рівень автономії був ідентифікований у вимірі Актуалізація (x̄ = 2,08), що може свідчити про резерви, особливо в галузі застосування повноважень щодо прийняття рішень та організаційних умов виконання сестринської практики. Різниця між найвищим та найнижчим виміром становила 0,77 бала, що вказує на практично значущу варіативність в окремих сферах автономії та свідчить про нерівномірні умови її застосування в клінічній практиці.

Таблиця 2 Пункти, що вказують на найвищий рівень професійної автономії (n = 143)

Легенда: x̄ = середнє арифметичне; SD = стандартне відхилення; Min = мінімальне значення; Max = максимальне значення;

Детальніший аналіз шкали DPBS був спрямований на ідентифікацію сфер, у яких медсестри досягли найнижчого середнього бала, що при даному способі кодування вказує на найвищий рівень професійної автономії (таблиця 2). Найвиразніше цей тренд проявився у вимірі Актуалізація, зокрема в пунктах «Я відповідальний за сестринське виконання» (x̄ = 1,13), «Я вмію прийняти відповідальність за сестринське виконання» (x̄ = 1,14) та «Я вмію прийняти наслідки за мої рішення» (x̄ = 1,20), які відображають високий рівень особистої відповідальності та самостійного прийняття рішень. Низький бал був зафіксований також у вимірі Оцінка в пунктах «Я вмію визначити свою роль» (x̄ = 1,24) та «Я переконаний у своїх здібностях виконувати свою професію» (x̄ = 1,32), що вказує на стабільну професійну ідентичність, впевненість у собі та внутрішнє переконання у компетентності під час виконання сестринської практики.

Таблиця 3 Пункти, що вказують на найнижчий рівень професійної автономії (n = 143)

Легенда: x̄ = середнє арифметичне; SD = стандартне відхилення; Min = мінімальне значення; Max = максимальне значення;

Сфери нижчого рівня професійної автономії були ідентифіковані на основі пунктів із найвищим середнім балом. З таблиці 3 випливає, що підвищений бал був домінуюче представлений у вимірі Актуалізація, зокрема у пунктах «Я не можу оптимально функціонувати, оскільки не маю автономного статусу» (x̄ = 3,44), «Я обмежений лише бюрократією» (x̄ = 2,79), «Я маю владу впливати на рішення та дії інших» (x̄ = 2,68) та «Я маю занадто багато автономних втручань» (x̄ = 2,53). Підвищені значення були ідентифіковані також у вимірі Уповноваження у пункті «Мені надано правове підґрунтя для незалежного функціонування» (x̄ = 2,33), що вказує на можливі системні ліміти законодавчої та організаційної підтримки автономного виконання професії. Наведені результати вказують на постійні структурні та організаційні бар’єри, які можуть обмежувати повне застосування професійної автономії в медсестринській практиці. Вищі значення СВ у цих пунктах вказують на гетерогенність робочого досвіду медсестер, що свідчить про те, що рівень автономії значною мірою зумовлений локальними організаційними умовами окремих робочих місць.

Дискусія

Метою дослідження було проаналізувати рівень професійної автономії медсестер в окремих вимірах медсестринської практики, причому отримані результати підтвердили загалом сприятливий, проте нерівномірно розподілений рівень автономії між особистими та організаційними аспектами виконання професії. Загальний бал шкали DPBS (x̄ = 1,79) вказує на сприятливе сприйняття самостійності та професійної відповідальності медсестер, причому найвищий рівень автономії був ідентифікований у вимірах оцінка та готовність. Навпаки, нижче оцінювалися домени, пов’язані з організаційною підтримкою та можливостями реального впливу на робочі процеси. Ці висновки корелюють із закордонними дослідженнями, які визначають автономію як здатність контролювати власну практику, застосовувати професійне судження та керувати доглядом на користь його якості (Clavelle et al., 2016; Rouhi-Balasi et al., 2020). Водночас підтверджується, що автономія не є ізольованою індивідуальною характеристикою, а значною мірою зумовлюється організаційними та системними умовами робочого місця (Pursio, 2021; Van Oostveen, Vermeulen, 2017). У нашій вибірці слабше оцінювалися переважно організаційні аспекти виконання професії, насамперед неможливість оптимально функціонувати, адміністративне навантаження, обмежені компетенції щодо прийняття рішень та недостатня управлінська чи законодавча підтримка. Наведені фактори становлять бар’єри для реального застосування автономної практики, що підтверджують також AllahBakhshian et al. (2017). Міжнародні порівняння вказують на подібну варіативність автономії. Amini (2015) зафіксував у медсестер інтенсивної терапії лише помірний рівень автономії (x̄ = 3,08), особливо в організаційному вимірі, що вказує на обмеження повноважень щодо прийняття рішень структурними умовами робочого місця. Yuk та Yu (2023) водночас ідентифікували автономію як значний предиктор безпеки пацієнтів, причому робочі умови мали більший вплив, ніж демографічні змінні. Автономія має вплив також на робочі установки та стабільність персоналу. Вища робоча залученість та командна співпраця значно підвищують задоволеність медсестер (Cayllahua Curiñaupa et al., 2022), причому автономія тісно асоційована із задоволеністю роботою та подальшою організаційною відданістю (Judi et al., 2025). Подібно Labrague, McEnroe-Petitte та Tsaras (2017) підтвердили її зв’язок із вищою продуктивністю та залученістю. Механізм цього впливу пояснили Scheepers et al. (2023), які ідентифікували автономію як робочий ресурс, що підтримує залученість та індивідуалізоване надання догляду. Вплив автономної практики зрештою відображається і на клінічних результатах. Rao et al. (2017) довели, що лікарні, які підтримують автономне прийняття рішень медсестрами, досягають нижчої смертності та меншої кількості ускладнень. Зміцнення професійної автономії тому становить не лише фактор задоволеності та професійної стабільності медсестер, а й значний детермінант безпеки та якості надання догляду. З наведеного випливає потреба у системних інтервенціях, спрямованих на розширення компетенцій, зменшення адміністративного навантаження та розбудову підтримуючої організаційної культури, що уможливлює повне застосування професійного потенціалу медсестер.

Висновок

Професійна автономія становить важливий аспект виконання медсестринської професії. Результати дослідження охарактеризували рівень професійної автономії медсестер та вказали на її зумовленість організаційними та системними факторами робочого середовища. Важливим тому вважаємо систематичне створення умов, що підтримують самостійне прийняття рішень, чітке визначення компетенцій та зменшення організаційних і структурних бар’єрів, що обмежують автономне виконання професії. Зміцнення професійної автономії має бути інтегральною частиною менеджменту медсестринства, кадрової політики та створення робочих умов, оскільки це прямо впливає на якість догляду, безпеку пацієнтів та стабільність медсестринського персоналу.

Авторки: prof. PhDr. Mária Kilíková, PhD.,MPH Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety v Bratislave, n. o., Detašované pracovisko bl. Sáry Salkaháziovej, Rožňava PhDr. Tatiana Katriňáková Chirurgická jednotka intenzívnej starostlivosti, Nemocnica AGEL Levoča PhDr., Mgr. Mária Karafová Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety v Bratislave, n. o.

Список бібліографічних посилань

ALLAHBAKHSHIAN, Maryam et al. 2017. Barriers to Intensive Care Unit Nurses’ Autonomy in Iran: A Qualitative Study. In Nursing Outlook. [online] 2017, vol. 65, no. 4. [cit. 2026-01-29]. p. 392–399. Dostupné na internete: https://www.nursingoutlook.org/article/S0029-6554(16)30407-9/ ISSN 0029-6554.

AMINI, Kourosh et al. 2015. Nurses’ Autonomy Level in Teaching Hospitals and Its Relationship with the Underlying Factors. In International Journal of Nursing Practice. [online] 2015, vol. 21, no. 1. [cit. 2026-01-29]. p. 52–59. Dostupné na internete: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/ijn.12210 ISSN 1440-172X.

CAYLLAHUA CURIÑAUPA, Ana J. et al. 2025. Attitude Toward Teamwork and Work Engagement as Predictors of Job Satisfaction in Nurses. In BMC Nursing. [online] 2025, vol. 24, no. 1. [cit. 2026-01-30]. p. 791. Dostupné na internete: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/40598017/ ISSN 1472-6955.

CLAVELLE, Joanne T. et al. 2016. Evolution of Structural Empowerment: Moving From Shared to Professional Governance. In Journal of Nursing Administration. [online] 2016, vol. 46, no. 6. [cit. doplň]. p. 308–312. Dostupné na internete: https://journals.lww.com/jonajournal/abstract/2016/06000/evolution_of_structural_empowerment__moving_from.6.aspx ISSN 0002-0443.

JUDI, Aysan et al. 2025. The Relationship Between Professional Autonomy and Job Performance Among Iranian ICU Nurses. In BMC Nursing. [online] 2025, vol. 24, no. 1. [cit. 2026-01-30]. p. 20. Dostupné na internete: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/39773429/ ISSN 1472-6955.

LABRAGUE, Leodoro J. – McENROE-PETITTE, Denise M. – TSARAS, Konstantinos 2019. Predictors and Outcomes of Nurse Professional Autonomy: A Cross-Sectional Study. In International Journal of Nursing Practice. [онлайн] 2019, vol. 25, no. 1. [цит. 2026-01-29]. p. e12711. Доступно в інтернеті: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/ijn.12711 ISSN 1440-172X.

LABRAGUE, Leodoro J. et al. 2019. High-Fidelity Simulation and Nursing Students’ Anxiety and Self-Confidence: A Systematic Review. In Nursing Forum. [онлайн] 2019, vol. 54, no. 3. [цит. 2026-01-30]. p. 358–368. Доступно в інтернеті: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30852844/ ISSN 1744-6198.

MABONA, Jean F. et al. 2022. Best Practice Recommendations for Healthy Work Environments for Nurses: An Integrative Literature Review. In Health SA Gesondheid. [онлайн] 2022, vol. 27. [цит. 2026-01-28]. p. 1788. Доступно в інтернеті: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35548062/ ISSN 1025-9848.

OSHODI, Titilayo Olufunke et al. 2019. Registered Nurses’ Perceptions and Experiences of Autonomy: A Descriptive Phenomenological Study. In BMC Nursing. [онлайн] 2019, vol. 18. [цит. 2026-01-30]. p. 51. Доступно в інтернеті: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31695577/ ISSN 1472-6955.

PARIZAD, Naser et al. 2021. Job Stress and Its Relationship with Nurses’ Autonomy and Nurse–Physician Collaboration in Intensive Care Unit. In Journal of Nursing Management. [онлайн] 2021, vol. 29, no. 7. [цит. 2026-01-30]. p. 2084–2091. Доступно в інтернеті: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33894092/ ISSN 1365-2834.

PURSIO, Katja et al. 2021. Professional Autonomy in Nursing: An Integrative Review. In Journal of Nursing Management. [онлайн] 2021, vol. 29, no. 6. [цит. 2026-01-29]. p. 1565–1577. Доступно в інтернеті: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33548098/ ISSN 1365-2834.

RAO, Aditi D. et al. 2017. Better Nurse Autonomy Decreases the Odds of 30-Day Mortality and Failure to Rescue. In Journal of Nursing Scholarship. [онлайн] 2017, vol. 49. [цит. 2026-01-29]. p. 73–79. Доступно в інтернеті: https://sigmapubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/jnu.12267 ISSN 1547-5069.

ROUHI-BALASI, Leila et al. 2020. Professional Autonomy of Nurses: A Qualitative Meta-Synthesis Study. In Iranian Journal of Nursing and Midwifery Research. [онлайн] 2020, vol. 25, no. 4. [цит. 2026-01-28]. p. 273–281. Доступно в інтернеті: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7494166/ ISSN 2228-5504.

SCHEEPERS, R. A. et al. 2023. Empathic Nurses with Sufficient Job Resources Are Work-Engaged Professionals Who Deliver More Individualized Care. In Journal of Clinical Nursing. [онлайн] 2023, vol. 32, no. 19–20. [цит. 2026-01-30]. p. 7321–7329. Доступно в інтернеті: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37469207/ ISSN 1365-2702.

TALEGHANI, Fariba et al. 2023. Analysis of the Concept of Nurses’ Autonomy in Intensive Care Units: A Hybrid Model. In Investigación y Educación en Enfermería. [онлайн] 2023, vol. 41, no. 2. [цит. 2026-01-28]. p. e17. Доступно в інтернеті: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/38589335/ ISSN 2216-0280.

VAN OOSTVEEN, Catharina – VERMEULEN, Hester 2017. Greater Nurse Autonomy Associated with Lower Mortality and Failure to Rescue Rates. In Evidence-Based Nursing. [онлайн] 2017, vol. 20. [цит. 2026-01-29]. p. 56. Доступно в інтернеті: https://ebn.bmj.com/content/20/2/56.long ISSN 1367-6539.

YUK, Songyi – YU, Soyoung 2023. The Effect of Professional Autonomy and Nursing Work Environment on Nurses’ Patient Safety Activities: A Perspective on Magnet Hospitals. In Journal of Nursing Management. [онлайн] 2023, vol. 2023. [цит. 2026-01-29]. p. 5587501. Доступно в інтернеті: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1155/2023/5587501 ISSN 1365-2834.

ŽIAKOVÁ, Katarína et al. 2023. Profesionalizmus a etika v ošetrovateľstve. Bratislava: Univerzita Komenského v Bratislave, 2023. ISBN 978-80-223-5714-2.