Соціальний інтелект та копінг-стратегії у складних робочих ситуаціях у контексті лікарської практики

Вступ до проблематики

Ключовою характеристикою лікарської професії є здатність до ефективної командної співпраці, оскільки надання високоякісної та фахової медичної допомоги частково зумовлене здатністю працювати в мультидисциплінарних командах. Ефективне функціонування в колективі, при якому співпраця веде до досягнення поставлених цілей, вимагає розвинених соціальних компетенцій. Цей соціальний аспект робочого середовища охоплює поняття соціального інтелекту, який являє собою сукупність розвинених суспільних здібностей, що дозволяють індивіду успішно орієнтуватися та діяти в соціальних взаємодіях.

Концепцію соціального інтелекту вперше сформулював Thorndike у 1920 році, коли він охарактеризував його як здатність розуміти чоловіків, жінок, хлопчиків та дівчаток, керувати ними та поводитися розумно в міжособистісних стосунках. Morin (2020) підкреслює, що соціальний інтелект не є вродженою диспозицією, а сукупністю компетенцій, які розвиваються протягом життя індивіда. Соціально інтелектуальною особою він вважає ту, яка здатна адекватно інтерпретувати емоційні та соціальні прояви інших, вести культурні та змістовні розмови, а також діяти впевнено навіть у ситуаціях, що охоплюють великі соціальні групи. Цей автор також зазначає, що такі оснащені індивіди володіють інтерперсональними навичками, які полегшують встановлення, підтримання та подальший розвиток просоціальних міжособистісних стосунків, а також реалізацію ефективної комунікації. Frankovský та Birknerová (2017) вказують на те, що соціальний інтелект більш виразно проявляється скоріше в практичній площині, ніж у теоретичному концептуалізуванні. Отже, це конструкт, рівень якого можна ідентифікувати насамперед шляхом спостереження за поведінкою в конкретних інтерперсональних ситуаціях та в контексті вирішення складних соціальних стимулів.

Медичне середовище характеризується високим рівнем навантаження та частотою складних ситуацій, які вимагають активації широкого спектра соціальних та інтерперсональних компетенцій працівників. Doolittle (2021) зазначає, що стратегії подолання (копінгу) являють собою сукупність когнітивних та поведінкових механізмів, які індивіди застосовують під час стресу. Ці стратегії можна розрізняти на функціональні, тобто позитивні (наприклад, активний пошук рішень, орієнтація на проблему) та дисфункціональні, тобто негативні (наприклад, уникнення проблем). Емпіричні дані у сфері подолання навантаження у медичних працівників підтверджують, що позитивні стратегії сприяють зменшенню робочого стресу, тоді як негативні стратегії є значущим фактором ризику для розвитку синдрому вигорання та інших психічних чи соматичних розладів. Zhu та співавт. (2022) попереджають, що вибір стратегій подолання значною мірою впливає на індивідуальні відмінності, серед яких є й особистісні характеристики. Автори також констатують, що, наприклад, нейротизм – один із вимірів моделі Big Five, визначений підвищеною емоційною нестабільністю, тенденцією до переживання тривоги та схильністю до негативних афектів – може посилювати суб'єктивне сприйняття стресу. Цей механізм згодом послаблює ефективність застосовуваних стратегій подолання навантаження.

Методологія дослідження та дослідницька вибірка

Реалізоване дослідження мало описовий, перерізовий та кількісний дизайн і було спрямоване на аналіз зв'язку між соціальним інтелектом та здатністю долати складні ситуації в лікарській професії. Збір даних відбувався у період з січня по квітень 2024 року. Дослідницьку вибірку склали 145 лікарів, які працюють у різних медичних закладах на території Словацької Республіки, які висловили інформовану згоду на участь у дослідженні. Середній вік респондентів становив 31 рік, середня загальна тривалість фахової практики становила 5,73 року, а середня тривалість практики на поточному робочому місці досягала 4,02 року. Дослідження було реалізоване відповідно до етичних принципів Гельсінської декларації. Учасники були ознайомлені з цілями, перебігом та значенням дослідження перед початком збору даних. Участь у дослідженні була добровільною та без надання фінансової чи матеріальної компенсації. Респондентам було забезпечено анонімність та конфіденційність опрацювання отриманих даних, які були використані виключно з дослідницькою метою.

У межах дослідження були використані стандартизовані психодіагностичні інструменти – опитувальник MESI (Measurement of Social Intelligence) та опитувальник CSI (Coping Strategy Indicator). Ці інструменти були доповнені пунктами, що з'ясовують базові соціально-демографічні та робочі характеристики респондентів, а саме: вік, стать, здобута освіта, загальна тривалість фахової практики, тривалість практики на поточному робочому місці, тип робочого місця, характер позмінної роботи та тип організації, які з'ясовувалися за допомогою окремої частини дослідницького інструменту.

Опитувальник MESI складається з 21 пункту, що оцінюються за п'ятибальною шкалою (0 – ніколи, 4 – дуже часто). Пункти спрямовані на три фактори соціального інтелекту, ідентифіковані авторами Frankovský та Birknerová (2014): маніпуляція (здатність впливати на інших), емпатія та соціальна іритабельність.

Опитувальник CSI – Coping Strategy Indicator (Amirkhan, 1990) містить 33 пункти, які стосуються різних способів подолання стресових ситуацій. Респонденти у вступній частині опитувальника згадали та стисло описали конкретну складну ситуацію, до якої згодом прив'язувалися окремі пункти. Опитувальник поділений на три субшкали, що репрезентують стратегії подолання стресу: пошук соціальної підтримки, вирішення проблеми та уникнення. Відповіді респондентів фіксувалися за чотирибальною шкалою Лайкерта (1 – так, 2 – скоріше так, 3 – скоріше ні, 4 – ні).

Зібрані дані були статистично опрацьовані та проаналізовані за допомогою програмного забезпечення PSPP версія 25 та Microsoft Excel. У межах дескриптивної статистики були застосовані частотні та описові статистичні методи, а саме: абсолютні та відносні частоти (N, %), міри центральної тенденції, виражені арифметичним середнім (M), міра варіативності за допомогою стандартного відхилення (SD), а також мінімальні та максимальні значення досліджуваних змінних. Для перевірки зв'язків між змінними в межах біваріативного аналізу був використаний непараметричний статистичний метод – коефіцієнт кореляції Спірмена. Статистичне оцінювання результатів було реалізоване при рівні статистичної значущості α = 0,05.

Аналіз зв'язку атрибутів соціального інтелекту та способів подолання

Метою аналізу було оцінити зв'язок між рівнем соціального інтелекту та переважними стратегіями подолання складних ситуацій. Для перевірки зв'язків між досліджуваними змінними був використаний непараметричний коефіцієнт кореляції Спірмена. Як зазначає таблиця 1, було ідентифіковано низку статистично значущих негативних кореляцій.

Було виявлено негативний статистично значущий зв’язок між стратегією пошуку соціальної підтримки та всіма факторами соціального інтелекту, а саме: емпатією (r = −0,173; p < 0,05), маніпуляцією (r = −0,339; p < 0,01) та соціальною дратівливістю (r = −0,378; p < 0,01). Наведені результати свідчать про те, що зі зростанням рівня потреби в соціальній підтримці відбувається зниження рівня маніпуляції та соціальної дратівливості.

Інші статистично значущі негативні кореляції були зафіксовані між стратегією вирішення проблем та факторами соціального інтелекту, а саме: маніпуляцією (r = −0,291; p < 0,01) та соціальною дратівливістю (r = −0,445; p < 0,01). Ці результати вказують на те, що особи з вищою орієнтацією на активне вирішення проблем демонструють нижчий рівень маніпулятивної поведінки та соціальної дратівливості.

Статистично значущий негативний зв’язок було також ідентифіковано між стратегією уникнення та соціальною дратівливістю (r = −0,291; p < 0,01), що свідчить про те, що респонденти, які віддають перевагу стратегії уникнення складних ситуацій, мають тенденцію до нижчого рівня соціальної дратівливості.

Таблиця 1. Кореляційний аналіз між рівнем соціального інтелекту та способами подолання складних ситуацій

**. Кореляція є значущою на рівні 0,01 (двосторонній тест). *. Кореляція є значущою на рівні 0,05 (двосторонній тест).

Обговорення

Результати нашого аналізу показали низку значущих негативних кореляцій між окремими факторами соціального інтелекту та обраними копінг-стратегіями, що надає важливі знання про те, як медичні працівники підходять до вирішення складних міжособистісних ситуацій. Отримані дані свідчать, що вищий рівень соціального інтелекту пов’язаний зі зменшенням використання тих копінг-підходів, які спираються на допомогу із зовнішнього середовища або вказують на тенденцію до пасивності.

Негативний значущий зв’язок між стратегією пошуку соціальної підтримки та всіма оцінюваними факторами соціального інтелекту (емпатією, маніпуляцією, соціальною дратівливістю) вказує на те, що особи з вищими соціальними компетенціями демонструють меншу потребу в активному пошуку підтримки у стресових ситуаціях. Це виявлення узгоджується з даними про роль соціального інтелекту у стійкості до стресу, згідно з якими соціально-емоційні компетенції підвищують автономію та знижують навантаження, що випливає із соціальної підтримки (Troneci, Shabsigh, 2022). Водночас можна припустити, що особи з вищим соціальним інтелектом володіють більш адаптивними механізмами регуляції емоцій, які дозволяють їм ефективніше долати складні ситуації без явної потреби в зовнішній допомозі.

Значущі негативні кореляції між стратегією вирішення проблем та факторами маніпуляції й соціальної дратівливості вказують на те, що респонденти, які схильні до активного подолання стресу, демонструють нижчу схильність до маніпулятивних стратегій чи дратівливості в соціальній взаємодії. Цей зв’язок підтримується теоретичними моделями, згідно з якими адаптивні копінг-стратегії — особливо орієнтація на вирішення проблем — пов’язані з ефективнішою емоційною та когнітивною регуляцією і стабільнішим соціальним функціонуванням (Theodoratou & Argyrides, 2024). Ці механізми є особливо важливими в медичному середовищі, де активне вирішення проблем сприяє ефективній клінічній практиці та запобіганню перевтомі.

Цікавим результатом є негативний зв’язок між стратегією уникнення та соціальною дратівливістю. Хоча уникнення традиційно вважається дезадаптивним копінгом, наші результати свідчать, що респонденти, які віддають перевагу цій стратегії, можуть бути не такими схильними до соціальної дратівливості. Можливим поясненням є те, що уникнення може короткостроково зменшувати соціальну напругу, а отже, і прояви дратівливості. Подібну динаміку описують дослідження, присвячені ролі особистісних рис та копінг-механізмів: наприклад, нейротизм тісно пов’язаний з дезадаптивним копінгом та соціальною дисрегуляцією (Yusoff et al., 2021), проте рівень дратівливості може модулюватися й іншими факторами, такими як рівень емоційного інтелекту чи міра психологічного навантаження.

Загальні результати корелюють з літературою, яка вказує на важливу роль індивідуальних відмінностей у регуляції стресу та соціальної поведінки. Oussi та Bouvet (2023) довели, що нейротизм у поєднанні з дезадаптивними копінг-стратегіями прогнозує підвищену симптоматику тривожних розладів через погіршену регуляцію емоцій. Подібним чином Liu et al. (2023) наголошують на важливій ролі позитивних копінг-стилів як медіаторів здатності долати соціальні стресори. Ці знання підтверджують, що якість копінг-стратегій має фундаментальний вплив на соціальне функціонування та загальну психологічну стійкість.

Висновок

У контексті нашого дослідження можна міркувати в тому сенсі, що вищий соціальний інтелект пов’язаний з більш адаптивними підходами до подолання стресу — включаючи нижчу схильність до маніпулятивної поведінки, соціальної дратівливості чи надмірного пошуку соціальної підтримки. Водночас наші результати вказують на існування складного зв’язку між соціальними компетенціями та копінг-стратегіями, оскільки навіть традиційно негативні стратегії, як-от уникнення, можуть у певних контекстах бути пов’язані зі зниженою соціальною напругою. Ці результати мають практичні імплікації для розвитку програм психологічної підтримки та тренінгу соціальних навичок у медичних працівників. Посилення соціального та емоційного інтелекту могло б сприяти ефективнішому подоланню робочого навантаження, зменшенню конфліктів та покращенню професійного функціонування у складному клінічному середовищі.

Авторка: PhDr. Valéria Parová, PhD. Університет Павла Йозефа Шафарика, Медичний факультет, Інститут медсестринства

Список бібліографічних посилань

AMIRKHAN, H. James. 1990. Factor analytically derived measure of coping: The coping strategy indicator. In Journal of Personality and Social Psychology. ISSN 1066-1074, 1990, roč. 59, č. 5, s. 168-172.

DOOLITTLE, R, Benjamin. 2021. Association of burnout with emotional coping strategies, friendship, and institutional support among internal medicine physicians. In Journal of Clinical Psychology in Medical Settings ISSN 1573-3572, 2021, roč. 28, s. 361–367.

FRANKOVSKÝ, Miroslav. – BIRKNEROVÁ, Zuzana. 2014. Detecting Social Intelligence by MESI Methodology Psychometric Characteristics. In Individual and Society. ISSN 1335-3608, roč. 17, č.1, s. 89-97.

FRANKOVSKÝ, Miroslav. – BIRKNEROVÁ, Zuzana. 2017. Sociálna inteligencia – významná osobnostná charakteristika manažéra a coping. Prešov : Bookman. 2017. 206 с. ISBN 978-80-8165-172-4.

LIU, Fang. – WANG, Nianxin. – CHEN, Liang. 2023. Neuroticism and positive coping style as mediators of the association between childhood psychological maltreatment and social anxiety. In Current Psychology, ISSN 1936-4733, 2023, том 42, с. 10935–10944.

MORIN, Amy. 2020. How to Increase Your Social Intelligence. [онлайн]. [цит. 2026-01-19]. Доступно в інтернеті: https://www.verywellmind.com/what-is-social-intelligence-4163839.

OUSSÍ, Abdellah. – BOUVET, Cyrille. 2024. Cognitive and emotional vulnerability to panic disorder: Presenting an integrative model. In Current Psychology. ISSN 1936-4733, том 43, с. 10316-10329.

THEODORATOU, Maria. – ARGYRIDES, Marios. 2024. Neuropsychological Insights into Coping Strategies: Integrating Theory and Practice in Clinical and Therapeutic Contexts. In Psychiatry International. ISSN 2673-5318, том 5, № 1, с. 53–73.

THORNDIKE, E. L. 1920. Intelligence and its use. In Harper’s Magazine. ISSN 0017 789X, том 140, с. 227–235.

TRONECI, C. Lizica. – SHABSIGH, Ridwan. 2022. Soft Skills, Emotional and Social Intelligence, and Resilience. In: SHABSIGH, R. (ed.) Health Crisis Management in Acute Care Hospitals. Cham: Springer. 2022.

YUSOFF, S. B. MUHAMAD. – HADIE, S. N. H Yusoff. – YASIN, A. M. Mohd. 2021. The roles of emotional intelligence, neuroticism, and academic stress on the relationship between psychological distress and burnout in medical students. In BMC Medical Education. ISSN 1472-6920, том 21, № 293.

ZHU, Ximei et al. 2022. The effect of perceived stress on cognition is mediated by personality and the underlying neural mechanism. In Translational Psychiatry. ISSN 2158-3188. том 12, № 199.